Сухарики та глухий кут
Максим, Соломія, Тимко й Іван сиділи на колоді біля двору баби Марії, похиливши голови — не від смутку, а від безупинного хрускоту сухариків та відчуття, що розгадка десь вислизає.
Тиша розбилася під кутким звуком сухарикового хрускоту, коли Тимко дотягнувся до останнього шматочка:
— Давайте спробуємо мислити логічно, — звернулася Соломія, витираючи руки об вже не надто чисті шорти. — Відкидаємо всі фантазії й залишаємо лише факти.
— Факти? — зітхнув Тимко. — Це ж займає вічність. Я краще піду за ще сухариками.
Але Максим схопив його за футболку й тихо сказав:
— Нікуди не йдеш. Ми тут усе вирішимо.
Тимко плюхнувся назад і буркнув щось про «права на перекус», але зір невідступного командира переміг.
Максим глянув у далечінь, ніби шукав відповіді в хмарах:
— Є версія, що Галю вкрали. Але може, вона втекла сама?
Іван підняв голову: на його аркуші красувався начерк інопланетного візка.
— Як? Вона ж корова, паспорта нема!
— Не вдавай із себе експерта, — похмуро відповів Максим. — Двері відчинені. Сліди ведуть до дороги. Можливо, вона рушила в місто.
— У місто? Модельну кар’єру в коров’ячих журналах? — поцікавилася Соломія, поглядом кликаючи дітей до серйозності.
— Чому б ні? — Тимко вже горів ідеєю. — Там знімають кіно, рекламу молока, «Село має талант»…
Максим дивився на нього так, наче роздумував, чи вдарити мішком із буряками, але замість цього сказав:
— Ми досліджуємо реальні сліди, а не фантастичні сценарії.
— Добре, — зітхнула Соломія. — Якщо Галя пішла сама, хтось її до цього спонукав.
Іван ожив:
— Може, її гіпнозом звалили? Читав про ментальні пастки для рогатих істот!
— Іване, — холодно промовила Соломія, — ще раз про гіпноз — і ти писатимеш вибачення в блокноті цілий день.
Іван стривожено кивнув і склав свій зошит уздовж прорізі.
Максим потягнувся й подивився на хату баби Марії, де чулися докори на адресу Жулика за його нову калюжу:
— Треба повернутися до хліва. Можливо, там ми щось пропустили.
У той час Бублик, що лежав поруч і здавалося спить, раптом підвів голову, глянув на дітей і поважно встав. Він потягнувся, зневажливо облизав плече й рушив убік городу.
— Дивіться! — вигукнув Іван. — Він випростовується — значить, щось знайшов!
Соломія підхопила блокнот, Максим схопив гілочку — і всі четверо, слідом за Бубликом, рушили до хліва.
Сухарики слетіли з колоди, розв’язуючи новий етап їхньої справи. Адже справжня пригода починалася саме тепер.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!