Ім'я королеви

Вона зникла. Про це сповістив яскравий спалах, що розрідив пітьму присмеркової ночі. В’яз мимоволі усміхнувся. Поряд із ним стояли двоє: лихоманець Костал, що за наказом пропасника збирав найбільш охочих повернутися додому присмерків у найвіддаленішому таборі, і невисокий чоловік із тьмяними людськими очима.

— Бачу, план спрацював, — гмикнув Костал, вдивляючись у темне небо, на якому палахкотіла одна-єдина зірка.

— Вона зійшла. Тепер усе вдасться, — промовив пропасник.

— Ніколи не думав, що людський дух врятує мою пропащу душу, — засміявся Костал. — Якщо в Ляни-Леони все вийде, більше не чіпатиму жодного людського серця.

— Ну-ну! — буркнув В’яз.

— Я серйозно! Буду полювати на тварин. Із рушницею, — Костал склав пальці пістолетом і прицілився в пітьму.

— У неї все вийде, Костале, — втрутився чоловік, що досі мовчки спостерігав за небом. — Тому раджу заздалегідь запастися рушницею.

— Хай би ти мав рацію, Ротаре, — гмикнув усміхнувшись Костал і пішов.

Потрібно було готуватися до повернення додому. В’яз мріяв знову побачити сина, дружину, сестру, свій двір і розпочати приготування до війни проти Оріара, який не відступить від зазіхань на безроздільне панування над Долиною.

Пропасник зітхнув. Він знав, де нині знаходиться його син, через що йому доводиться проходити. Але був упевнений: у Дартура стане сил вибратися з палацу живим.

Чоловік із людськими очима поклав руку на плече пропасника.

— Ви повернетеся, В’язе. А там…

— Думаєш, Юріан не помилився?

— Юріан… Здається, ця зіронька на небі — найкращий доказ того, що Юраш мав рацію. Або згадати хоча б, як відчувалася магія посеред мегаполісу. Пам’ятаєш, як уперше застосував її в квартирі Юраша? Ледь вікна не луснули! Йому вдалося докопатися до істини. Світанкове зілля із кров’ю присмерка і справді стає спасінням, хоч і здається чистою смертю. І якщо це спрацювало, то сумніватися в правдивості його знань — означає заперечувати очевидне. Ляна-Леона зможе правильно використати агат і втілить у життя вашу спільну мрію. До того ж Ляна, точніше Юріана, буде поряд. Разом вони впораються. Головне, ми знаємо, де той клятий камінець і як застосувати його.

— Уявляю, як буду пояснювати сину, чому не розповідав усього…

Чоловік засміявся.

— Дартур зрозуміє. Ти діяв як король, В’язе. Король, що приймає непрості рішення заради загального блага. Якби твій син знав правду, не погодився б пройти через усе це. Скоро ви побачитеся із родиною і все буде добре. Щоправда перед тим доведеться поганяти самого чорта, але тепер, завдяки Юрашу, ти знаєш, як це зробити.

— Дякую, Ротаре. Ти дуже допоміг нам.

— Ми маємо завдячувати всім Юріанові. Він заплатив найбільшу ціну, щоб його дочка й онука потрапили на рідну землю. Хай вони доведуть, що людський дух сильніший за найчорнішу присмеркову душу, — усміхнувся Ротар.

А зірка сяяла над Присмерком. Яскрава й нескорена, як сонце.

Сонце, що нарешті зійшло.