Академія бойових ткачів

Постановка мети

Розділ 6

Перший конфлікт

Час в академії пролітав непомітно. Вересень змінився на жовтень, жовтень плавно перекочувався в листопад. Сад академії пожовк, почервонів, а потім почав поступово лисіти. Листя опадало і вітер нещадно розносив їх по всій території академії, додаючи роботи садівникам та прислузі, яка прибирала на терасах та балконах. Мармурові статуї фонтанів здавались самотніми та сумними, коли навколо них не було зелені. Вітер підвивав, прослизаючи між голими гілками дерев, ті невдоволено поскрипували.

Студентське життя Факультету опівночі значно змінилося з приходом вчителя Таска і тепер було наповнене не просто щоденними лекціями та практичними заняттями. Але ще й частими вилазками в ліс за територією академії, позакласними заняттями та фізичними тренуваннями, що почастішали. До речі, старався не лише вчитель Таск, а й пані Леарлес. Немов негласне суперництво було не лише між факультетом Світлоносців та Опівночі, а й між цими двома.

Вчитель Таск у всьому робив ухил у рунну магію, вчив складати руни із пряжі і навіть мистецтво польоту базував на використанні рун. А от вчитель Рейна готувала більше до виклику фамільярів і поступово вводила в курс бойової пряжі. Як-не-як, а Рейна - бойовий ткач і ставлення до студентів у неї було майже як до солдатів. Хоча, варто віддати належне, з появою вчителя-спригана її ставлення трохи змінилося. Принаймні, вона тепер спокійно й виразно відповідала на поставлені їй запитання, а не кидалася шпильками у бік недосвідчених студентів.

Шира Таміру перейнялася непідробним інтересом до Рейни Леарлес ще з того самого дня, коли на розподілі за групами Дара та Віа голосно обговорювали цю нову вчительку. З перших занять вона спостерігала за нею, за її поведінкою, за жестами та поглядом. Ця жінка, а Шира сприймала її лише як жінку, була дуже дивною, незрозумілою та парадоксальною.

Вона завжди була дуже холодна і байдужа до всього, що відбувається навколо, але при цьому вона була дуже запальною. Варто вчителеві Таску кинути якусь колючу фразу, і вона спалахувала, як солом'яний стог від швидкоплинної іскри. Щоправда, якщо хтось мав на меті роздратувати її, то міг не розраховувати на успіх. Спровокувати її спеціально не вдавалося ще нікому. Вона ніби глузувала з цих жалюгідних спроб. А ще вона просто обожнювала гостру їжу та морепродукти. Під час трапези на її обличчі була така блаженна посмішка, що вона здавалася зовсім іншою людиною. І ще багато інших дрібниць бачила Шира.

Але якою б спостережливою вона не була, хто така Рейна Леарлес – так і не розгадала. У королівських архівах інформація про Вовчий загін була лише непряма. Вказано лише сам факт його існування і не більше. Але ні списку колишніх воїнів, ні нинішніх ніде не було. Жодних імен, позивних, навіть не вказано кількість бійців у загоні. Власне кажучи, не було інформації і про студентку Рейну Леарлес, як і будь-яку іншу інформацію про студентів Опівнічного факультету, які навчалися тут до Шири. А інформація про інцидент п'ятирічної давності зберігалася у закритій архівній кімнаті, доступ до якої мали лише викладачі, що не могло не засмучувати.

Але Шира не сумувала і навіть навпаки, щодня надихалася тим, наскільки ж цікавою може бути людина, якщо про неї так мало відомо. Ось, наприклад, зараз вона сиділа в аудиторії-амфітеатрі і спостерігала за тим, як Соран змагається з Дарою у створенні пряжі заціпеніння, що сковує магію. Вчитель Леарлес та вчитель Фрей спостерігали за процесом з кута аудиторії, але не втручалися. Ситуацію більше контролювали Тера та Йору, які сиділи бовванами по обидва боки від майданчика, на якому відбувалася дуель.

- Збираєшся сьогодні вийти проти когось? - підсів до неї Тейн.

- Думаю, можна спробувати, - відповіла Шира, закривши свій блокнот, - це ж самонавчання.

- Не хочеш, потренуватись на мені? - запропонував Тейн.

Шира трохи зніяковіла. Тейн був чудовим другом. Незважаючи на те, що прибув він сюди разом із зарозумілою Ельйо, сам він цією зарозумілістю не володів. Він був дуже приємний у спілкуванні, з ним завжди було цікаво розмовляти та проводити час. Трохи, щоправда, бентежила Ельйо, яка ні на крок від нього не відходила і за будь-якої вдалої нагоди хапала його за руку. Але Шира намагалася не звертати на це уваги. Тейн подобався їй. Вона звернула на нього увагу вже тоді, коли під час конфлікту Таска та Рейни, він вибіг за нею і спробував захистити. Це було гідно, на думку Шири. Хоча вона не могла сказати, що закохана. Швидше вона відчувала до нього симпатію, але до кінця не розуміла, що саме це за дивне почуття.

– Шира? – гукнув її Тейн.

– А? Ні… - отямившись від роздумів, похитала головою Шира, - я думаю, вийду проти когось зі світляків. Адже ми повинні вчитися на різних супротивниках. А твої хитрощі я вже знаю!

- Так вже й знаєш? - Тейн примружився.

- Ха! Ще б! - Шира схопилася з місця і в цей момент пролунав гучний хлопок.

- Та щоб тебе! Це шахрайство! – заволала Дара, яку щойно паралізувала пряжа Сорана.

- Я нічого не зробив! Я не порушував правила! Чесне слово! - замахав руками лис, вушка його нервово смикнулися, хвіст почав метатися в різні боки.

- Те, що ти зробив… це не рівень знань першокурсника! - обурилася дівчина, - значить - не чесно! Вчитель!

- Дара, прошу, не кричи, - глибоко зітхнула Рейна, - ми всі тут. Усі бачили ваше протистояння. Вашим завданням було кастувати пряжу, що паралізує. Ти паралізована? Не вбита? Не отруєна? Твоя рука не відокремлена від тіла? Значить все в межі норми. Не бачу причин для твоєї істерики.

- Вчитель Леарлес! - прошипіла дівчина, - Соран використав вид пряжі, якої немає в підручниках!

- Ну і? - Рейна встала з стільця і підійшла ближче до Сорана, той трохи заспокоївся, коли вона наблизилася і поклала йому долоню на голову.

- Це не чесно! Я дворянка! Я не могла програти йому!

- То тебе це злить? Сьєрра, ти чого їх навчаєш? – Рейна обернулася до вчителя Фрей.

- Дара, - левиця зміряла студентку поглядом, - сила пряжі та навички ткача не залежать від його соціального статусу та походження, ми про це вже говорили!

- Ви просто нас не вчите! - схопилася Дара, з якої Соран поспішно зняв свою пряжу, - він лише першокурсник! Такий, як я! Він не може бути сильнішим за мене! Факультет Світлоносців щороку лідирував у всіх списках!

- Ну, а цього року все трохи інакше, - знизала плечима Рейна, - ось, наприклад, Соран. Вчора він тільки з пальми спустився у своєму селищі, а сьогодні перевершив у пряжі дворянку.

- Я не лазив по деревах...

- Ану циц! - шикнула Рейна на Сорана, що спробував виправдатися, - так чи інакше, тобі варто дивитися на речі ширше і бачити щось крім підручників, Дара.

- Та чому таких, як вони вчите ви?! – Дара зірвалася на крик.

- Гей, леді Ладор, - напружилася Сьєрра, - ви забуваєтесь!

- Даро, будь ласка, - спробувала осікти сестру Віа, але Дару вже було не заспокоїти. Дівчина сердито зиркнула на вчительку.

- Я, Дарія Селестіна Емілін Ладор, викликаю вас на дуель, пані Рейна Леарлес! – крикнула вона.

- Чого? - не зрозуміла Рейна, - мене? Ну добре.

- Рейно! – левиця Сьєрра одним ривком згрібла срібноволосу за комір, - здуріла? Дуелі між учнями та вчителями заборонені!

- Аааа ... - протягнула Рейна, - ну, гаразд ...

- Я вимагаю дуелі! - ніяк не заспокоювалася Дара, що розбушувалася.

- Чого ти хочеш досягти цією дуеллю? - безвольно повиснувши в руках Сьєрри, запитала Рейна. Її голос знову звучав нудно та байдуже.

- Якщо я перемагаю – ви станете навчати факультет Світлоносців! – випалила дівчина.

Опівнічники завмерли. Шира і Тейн переглянулись. Ельйо відкрила рот від подиву, Шарнон у обуренні пересмикнув крилами, а хвіст Сорана заметушився на всі боки куди нервовіше. Сьєрра Фрей помітно похмуріла, не часто від тебе так нахабно відмовляються учні. Рейна замислилась.

- Ну й добре, - кивнула вона, - буде тобі дуель. Твої умови прийнято. Широ, давай сюди.

- Чогооо?!! - Таміру позадкувала назад, зачепилася за лавочку, шльопнулася на п’яту точку.

- Вчителю! Давайте краще я! - вигукнув Тейн.

- Ні-ні, - відмахнулась Рейна, - Шира, підйом. Тягни сюди свій пернатий зад.

- Вчитель… - мляво запиралася рудоволоса Шира, нервово пересмикнувши крилами, - адже я не дуже…

– Шира! - обірвала її на півслові Рейна, - не змушуй повторювати. Ми обидві знаємо, що краще за тебе ніхто не впорається.

- Вчителю, - Шира підлетіла до Рейни зовсім близько і зашепотіла їй на вухо, - мені найгірше дається бойова пряжа. Ви так сильно хочете позбутися нашої групи?

- Шира, - Рейна м'яко поклала руку їй на плече, - послухай, я дуже довіряю тобі і я в тобі впевнена. Подивись на них…

Рейна кивнула у бік опівночі.

- Соран і твій брат, навіть Ельйо. Вони розраховують на твою перемогу, розумієш? А Тейн... як благородно він намагався стати на твоє місце... - солодко простягла Леарлес і по щоках студентки, що спалахнули, зрозуміла, що потрапила в ціль, - ти ж не даси мені піти, Широ. Не даси якийсь зазнайці вирішувати, кого мені вчити.

- Я зроблю це! - стиснула кулаки дівчина, - зроблю!

– Супер! - переможно підскочила Рей і відійшла до Сьєрри, - учитель Фрей, чи не могли б ви оголосити правила навчальної дуелі?

- Звичайно, вчитель Леарлес, - Сьєрра вийшла трохи вперед, - правила прості. Ваше завдання – знешкодити супротивника. Дуелянти можуть використовувати тільки пряжу, що паралізує, будь-які силові нитки заборонені, щоб ви один одного не травмували. Дозволено застосовувати бойові прийоми рукопашного бою, їх уже почали вивчати.

- Цілком марні заняття, - фиркнула Дара, - це академія ткачів, а не школа лицарів.

- Як скажеш, - спокійно відповіла Сьєрра, - але це не заборонено. Все зрозуміло? Тоді почнемо. Вчитель Леарлес, приступимо. Нитка світобудови, пройди простір і виконай мій наказ…

- Пройди простір і виконай мій наказ! Розділи простір та час! - В один голос повторила Рейна за левицею.

Навколо Дари та Шири виник силовий бар'єр, відокремивши їх від аудиторії та публіки. У бар'єрі було лише четверо: дуелянти та дві вчительки. Інші стояли поза куполом, відтвореного з фіолетових ниток Леарлес і золотих ниток Сьєрри Фрей.

– Почнемо! - прошипіла Дара і відразу ж почала читати заклинання, - перший елемент світобудови! Підкорись і виконай! Капкан!

Дощата підлога під ногами Шири розвернулась і спробувала зімкнутися навколо її ніг, ніби паща голодного звіра. Шира скрикнула і змахнула крилами, але не розрахувавши сили помаху, злетівши надто високо і вдарившись спиною об верхівку купола.

- Чому вона? - пошепки запитала у Леарлес Сьєрра, - з усіх твоїх студентів, вона найслабша у використанні бойової пряжі, її навик багато поступається навичці будь-якого мого студента. Коли її брат або той сприган з легкістю впоралися б з Дарою. Чому Шира Таміру?

- На відміну від усіх моїх студентів, Шира найбільше вагається з рішеннями. Вона ще не вирішила, чим займатиметься після закінчення академії на відміну від більшості студентів, які знали, чим займатимуться ще до вступу. Але в ній є щось, чого немає в інших. Якщо поставити їй конкретну мету – вона з нею впорається за всяку ціну, навіть не маючи для цього ресурсів та навичок. Отже, просто дивись, - спокійно відповіла їй Рейна.

Тим часом Шира підскочила на ноги. Дара продовжувала безупинно скандувати заклинання паралізуючої пряжі. Але рудоволоса кафо виверталася з неймовірною швидкістю використовуючи свої крила. У її рухах було щось таке, чого її не могли навчити на жодному факультеті. А ось Рейна мабуть змогла. Сьєрра знала ці рухи, знала стиль королівських елітних військ. Шира ще слабо вивчила цю техніку ухилення, кожен кадет міг би захопити її за лічені секунди. Але Дара, яка повністю ігнорувала фізичні тренування і робила акцент лише на пряжу, була збентежена і лише більше злилася, коли не могла влучити.

Шира наблизилася досить близько, щоб збити Дару з ніг, але та швидко випалила закляття, що випад енергії пройшовся променем прямо над вухом рудої. Та, не розгубившись, відскочила вбік і замість того, щоб ударити по ногах, так сильно змахнула крилами, що Дара втратила рівновагу, а каштанове волосся дівчини метнулося їй в обличчя, заплющивши очі. Цим і користувалася Шира.

- Первинний елемент! Почуй і підкорися! Розряд! - Скомандувала Шира, з кінчиків її пальців зірвалися тонкі нитки пряжі і обплутали Дару.

Дівчина зойкнула і впала на коліна, отримавши слабкий розряд електрики. Шира приземлилася біля неї і присіла на одне коліно.

- Я перемогла? - певпевнено запитала вона.

- Та ні за що! - закричала на неї Дару, - Нитка світобудови!

- Дара! Це високорівнева пряжа! Зупинися! - скомандувала Сьєрра, але дівчина її не почула.

- Почуй і підкорись!

- Сьєрра, вона зробила помилку у читанні! - Рейна рвонула до Шири.

- Палай! Фенікс! – закричала Дара.

- Теро! - вигукнула Рейна, схопивши Ширу за плечі і притиснувши до себе.

Вогняний стовп розірвав купол, створений учителями, Сьєрра Фрей ледве встигла закрити новим бар'єром учнів. У вогненному вихорі не було видно ні Дари, ні Шири, ні Рейни.

– Шира! – в один голос закричали Шарнон та Тейн.

Сприган рвонувся в полум'я, але його схопили Ельйо та Соран.

- Дурень! - міцно замружившись, Ельйо вчепилася в його руку, - помреш!

Полум'я вирувало настільки дико, що аудиторія згоряла просто на очах. Сьєрра, яка прикривала учнів бар'єром, шукала шляхів відступу.

- Еста! - покликала вона голосно, в парі виник крихітний вогненний елементаль, - приведи допомогу!

Елементаль, що виглядав як шматочок полум'я, закивав своєю палаючої головою і зник з тією ж характерною димкою. Сьєрра озирнулася. Студенти були нажахані, юрмилися за нею і тулилися один до одного. Лише опівнічники стояли осторонь і вдивлялися у вогонь.

- Не бійтеся, - сказала Сьєрра з утішною усмішкою, - все буде добре. Це просто чарівний розрив. Ми все виправимо.

- Але вчитель Леарлес, - почав Соран, - вона і Шира ...

І цієї миті заревів звір. Усі завмерли. У вогненному стовпі повстав величезний звір, весь покритий яскраво-червоними плетіннями рун. Звір ревів, очі його сяяли, вискалена паща не демонструвала жодної дружелюбності. У цьому звірі студенти не відразу впізнали Теру, легендарного фамільяра Фенріра. Вовчиця буквально пожирала полум'я. Гострі ікла кусали вогняний стовп і той поступово ставав дедалі менше.

- Дагон! – пролунав заклик.

На спині вовчиці стояла Рейна. Однією рукою вона малювала в повітрі пряжею коло призову, іншою – притискала до себе Ширу. З пряжі Рейни моментально виник ще один фамільяр. Четвертий фамільяр Рейни Леарлес – келпі, водний дух, Дагон. Кінь, зітканий з водяної пряжі, встав дибки і своїм іржанням оглушив усіх присутній, змусивши замружитися. Полив дощ. В приміщенні. Вогонь остаточно згас.

Тера стала зменшуватися, червоні руни на її морді, лапах і грудях танули, зникали в білій шерсті. Рейна і Шира зістрибнули з її спини на підлогу, поруч із ними приземлився і келпі. Це був величезний, мускулистий кінь каламутного синього кольору, як ставок під льодом узимку. У нього була довга, майже до копит, грива і не менш розкішний хвіст. Очі фамільяра були червоні.

- Я можу провчити їй, - лукаво почав кінь.

- Вільний, Дагон, - Рейна клацнула пальцями, одна з рун на її руці спалахнула, і кінь розсипався бризками, - чого витріщилися?

- Вчитель Леарлес! Шира! - Соран і Ельйо кинулися до них, Тейн і Шарнон залишилися осторонь, просто спостерігаючи. Але дивилися вони з полегшенням, наче гора з плечей впала.

Сьєрра Фрей прибрала бар'єр, студенти зітхнули спокійно. Тера скоса глянула на Йору, який стояв майже біля дверей і весь цей час нічого не робив. Але, воно й не дивно, команду від заклинальниці отримала лише одна вовчиця.

Фрей витерла піт з чола і глянула на свою студентку. Дара лежала без почуттів на тому місці, на якому її паралізувала своєю пряжею Шира. На ній обгорів одяг, на руках були опіки. Левиця підійшла до неї і підняла на руки. Сил цій ойо вистачало.

- Вчитель Фрей? – слабко покликала Дара, розплющивши очі, - я перемогла?

- Ні, Даро, - не дивлячись на неї, відповіла Фрей, - твоє заклинання тягне не на перемогу, а на виключення. Якщо хтось дізнається.

- Що тут сталося? - двері ривком відкрив Лорсан, - Сьєрра? Рейна? Що трапилося?!

Він приголомшено окинув поглядом аудиторію. Обгорілі стіни та меблі, вибиті вікна, студенти та вчительки у пилюці. Сліди від призову фамільяра, магічний слід активації навички фамільяра. А ще – студентка, що обгоріла, на руках Фрей.

- Нічого такого, про що варто було б хвилюватися, - швидко відповіла Фрей, - просто контрольне заклинання трохи вийшло з-під контролю. Це мій косяк, вчитель Вейл, мені не слід було вчити їх заклинань, до яких вони не готові.

- Але… - спробувала заперечити Дара, але Сьєрра трохи стиснула долоні на її плечах, і вона замовкла.

- Я віднесу її в медпункт, - сказала Фрей, - вчитель Вейл, вчитель Леарлес, подбайте про моїх студентів. Буду вдячна, якщо ви проводите їх на обід замість мене.

- Т-так, звичайно, - розсіяно кивнув Лорсан, який взагалі не розумів того, що відбувається.

Рейна посміхнулася в слід Фрей і подумала, що все-таки, ця гордовита Сьєрра набагато краще справляється з роллю вчителя, ніж вона сама. Але тут до неї підійшла Шира й уважно зазирнула у вічі.

- Вчителю? Ви мені врятували життя?

- Нічого подібного, - відвернулася Рей, - я рятувала свій зад. Як гадаєш, що б зробили зі мною, постраждай одна з моїх студенток?

- Ви мене рятували, учитель, - променисто посміхнулася Шира, - я ж знаю!

- Так, давайте, допоможіть мені вивести світлячків звідси, - відмахнулась Рейна, - вони, як я подивлюся, взагалі не готові до таких потрясінь. А ви, я подивлюся, молодці. Не дарма я на вас, опівнічники, стільки часу витрачаю.

Вчитель Леарлес говорила дуже швидко та багато, не даючи вставити й слова. Але й Шира, й решта Опівнічного того дня зрозуміли одну просту річ. Їхня вчителька не дасть їх в образу. Але цей випадок поклав початок одній не дуже приємній історії.