Збірка коротких фантастичних розповідей

Юлія проснулась від сильної головної болі та холоду, який пробирав до кісток. Вона спробувала відкинути головний біль та усвідомити, що бачить навколо себе, але їй це вдалось не з першого разу. Трохи взявши верх над біллю, дівчина побачила перед собою дерев’яні грати, а за ними двох чоловіків, вдягнутих в шкури тварин, з списами в руках.

Юлія ковтнула та поглянула назад, де лежала її команда. Дівчина повільно підсунулась до старшого помічника, який намагався заглянути у віконечко, яке було майже під стелею.

- Це не та планета, на яку ми розраховували, чи не так? - прошепотіла вона.

- Ні, зовсім не та. Тут живе примітивний народ, але щось у них мене сильно насторожує. Проте я поки ніяк не можу вловити, що саме.

Юлія поглянула в кінець коридору та побачила там символ, від якого у неї ще більше заболіла голова. Дівчина відчула сильну нудоту, проте всіма силами намагалась утримати вміст шлунку всередині, адже вона не знала чи їх тут погодують, а по друге це було занадто маленьке приміщення, щоб потім тут можна було нормально перебувати.

- Опустись, - сказала Юлія та потягнула чоловіка до низу.

Він дещо нервово присів, незадоволений тим, що вона завадила його роздумам. Юлія повільно вказала йому на символ, але він тільки потиснув плечима.

- Цей народ ненавидить технології і спалює всіх, хто з ними не згоден, - прошепотіла Юлія тремтячим голосом, - два роки тому я вела перемовини з народом, який мав такі ж вірування, щоб вони відпустили дослідників. Туземці й чути нічого не хотіли. Їхній лідер не чув моїх слів та не збирався навіть на міліметр поступатись своїми принципами…

- І що? Ви спасли дослідників? - запитав старший помічник, а Юлія лише помахала головою.

Майже одразу в кінці коридору відчинились двері і у них з’явився моторошний чоловік, вигляд якого змусив Юлію видати ледь чутний писк. Він швидко здолав коридор та почав вдивлятись в них очима, повними ненависті. Вони завмерли в очікуванні того, що він їм скаже.

Юлія спробувала привести свої нерви до холодного спокою, щоб не видати свій страх перед цим туземцем. Перше, що їй кинулось в очі це велика кіста, яка протикала його носову перетинку, а потім численні маленькі кісочки, які були затикані на верхній губі та на бровах. Все це доповнювалось шрамами у вигляді жахливих візерунків смерті.

Зрештою, Юлія глянула на його очі, склери яких були неприроднього червоного кольору, чим ще більше лякали. Очі туземця повільно спостерігали за полоненими та неначе не могли вибрати, кого вб’ють першим.

- Щоб звільнити душу від своїх гріхів - єретики вирушать на очищаюче багаття! - голосно сказав грубим голосом туземець.

- За які такі гріхи? - раптово запитала Поліна.

- Технології псують душу. Кожен день, кожна секунда, що ви провели поруч з технологіями є вашим гріхом, за який ви повинні заплатити. І тільки вогонь зможе очистити вас та дати шанс потратити на суд.

- Які дурниці! Випустіть нас негайно! - закричала Поліна та підбігла до дерев’яних грат. Взявшись за них, Поліна відчула, що може легко їх зламати, особливо в такому стані.

Туземці негайно відреагували на її порив, приставивши їй до горла гострий спис. У туземця загорілись очі і від почав сильніше приставляти спис до її шкіри, так що виступила крапля крові. Юлія негайно підбігла до Поліни та відтягнула її від грат.

- Послухайте, ми просто повернемося на свій корабель, зв’яжемось з своїм народом та покинемо вашу планету. Ми не будемо загрожувати вашим віруванням, - сказала Юлія і в той же момент почула дикий сміх туземця.

- Відпустити вас, щоб ви й далі грішили? Коли наш Бог поселив нас на цій планеті, то дав чіткі настанови звільняти від гріхів всіх і кожного. Лише так можливо очистити наш всесвіт від цієї напасті. Завтра, коли сонце буде стояти рівно над нашими головами, ви очиститесь, - сказав туземець та пішов геть.

Юлія лише ковтнула та глянула на свій зап’ясток - підшкірний передавач був на місці, а значить, якщо її люди встигнуть добратись сюди, то зможуть її знайти…

Юлія із тривогою на серці вдивлялась у маленьке віконечко, за яким вже готували велике вогнище. Дівчина намагалась не думати, що її люди можуть не встигнути врятувати їх, адже сонце ще не над головами.

Раптом її погляд привабив рух напроти. Старший помічник зі всіх сил намагався розірвати мотузки на руках і здається у нього це майже вийшло. Юлія лише помахала йому головою.

- Послухай, після вчорашньої невдалої спроби втечі вони будуть ще більше нас охороняти. Там за вікном не менше сотні сильних вояків з списами. Ти хочеш, щоб вони нас вже перебили? - сказала йому Юлія.

- А ти хочеш згоріти заживо? Навіть якщо наші люди таки отримали сигнал тривоги, то їм потрібно набагато більше часу, щоб долетіти сюди. А тоді вже може бути пізно! - майже кричав старший помічник.

- Вчора ми втратили 3 наших людей і самі врятувались, тому що я вмовила вас здатись.

- Щоб тепер ми згоріли. Хороший порятунок, нічого не скажеш!

- Вони встигнуть. Зараз головне не втратити ще когось, - наполягала на своєму Юлія.

Зненацька двері в кінці коридору відчинились і туди увійшов головний туземець, а за ним ще з десяток. Вони почали виводити інопланетян, ігноруючи крики Юлії, що ще не час.

Юлія зі всіх сил стримувала сльози, але коли її намертво прив’язали до палки, вона вже не могла стримувати емоцій. Потім туземці утворили коло навколо них та почали витанцьовувати, а головний туземець просив у свого Бога, щоб він прийняв душі, які зараз очистяться.

Зрештою туземці почали по одному підносити факели до сухої трави, яку розстелили біля жертв, і вогонь розгорався все сильніше. А у відповідь на крики людей, туземці почали співати і знову танцювати.

Юлія вдивлялась у вогонь, який вже був всюди, та задумалась про те, що ніколи не думала, що помре саме так. Вона згадувала скільки перешкод здолала, щоб потратити у зоряний флот, а тепер її просто спалять…

Юлія закричала від болю та закрила очі, і зненацька це допомогло. Жар припинився і більше ніщо не вдавлювало її тіло. Вона вже вирішила, що померла, але коли відкрила очі, то побачила, що перебуває на кораблі.

- Вибачте, що так довго. Ми всіх вже екстрено телепортували? - запитав капітан корабля.