• Аска і Мако

- Слух, Аска, ти бачила той ролик, про який вже третю добу гуде все укр.косплей комьюніті?

- Який? Той що по Норагамі Арагото?

- Ага. Знято і змонтовано терпимо для зовсім новачків, але ті очі... Як він так зумів зробити Ято? Такі справжні почуття! Я хочу цього хлопця в наш клуб, знайди його мені! - не вспокоювалась висока дівчина з косою, сміливою стрижкою природно-чорного волосся. Вона мала багато пірсингу у вухах, сережку в лівій брові і довгі чорні стрілки над віями.

- Закохалась, чи що? - пирхнула в кулак кучерява, руда Аска.

- Ти з дуба вбрикнула? Я ж не тойво, щоб у картинку закохуватись. Нє. Пам'ятаєш, нам дуже потрібен такої ж комплекції хлопець щоб зробив Едварда Ерліха.

- Тю, давно б сама його зіграла.

- Агов, з цими параметрами з мене хіба бляшанка Альфонс.Ти мій зріст бачила взагалі? Я не хочу як інші, мені треба щоб косплеєр пасував до персонажа, ти ж знаєш!

- А Кай?

- Ти його фейс бачила? Максимум якийсь якудза з Троєщини. Тут жодна косметика і навіть грим не виправить сітуейшн. Хай краще і далі своїми фотками займається.

Аска в голос розреготалась, схопившись за живіт.

- Ну то що, можеш його знайти? - нетерпляче запитала чорнява, коли її подруга вдоста навеселилась.

- Хіба пошукати ролик на інших платформах, бо в ютуб вони контакти не пишуть, навіть в профілі каналу. От точно новачки. Я скажу, як щось знайду. Та і звідки тобі відомо, що вони у нашому місті знімали?

- Третя хвилина. Одразу впізнаєш пейзаж.

- Стоп, це ж наша лавочка, реально?

- Так, бачиш он ієрогліф збоку, який я коректором намалювала місяць тому?

- Добре, знайду я тобі твого Яточку, - ґмикнула Аска, спостерігаючи за реакцією подружки. А тоді запитала те, що її саму хвилювало вже досить давно: - Ти мені краще скажи, що там з моїм костюмом на фотосесію?

- Готова твоя Йона, не хвилюйся, - чорнява відкрила галерею на телефоні і показала подрузі.

- Вііііі! Як же мені не терпиться! От би десь ще хлопчиків гарних знайти щоб у драконів одягти, і моє сонечко Хаку!

- От знайди цього Ято, буде тобі один з драконів, - гикнула чорнява.

- Та навряд встигнемо до фотосесії ще один костюм, то вже якось наступного разу... Коли у нас в клубі буде більше за три людини. От скажи, чого в такому великому місті так мало людей хоче займатись косплеєм?!

- Ти знаєш, Аско, ніхто не хоче запарюватись. Плюс війна... Багато хто з наших на фронті... Багато волонтерять, людям нема коли... І не до того... От би знайти людей! Ми б тоді збирали донати, жертвували їх на армію…

- Та були б у мене фансервісні параметри, а не оце от все, я б уже на косплеї в інсті мала якісь донати...

- Всмислі? Онліфанс? Нюдси? - поперхнулась чорнява. - Нікому не дам зирити на мою Аскууууу! Та і Максу я обіцяла берегти тебе до його повернення. Не дозволю!

- Та тьху, качка б тебе за язика копнула, звісно ні! Я суто за тянок із фансервісом, дрібка декольте, панцу там, але не більше.

- Так теж було б погано. В приват дікпіки пачками летітимуть.

- Угу, зате б у турків байрактари просила...

Тут вже чорнява зігнулась навпіл від реготу.

***

Промайнув тиждень.

До фотосесії Аски лишалось чотири дні. Чорнява Мако строчила яскраву тканину на швейній машинці і в пів-ока дивилась чергове аніме на телефоні. У лівому вусі стирчав блютуз навушник.

- Знайшла! - винесла двері з ноги тендітна Аска і сунула під носа подрузі свого телефона. Там була відкрита переписка в дірект.

- Що? Кого?

- Яточку твого!

- Всмислі?!

- Ну ти ж мені тиждень тому волала "знайди його, знайди", от я і знайшла.

- Правда? Клаас! І що він пише?

- Що радо з подругою завітають до нас на зустріч, - ґмикнула Аска.

- То у нього дівчина є?

- Не знаю чи дівчина, але Хійорі вона грала на тому відео.

- Он воно як... Я її щось зовсім не помітила, треба переглянути.

Чорнява швидко перемкнула телефон на те саме відео:

- А, точно, та у неї ракурси такі, що лиця майже не видно, от на неї мало уваги іде, - замислено мовила вона, подивившись.

- Ти шортс дивишся чи повне? - запитала Аска.

- Коротке в ютубі. А є повне?

- Так, тицяй на канал.

- Та тьху, і як я сама не доперла! О, а вона теж нівроку, звісно до його рівня трохи не дотягує, але якось косплей цих обидвох тягне такою справжністю, щирістю... От як?!

- Прийдуть та й запитаєш. Однак, мені здається, поміж цима двома щось є. Можливо такий ефект від того, що вони зуміли на камеру свої справжні почуття подати? - замислившись, Аска всілась на край сусіднього стола.

***

- Привіт, це тут косплей-клуб? - почувся ззаду, від входу голос хлопця.

Аска відірвалась від манги, яку читала. Вхопила у крамниці новий том "Чародійських капелюхів" зі знижкою. Чорнява відклала телефон, який до цього знервовано клацала.

- О, це ти був на тому відео? Кайф! Будемо знайомі, я Аска, вона Макото. Або просто Мако. О, у тебе в житті каштанове волосся, прикольно.

- Значить у клубах косплею користуються нікнеймами? - запитав він, пропустивши останню фразу повз вуха.

- Ні, то тільки у нас так, - зніяковіло буркотнула чорнява.

- Зрозумів, - всміхнувся хлопець.

- А де твоя подруга з відео? - запитала руда.

- Захворіла, - зітхнув він. - Так хотіла з вами познайомитися, цілими днями тільки про це і говорила. А сьогодні вранці прокинулась з високою температурою. Тож я не на довго...

- Зрозуміло... То міг би подзвонити, ми б перенесли на наступний раз, - подала голос Мако.

- Та так і хотів, але вона змусила мене піти. Мовляв, відірвись там за нас двох. Легко сказати, - він зніяковіло хе-кнув і почухав потилицю.

- Тоді перенесемо на наступний раз, коли твоя дівчина одужає, - дружно всміхнулась Аска.

- Вона не моя дівчина, - відвернувся хлопець. Його вуха почервоніли.

- Не слухай Аску, її інколи заносить не в той степ. Краще скажи, бачив "Світанкову Йону"? Чи може мангу читав?

- Не мій жанр, але аніме бачив, - помітно оживився він.

- За три дні у неї фотосесія у образі Йони. Не хочеш когось з драконів взяти? Або може Хаку?

- Отак з порогу й одразу в роботу? - хекнув він.

- Ну пропозиція одноразова, то що скажеш?

- У вас хлопців зовсім нема в клубі?

- Є один, але... - зітхнула Аска.

- Якудза з Троєщини, - випалила Мако.

Хлопець пирхнув у кулак.

- Можна я подумаю до завтра?

- Так, звісно! Але сильно не тягни, бо мені ще тобі костюм шити, - відповіла Мако.

- Та я і сам можу костюм зробити, - зніяковіло почухав потилицю Валік. - Для Норагамі я робив усі приготування. А Люба займалась зйомкою і робила відео.

- Зрозуміло, - в один голос протягнули дівчата.

- То твою дівчину звати Люба? - знову запитала Аска.

- Ще раз кажу, вона не моя дівчина! - із тиском пробурмотів хлопець.

- Аско не чіпляйся до... Доречі, як тебе звати? Ви-ибач, я розхвилювалась і забула одразу спитати, - засоромилась Мако.

- Нічого страшного, я розумію. Мене звати Валентин. Можна просто Валік.

- Цікаве ім'я, - відповіла чорнява. - Моє справжнє ім'я Мар'яна, а вона - Аліса, та ми зазвичай звемо одна одну за нікнеймами. Вона Аска, я Макото, або Мако. Ніякого правила щодо цього в нас нема, то наш із нею особистий прикол.

- Дуже приємно, - відповів хлопець. - Мабуть я вже піду, завтра напишу що вирішив по Йоні, - Валік після того попрощався і пішов.

- Якось швидко він, я думала, затримається трохи, потеревенимо, познайомимось краще, - помітила Мако.

- Так його дівчина хворіє ж, і він подумав, що буде не зручно розважатись, коли їй погано, - відповіла Аска, сідаючи назад на своє місце.

- Ти ж чула, вони не зустрічаються, - зітхнула чорнява.

- Ти бачила ту реакцію? Ну коли я вперше запитала.

- Ага...

- О-о-от, я відчуваю такі речі. Вона важлива для нього на стільки, що він попросив перенести зустріч тоді, як Люба власне наполягала аби Валік з нами гарно потусив.

- Або йому важливо, щоб вона з нами теж зустрілась, - повела плечима чорнява.

- Тю, так це б ітак сталось, тільки пізніше. Але він не став тут затримуватись саме тому, що дуже хвилюється за неї. От запам'ятай мої слова, вони точно зустрічатимуться рано чи пізно.

***

Валік встиг на найближчу маршрутку і всівся біля вікна, аби звіряти побачене з гугл-картами.

Та швидко й непомітно для себе він замислився про слова тієї дівчини, як там вона назвалась, Аска? Точно... І чому вона вирішила, що він і Люба зустрічаються? Ще й двічі про це сказала. Дивна якась. Валік сприймав Любу як добру подругу і напарницю по косплею. Звісно, як друг він непокоївся про неї. А щось більше... Навіщо взагалі думати про це, якщо шанс вийти з френдзони у нього навряд чи колись буде. Така гарна дівчина, як Люба, він був переконаний, ніколи б не стала зустрічатись з хлопцем із села... Тож він швидко у думках закрив для себе цю тему. Хоч це і далося йому важко. Адже тоді, тої ночі, коли вона заснула в його кімнаті, й він переносив її на ліжко, серце не на жарт розійшлося в його грудях. Вона була така м'яка, тепла, пахла приємно. А уві сні виглядала дуже милою. Валік тоді раптом відкрив для себе, що йому приємно бути до неї так близько. Тоді ж його тіло нагадало йому, що він все-таки хлопець, тож Валік, злякавшись того, що з ним відбувається, поспішив вийти з кімнати.

А пізніше, вже засинаючи, картав себе подумки за ті всі думки, що виникли у нього в голові тої миті, і вирішив більше такого собі не дозволяти. За такими думками він провів усю зворотню дорогу.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.