Академія бойових ткачів

Палай, дівоче серце

Розділ 10

Закон сприганів

- Чого плетемося? Давайте, дівчатка, бігцем! Бігом!

Голос вчителя Леарлес звучав знущально. Здавалося, що від того, що відбувається, вона отримує неймовірне задоволення. Закінчувався перший тиждень у маєтку Лоу-Фей. День починався о шостій ранку з пробіжки. Погода не мала значення, чи за вікном дощ чи вітер, Рейна Леарлес була безжальна. Але, варто було віддати їй належне, на відміну від інших викладачів академії, вона бігла разом із групою. І, як правило, разом із нею постійно бігли вчитель Лорсан та вчитель Таск. Останнього, щоправда, завжди в кінці групи лишали. Як висловлювалася Леарлес «прикривати спини... мало там що».

Сьогодні учитель Лорсан не прийшов. Його група була відповідальною по кухні, тому він готував сніданок. Усю ніч лив дощ, тож доріжка, якою вони зазвичай бігали, перетворилася в грязьове місиво. Студенти постійно спотикалися, падали. Дівчата починали вередувати як малі діти, хлопці обурюватимуться, що в таку погоду змушувати їх займатися – злочин. Але, Рейна була невблаганна, пообіцявши скигликам додаткове коло навколо маєтку.

Мовчазна і наполеглива була лише група вчителя Леарлес. Вони бігли на початку колони, намагаючись не відставати від свого лідера. Попереду бігли Алек Морблан та Шарнон Таміру. У цих двох із першого дня у маєтку утворилася ця дивна, побудована на безглуздому суперництві, чоловіча дружба. Тому, бігли вони пліч-о-пліч, не даючи себе обігнати. Шарнон чіпляв Алека крилами, але той відмахувався, не зменшуючи темпу. Шарнон, до речі, робив це зовсім не спеціально. Незважаючи на свій юний вік його крила не поступалися в розмірах крилам дорослих кафо, так що він не тільки чіпляв Морблана, але й попутно зносив всі гілки, що низько зростали.

Позаду них бігли Шира та Тейн. Для себе Рейна зазначила, що сприган не рівно дихає до вогневласої кафо, що її, власне, дуже насторожувало. Вона не з чуток знала тому, чим можуть обернутися ці любовні погляди для ніжного дівочого серця. Позаду них бігли Джералі, Соран та Ельйо. Остання не зводила погляду зі свого кровного хранителя, що насторожувало Рейну ще більше. За таким поглядом не було нічого доброго. Соран же чіплявся своїм пухнастим лисячим хвостом за всі кущі і постійно відволікався.

Останніми з групи Леарлес бігли Дара та Віа. Обидві аристократки зовсім не звикли до таких занять. Вони спотикалися, падали, але все одно вперто піднімалися і бігли за своїми товаришами, намагаючись не зменшувати темп.

Зазвичай після ранкової пробіжки, Рейна давала своїм студентам півгодини на те що, щоб зібратися, перевести дух і спуститься до сніданку. Після трапези розпочиналися заняття з іншими викладачами з перервою у десять хвилин між кожним. Ближче до обіду Рейна та Таск проводили заняття з бойової пряжі. Це ж заняття вони проводили і після полудня, але лише для бажаючих.

Студенти нарешті досягли двору маєтку. Рейна дала команду перепочити. Шира, особливо не церемонячись, плюхнулася на мокрий вицвілий газон і відкинула голову.

- Ааааааааааааааа! - прокричала вона, - вчитель Леарлес і раніше була суворою. А зараз так взагалі диявол!

- Хах, - Шарнон зігнувся навпіл, намагаючись віддихатися, - а нас попереджали. Хоча, я ось не шкодую ні про що! Так, не сіпайся, я приберу гілки з твоїх крил. Ти що, весь лісовий мотлох на себе зібрала?

- На свої подивися! - буркнула Шира, відмахнувшись від брата, - розберися спочатку зі своїми крилами!

- Хмм. А й справді, - протягнув Ширнон, оглядаючи свої крила, - гей, Морблане! Підсобиш?

- Ти й справді позбирала багато гілок і листя в крила, - поруч із Широю навпочіпки присів Тейн, - дозволиш мені прибрати їх?

Шира коротко кивнула і обернулася до нього спиною, розпушивши свої крила. Тейн почав вибирати з них зайве сміття. Весь цей час Ельйо свердлила їх поглядом. Коли сприган закінчив, він опустився поруч із Широю на газон. Тут же поруч з ними сіли Морблан та Джералі.

- Вчитель Леарлес – демонесса! - коротко констатувала Джералі, - але я ні про що не жалкую.

- А я говорила, - поряд приземлилася Дара, - вона дужий ткач.

Поруч із сестрою сіла Віа, а біля неї Соран. Останніми до компанії приєдналися Шарнон та Ельйо. Сприганша безцеремонно втиснулася між Широю та Тейном, що не залишилося непоміченим усіма присутніми.

- У нас сьогодні перший справжній спаринг один з одним на занятті з бойової пряжі, - сказала Ельйо голосно, - ви хоча б пам'ятаєте про це?

- А точно! - грюкнув себе по лобі Шарнон, - Морблан! Змахнемося?!

- А тобі аби махатися, - похитала головою його сестра.

- А що не так? Помахаємося, Алеку?!

- А змахнемося! - спалахнув Морблан, - я тобі покажу нарешті хтось тут головний!

- А я б повоювала з Широю ще раз! - усміхнулася Дара, - цього разу без дурості!

- Не думаю, що нам дозволять, - замахала руками Шира, - та й ти дуже небезпечний супротивник, Даро.

- Ну ось, - надула губи старша Ладор, - а я так хотіла відігратися.

- Соране, а ти? - запитала Джералі, - ти такий тихий. Хочеш із кимось у спаринг?

- Якщо чесно, мені все одно, - добродушно посміхнувся лис, - ну, в сенсі, не має значення з ким битимусь, все одно програю. Я в бою не сильний.

- А що скаже наша снігова королева? - звернувся раптом Шарнон до Ельйо, - з ким хочеш махатися?

- З нею, - Ельйо тицьнула пальцем у Ширу.

- Зі мною? У сенсі ... у спаринг зі мною хочеш? – розгублено заморгала та.

- Чого розсілися? - над групою нависла Рейна Леарлес, - у вас що, багато вільного часу? Півгодини до сніданку. Час уже пішов. Ану жваво піднялися!

Усі одразу ж схопилися. Тейн хотів подати руку Шире, але в його долоню вчепилася Ельйо і не випускаючи її зі своїх рук потягла його геть, насамкінець зиркнувши на рудоволосу кафо. Шира здивовано дивилася їм у спини, поки несподівано хтось не підхопив її за комір і ривком підняв із землі.

- Тобі що, особливе запрошення потрібне? - погляд вчителя Леарлес палав, - послухай, Таміру ...

- Так?

- Що б там у тебе в голові не крутилося, це - Рейна кивнула у бік Тейна, що віддаляється, - погана ідея. Кроком марш у кімнату.

Шира не озираючись побігла. До Рейни підійшов Таск і простяг їй чистий рушник.

- Щось трапилося? – спитав він.

- Та ні, - дівчина витерла обличчя від поту, - просто стало цікаво, чи був у мене такий самий ідіотський погляд тоді…

***

- Сьогодні ваш перший справжній спаринг. Ваше завдання використовувати набуті навички в бою. Діліться на групи по чотири особи. Двоє в спаринг, двоє – судді, - Рейна по-солдафонськи походжала повз шеренги студентів, голосно віддаючи накази, - роль суддів дуже важлива. Правильне та чесне суддівство – це показник того, наскільки добре ви вивчили теорію. Не забувайте про те, що пряжа набуває форми з вашої волі. І сила пряжі залежить від ваших навичок, запасів мани і сили волі.

- Коли перша пара закінчує спаринг, вони міняються місцями із суддями! - закінчив за Рейну Таск, - можна використовувати тільки пряжу першого рівня. Вчителі та фамільяри спостерігатимуть за спарингами, але втручатися ми не будемо.

Таск та Рейна розійшлися по різні кути поля. Тут були вчитель Харлен і Фрей, Лорсан Вейл ходив кругами навколо поля. Фамільяри теж тинялися навколо, особливо ніде не затримуючись. Тілуан ширяла над полем, Тера та Йору сиділи біля ніг Рейни. Ровена шастала між студентів, Кіара та Аден походжали по краях поля. Лелія уподобала собі зручну гілку і сиділа там.

Студенти розбилися на групи. Шарнон і Алек взяли як суддів Дару і Джералі, Віа навідріз відмовилася, тому що потім їй довелося стати в спаринг з сестрою. Тому Віа встала в пару з Сораном і разом вони виявилися суддями Шири та Ельйо. Спадкоємиця правлячого будинку сприганів не питала, чи хоче Шира з нею битися чи ні. Вона просто вирішила, що вони партнери зі спарингу, а кафо не чинила опір.

І ось обидві стояли один навпроти одного. Пряжа Шири була стихії повітря, напівпрозора, із золотистим відливом. Пряжа Ельйо – стихії землі, мерехтлива бірюзова. Кафо розправила крила та прийняла бойову стійку. Вона була схожа на грифона, стиль бою у неї формувався звіриний, як у Рейни. Ельйо ж навпаки мала вигляд танцівниці, її фіолетове волосся було пов'язане в тугий пучок, а стійка була витонченою, немовби вона не боротися збиралася, а танцювати.

- Покажи мені свої наміри, - сказала вона Ширі.

І перш ніж кафо встигла щось сказати, Ельйо змахнула гострими крилами.

- Первинний елемент! Почуй і підкорися! Скувати!

Пряжа Ельйо набула форми хлистів і попрямувала до кафо, Шира відскочила убік. Масивні крила одним змахом підняли стовп пилу, дівчина злетіла та атакувала в лоба. Ельйо вивернулася. Незважаючи на свою зовнішню розпещеність і примхливість, юна пані Будинку Невагомих була дуже розважлива і хитра. Вона знала, що у рукопашному бою їй не перемогти фізично сильнішу кафо. Розмах крил Шири був більший і сильніший, тягатися з нею у швидкості теж не варіант, а ось у маневреності Ельйо їй не поступалася. Вона прослизала повз руки Шири, обплутуючи її своєю пряжею.

- Первинний елемент! Почуй і підкорися! Звільни від пут! - вигукнула Шира, розриваючи нитки Ельйо.

- І це все? Нападати будеш? - спріганша витягла руку вперед, її пряжа набула форми луку, - первозданний елемент! Почуй і підкорися! Постріл!

Шира не вивернулася. Стріла потрапила в ліве плече та розчинилася. Дівчина похитнулася, але відразу вирівняла свій політ і метнулася до Ельйо, намагаючись зачепити її крилами. Одним різким помахом, вона змусила Ельйо прикрити обличчя руками і відразу завдала удару по ребрах. Сприганша втратила рівновагу і почала спускатися дедалі нижче.

- Мене своїми слабкими стрілами не проб’єш, Ел, - посміхнулася Шира.

- Ти не переможеш, не нападаючи! - прошипіла Ельйо, - первозданний елемент!

- Почуй і підкорись!

- Обпали!

- Знерухомлення!

Вогненна куля зірвалася з долонь Ельйо, але не досягла мети, зіткнувшись із сіткою Шири. Ударна хвиля була настільки сильна, що обидві дівчини приземлилися на землю. Шира не зовсім вдало приземлилася, проривши ногами дві гальмівні смуги на сирій землі, Ельйо приземлилася витончено. Дівчата зчепилися на землі, їхня боротьба була дивною. Вони відчували недосвідченість. Ельйо не жаліла сил атакуючи, Шира ж навпаки, тільки захищалася, чим свою партнерку явно злила.

- Бийся! - гаркнула сприганша, - що за жалюгідні потуги?! Як ти збираєш перемогти?

- Та що з тобою не так? - Шира поставила пару блоків від ударів, що прилетіли, - це ж спаринг. Не війна!

- Гадаєш? - Ельйо підскочила до Шири майже впритул і схопивши її за плечі, одним ривком перекинула її через себе.

Від несподіванки кафо навіть парирувати не встигла. Віа і Соран з широко розплющеними очима не знали, що зробити і чи це входить у рамки спарингу. Так Рейна і Таск показували ці прийоми раніше, та й наказ був застосувати нові прийоми. Соран хотів втрутитися і зупинити бій, але його зупинила Тера. Вона похитала головою і кивнула у бік Рейни. Та пильно спостерігала за боєм кафо та спригана.

- Ти зовсім одуріла?! - прогарчала Шира, схоплюючись на ноги, - воювати заманулось!? Зі мною?!

- Сприймай мене серйозно, Широ! - гаркнула Ельйо, - я серйозний суперник!

- Та про що ти?

- Не будеш серйозною, він так ніколи і не зрозуміє! - прошипіла сприганша, - не будеш серйозна, я тобі ніколи не поступлюся!

- Зовсім з розуму вижила? - Шира пригнулась до землі як звір, пір'я на її крилах встало дибки, - суперниця, кажеш?..

Очі дівчини замерехтіли. Одним стрибком вона накинулася на сприганшу. Посипалися шалені удари. Цього разу парирувати довелося вже Ельйо. Одну за іншою вона створювала захисну пряжу, але Шира пробивала її. Вона огорнула свої руки пряжею, що посилило її удари. Дівчата знову злетіли в небо.

- Це вже не схоже на спаринг, - дивлячись на них промовила Віа, - вони зчепилися... як звірі. Що з ними?

- Баби… хто їх розбере, - не дуже коректно висловився Шарнон, що підійшов до Сорана.

Удари сипалися один за одним. Ельйо парирувала, била. Її пряжа знову набула форми батога. Вона безжально хльостала ним Ширу по крилах, та своєю чергою відповідала її вітряними лезами. Через пару хвилин, на тілі кожної вже стали виявлятися помітні садна, а їх затятий спаринг у повітрі привернув увагу всіх студентів та викладачів. Хтось кричав на підтримку Ельйо, хтось підтримував Ширу.

Обидві дівчини були вже виснажені. І вирішальним моментом стала саме витримка. У Шири її було більше. Зробивши зусилля, Шира направила потоки пряжі в крила, чим розділила вітряну пряжу на сотні маленьких голок, які зірвалися з кінчиків її пір'я. Саме ці голки й змусили Ельйо приземлитися та визнати поразку. Шира впала на землю, знову прорив у ній траншеї ногами. Вона була дуже зла і готова продовжувати бій. Але тут втрутилася Рейна.

- Досить! - вона голосно сплеснула в долоні, - з вас двох вистачить. Тепер ви судді.

Дівчата перезирнулися. Але суперечити викладачеві не стали. Віа та Соран вступили у бій. Ейльо стежила за кожним їхнім рухом. Шира дивилася на Ельйо.

- Ну й чорт з тобою... все одно, нічого з цього не вийде, - несподівано промовила сприганша, - сприган не може бути ні з ким, крім спригана.

– Що? - не зрозуміла Шира.

– А ти не знала? - Ельйо посміхнулася, - це один із законів Шайлон.

- Як же так…

- Ммм ... значить тобі все-таки не байдуже? - Ельйо вперше подивилася Ширі в очі.

То був погляд переможця. А потім, сталося це... Небо несподівано затягло червоною пеленою. Повіяв сильний вітер, здіймаючи клуби пилу та бруду. І кожен, хто стояв на цьому полі, почув у своїй голові цей голос.

- Прекрасно! Чудові емоції! Образа! Нерозуміння! Розгубленість! Скільки вас тут... такі чудові емоції!

- Нитка світобудови! Пройди простір! Виконай мій наказ! Бар'єр! – в один голос скомандували Таск та Рейна.

- Звідки голос? - Іфалія нервово крутила головою, - Ровена! Виявлення!

- Вже працюю! - прошипіла кайт-ши.

Бар'єр, піднятий Таском та Рейною моментально дав тріщину. Тиск був неймовірної сили. Шалений голос продовжував свою полум'яну промову.

- Я до кожного дістануся! Кожного зловлю! Всі ваші страхи, ваші печалі, ваш біль… Ваші незміцнілі серця!

- Цей голос… - Таск глянув на Рейну, - не може бути…

Студенти озиралися. Але найбільше була вражена Шира. Вона стояла, наче скута невидимими ланцюгами. Погляд її був затуманений, губи тремтіли. Рейна кинулася до неї, але була відкинута сильним поривом вітру.

- Тц-ц-ц, - голос знущально цокав, - куди ж ти, Рейночко?

- Рейночка?! - дівчина тут же схопилася на ноги, закликавши свої клинки, - людина, яка називала мене так, мертва!

- Щоправда? - голос, здавалося, був скривджений, - ти навіть не шукала мене, Рейночко?

- Та щоб тебе... покажися! - гаркнула дівчина, - виходь!

- Ех, як шкода, як шкода... Мені так сумно! Моя Рей мене навіть не шукала! Але, я не серджусь, Рейночку! Я прийшов не за тобою, не сьогодні, - продовжив голос знущально, - у вас є щось моє. І я хочу це забрати!

Несподівано за спиною Рейни закричав Таск. Немов поранений звір. Він упав на одне коліно, притискаючи долонею печать на своїй руці. Лелія в паніці кидалася навколо нього, не знаючи, що робити. Поруч стояла налякана Іфалія. Рейна вишкірилася. Ключ від Воріт Андхакара. Йому потрібний ключ.

- Таску, ти поставив таку сильну печать? Як завжди, мішаєшся мені, сприган… - злобно прошипів голос устами Шири, - але, тобі доведеться її зняти. Інакше, дівчисько зверне собі шию. Вона така гарна, з такими великими крилами. Шкода… школа, якщо помре такою молодою…

- Та того не може... - Рейна опустила руки з клинками, - не може бути! Не може такого бути!

- Рейна... - Таск корчився від болю, рука його горіла яскраво-червоними нитками, які перепліталися з почорнілими венами, - без сумніву... Це він. Це його пряжа.

- Еліас! - Закричала Рейна озлоблено, - покажися! Ти не можеш завдати шкоди своїй ляльці! Тому загрожувати Ширі марно!

- Ох, Рейночка мене на ім'я назвала! Якщо зрозуміла, то вибору немає! Зламаю печатку Таска силоміць, а дівчинку потримаю при собі. Все одно, я можу вивести в ліс, де її розірвуть мої песики…

- Не змушуй мене, Ел... - Рейна озлоблено оскалилася.

- Позмагаємось? Хто швидше? Ти чи я? Знайдеш мене раніше, ніж я зламаю печать?

Таск заскулив, як поранений пес. Вогняна пряжа потяглася до його печаті активніше. Рейна прикусила губу. Нічого не лишалося, тільки це. Вона підійшла до Таска і поклала йому долоню на плече.

- Ти потерпи ще зовсім трохи, - сказала вона, вимучено посміхнувшись, - зараз я знайду його.

- Рейно, не треба! Я стримую його! - Таск спробував ухопити її за руку.

- Іф, - Рейна звернулася до подруги, - захистіть студентів. Тера, Йору.

- Рей, - Тера збільшилася в розмірах, - я подбаю тут про все. Ти можеш…

- А я проти, - Йору не поступався в розмірах Тері, наїжачившись, він осудливо дивився на Рейну, - але я зупиню тебе вчасно.

Рейна вдячно кивнула. Іфалія зібрала всіх студентів позаду себе. Її допоміг Лорсан і Фрей. Останній розкрив свої величезні крила, прикривши ними й учительок. Студенти були схвильовані. Особливо, нервував Тейн, навіть більше за Шарнона. Рейна стояла навпроти Шири. Вона підняла руку над головою, на її долоні збиралася заплутана пряжа блідого фіолетового кольору.

- Зараз я тебе витягну, маленька біда… - прошепотіла Рейна, - нитка світобудови… Пройди простір! Виконай наказ! Зняти печать!

Яскравий стовп лілового полум'я встромився в долоню Рейни і пронизав її наскрізь. На її руках, ногах і шиї виявилися мерехтливі кайдани, у світлі спалаху вони клацнули і впали на землю, розсипавшись пилом. У яскравому світлі знявся вовчий хвіст, сіпнулася пара гострих білих вовчих вух. Пазурі на руках стали настільки довгими, що їх студенти помітили навіть здалеку. Ікла Леарлес теж стали значно помітнішими, коли вона розлютилася.

- Знайди! – прогарчала Рейна.

Від її пальців зірвалася одна нитка та вилетіла за межі бар'єру. Рейна відштовхнулася від землі і зникла.

- Ви бачили? Не читаючи заклинання!

- Яке заклинання? Вона ойо? Ви бачили пазурі?!

– Шира! Шира, прокинься! - прокричала Ельйо з натовпу, - через тебе вся ця каша?! Якщо так – то не поступлюсь тобі ні за що!

– Шира! - Тейн хотів був підбігти до неї, - але його за комір схопив Лорсан.

- Стій на місці, - грізно сказав він, - навіть не смій.

Вперше Лорсан Вейл був настільки серйозним. Добродушний викладач-кафо ніколи не підвищував тону, ніколи не сердився. Але зараз він був дуже напружений і дивився на Тейна дуже суворо. Тому юний сприган не ризикнув рухатися далі. Шира все так і стояла бовваном з небаченим поглядом. Наче вона була зовсім не тут. І несподівано в лісі пролунав зойк. Гучний, відчайдушний. Тера відповіла цьому крику сковуючим у льод душу виєм і розбивши бар'єр, втекла в ліс. За нею кинувся Йору, прориваючи під лапами землю. І виття віддалялося. І Шира впала. А рука Таска перестала виблискувати червоною пряжею.

– Шира! - Тейн зірвався з місця і підбіг до рудої, піднявши її на коліна, - Шира! Відповідай мені, Широ!

- Тейн? - дівчина розплющила очі, - ти чого?

- Таск, - Іфалія підбігла до спригана, - ти як?

- Рейна ... - Таск з труднощами піднявся з землі, - Леліє! П'ята форма!

- Таску, ти ледь на ногах стоїш! - спробувала зупинити його Іф.

- Леліє! - відмахнувся від неї сприган, - п'ята. Форма!

Обриси діви Лелії попливли і зібралися у форму високого, витонченого коня. Таск застрибнув їй на спину і через мить, вони зникли в гущавині лісу.

- Ведіть студентів у маєток, - скомандував Лорсан, - це переходить усі межі…

***

- Рейно! - кликав Таск, - Рейно! Відгукнися!

- Таск! - поруч із заростей вискочила величезна Тера, - вам треба піти!

- Нізащо!

- Таск, прошу!

– А я не прошу! - дорогу Лелії перегородив здоровенний чорний пес, - конайте звідси, поки цілі!

- Ти знаєш, що вам не подолати нас! Наша різниця в силі колосальна, - благально промовила Тера, - йдіть!

– Рейна там! - Таск зіскочив зі спини Лелі, - мені потрібно до неї!

- Я не хочу завдавати тобі шкоди, Таску! - Тера підняла величезну лапу над головою спригана.

- А я хочу! - ревнув Йору, - так що, пішов геть!

- Я не піду! Адже там Рейна!

- Ну що ж ти залагодив... - Йору вишкірився і приготувався до стрибка.

- Леліє! Форма третя! – скомандував Таск і фамільяр набрала форми кота.

- Ти смієшся з мене, сприган?! - заревів Йору, - розірву!

- Не недооцінюй мене! - прошипіла Лелія і вчепилася псу в морду.

- Леліє! Розраховую на тебе!

– Стояти! - Тера перегородила йому шлях, - Таску, не треба!

- Теро! Адже вона… там зовсім одна!

- Вона надто довго тримала звіра під контролем, Таску. Ти не переживеш цієї зустрічі!

- Цей звір - це і є Рейна, Тера! - закричав на вовчицю Таск, - невже ви цього так і не зрозуміли? Адже ви весь час поряд з нею! Вона там одна, у цій темряві! Пропусти мене Тера! Прошу…

Вовчиця відступила.

- Якби вона наказала, - тихо сказала вона, - мені довелося б убити тебе. А так... зараз вона сама тебе уб'є, Таску. Хоча, ти начебто щасливчик. Може і пощастить…

І вовчиця попрямувала у бік чорного пса, який намагався відкусити Лелі хвіст. Бійка їхня була смішна і безглузда. Йору не хотів нашкодити Лелії, але й здатися їй так просто не міг, хоч і був у рази її сильнішим.

У лісовій ущелині, під покривом обвалених дерев, Таск знайшов Рейну. Очі її горіли вогнем, з іклів капала кров. Руки її були в саднах, білий хвіст був у бруді та бурих плямах. А довкола були розкидані тіла. Раз, два, три… четверо. Четверо невідомих, у мантіях ткачів-заклиначів, розбитий магічний кристал. Такий зазвичай використовували для ментального перенесення. Встановлюєш такий неподалік своєї мети, тіло твоє залишається у безпеці, тоді як вся твоя енергія, все твоє «я» переноситься до кристалу. Але це високорівнева пряжа. Тут же було цілих чотири ткачі. Якої ж сили була та сутність, яку вони перенесли?

Рейна, побачивши Таска, вишкірилася і по-звірячому загарчала. Сприган зробив крок до неї, вона примружилася, смикнула вовчим вухом, відскочила назад, продемонструвавши гострі пазурі. Таск зробив ще крок.

- Первозданий елемент, - прошепотів він, - почуй і підкорися! Утримай!

З долонь його зірвалися дві лози, які відразу обплутали тіло Білої вовчиці. Та озлоблено загарчала і спробувала розірвати пута. Мабуть, у такому стані відтворити пряжу вона не могла. Таск, переконавшись у цьому, потягнув лози на себе. Вовчиця, зрозумівши, що бігти не вийде, накинулася на свого рятівника, вчепившись іклами в його плече. Таск скривився, але замість того, щоб відштовхнути дівчину, він міцно притис її до себе. Вовчиця гарчала, впивалася іклами все глибше в тіло. А сприган все дужче притискав її до себе. Кров тонким струмком потекла по його грудях, по її підборідді та шиї. Сприган, якому й так не слабо дісталося від яскраво-червоної пряжі ткача-викрадача, опустився на коліна стягнувши на землю вовчицю.

- Все добре, Рейно, - він гладив її по срібному волоссю, - добре… страшно було, самотньо?.. Ти не сама тепер, я тут.

Так вони й сиділи. Грозові хмари нависли над лісом, невдовзі почався дощ. Під покровом лісу відчувалася вогкість і лише самотні краплі проходили крізь старі хвойні гілки. Таск притискав до себе Рейну, його тіло вже починало пробивати дрібне тремтіння. Але він не відпускав її і так само спокійно бурмотів про те, що все буде добре. Не відпускав, поки гарчання не стало тихіше і в результаті не змінилося тихим схлипуванням. По щоках Рейни покотилися гарячі сльози. А сама вона просто уткнулася чолом у плече Таска.

– Страшно було? – знову спитав Таск тихо.

Дівчина кивнула.

- Тепер я з тобою, - Таск підвівся з землі і підняв Рейну, - я тепер буду з тобою.

Рейна підняла на нього свої згаслі янтарні очі. Він витер сльози з її щік і накинув на неї вчительську мантію.

- Я поставлю печать? – обережно спитав він.

І знову німий кивок. Таск поклав руки їй на плечі. Простір навколо них заблищав.

- Нитка світобудови, пройди простір, виконай мій наказ! Запечатати!

Кандали, що розпорошилися на полі, знову замкнулися навколо зап'ясть Рейни, на її ногах і на шиї. Хвіст, пазурі, вуха зникли, наче їх і не було. Ікла стали меншими. Таск прибрав руки і подивився на дівчину. Все-таки, Рейна була дівчиною. Яким би сильним бійцем вона не була, якою б майстерною вбивцею вона не була, вона дівчина. І вона також боїться. Вона теж потребує захисту. Навіть якщо вона не підпускала його раніше, зараз вона не відштовхнула його.

***

Тера та Йору не розмовляли. Чорний пес був несамовито злий на вовчицю. Лелія була зла на них обох. Ровена дивилася на всіх трьох, як на ідіотів. Горгулья Аден та кайт-ші Кіара до ситуації поставилися байдуже. Іфалія і Сьєрра постаралися вмовити Лорсана, не повідомляти про напад в академію, адже студентів відразу відкликали б назад. Було ухвалено рішення про напад повідомити останнього тижня навчання, щоб за студентами крім карет вислали ще й оборонний загін. На всякий випадок.

Таск і Рейна повернулися з лісу підозріло тихі і добряче пошарпані. На плечі Таска червоніла свіжа рана, Рейна була в подряпинах і ледь помітних синцях. Від обох смерділо димом і кіптявою. У волоссі попіл, наче щось палили. Їхні фамільяри шикали один на одного і гарчали. І щодо Тери і Лелії питань не виникало, то гарчання між Терою та Йору було аномальним.

Ближче до вечора повернулася Тіллуан і щось доповідала Рейні. Зі студентами провели тривалу лекцію про те, що їм доведеться перервати навчання і повернуться до академії. Зустрівши шквал обурення та протестів, Іфалія та Сьєрра видихнули. Значить, вони недаремно переконали Лорсана. Сам Вейл це також зрозумів. Студенти були навіть готові створити невеликі загони для патрулювання. Аби продовжити навчання у такому ритмі.

Рейна переконала всіх молодих і гарячих, що в патрулях немає необхідності. З контролем території впораються фамільяри. А їм варто сконцентруватись на навчанні.

- Сьогодні ви виявили себе дуже добре, - сказала вона, - ви не піддалися паніці, не влаштували істерики, як при нападі на наш кортеж! Ви стали впевненішими у своїх силах. Але, прошу, відчувайте землю під ногами. Ви стали набагато сильнішими, але все ще на першому рівні вивчення пряжі. Навіть якщо ваша пряжа стала сильнішою і бойова навичка підвищилася, це все ще чаклунство першого рівня, не забувайте про це. Той, хто напав на нас сьогодні, просто прийшов привітатись, заявити про себе. І його чаклунство високого рівня. Якщо хтось раптом відчує небезпеку, ви повинні покликати когось із старших. Це моє особисте прохання. Ні, не так. Наказ. Не вирішуйте нічого самостійно, для своєї ж безпеки.

Пізніше Рейна сиділа в гостьовій для викладачів і розмовляла з колегами.

- Ми не можемо бути впевнені, - тихо сказала вона, - але це був ніби голос Еліаса. Можливо, це пряжа метаморфози, але я точно відчула його присутність.

- Так того бути не може, - Лорсан насупився, - Еліас Шерітан загинув! Ми з сім'єю були на його похороні!

- Більше тобі скажу ... я бачила, як впало його тіло, - ще тихіше сказала Рейна, - але там у лісі ... я готова присягнути, що бачила Каліопсу!

- Магічну коханку? - Іфалія поставила на стіл чашку з чаєм, - да бути того не може…

- Не може, - погодився з нею Таск, - але це його пряжа. Я відчув її. З усіх випускників Опівнічного факультету він єдиний в ідеалі оволодів нею, пряжею контролю.

- Але, мана Еліаса мала зовсім інший колір, - випалила Іф, - вона була небесно-блакитна. А ця була червоною.

- Але це була його пряжа, Іфа, - твердо сказав Таск.

- Еліас помер! - уперто повторила Іф.

- Або ж ми тільки так думали, - підвела підсумок Рейна, - так чи інакше, ми у складному становищі. Якщо повідомимо академію зараз – студентів можуть відкликати. Швидше за все так і буде, особливо якщо дійде до батьків. А якщо нічого не зробимо, вони можуть постраждати. Шира досі приходить до тями.

- До речі про складне становище, - заговорила Сьєрра, що мовчала до цього моменту, - ви, каламутна парочка, нічого нам розповісти не хочете? Поділиться там міркуваннями, наприклад. А то, як я подивлюся, ви не надто перелякані. Говорите зі знанням справи, обговорюєте ситуацію як щось природне. Так що? З кого почнемо? Ти нам, Таску, розкажеш, що запечатано у твоїй руці? Чи Рейна розповість нам про те, хто кричав у лісі?

Таск із Рейною переглянулися. Сьєрра була не на жарт розлютована. Їй не подобалося, що її тримають у незнанні. Але вона в цьому була не самотня. Хоч Лорсан та Іфалія промовчали, думали вони так само. І розповісти їм довелося. Звичайно, Рейна упустила момент зі спаленими в лісі тілами, а Таск промовчав про своє вигнання. Але загалом сприган і напівкровка окреслили ситуацію навколо юної пані Будинку Невагомих.

- Ельйо значить, - свиснув Лорсан, - ось хто б міг подумати.

- Тоді чому ментальна атака наздогнала Ширу? – спантеличено промовила Сьєрра.

- Можливо, Ельйо він просто не досяг, - припустила Іфалія, - гаразд. Чим голову ламати, краще давайте ще вип'ємо чаю. Та спати розійдемося. Першими в патруль заступають Кіара та Ровена, оглядом займеться Лелія. Після їх змінять Тера та Йору…

- Емм ... ні, - зам'ялася Рей, - не змінять.

- Ай точно… - грюкнула себе по лобі Іф, - сильно ж вони поцапалися. Не пригадую такого раніше. Тоді нехай Йору йде з Тіллі, а Йору з Аденом.

Рейна встала з крісла і вийшла з гостьової. Студенти на своїй території про щось бурхливо розмовляли напівпошепки. У коридорі її наздогнала Шира.

- Вчителю… що ви мали на увазі сьогодні вранці? - прямо запитала вона.

– А? - не зрозуміла спочатку Рейна, - а, ти про це. Я мала на увазі саме те, що сказала. Закохуватися у спригана – погана ідея.

- Так закон і справді існує? – тихо спитала Шира.

- Це не те, щоб закон, - задумалася Рейна, - скоріше, це їхній звичай, який вони не порушують поколіннями.

- І зовсім-зовсім не можна?.. - придушено прошепотіла Шира, скоріше вже сама собі.

- Гей, - Рейна потріпала її по рудому волоссі, - ти тут мені цю кислу міну не криви, га? Сказала ж тобі, це не закон. Не закон. Та й цей гострокрилий до тебе явно схильний. Не скигли. Тобі й так пощастило більше, ніж мені.

- А ви теж?.. - Шира підняла сповнені сльозами очі на Рейну

– Я не теж! - випалила та у відповідь, - так, прибери цю воду з очей і йди спати. Давай давай…

Рейна вийшла на ґанок маєтку, на плече її сів маленький сокіл.

- Ну і? Як йдуть справи? – спитав сокіл голосом ректора.

- Діду, - втомлено видихнула Рейна, - ти ось коли мені мої обов'язки озвучував, ти не згадував про те, що мені доведеться ще й їхні любовні муки розгрібати.

- Робота вчителя дуже комплексна, Рей, - важливо промовив сокіл.

- Дііідууу… - простягла дівчина, - та у мене в самої цього любовного досвіду…

- Ех… Моя мила дівчинка, - любовно промовив птах старечим голосом, - якби я міг тобі допомогти, якби приділив тобі більше уваги, поки ти була маленькою…

- Ну і як би ти мені допоміг у цьому питанні? - усміхнулася Рей.

- Я б тобі сказав, що всі чоловіки – ошуканці та ідіоти! - випалив сокіл, - особливо спригани! І любові вартий лише твій дідусь!

Рейна засміялася.

- Так, дідусю, - сказала вона, - тут я б тобі повірила охоче.

- Гаразд, тримай мене в курсі подій, добре? Я відкликаю фамільяра, – махнувши на прощання крилом, сокіл розчинився у темному небі.

Рейна хотіла повертатися в будинок, але голоси на задньому дворі привернули її увагу. Обережно підкравшись, вона побачила на балконі другого поверху Тейна та Таска.

- Вчитель Таск! Я хотів би поговорити з вами!

- Чим я можу допомогти тобі? – добродушно спитав Таск.

- Зніміть маску, учитель, я знаю хто ви, - обірвав його юний сприган, - я хочу поговорити з вами як зі сприганом, а не як з учителем.

- Що ж, - голос Таска відразу заледенів, - і давно все зрозумів?

- Відразу ж, - чесно відповів Тейн, - мене попереджали про можливі напади на Ельйо. А також сказали, що до неї приставлять ще одного тіньового охоронця. І тут з'являєтеся ви, перший і єдиний вчитель-сприган в академії. Складно було схибити. Це могли бути лише ви.

- Чого ж мовчав?

- Розумієте… - голос Тейна здригнувся, - учитель Таск, я закоханий у Ширу Таміру!

- Чого?! - Рейна не бачила обличчя Таска, але його голос у цей момент втратив свій лід.

- Ширу… люблю… – повторив Тейн, – з першого погляду закохався!

- Ееєєє… - Таск завис, Рейна під балконом затамувала подих.

- Скажіть, адже ви теж закохалися не в сприганшу! - продовжив Тейн і Рейна відчула, як починають горіти її щоки, - це складно не помітити! Скажіть, як ви?..

– Так! Стоп! - різко обірвав його Таск, - з чого ти взагалі це?.. Що за розмова дивна?!

- Вчителю, - Тейн запнувся, - чому в нас, сприганів, є цей безглуздий закон?.. Я хотів їй зізнатися. Прямо сьогодні, ось зараз! А вона навіть дивитися на мене не хоче.

- А Ельйо? - запитав Таск, - що з нею?

- Я просто хранитель Ельйо, ось і все, - чесно зізнався Тейн, - весь її інтерес до мене заснований на тому, що так хотів її батько. А вона ж ідеальна дочка, пам'ятаєте?

- Сприган може бути тільки зі сприганом... - проскандував Таск із глузуванням у голосі, - знаєш, хлопче, а я тобі навіть заздрю.

– Ви? Мені?.. - Тейн не зрозумів, - я прийшов запитати поради. Хотів дізнатися, як ви обійшли закон, щоб мати право любити іншу.

Повисла пауза. Рейна щосили намагалася сидіти тихо. Але холодний осінній вітер змушував її зуби стукати одне про одного. Таск важко зітхнув.

- Знаєш, хлопче, якби я був настільки ж чесний у своїх почуттях, як ти зараз, то, можливо, не накоїв би таких дурниць, - сказав він тихо.

- Тобто ви не оминули закон?.. - розчаровано запитав Тейн.

- Не те щоб... раз ти знаєш, хто я, то й мусиш розуміти, що тепер закони Домів на мене не особливо діють. Питання тільки в тому, чи ти хочеш такого життя?

— Якби я міг піти з Широю, мені було б байдуже!

– А давай по-іншому! - несподівано в голосі Таска запалала іскра, - ти зміниш цей закон сам!

- Чого?! - від несподіванки скрикнув Тейн.

- Та не кричи ти! - зашипів на нього Таск, - адже ти кровний хранитель не кого-небудь, а самої спадкоємиці! Ти ж знаєш закони. Новий правитель та його кровний завжди повинні приносити у свою епоху правління щось нове. Стань сильнішим, доведи свою силу та рішучість. І зміни цей закон разом з Ельйо. Вона, до речі, перша, кого ти маєш переконати.

- Вчитель ... - Тейн, здавалося, розплакався.

- Це довга дорога, - сказав Таск, - і важка. Але цей шлях вірний. І це доведе щирість твоїх почуттів.

- Дякую вчителю! - Тейн ще пару хвилин дякував Таску, після чого пішов з балкона.

Чорноволосий сприган підійшов до краю балкона і сперся на перила.

- Довго ще там ховатимешся? - тихо запитав він, - замерзла ж вся.

- Я не ховалася, - фиркнула Рейна, - просто ходила. І так уже вийшло.

- А він... сміливіший у своїх почуттях, ніж я колись... - задумливо промовив Таск.

- Так, - кивнула Рейна, - вона теж.