Академія бойових ткачів

- Вони все ще там? - Таск міряв кроками зал, - нічого не відбувається! Скільки часу пройшло?!

- Заспокойся, - спробувала зловити його за руку Іфалія, - невже ти думав, що все буде швидко? Це найскладніший ритуал, що не практикувався сто років!

- А ти звідки знаєш?! – розлютився сприган.

– Знаю! - підняла голос Іфалія, - поки ти блукав світом, я продовжувала вивчати все, що пов'язано з Брамою! Я майже ночувала в Королівській бібліотеці, щоб хоч щось дізнатися! А ти що робив?!

- Я ... - Таск запнувся, заперечити йому не було чим.

- Стривай, - втрутився Лорсан, - Таск, остигни, прошу. Ти ніяк не можеш вплинути на те, що відбувається. Вони вже там. Давай просто повіримо у них.

Сприган відвернувся і продовжив ходити з боку на бік. Лорсан розправив плечі, він весь цей час сидів і, мабуть, крила затекли. Він глянув на Іфалію.

- Слухай, Іфа, - тихо почав він, - що ти мала на увазі, коли сказала, що цей ритуал не використовувався вже понад сто років? Я був упевнений, що все це лише теорія, яку ми набралися сміливості перевірити.

- Спочатку я теж так думала, - відповіла Іф, - але потім, поки ми креслили кола і готувалися до цього ритуалу, я згадала, що колись читала щось подібне. У сувої з легендою про створення нашого Континенту.

- Легенда? Та про безсмертну принцесу з розбитим серцем? - приєдналася до їх розмови Сьєрра, - в дитинстві я любила цю легенду. Матінка розповідала мені її перед сном.

- Так, та сама легенда, - кивнула Іфалія, - я теж її дуже любила, коли була маленькою. Я б ніколи не подумала, що зіткнуся з чимось із легенд.

***

Коли світові явилось Першоджерело і люди почали ділитися на племена, на цих землях був хаос і розруха. Нескінченні криваві битви за території, расові чвари. Темрява накрила ці землі. Але явилася цьому світу хранителька Першоджерела. Побачила вона, що не можуть люди ніяк впоратися з його могутністю, не можуть поділити його сили, не можуть прийняти один одного. Богиня вирішила, що людям потрібна допомога і зійшла у цей світ як людина.

Богиня постала перед людьми у вигляді прекрасної діви з волоссям кольору соковитих персиків. Коли вона вийшла до людей з Першоджерела, за спиною у неї палали два вогняні крила. І закликала до людей як до рівних. Богиня позбавилася своїх крил і стала разом з людьми на шлях створення нового світу. Разом із очевидцями свого пришестя вона створила на майже мертвих землях чотири держави.

У центрі було споруджено Фарлез. Королівство, яке приймало всіх. Богиня стала на чолі цієї держави і з того часу весь Континент знав її як принцесу Каю. Фарлез став центром Континенту. У ньому могли знайти своє місце усі. Слідом за Фарлезом було споруджено Сеттен-Хейл. Піднебесна держава у горах, де стали жити сильні крилаті воїни. Войовничі і чесні, безстрашні, вони присягнули принцесі Каї на вірність, і з тих пір найсильніші воїни кафо охороняли межі континенту, що швидко розширюються. Після Сеттен-Хелй у дрімучих та густих лісах народилася невелика держава під назвою Райкон. І його мешканці так само йшли за Принцесою. Останнім було створено Шайлон. Найбільше на Континенті спригани шанували принцесу Каю. Тому зробили її своїм божеством. Будували храми та святилища, незважаючи на те, що Кая відкинула свою божественну сутність.

Йшли роки. Континент міцнів, кордони розширювалися. Раси більше не ворогували. Між Фарлезом та трьома державами було підписано мирний договір про співпрацю та допомогу. Але країна Сін зазіхнула на процвітаючі землі Континенту та оголосила війну принцесі Каї. Не бажаючи ризикувати життям своїх підданих, Кая, що стала людиною, закликала до Першоджерела, і воно відповіло їй, пославши чотирьох воїнів, кожен з яких був сильніший, ніж ціла армія.

Перший був спритний і швидкий. Ніхто не міг зрівнятися з його швидкістю, тому краще шпигуна було не знайти, адже ніхто не міг його зловити чи втримати. Другий був розумний і хитрий, ніхто не міг обійти його у стратегії. Завдяки йому навіть нечисленні загони принцеси перемагали тисячні загони Сін. Третій воїн став щитом принцеси. Тіло його було неможливо поранити. А останній став її мечем. Це був воїн, що бився п'ятьма зброями, незламний, безстрашний воїн, якому не було рівних на полі бою.

Завдяки чотирьом генералам принцеси держава Сін відступила, а інші прилеглі держави не ризикували нападати. Континент знову став процвітати. Була лише одна проблема, яка дуже турбувала принцесу. Воїном, який мав нездоланну силу, була жінка. Сила її була двосічним клинком. Вдариш їм і пораниш свої ж руки. Принцеса все запитувала себе, чому ж такій тендітній дівчині дісталася така жахлива сила. Чим більше вона використовувала цю силу, тим більше ранила сама себе. Її стали побоюватись при дворі. Але, принцеса вважала, що поки її воїн під контролем усе буде добре.

Минав час, чотири генерали принцеси контролювали порядок на Континенті. Тим часом придворні радники заговорили про заміжжя принцеси. Їй радили вибрати собі чоловіка із сусідніх держав, щоб шлюб цей став корисним Континенту та його королівствам. Але принцеса все уникала цієї тема, адже давно була закохана у свого генерала, який був її щитом. Але вона не наважувалася йому сказати.

Одного разу, набравшись сміливості, вона все ж таки вирішила піти і зізнатися йому у своїх почуттях. Вона побачила його в палацовому саду і поспішила до нього на зустріч, але, наблизившись, зрозуміла, що він не один. Поруч із ним була дівчина. Без обладунків принцеса не одразу впізнала у юній красуні свого генерала клинка. Щит та клинок були закохані. Біль та образа захлеснули її високість. І через кілька днів вона видала наказ, який говорив: всіх чотирьох генералів розіслати в різні королівства. Генерал клинка була відправлена до Райкона, а щит залишився у Фарлезі біля принцеси.

Але це не заспокоїло серце Каї. Спостерігаючи за тим, як сумує щит, вона не могла знайти собі місця. Вона розповіла йому про свої почуття, але він чесно зізнався, що не може на них відповісти, бо є вже та, якій належить його кохання. Розбите серце не давало принцесі спокою. Але ще більше її з'їдало почуття провини. Втікаючи від болю та образи, Кая спробувала повернутися до Першоджерела. Але воно не прийняло її. Від темних думок принцеси простір спотворився, чорні нитки зіткали зовсім інший світ, і принцеса була поглинута Андхакаром, світом темряви та розпачу.

Чотири генерали не змогли змиритися зі зникненням принцеси. Будучи пов'язаними пряжею долі, вони не мислили свого існування без Каї. Тому, коли настала їхня година, передавши свої сили найгіднішим воїнам, вони вирушили за Браму Андхакара, на пошуки своєї пані.

Але пророцтво свідчить, що коли темрява знову розповзеться по Континенту, коли держави знову будуть розрізнені, принцеса Кая повернеться до людей і пробудить своїм явищем силу чотирьох генералів. І на Континенті знову запанує мир і гармонія…

***

- Це дивно, вам не здається? - замислено сказала Сьєрра, - я хочу сказати, що легенда легендою, звичайно, все це прикрашено про богиню і її чотирьох генералів. Але першу правительку Континенту й справді завалили Кая.

- Правду кажучи, принцеса Кая дійсно особистість історична, - згідно кивнув Лорсан, - вона була першою жінкою, яка згуртувала всі ворогуючі клани, спорудила міста, розділила континент рівноцінно між чотирма расами. Не дивно, що особистість її підносять, але історія її життя вкрита таємницею.

- Ну так, - кивнула Іф, - адже зрештою, у принцеси Каї так ніколи не було чоловіка і дітей. Вона не прийняла титул королеви, а правління перейняв її найближчий радник. Саме від нього далі й пішов королівський рід Фарлеза. Але все ж таки… За легендою генерали вирушили за нею до Брами. А Лейла?..

- Ти ж не думаєш, що вона?..

- Не несіть дурниць… - тихо сказав Таск, - все це лише легенди.

- Та знаю я, - відмахнулася ображено Іф, - але все ж таки, складається враження, що зараз історія повторюється.

- Нічого і близько схожого, - Таск знову відвернувся.

Хоча зараз, коли Іфалія з іншими це так жваво обговорювали, йому було ніяково. У грудях щось кололо, але ця тривога була якась зовсім інша, не перед небезпекою. Принцеса з персиковим волоссям і полум'яними крилами століттями шанувалася Шайлон. Всі святилища, споруджені століття тому, все ще були цілі й доглянуті, спригани все ще підносили молитви богині. У богиню вірував весь Континент, храми і святилища були і в Сеттен-Хейл, і в Райконі і навіть у Фарлезі. Але лише спригани вважали себе справжніми спадкоємцями принцеси Каї. І коли в Будинку Вогнекрилих народилася дівчинка з волоссям кольору стиглого персика, старійшини всього Шайлон вважали, що це переродження принцеси Каї. Старійшини були переконані, що ця дитина приведе Континент до процвітання, а Шайлон – до верховенства над чотирма державами. Вони чекали на явлення чотирьох генералів. Але нічого надприродного так і не сталося. Тоді виникла теорія, що генералами можуть стати фамільяри, яких викличе спадкоємиця. Але, принцеса викликала сілкі. А потім сталося те, що сталося. І хай чутки все ще ходили, про Лейлу намагалися більше не говорити. Ніхто й ніде.

***

- Що ти тут робиш? - Лейла підвелася зі свого крісла, - цього немає у моїх спогадах.

- Тому що я не спогад, Лейло, - Рейна намагалася говорити спокійно і впевнено, але голос її зрадницьки тремтів.

- Це й справді ти, Рейно? Чи не чийсь злий жарт? Насправді ти? - Лейла зробила до неї кілька кроків і завмерла, - ти подорослішала? Це що, шрами?

- Лейло, - Рейна зробила над собою зусилля, щоб продовжити, - я прийшла за тобою.

– Що? - Лейла дивилася на дівчину, - за мною? Але навіщо?

- Ти справді не розумієш, так? – Рейна починала злитися.

Спокійний голос Лейли, її погляд сповнений непорозуміння. Вона розмовляла з нею так, наче щиро не розуміла, що сталося і що взагалі не так? Наче вона не пам'ятала того, що трапилося. Наче не знала, що минуло п'ять років. Така безпосередня, байдужа. Рейна повільно закипала, але намагалася говорити спокійно.

- Як ти потрапила сюди, Рейно? - запитала дівчина.

- Тобі краще не знати, - посміхнулася Рейна, - можу сказати лише те, що свитку, яким ми відтворювали цю пряжу переходу, близько сотні років.

- Ти хоч знаєш, де ти знаходишся, Рей?

- А ти?

- Я в темниці, - Лейла розвела руки в сторони, - все тут моя клітка. Для чого ти прийшла?

- Я вже сказала, - повторила Рейна, - я прийшла по тебе. Я заберу тебе додому.

Погляд Лейли став зовсім холодним.

- Рейно, - сказала вона зовсім бляклим тоном, - я скоїла тяжкий злочин. Тому мені немає різниці, в якій темниці сидіти, у цій чи в королівській. До того ж, що на мене там чекає, у тому світі? Скільки років минуло? П'ять?

- Що ти таке кажеш? - Рейна втрачала самовладання, - ніяка ти не злочинниця! Адже ти була зачарована. І ти, і Еліас…

- Ну і що? - Лейла відвернулася до вікна, - пряжа Мерроу тільки пробудила наші справжні почуття та емоції. Піддавшись своїм справжнім почуттям, я мало не вбила Таска, наразила на небезпеку всіх, хто мені дорогий. Через свій егоїзм.

- Лейло, ніхто не звинувачує тебе! - Рей зробила крок до неї, - старійшина Невагомих наполягав на розслідуванні! Він пішов проти власного Будинку, щоб тобі дозволили виправдати себе і навіть повернути свій титул, якщо ти оговтаєшся!

- Ой, Рейно, - похитала головою сприганша, - ти завжди була такою простою і наївною. Кому яка різниця? Ти даремно пройшла весь цей шлях.

- Не говори так.

- Чому ж? Це правда. Мені більше немає місця у тому світі. Я підвела свій будинок, я нашкодила тим, кого люблю. П'ять років світ жив без мене, час оминав мене. Так уже немає нікого, хто чекав би мене. Не бачу сенсу повертатися, вибач.

- А як же Медмель?

- Медмель?

- Вона ж так чекає на тебе, вона так сподівається на твоє повернення! Вона ж не покинула тебе! Адже ваші нитки зв'язку так і не були розірвані.

- Мені дуже шкода. Медмель варто було бути розумнішою і швидше повернутися у свій розлом, щоб знайти нового господаря. Це її проблеми.

Звук ляпаса луною відгукнувся по всьому порожньому будинку. Щока сприганки моментально почервоніла. Рейна вдарила з такою силою, що відчула, як пульсує її власна долоня. Лейла приголомшено дивилася на подругу дитинства. До цього моменту вона не була впевнена, що це насправді Рейна. Але удар був справжнім і подіяв дуже протверезно.

- Та що ти!!! - жахливо гаркнула Рейна, - яка ж ти бідолаха! Зробила дурну помилку і вирішила, що найнещасніша?! Страждаєш тут на самоті? Оточила себе безглуздими спогадами! Спокута!? Ти як молюск, сховалась у панцир і чекаєш, що наслідки твоїх дій кудись самі подінуться. Ти дурна, Лейло! Боягузлива ідіотка!

- Та що ти взагалі розумієш! - скрикнула Лейла, - це не твоє життя було зруйноване! Це не ти залишилася одна в цьому мороку! Думаєш, я не прораховувала? Чи не думала про те, як би все могла виправити!? Думаєш я просто так сиділа тут і дивилася на ці картини, що спливають?! Кожен день я думала, що можу зробити, якщо повернуся! Але нічого не спадало на думку! Я зовсім незначна… нічого не можу! Я навіть не змогла виправдати очікування сім'ї!

- Нещасна Лейло! - продовжувала біснувати Рей, - залишилася одна! Медмель залишилася одна! Одна в тому холодному маєтку, сидячи біля твого крісла! Таск п'ять років тинявся вигнанцем по всьому континенту! Я…

Вона закусила губу.

- Твоє зникнення, Лейло, - продовжила дівчина, видихнувши, - порушило баланс у Шайлон. Ти спочатку була метою, Лейло. Тебе мали прибрати! І вони були готові піти на все, щоб тебе не стало, як же ти не зрозумієш… Ось наскільки ти важлива! А зараз… Зараз тобі треба взяти себе до рук і піти зі мною. Ми повернемось додому. І це вже не тільки моя примха. Це те, що ти маєш зробити для своєї держави. Ні! Від цього залежить подальша доля континенту!

- Не розумію…

- А тобі й не треба! Просто… просто довірся мені! - Рейна простягла сірий кристал Лейлі, - спадкоємиця Будинку Вогнекрилих потрібна Континенту.

- Рейно ...

- Що ще?

- Ти любиш Таска?

- Це не найдоречніше зараз питання.

- А цей дурень закоханий у тебе з дитинства, - продовжувала Лейла, - я оточила себе саме цими спогадами, щоб не забувати, яку помилку я зробила. Я ігнорувала його почуття від початку і до кінця. Тому, коли я потрапила сюди, я створила в'язницю з цих спогадів, щоб нагадувати собі про те, що він ніколи не дивився на мене так, як на тебе. Я зрадила його, зрадила тебе. То чому ти прийшла за мною?

- Ну, як сказати, - Рейна відвела погляд, - тому що друзі так чинять.

Щоки Лейли побігли сльози. Вона стояла, опустивши голову, і схлипувала. Рейна обняла її за плечі і притиснула до себе. Коли сприганша виплакалася, вона підняла почервонілі очі на Рейну.

– Ми підемо додому?

- Так. Еліас теж тут, прийшов допомогти витягти тебе звідси.

- І Еліас тут? Але як він?

- Довга історія. Ходімо вже.

- Рейно?

- Ну що ще?

- Прийти сюди було небезпечно та ризиковано. Чому ти не попросила допомоги? Чому не найняла когось із сильних воїнів Фарлеза?

- Так уже склалося, Лейло, що один із сильніших воїнів Фарлеза - це тепер я, - посміхнулася Рей.

***

- Вже темніє, - Іфалія позіхнула, - а їх немає.

— Нам треба бути терплячішими, — сказав спокійно Лорсан.

- А тобі аби сидіти і нічого не робити, - різко відповів Таск, - бездіяльність нам не допоможе. Потрібно йти за ними.

- Ти помреш, - несподівано спокійно відгукнувся Йору, - я, звичайно, не заперечую. Якщо ти так сильно хочеш померти – валяй. Але не думаю, що вона зрадіє.

- А як ти можеш бути таким спокійним? – розлютився Таск, хоча чудово пам'ятав правила спілкування з чужими фамільярами.

- Не забувай, я фамільяр, - так само спокійно відповів Йору, - я відчуваю її. І з нею зараз все гаразд.

- Ідуть, - Тера різко підвела голову, - вони повертаються!

Розкол Брами почав мерехтіти і видавати неприємні виючі звуки. Спочатку з воріт вирвалася блискавка, потім кілька язиків полум'я. Пролунав скрегіт і стіни зали затремтіли. З брами з'явився Еліас. Брама ніби виштовхнула його, хлопець насилу підвівся з колін. За ним так же з розколу випала Рейна. Розкол деформувався, блиснув і зник із гучним хлопком. Таск із рештою все ще утримували бар'єр. Тера обережно тицьнула носом Рейну. Та розплющила очі і озирнулася. Тут же схопилася і підбігла до тіла Лейли, яке дбайливо підтримувала Медмель. Дівчина ледве розплющила очі. Тіло їй поки що не підкорялося. Вона глянула на Рейну, потім перевела погляд на Медмель.

- Привіт, - вона простягла долоню до щоки сілкі, - давно не бачилися.

У той момент, коли плакала сілкі, коли Іфалія і Сьєрра кинулися обіймати Лейлу, а Рейна впала без сил і була підхоплена одночасно Лорсаном і Таском, здавалося, що все тепер буде добре і в цій історії щасливий кінець. Але насправді все тільки починалося. Адже коли Лейла пройшла крізь цей портал, і Рейна, і Таск, і Еліас відчули такий потужний розряд у грудях, наче їх вразило блискавкою. Наче щось у їхніх тілах і душах змінилося з поверненням принцеси з волоссям кольору стиглого персика... Щось, про що вони воліли замовчати.