Збірка коротких фантастичних розповідей

Коли за Інгою зачинились двері, вона відчула полегшення, але в ту ж мить відчай захопив її, змушуючи дівчину неконтрольовано плакати. Інга поспішила змахнути сльози, адже на задньому дворі були й інші люди, та присіла на верхню сходинку.

Інга поглянула вверх та побачила через прозорий матеріал куполу, що сьогодні непогано видно зірки. Дівчина спробувала зосередитись на сузір’ях та не думати про роботу і те, що її перерва скоро закінчиться, але моторошні спогади все одно проривались на поверхню її свідомості.

Інга в черговий раз здригнулась від спогаду, як вона всього пів години тому разом із своїми 5 колегами утримували хворого, у якого почався напад судомного характеру та намагались вколоти йому ліки. І найстрашніше, що зараз такий стан виникає у якогось пацієнта щопівгодини.

Інга озирнулась і помітила через скляні двері, як десятки медиків кудись поспішають. Від коли група дослідників два місяці тому відкрили вхід в печеру, яку пізніше назвали печерою Пандори, то в лікарнях вже не буває багато пустих ліжок чи порожні коридори. Від тоді тут вже немає чіткого поділу на день та ніч.

Інга поспішила відвернутись від дверей та подумати про щось інше. Поглянувши вперед, дівчина помітила одну із колег Катю, яка стояла на газоні та крутила в руках пачку сигарет. Інга помітила, що Катя була практично на грані нервового зриву.

Зненацька Інга помітила на газоні щось червоне. Вона придивилась та зрозуміла, що якась місцева рослина цієї екзопланети змогла прорости на їхньому газоні, задовольняючись їхнім складом повітря. Інга тільки ще раз впевнилась у впертості життя, яке пристосується до всього та займе всі місця, до яких тільки зможе дотягнутись.

Роздуми дівчини перервав сильний кашель Каті, від якого вона навіть упустила сигарету на газон. А вже через хвилину Катя упала на траву і у неї розпочався легкий напад. Інга одразу ж кинулась до Каті та глянула на її очі. Вони, як і у всіх хворих на першій стадії, злегка пожовтіли.

- Невже ти заразилась? - кинула Інга у повітря запитання.

Тоді дівчина одразу ж одягнула захисні рукавиці, запасну пару яких завжди носила в кишені, та підняла рукави Каті. Трохи нижче ліктьового згину у неї вже з’явився маленький чорний нарив. Інга сумно видихнула та спробувала притримати дівчину, щоб вона менше билась об землю.

- Допоможіть! Хто небудь! Сюди! Тут потрібна допомога, - закричала Інга.

Невдовзі до них збіглись інші лікарі, які привезли каталку. Інга допомогла покласти Катю на каталку та помітила, що рука, яку вона оголила для перевірки, перемащена чимось червоним. Тоді Інга помітила, що під час нападу Катя розтрощила цією рукою цю дивну місцеву рослину, яка по всюди проросла на газоні.

Інга занепокоєно вдихнула повні легені повітря та сподівалась, що їй від цього не стане гірше. Катю швидко перевезли в блок хворих та помістили на ліжко. Інга приклала термометр до її чола і через кілька секунд він показав, що у Каті температура 37,8.

Інга не встигла закінчити огляд, як їй надійшло повідомлення, що у її пацієнта розпочався критичний стан. Дівчина майже крикнула, щоб інша колега завершила огляд, а сама кинулась на виклик.

На вулиці вже світлішало, коли Інга звільнилась та згадала, що хотіла перевірити Катю. Вона підійшла до неї та виміряла температуру. Цього разу термометр показав результат 37,2. Інга не могла повірити своїм очам та подумала, що вона занадто втомлена, тому бачить те, чого не може бути. Проте і друге, і третє вимірювання показало ті ж результати.

А тоді вона глянула на її руку та помітила, що нарив значно менший від контуру, яким раніше його обвели. Інзі неначе дали ляпаса. За всі два місяці вона не бачила такого, щоб у пацієнта, якому ще й першу частину ліків не дали, самостійно впала температура та зменшився нарив.

- Максиме, це ти закінчив огляд та назначала лікування Каті?

- Так, а що сталось? - знервовано запитав втомлений чоловік.

- Сталось… Ось поглянь. Що ти її назначив?

- Та стандартний набір… А ні, чекай у неї алергія на один із препаратів, тому я його замінив…

Інга передивлялась список назначених ліків, а потім відкрила список тих, кому також замінили саме на цей препарат. Але ні в кого з списку не було таких же неймовірних результатів всього за кілька годин.

- Потрібно терміново взяти аналізи. Можливо вперше за два місяці хвороба показала нам своє слабке місце, - сказала Інга та взялась до справи.

Коли вона занесла весь необхідний матеріал до лабораторії, то їй вибило сповіщення, що її зміна закінчується і потрібно йти відпочити. Інга попросила, щоб у лабораторії ці аналізи виконали в першу чергу та одразу ж повідомили її про результати. Лаборант кволо кивнув та зник.

Інга й сама відчувала, що їй просто необхідний відпочинок, інакше вона з ніг звалиться. Але дівчина не стала йти додому, а задрімала прямо в кімнаті відпочинку щойно її голова доторкнулась до подушки.

Інзі здалось, що термінове повідомлення розбудило її в тому ж хвилину, але годинник показував, що минуло вже 4 години. Інга незадоволено буркнула в бік лаборанта та відкрила результати. Вона швидко пробіглась очима по сотні колонкам та в ту ж мить вибігла з кімнати. Коли Інга добігла до ліжка Каті, то колега вже при тямі та в непоганому гуморі їла салат.

- Ти як себе почуваєш?

- Вже значно краще.

- Чому ти приховувала, що заразилась?

- Ти впевнена, що я заразилась? Тоді би у мене був нарив, - сказала Катя.

- А він і є, - здивовано сказала Інга та вказала їй на руку, але там вже нічого не було, - Ну точніше вже був…

В цей момент до них підійшов Максим, який теж був шокований побаченим. Тоді Інга показала йому результати аналізів.

- Щось змусило Катю виробити могутні антитіла та менше, ніж за добу побороти хворобу? - здивовано запитав Максим, - Ми повинні з’ясувати що це. Ти приймаєш якісь ліки, які могли в комплексі дати такий результат? - але Катя лише помахала головою.

- Я дещо згадала… Із Катею сталось те, що не ставалось із жодним іншим пацієнтом, - загадково сказала Інга і швидко кудись пішла.

Катя і Максим тільки здивовано дивились їй у слід, намагаючись відгадати, що ж вона таке пригадала. Інга тим часом швидко увійшла на склад та взяла необхідні матеріали, а потім кинулась на задній двір.

Тепер вдень було чітко помітно, що місцева червона рослина росла по всьому задньому дворі, чудово себе почуваючи. Інга обережно підійшла до однієї з них, скальпелем помалу зрізала рослину та кинула в контейнер. Після цього, Інга вирушила у одну з лабораторій.

Вже через кілька годин Інга викликала до себе Максима та Катю, яка вже практично повністю була здоровою. Коли вони увійшли в середину, то помітили, що Інга буквально стрибає від радості.

- Ви не повірите, що я знайшла! Біологи класифікували предків цієї рослини понад сотню років тому, під час однієї з перших експедицій на цю екзопланету. А потім тут почали будувати міста під куполами та забирати частину ареалу цієї рослини. Тоді щоб повернути собі ці території рослина почала запускати сюди перші корінці, - розповідала Інга.

- Але поки жодна рослина ще не змогла пристосуватись до нашого складу повітря. Часу для цього все-таки малувато було в них, - сказав Максим.

- Ти правий, але ця рослина змогла. Не знаю, коли це трапилось вчора, місяць тому чи рік тому… Можливо ніхто не звернув на це увагу, бо всі були зайняті епідемією. Але ось вам факт ця рослина змогла пристосуватись і відповідно вона змінилась. Тож, коли Катя під час нападу впала та розчавила рукою одну із рослин і її екстракт потрапив на нарив Каті, то він змусив її тіло почати виробляти могутні антитіла, які знищили хворобу так швидко. Розумієте, я вважаю, що саме тому, що рослині довелось змінюватись під наше повітря, вона виробила такі властивості. Можливо не спеціально, а це був лише побічний ефект, але… Ви розумієте, що це означає? Якщо ми вже почнемо створювати ліки та вирощувати масово цю рослину, то через рік ніхто вже не помиратиме від цієї хвороби! - сказала Інга та мало не плакала від щастя.

Максим та Катя лише переглянулись, також відчуваючи радісний приплив емоцій.