Збірка коротких фантастичних розповідей

Сонце опустилось достатньо, щоб запустити свої промені до кімнати та освітлити запилену фотографію в рамці, яка стояла на полиці на протилежній стіні. Це привабило погляд Карини, яка тільки що міцно затягнула шнурки на військових чоботях, і вона підійшла до полички.

Зрозумівши, що це за фотографія, жінка взяла салфетку та протерла скло. Її погляду одразу відкрилось зображення двох щасливих людей на фоні старого автомобіля та сараю. Карина уважно вдивлялась в риси та пригадала, що це фотографія була зроблена на наступний день після її з Степаном весілля понад 25 років тому.

Карина згадала, яким щасливим був її перший день у ролі дружини. Вона одягла чарівну дизайнерську червону сукню, яка щоправда не зовсім підходила до скромного заміського будинку Степана, який до того ж розташовувався біля ферми, та вирушили перевозити речі чоловіка у її квартиру в місті.

Попереду їх очікувало велике будівництво нового будинку, в якому би змогла жити заможна бізнес-леді з великого міста. Але в той момент вони були просто раді, що могли називати один одного чоловіком та дружиною.

Карина помітила, що по склу фотографії тече її сльоза, тому поспішила витерти свої щоки. А потім лише подумала, що в радості час занадто швидко минає, не даючи в достатній мірі насолодитись своїм щастям.

Зненацька годинник звуковим сигналом повідомив, що вже наступила нова година, чим грубо вирвав жінку із теплих обіймів роздумів та змусив згадати всю жорстокість теперішнього. Карина поспішила поставити рамку із фото на поличку, взяти рюкзак та вийти на вулицю.

Десь там в гаражі було помітно обриси літаючої «Тесли», яка щоправда не працювала від коли вороги почали застосовувати різні випромінювачі, щоб нейтралізувати технології, тому Карина обережно пройшлась попри могилу Степана та сіла в старий автомобіль на бензині, який встиг відремонтувати ще її коханий.

Дороги частково були зруйновані бомбардуванням з орбіти, тому їй дуже пригодилось те, що це був автомобіль для важких доріг. Вже через півгодини попереду чітко виднівся пункт пропуску військових, але Карина вивернула руль вправо та звернула вліво. Спочатку їй потрібно було дещо забрати.

Через кілька кілометрів автомобіль Карини зник у лісному масиві. Жінка їхала вглиб лісу більше 10 хвилин чітко по карті і лише тоді зупинилась серед галявини. Вийшовши із машини, Карина підняла із землі кілька камінців та кинула їх вправу сторону.

Не минуло й хвилини, як звідкись неначе із під землі вилізла жінка років 40. Вона швидко зміряла її поглядом та очікувально підняла брову.

- Забула, де село, - сказала Карина і жінка лише кивнула.

- Отже, ви зважились та добре підготувались, - сказала жінка, - давайте руку.

Карина глибоко вдихнула та простягнула зап’ясток. Жінка вмить їй нанесла невелике татуювання пристроєм, схожим на кулькову ручку, а потім приклала до того місця змочений в чомусь ватний диск.

- Мушу нагадати вам, що якщо військові розкриють ваш обман, то вам загрожує смертний вирок. І навіть тоді ви маєте триматись до останнього та не видавати їм наших позицій та паролів. Наша організація це буквально майже остання, яка бориться за незалежність нашої країни, а не поступову передачу її загарбникам, - суворо сказала жінка.

- Я знаю, - відповіла Карина.

- А ще я сподіваюся, що ви не зникнете, як тільки виконаєте свою особисту ціль, - грубо сказала жінка. Карина відчула ніби їй залізли під нігті та звинувачують у тому, що вона ще не зробила, - Це добре, коли є особиста ціль, але ви повинні пам’ятати, що, коли ви звільните своїх синів із тюрми, то і їм, і їхнім дітям потрібна буде країна, в якій вони зможуть жити, а не самі руїни.

- Я пам’ятаю це. Але я їхня остання надія, а вони все, що в мене залишилось, - із біллю в очах відповіла Карина.

- Тоді налаштуйтесь на перемогу та впевнено їдьте туди. Коли ви прибудете до пункту пропуску, ваші дані та номер вашого автомобіля вже буде в системі, тож ви зможете спокійно проїхати.

Карина тільки кивнула та завела автомобіль. Попереду було багато роботи.