Правда, якої всі боялися
За пасікою, серед високих соняшників і старих переламаних грабель, троє друзів чекали вже з невимовним нетерпінням. Іван нервово гриз олівець, Тимко перебирав у руках пиріжок з повидлом, а Максим ходив колами так швидко, наче готувався до великої битви.
І ось, серед тихого дзижчання вуликів, з’явилася Соломія. Вона поверталася з пасіки зовсім іншою — спокійною і мовчазною, але в очах у неї було щось таке, що мовило всім трьом: «Я тепер знаю більше, ніж можу сказати».
— Що ти дізналася? — не втримався Максим і підбіг уперед, наче розкривач найпотаємніших таємниць.
Соломія зупинилася, дивилася на друзів кілька довгих секунд. Потім тихо промовила:
— Він сказав… що ставок ховає щось страшне.
Слова зависли в повітрі. Навіть вітер притих, ніби сам затаїв подих, бджоли перестали гудіти, а сонце ненадовго сховалося за хмарою.
Хлопці переглянулися.
— Очевидно, — промовив Максим, голос його звучав несподівано серйозно. — Але тепер це не просто здогадка. Це… попередження.
— Щось страшне? — підняв брови Іван і округлив очі. — Монстр? Привид? Галя-мутант?
— Іване, не зараз, — зітхнула Соломія, бо вона знала, що жарти не на часі.
— Саме тоді, коли треба тікати, — пробурмотів Тимко, погойдавшись на місці, — проте ми не збираємося тікати. Ми… підемо далі.
Максим зупинився й глянув на друзів, потім на ставок, що виднівся поміж дерев мов темна пляма.
— Ми знали, що ця справа не проста. І знали, що рано чи пізно мусимо йти туди.
Соломія тихо кивнула:
— Це “рано чи пізно” — уже сьогодні.
— Ви впевнені? — прошепотів Іван, намагаючись зловити впевненість у голосі.
— Ні, — визнав Максим зі щирою відвертістю. — Але це неважливо. Бо ми — справжні слідопити.
Усі розуміли одне: усе, що було до цього — лише підготовка. А попереду чекає головна розв’язка. Вони глибоко вдихнули, маючи в кишенях шматочки торта і пиріжки з повидлом, і впевнено рушили стежкою до ставка.
На самому березі, там, де трава здавалося трохи похиленою, а вода відбивала небезпечні тіні, їх уже чекав Бублик. Сидів він на старому колодязі, дивився на них жовтими очима, ніби готовий урочисто віддати останню підказку.
І в ту мить усі четверо знали: справжня пригода лише починається.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!