Континент бойових ткачів

- Отже, він вже у Нефритовій гавані, - зітхнула Рейна, - ай… обережніше!

- Ну вибачте, пані вчителько, забув, що ви зніжились тут у своїй академії, - буркнув Хел, - перев’язуючи її рану.

- Я тобі зараз по зубах так з’їжджу, що не збереш, - прошипіла йому у відповідь дівчина.

Вовчий загін та генерали сиділи в гостьовій залі. Поки старійшина віддавав накази стосовно полонених сприганів, Хелісен надав першу допомогу Таску і прийнявся за рани Рейни. Хоч він і хотів в першу чергу зайнятися її лікуванням, дівчина наполягла, щоб він спершу оглянув спригана, що ледь на ногах тримався. Після того, як золотокрилий вивів всю отруту з його крові, Таск трохи оговтався, тримався більш бадьоро і навіть сухо подякував. Але напруга між цими двома тільки зростала.

Вівіан, що зняла свої срібні обладунки, сиділа у кріслі, споглядаючи, як Хел і Рейна сваряться. Сіраш та Руен стояли біля дверей, наче два стражники. Еліас та Аспер точно так же стояли біля вікна, крадькома виглядаючи чи не ходить поряд хтось допитливий. Лейла міряла кімнату кроками.

- То ви тут… аби забрати Рейну? – запитала вона Вівіан.

- Ну, забрати – це занадто грубо, - зсунула та масивними плечами, - Вовчий загін прибув аби передати послання Її Високості. Командир Вовчого загону, Рейна Леарслес, має знову взяти на себе командування. З  імперії Сін наближається корабель. З дня на день він буде у нефритовій гавані. Лише питання часу, коли новий імператор вимагатиме зустрічі з принцесою.

- Значить, він все ж прийде. І зовсім скоро, - тихо промовила Рейна.

Таск краєм ока глянув на її стиснуті губи. Він пам’ятав, що сталось востаннє, коли вони зустрілись з Аленом.

- Принцеса чекає, - до розмови приєднався Сіраш, - їй потрібен Вовчий загін. У палаці дуже напружена атмосфера. Деякі міністри хочуть скористатися ситуацією. Король зовсім ослаб. І без вагомої підтримки принцесу не сприйматимуть всерйоз. Думаю, радники і міністри наполягатимуть на тому, щоб вона погодилась на будь-які умови Алена, лише б не розпочалась війна. Вони думають, що він вимагатиме заручин з нею.

- Ідіоти, - пробурмотів Руен, - більш ніж очевидно, що цей псих зацікавлений у принцесі Каї, а не в нашій майбутній королеві. Принцеса Кая – це контроль над легендарними генералами.

- Контроль – це занадто голосно сказано, - хмикнула Рейна, - але так, є зерно істини у твоїх словах.

- Опозиція завжди була троги тугуватою у палаці. Але немає гірше ворога ніж союзник-ідіот, - озвався Хел.

- Це ти до чого? – поглянула на нього Рей.

- Прихильники принцеси розпускають чутки, ніби то принцеса Кая повернеться у Фарлез задля того, щоб заявити свої права на престол, - Хел затягнув вузлика на бинтах Рейни, - по суті, цього вони бояться найбільше. Тому і хочуть видати Емілію заміж. Аби вона, ставши повноправною королевою, могла утримати свої позиції. Зрозуміло, що більше вони за свої шкури переймаються. Та все ж таки, вони переконані, що це хороше рішення.

- Але навіщо мені претендувати на трон Фарлеза, коли я народилась спадкоємицею трону Шайлон? – скривилась Лейла.

- Не шукайте логіки там, де її немає, - знизав плечами золотокрилий, - ну все, як новенька!

Він поклав свою долоню на перемотані ребра Рейна. Таск ледь помітно скрипнув зубами. Рейна обережно прибрала руку Хела, але той, наче лише цього і чекав, схопив її долоню у свою.

- Проводити тебе відпочити? – солодко промовив він прямо їй над вухом.

- Тримай дистанцію, - між ними виріс Таск, відкинувши руку Хелісена, - ми наче на нараді зараз.

- Ще раз торкнешся мене і я твої кістки зі шкіри повивертаю, - оскалився цілитель.

- Спробуй.

- Дівчатка, у нас взагалі-то тут важлива розмова! – Руен своїми масивними лапами відштовхнув їй один від одного, - якщо вирішили помахатися, валіть звідси.

Таск і Хел невдоволено зиркали один на одного, але слова ведмедя подіяли. Хел відійшов трохи подалі, а темнокрилий сів поряд із Рейною. Та скоса глянула на нього, але нічого не сказала.

- Отже, що ми маємо на сьогоднішній день? – запитала вона у Вівіан.

- Ален вже майже у Фарлезі, скоро він вимагатиме аудієнції у принцеси. Опозиція хоче віддати її йому у якості трофея, аби запобігти війни. Але, його це навряд зацікавить. Деякі ж союзники вважають, що принцесу треба одружити на якомусь північному лорді, який має сильну армію у своєму розпорядженні. Думаю, вони розглядають герцога  Гардена.

- Гардена? – Еліас задумався, - це той, що охороняє північні кордони Фарлеза? Йому ж років 40.

- Він вдовець і спадкоємців у нього немає, - знизав плечами Сіраш, - суто з політичної точки зору – не найгірша партія.

- Кхем… - Рейна недобре зиркнула на нього, - а що стосовно Еріела Альберона?

- Юний лорд Ардейна? – усміхнулась Вівіан, - влади у нього вдосталь, але репутація маркіза все ще не достатньо укріпилась. Він лише нещодавно прийняв батьківський титул. Не думаю, що радники приймуть це. І не думаю, що сам Альберон піде на це, знаючи, що ці заручини можуть підірвати репутацію принцеси.

- Роки йдуть, нічого не змінюється, - задумливо промовив Хел, - як був боягузом, так і лишився.

- Хелісен! – осмикнула його Рей, - слідкуй за язиком. Маркіз Альберон – один із найвідданіших підданих Її Величності. Усі його рішення завжди приймаються на благо принцеси. І він ніколи не дозволить власним почуттям та егоїзму взяти верх.

Хелісен лише мовчки закотив очі. Про ніжні почуття Еріела Альберона до принцеси Фарлезу не знали хіба що миші з палацових погребів. І навіть попри те, що ці почуття, вочевидь, були взаємні, маркіз ніколи не дозволяв собі нічого, що могло б поставити принцесу у незручне становище. Про їхній шлюб говорили відтоді, як Емілія народилась. Та нажаль, батько Еріела вже тоді знав про угоду, яку уклав король з імператором Сін. Тому, сина він одразу опустив на землю, аби той не плекав ніяких надій. Та Еріел все рівно залишився біля принцеси ставши для неї справжньою опорою. У глибині душі, Рейна сподівалась, що колись вони зможуть стати щасливими. А враховуючи, що імператорська родина загинула, тепер це було більш реальним. Вона розуміла, що якби Альберон дійсно почав діяти, він би досягнув свого. Але…

- Повернемося до нашої проблеми. Більш ніж очевидно, що Ален дійсно вимагатиме видати йому принцесу Каю, - зітхнула Рейна, - тож план такий. Щойно завершиться тиждень обміну, ми супроводимо студентів до Академії. Після цього Вовчий загін відправиться до Ліберії. Потрібно буде розробити стратегію захисту.

- Зачекай. А як же я? Де в цьому плані я? – раптом запитала Лейла.

- Ти в цьому плані сидиш під бар’єром мого діда в Академії, в оточенні купи стражників і під броньованим крилом Еліаса, - просто відповіла Рей.

- Але це неправильно! – Лейла схрестила руки на грудях, - по-перше, я маю нанести візит Її Високості і переконати її підданих у тому, що я не претендую на трон Фарлеза! Це вирішить одну з проблем. Я хочу показати, що моя мета – це стати гарними союзниками з принцесою. По-друге, якщо вже на нас чекає битва, я не можу ховатися!

- На нас чекає дуже неприємна зустріч з напівкровкою, який подолав море, аби забрати тебе. Думаєш, гарна ідея, зробити йому такий подарунок, привівши тебе?

- Я можу про себе подбати!

- Лейло, при всій повазі… але він мене на лопатки вклав! Впевнена, що тобі стане сил з ним тягатися?!

- Хіба ви не захистите мене?

- А якщо не зможемо? Він і його тринадцять воїнів поставили на коліна цілу імперію! Їм вистачило всього декілька місяців! Думаєш, нас чотирьох вистачить, аби протистояти йому?

- Рейна діло говорить, - озвався Еліас, - щойно він отримає тебе – вважай, ми вже програли. Мені здається, що варто спочатку розвідати обстановку, а потім вже приймати рішення стосовно твоєї участі у цій війні.

- Ми вже говоримо про війну? – усміхнувся Хел.

- Думаю, її не уникнути у будь-якому випадку, - зітхнув Ел, - сумніваюсь, що з Аленом взагалі можна домовитись. Він звик брати те, що забажає. А те, що взяти не може – він знищує. Ми маємо бути готові до найгіршого розвитку подій.

- Хай там як, а я все ж не маю наміру лишатися під куполом! Я поїду з вами! – промовила Лейла.

- Ні, - похитала головою Рей, - це навіть не обговорюється.

- Я не прошу твого схвалення, Рейно! – Лейла почала підвищувати тон, - я не стану ховатися, як миша, коли вирішується доля цілого континенту.

- Припини поводити себе як дитина! Як ти не розумієш, що це не забавки?! Ми можемо програти навіть не розпочавши бій! Лише тому, що тобі хочеться пограти у героїню!

- Як я маю вести за собою народ, якщо ховатимусь?! Я тільки-но відновила свою честь! Свій титул! Яка з мене легендарна принцеса, якщо я буду відсиджуватись під барʼєром ректора?! Я маю продемонструвати свою волю! Більше я не тікатиму і не ховатимусь!

- Хтось хоче мені допомогти?! – роздратовано огляділась Рей.

- Я їду з вами! Крапка! – стисла губи Лейла.

- Лейло, послухай… - спробував втрутитись Таск.

- Досить! Ми всі прийняли на себе цю відповідальність! Ми прийняли свої ролі!!! – раптом вигукнула сприганка, - я – принцеса Кая! А ти мій генерал, Рейно! І мій наказ!..

Вона осіклась.

- Що ти сказала?.. – майже пошепки перепитала Рейна.

- Я не… просто… пробач, Рей! Я це у запалі… я б ніколи!..

- Я присягала лише одній принцесі! – у голосі Леарлес відчувалась пожежа, - і лише одна принцеса може віддавати мені накази.

- Так, я просто…

- До біса… - відмахнулась Рей, - відтепер, роби що забажаєш! Хочеш поставити під загрозу своє життя? Аби весь Великий континент був під загрозою через твої каприз? Вперед! Я більше не зупинятиму!

- Рей! – Лейла спробувала вхопити її за руку, але та її відсмикнула.

- Удачі, Ваша високосте, - відвернулась вона і вийшла з кімнати, гучно грюкнувши дверима.

- А ти сильно її зачепила, - усміхнувся Сіраш, - командир ненавидить накази.

- Я ж не хотіла… - зітхнула Лейла, - чому вона так?..

- Я її наздожену, - піднявся Таск.

- Обійдешся, - дорогу йому перекрив Хел.

- Спробуй зупинити!

- Хелісен! – гаркнула Вівіан.

- Тц… - золотокрилий відступив.

Таск вибіг за двері. Він наздогнав Рейну біля її кімнати. Очі її метали іскри.

- Рей! – гукнув він, - ну почекай! Вона ж не хотіла тебе образити!

- Вона і не образила, - відмахнулась дівчина, - наказувати мені… хах… наївняк.

- Ця напруга між вами… справа ж не у тому, що вона сказала! А в тому, що ви так і не поговорили!

- О, то ти вирішив виступити у ролі мамці і нас помирити?

- Припини, я не про це.

- Чому ти промовчав?!

- Що?

- Чому ти не підтримав мене?! Все, що вона сказала – відверта маячня! Це неправильно! І це розуміють усі! Але ти промовчав!

- Ну так, дійсно, - Таск починав дратуватися, - треба було прослідувати твоєму прикладу, так? Визвіритись на неї привселюдно, щоб всім показати, що ти головна і твоє слово заднє?!

- То я ще й винна?!

- Я цього не казав!

- А що тоді?!

- Замість того, щоб сісти і спокійно поговорити, прийти до якогось компромісу, ти продовжуєш розпалювати цей конфлікт! Ми маємо триматися разом, а не гаркатись як собаки дикі! Лейла завжди прислухалась до тебе! Завжди слідувала за тобою! А тепер… вона буде робити все, аби довести тобі, що вона також на щось здатна! Буде зі шкіри вистрибувати, аби ти не вважала її тягарем! Це може обернутися великою проблемою! Ти ж знаєш її!

- Ну, сподіваюсь, ти наглянеш за нею, поки я буду вирішувати реальні проблеми! – пхикнула Рей.

- Та щоб тебе!!! – Такс що було сил вдарив кулаком у двері, прямо над вухом дівчини, - чому ти така нестерпна?!

Він схилився над нею, притиснувши до дверей, їхні погляди пересіклись.

- Чому ти… - тихо промовив він, - чому ти не даєш і шансу?.. знову береш цей тягар на свої плечі! Не дозволяєш собі допомогти. Така вперта… я для тебе порожнє місце, Рейно?

- Що? Ні… до чого тут це взагалі?.. – дівчина, розгубившись, відвела погляд.

- Дивись тільки на мене,  - він торкнувся її підборіддя і повернув обличчя до себе.

- Я не зміню свого рішення, - прошепотіла Леарлес.

- І не потрібно, - Таск схилився ще нижче, - роби, як вирішила. Всі інші проблеми вирішу я. Переконаю Лейлу, проконтролюю студентів, всіх захищу. Але ти дещо мені пообіцяєш.

- І чого ти хочеш?

- Їдь до принцеси, - Таск провів пальцям по її срібному волоссю, - будь командиром Вовчого загону, будь генералом клинка. Будь Білою вовчицею Рейною Леарлес. Але повертайся до мене.

- Маячня якась… я не планувала тікати на край світу. І так планувала повернутися, - щоки Рейни палали.

- До мене, - прошепотів їй Таск прямо на вухо, - я більше не хочу робити вигляд, що мені байдуже. Я сильніший за тебе, Рейно, - сказав він нарешті, - не забувай про це. І я прийняв рішення. Більше я не тікатиму, не відступатиму. Я буду захищати тебе, буду на твоєму боці, буду поряд. Тому що мої почуття все ті ж. Ти можеш не відповідати мені зараз. Я вже казав, що почекаю. Але знаєш…  як виявилось, терпіння – не моя сильна сторона.

Він легко торкнувся губами її вуха і, поки вона розгублено кліпала очима, відсторонився. Таск пішов. Рейна все ще стояла посеред коридору, намагаючись осмислити те, що сталось щойно. І хоч вона намагалась переконати себе у тому, що все це не на часі, серце шалено калатало у грудях. 

***

- Палка промова, - хмикнув хтось.

Синьоокий обернувся. Притулившись плечем до стіни, на нього зверхньо дивився Хел. Таск спробував просто мовчки пройти повз, ігнорувати. Але Хел його обігнав, легенько штовхнувши у плече.

- Ну ти не хвилюйся, - у його голосі відчувалися нотки знущання, - я подбаю про Рейну в дорозі. Так, як дбав всі ці роки, поки ти по кущах ховався і тікав від неї.

- В чому твоя проблема?! – Таск так різко обернувся, що на мить втратив контроль над власними крилами.

Гострі пари замиготіли темними іскрами і повністю розкрилися. Сприган схопив золотокрилого за комір сорочки і притягнув до себе.

- Ух, то ти і таке обличчя можеш показати? – усміхнувся на бік Хел.

- Хелісен! – важка смугаста лапа опустилась на плече золотокрилого, - я втомився за тобою бігати. Досить.

- Тц… - закотив очі Хел, - знову нічого мені не можна.

- Таск, відпусти його, - позаду Вівіан обережно торкнулась його ліктя, - характер у нього, звичайно, гівняний. Але він все ж наш товариш. Мені б не хотілось, аби Вовчий загін побився з генералами.

- Наче у них є шанс, - буркнув Хел.

- Що сказав?! – Таск міцніше стис у кулаку комір.

- Хел! Заціпся! – прикрикнула Вівіан.

- Та добре, добре, - підняв той руки, - просто хотів сказати, що Рейна у надійних руках.

- Якщо ці надійні руки ще раз торкнуться її так безцеремонно – я тобі їх виверну, - тихо сказав Таск, відпускаючи його.

Він пішов геть. Вівіан проводила його поглядом.

- Як діти, - обернулась вона до Хела, - трясця, якого біса ти робиш?!

- Окреслюю кордони, - знизав плечами Хелісен.

- Хел, вона не трофей.

- Саме так. І мені потрібно, аби і він це второпав.