• березень 2022. Рішення Богдана.

- Я не поїду, - заявив Богдан, вислухавши слова батька.

- Як же так, синку? - із сумішшю здивування та страху запитала Юлія Петрівна.

- Я так вирішив. Не пробачу собі якщо втечу.

- Подумай добре, Богдане, - мовив батько. Він зрозумів справжню причину рішення хлопця. - Тут лишатись небезпечно. Ми повернемось коли місто вже не будуть обстрілювати щодня.

- Я не лишатимусь в хаті, не хвилюйся, - хлопець опустив очі, несила зараз дивитись на батьків. Але спина його була рівна і постава упевнена.

- Ти... підеш на фронт? - тремтячим голосом запитала Юлія Петрівна.

- Я маю, - голос Богдана був спокійним, але це лише на перший погляд. В середині нього вирувала справжня буря емоцій. - Не пробачу собі, якщо цього не зроблю.

- Ти добре обдумав? - запитав батько.

- Так.

- Розумію, теж були такі думки, - відповів чоловік.

- Ваню? - здивовано запитала мама.

- Чого дивуєшся? Українці завжди славилися тим, що тут народ встає, бере зброю і йде захищати свій дім. Але, - він зітхнув. - Не з моїм діагнозом. Вже думав на кого піти?

- Хотілося б в арту, але як повезе. І ще Юрій казав йому подзвонити як йтиму, - видохнув з полегшенням хлопець, відчувши підтримку батька. Вони розуміли одне одного без слів.

В той час Юлія Петрівна розревілась.

- Головою розумію, що не маю тебе зупиняти, але я не можу тебе відпустити, вибач, - вона розтирала сльози по лицю. - Яка ж то мати відпустить своє дитя на війну, на смерть...

- Юлю, сонечко, Богдан вже дорослий і має сам вирішувати. Ти ж не хочеш його поламати, як свого часу ламали нас? Я теж не хочу відпускати, дуже, - Іван Григорович пригорнув жінку до серця. А зверху їх обох обійняв Богдан.

Люба спостерігала за сценою мовчи із дещо відсутнім поглядом.

- Підеш до них? - запитав Вальон.

Люба сіпнулась, оговтуючись:

- Ні, я там зараз зайва.

- Чому так думаєш? Ти сестра Богдана, найближча йому після батьків. Думаю твоя підтримка йому теж важлива зараз.

- Я... - вона раптом затисла рота рукою, аби знову не викрикнути те слово, що рвалося з її грудей.

Влучно хор телефонів сповістив про відбій повітряної тривоги, вона підхопилась і вибігла з підвалу на двір, де біля будинку починалась невелика городина - ряд охайних, доволі сучасних грядок з автоматичним поливом

Вальон побачив, що вона забула куртку, підхопився і пішов за нею.

Вона стояла посеред двору, обхопивши свої плечі руками, бо починала мерзнути.

- Ти забула, - коротко мовив він і накинув їй її куртку на плечі.

Люба поспішила засунути руки в рукави й застібнутися. Хоч березень вже два тижні як наступив, але вночі все ще було дуже холодно.

- Дякую.

- Це, звісно, не моя справа, але у тебе щось сталося?

- Я... не хотіла все зіпсувати, от і пішла, - запнувшись сказала вона, ховаючи нижню частину лиця у комірець, через що голос прозвучав приглушено.

- Що зіпсувати?

- Все. Я більше за всіх не хочу відпускати Богдана. Він завжди був поруч зі мною, здається, від самого мого народження... Як я без нього тепер? Не хочу, щоб він йшов! - останнє речення вона прокричала у повний голос.

Батьки з Богданом все ще буди в підвалі, захопились розмовою. Того її слів і не чули звідти.

- Стало легше? - запитав Вальон, спершись спиною об стіну будинку.

- Трошки.

- Всього за кілька годин їдемо... Ти там бувала раніше?

- В шість років. Єдине, що пам'ятаю, у тітки був шикарний смугастий котисько. І величезний. Під мейн-куна косив, це точно. Він на задніх лапах майже як я був зростом, уявляєш? - радо схопилась дівчина за нову тему для розмови.

- От і добре. Разом подорожуватимемо незнайомим містом. Ти ж не проти? - мабуть, то через холод, але в нього почервоніли вуха.

- Звісно, я тільки за, - Люба обернулась до нього і тепло всміхнулась. - Дякую.

Вальон якось аж зашарівся від тих очей, і поспішив накинути й сильніше підсунути вперед каптура, аби вона того не помітила:

- Це я тут взагалі-то маю дякувати, - пробурчав він.

- За що?

- За те що ви всі робите для мене, Богдан, ваші батьки та ти.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.