Іван і рожевий велосипед
Слідопити рушили мовчки в бік старого цвинтаря. Дорога петляла між городами, пробігала вздовж тихого ставка і вела через стару частину села, де хати давно вже заніміли під вагою часу.
Попереду впевнено крокував Максим. У кишені його куртки важко спочивала зім’ята записка — та сама, що кликала їх уперед. Він час від часу доторкався до неї, немов прагнув переконатися, що вона й справді з ними.
Останнім ішов Іван. Його кроки лунали важко, а погляд розбігався то ліворуч, то праворуч: він уже уявляв себе героєм якогось моторошного фільму, де кожна тінь ховає таємницю.
Бублик же йшов поруч уже не так, як кіт, а як справжній провідник у світ пригод: хвіст розгойдувався ледь помітно, а очі спостерігали все навколо з ледь прихованим гумором, ніби він точно знав: «Ви ще не здогадуєтеся, куди ми йдемо».
Коли дорога вивела їх на край села, Максим зупинився:
— Ми що, пішки поїдемо? — скоса глянув він на друзів. — Це буде надто довго.
— А що пропонуєш? — запитала Соломія, вайлувато витиравши лоба.
— Велосипеди. — Максим усміхнувся — тією усмішкою, що додає віри. — Швидше доїдемо.
— Я ж ледве проїду метр… — заревів Іван, підстрибнувши на місці.
— Тим краще,— пожартував Максим.— Ти перший побачиш, якщо щось вилізе з кущів!
— НЕЛЕГКО ВАМ, ЖАРТУН! — вигукнув Іван, але не міг не посміхнутися.
Друзі розбіглися по селу. Хтось мчав за своїм велосипедом, хтось за шоломом, а Іван ще встиг попрощатися з мамою, наче йшов в невідомість.
За кілька хвилин вони зібралися знову: чотири велосипеди на сонці й Бублик, що йшов поряд, дивлячись на них із легкою насмішкою.
— Готові? — запитав Максим, залізаючи в сідло.
— НІ! — хором відповів Іван, все ще міцно тримаючись за кермо свого рожевого «коник-біцикла» з кошиком і штучними квітами.
— То вперед! — крикнув Максим.
І педалі закрутилися: вони помчали стежкою, що вела в саме серце таємниці — туди, де ніхто ніколи не шукає.
Попереду, між похиленими могильними плитами, їх уже чекало щось важливе. І кожен був певен: сьогодні пригоди стане більше, ніж пиріжків на обід.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!