🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Драма (1391)

Пам'ять душі

Та постать являється тоді

Коли липа зацвітає

Граючи палітрою запаху в повітрі

приваблюючи не лише нас, а й бджіл та жуків

То здається було вчора

Та тінь, яку впізнаєш із першого погляду

Ту, котра засіла під корою в голові

З'являючись лиш образом, ніби уві сні

не дає забути себе і ті рани та рубці

І в небі голубім безкраїм, як у очах твоїх

Я долі літаю і не забуваю

хто дав ті крила і для чого

Бо сам не зміг би скуштувати "свободи"

Тому слова пишу я ці

подячні, радісні, прості..

...

Славець М.

Бог

Наг я вийшов із утроби матері моєї,

Наг і повернуся.

Господь дав,

Господь забрав;

І без жаги свого жалю,

Не помилує дітей;

І не прийде на сприяння до творіння,

Що відданій всіх звірей.

Не дасть уповання або розпач,

Не подарить зайвий "шанс"

Або "благодаті".

Але дасть нам душу, життя та смерть,

Наче наша матір.

Але залишивши своїх "ляльок" на покликання долі,

Спостерігатиме, і тільки.

За тим, як хтось вмирає,

А хтось, навпаки, живе.

І на виставі, в театрі;

Безмовній, величавій тиші,

У залі глядачів, з одним місцем.

Сидить одна істота,

Що дивитися виставу трагічну,

З назвою "життя".

...

Мерфі Розалін

Не писатиму

Не писатиму тобі я востаннє,

востаннє було тисячу літ назад.

Почуття, що не виросли у кохання -

мій серпневий зорепад.

Не писатиму тобі сьогодні і завтра,

не напишу і вчора

І якийсь час ходитиму наче хвора.

Мені доведеться боліти тобою,

втрачати щодня той неміцний зв'язок,

Ну а пізніше обірвані пустослів'я

приправлені гіркотою

вже ж не зів'яжеш купою мотузок.

Чи згадуєш ти про мене? Хоч зрідка, хоч раз

на тисячу літ?

Сумно було б пролетіти як плітка.

Краще б як зірка, як її незабутній політ.

...

Shori No
18+

Москаль не людина!

Вже вкотре здригнулась земля,

Від пролитої крові

Українських невинних людей.

Хтось варив їсти, хтось стояв в черзі,

А хтось просто вів до школи своїх дітей.

Але москалю похуй, у нього немає інших ідей,

Крім, як убивати невинних людей.

Москаль не людина!

Це суміш свині і дебіла,

Якого з часом Візантія хрестила.

Воно настільки тупе і бридке , що постійно

Свою "столичну" п'є, зранку й до ночі.

Й боїться поглянути в дзеркало

На свої засцяні очі.

Де присяде - всюди сре.

На ліжку , за столом і в церкві.

Людські цінності для них, апріорі - мертві.

Воду п'ють із унітазу, замість квітів

Сцяють в вазу.

Люблять попездіти, як дєди воєвалі,

А потім "пезди" получити від ЗСУ і кричати : "а ми нє зналі, ми на учєнія приєзжалі".

Худоба плаче й в груди б'є "я больше так нє буду"

А потім знову з цинічною насолодою стріляє

По безневинному люду.

Як же хочеться зробити з них ляльки Вуду.

І стерти на хуй з цієї планети,

Щоб вони розлетілись, як попіл

З останньої сигарети.

...

Andriy Kushnir

Розмова

Твій шепіт для мене мов крик,

А слово твоє- наче сотня.

Ти цінний для мене завжди

Й такий неповторний сьогодні.

Сідай. Поговоримо знов.

Про все, що захочеш сказати.

Можливо про смуток, любов,

Про те, як нелекго страждати.

Можливо, про зраду чи біль,

Про мрії твої, сподівання,

Про силу прекрасних надій,

Твої найщиріші зізнання.

Поради можливо й не дам,

Яка є усім необхідність,

Та скажу тобі, що ти сам

Для себе велика вже цінність.

Здолаєш ти, друже мій, все.

Тебе обіймаю і вірю.

Хай доля лиш радість несе,

Спасибі тобі за довіру.

(серпень 2022 р).

...

Віршотвориця

Сміятись

Сміятись

Сміятись весело? Ну може й так...

Тоді завжди про сльози забуваєш.

Для себе виглядаєш мов дивак,

Що горя свого начебто й не знає.

І будучи безжальним у душі

До кожної сльози, до свого гніву,

Усе ти розриваєш на шматки-

Від того не лишається і сліду.

Та ненадовго. Потім ніби сніг

Ці почуття у серце проникають.

І знов по колу: біль, печаль і сміх...

І знову горя нібито не знаєш.

І найскладніше у моменти ці-

Це дати болю і стражданням вихід.

І знов панує лад в твоїй душі.

Безвітряно. Неначе в лісі тихо...

За сміхом часто схована сльоза

І зовнішність обманює нерідко.

За сонцем часто схована гроза

Зізнайся: сам не раз був цього свідком.

На зовнішність ніколи не дивись,

Бо істина завжди насправді в серці.

В людські глибокі очі подивись,

Бо очі- то завжди душі люстерце.

(вересень 2022 р).

...

Віршотвориця

Квіти, що згорають

Я була нареченою волі,

Ніби мальвою буйно цвіла.

Доки серце не сталося кволим,

Як забилося квіткою зла.

В цім полоні не справдиться втеча.

Я - камелія! Холод і сум.

Білі хвилі волосся на плечі,

І ненависть по тілу як струм!

Не-забудь-мене, кажеш поволі,

Розбираю слова по вустах.

Квітнуть рутою збиті долоні,

В'яне ірисів цвіт на руках.

Я втонула, забулася, зникла

Із літописів-записників.

Мов акації білої цвітом,

Сніг вогонь у мені погасив.

Та коли анемона розтане,

Хризантеми зів'яне білля -

Тепле сонце розіб'є кайдани,

Що мені змайструвала зима.

Едельвейси - любов, що зростає,

Ніби зорі, високо, в горах:

Там, де слів та інструкцій немає,

Я читаю життя по квітках,

Що згорають.

...

Ївга Лютневська

Шаленая любове

Бувай! Стріла у ритмі танго каліграфічно пущена у літ.

Любов пропахла ароматом твого парфуму, що немов магніт

До мого серця прикипає і залишає свій пекельний слід.

У тебе ж запаху немає. Любов моя ламка, ти - моноліт.

Бувай! Глядач словесного кіно, мені субтитри не потрібні.

Я забиваю баки у бетон і почуття ховаю в хмілі.

Ти забував мене на сході, заході, опівночі та 'півдні,

І я забуду назавжди, як проспівають вранці треті півні.

Бувай! Скажу тобі в емоціях палких, а ти промовчиш знову

Без сорому, без каяття підеш собі із совістю на змову.

Я відпущу. Чи має сенс тримати в клітці синю птаху кволу

Допоки щастя оминає повз притулок мрій і камер схову...

Бувай! Шаленая любове, бувай!

...

Ївга Лютневська

Щастя є

І я, і я відчула подих щастя.

Їх щастя, не мого, а їх.

Я би хотіла його собі вкрасти,

Щоби прийшло воно й на мій поріг.

Я посміхалася й сміялась щиро,

Коли дивилася на них.

Вони наче ідилія — святе святих.

А моє власне щастя мене охопило,

Поки я із висот в мрійливе море летіла.

Я так хотіла. Цього лиш бажала:

Забутися в морі стального кинджала,

Роздерти щоки від усмішки до вух,

Від щастя, що перехопило дух.

Повітря не стало — ото моє.

Отож щастя на світі таки є.

І не одне на всіх, а кожному окреме.

Мені для повного ще дайте хризантему…

Хоча, як дайте, на могилу покладіть.

Моя остання воля, так і запишіть.

А ще послухайте, що я скажу,

Я наносилася чужого щастя вантажу,

Хотіла і своє отримати нарешті,

Для того й почала по світі вештать.

Тікала я від них, щасливих,

Все бігала, від зливи до зливи.

І я знайшла — таки щастя на світі є:

Воно у мені тій, що на дні моря гниє,

Воно в хризантемі на голій могилі,

І у кинджалі, що стирчить з мого тіла,

Бо ті, чиїм я щастям довічно живилась,

Мені його в спину таки вживили.

...

diastrofa

Розуміння життя

Стараючись зрозуміти тебе,

Я втрачаю себе.

Любов, що була вказівною зіркою,

Перетворила моє життя в жахливий сон.

Стараючись прокинутись,

я знову піддалась твоїм солодкими речами.

Клянешся в коханні,

як в свій предсмертий час.

Одна посмішка - одна сльоза.

І я знову в твоїх обіймах,

Забуваю шлях назад,

Стаючи залежною від твоїх почуттів.

Жадаю цієї любові, як божевільна.

Вона ж така солодка,

Неначе нектар богів.

Не бачачи твоїх гріхів, що душу загублять мою знов.

Заберуть ті щасливі моменти щастя.

Вбиваєш мене щораз,

Коли прошу я допомогти.

В очах моїх сльози,

не залишилось місця для тепла.

Я в пастці звіра, що грає зі мною в життя.

...

Серпневе дівча

Гідна

Ти гідна букетів квітів щоранку

Я повторював це ледь не кожного дня

Гідна смачної кави до сніданку

Але що робити, якщо ти не моя

Гідна промінчиків сонця через відкриту фіранку

Мила, повір, ці слова не брехня

Гідна читати до самого світанку

Забудь, твоє життя не твоя вина

Гідна сидіти довго на ґанку

З бокалом смачного вина

Гідна наспівувати собі колисанку

Викинь думку, що вже не мала

Гідна не говорити, що все у порядку

Що ще не маєш пізнання життя

Гідна ти великого прозріння

А ще ти гідна бути сама

...

Третій Варіант

Пів години

Дорослій людині — дорослі думки.

Не смійся, не плач, сиди мовчки.

Такі безглузді, ці твої щирі емоції.

Шукай себе, шукай роботу.

Роби за трьох, і помри від поту.

Не спи, не спи, не спиняйся.

Біжи, біжи, та не ображайся.

У твоїй голові завмер весь світ...

Стримуйся, стримуйся, стрибай у вільний політ.

Я знаю людей, знаю що бачу,

А бачу я маски, бачу живу віддачу,

Бачу й порожнечу де живе невдача

Де мертвий біль їсть нездійснені мрії,

Де люди закриваються до останньої театральної дії.

...

Kruhitka_Dobro

Глядацька зала

Спорожніла глядацькая зала,

І нічого, крім пилу, нема.

Тут я серце своє залишала,

Як вернулась, його не знайшла.

Збиті вікна й розтрощені сходи,

Золотий оксамит почорнів.

Тут хотіла ковтнути свободи,

Захлинулась – і світ знавіснів.

Сцена літрами крові умита,

Злізла фарба із клавіш для гри.

Тут би піснею серце зігріти,

Але в кризі застигли хори.

Мої мрії пішли за лаштунки,

Вкрились пилом медові слова.

Де раніше були візерунки,

Там тепер кілометри скла.

...

Ївга Лютневська

Червоний, світлий, швидкий

Все було світле, і червоне, і швидке.

Твій стомлений погляд, моє тіло пече.

Твій сон багряний, божевільний смак.

Моє червоне світло виїдав по крихті шпак.

Твої стомлені руки ще тримали тепло,

Твоє сонне й швидке мені очі пекло.

Те божевілля стримувало вдих.

Я намагаюся зробити подих, але ти вже стих.

Я б передав тобі моє повітря, якби міг,

Віддав би й серце, губи і мізинці ніг.

Як я волів забути те зелене і бридке,

Як в ноги тобі падав і просив швидке.

Швидке забуття зеленого світу,

Червоною фарбою шкіру залиту.

Як я гортав свою стрічку в Тік Ток,

Заснув та не відчув його тихий крок.

Він підхопив мене на руки — і я впав.

Я хотів бігти, та мій світлий мозок спав.

З моєї стрічки зелений слиз потік.

Я не біг, стояв, а ти прокинувся і втік.

Як я дивився те відео зелене, страшне.

За спогад цей ніколи не пробачу тебе.

Твоє червоне, світле і швидке…

Назавжди втратило мене.

Чи то я втратив серце і мізинці ніг,

Чи то ти, божевільний, так швидко біг.

А те зелене і бридке відбилось на моїх плечах.

Ти б хоч світло лишив… Твій червоний зачах.

У темряві смартфон швидко відео грав.

Його зелені губи були вже на моїх вустах.

Я би волів тебе так швидко проклинати,

Як ти лишив мене самого в цій кімнаті,

Як ти віддав бридкому блазню-оксамиту

Мої мізинці ніг, червоне серце і губу розбиту.

Недарма моє світло так швидко шпак виїдав.

Він певно заодно з зеленим. Місце звільняв.

Ти мене зрадив і за це відплатиш гріх.

Допоки мої очі не позеленив друзяка бліх,

Я згадую твій божевільний смак і швидкий біг.

Мене червоний пробирає з голови до ніг,

І я зі швидкістю світла підриваю все.

Сподіваюсь й тебе ударна хвиля знесе.

Твої сонні очі відкриті і руки зводить теплом,

А я б хотів, щоб ти котився зі сходів розбитим склом.

Я підірвав себе і зелену бридоту,

А ти наступний. Ти, що забув мою турботу,

Що втік і навіть світла не лишив.

Після цього я б тебе, якби міг, задушив.

Шпак, що моє світло виїдав, вернув його мені.

Я вибухнув, а потім сам себе зцілив.

Тепер ти десь далеко, відчайдушно втік.

Я не забуду, я шукатиму тебе повік.

За те, що ти лишив мене йому,

Я тебе пожиттєво запихну в тюрму.

Я відомщу тобі за своє серце і мізинці,

Хай навіть ти сильніший, у життєвім поєдинці

Я тебе перевершу, переможу.

Бо я ніколи не біжу, хоча і можу.

Та виявляється твоє червоне і швидке —

Це те самісіньке, що зелене й слизьке.

Я б’юся з тобою, та гірше від цього мені.

Твій стомлений погляд маю втопити на дні.

Я би волів забути божевілля смак і твої руки,

Забути подих твій і не боятися розлуки.

Я підірвався, знищив тебе і нарешті спати ліг.

Більше не буде червоного й швидкого, зате я переміг.

...

diastrofa

Вибач мамо

Вибач мамо, я відрізала коси,

Довгі, чорні, ти ними пишалась...

Більш плести я не буду їх, досить...

В Україні біда нашій сталась...

Плаття теж я носити не зможу,

Не одягну я мешти, а берці,

Вибач, мамо... Забуду, забуду...

Що ім'я моє Жінка як решту.

Я повинна, я мушу, так треба,

Сто причин і одна проти мене,

Обійми, приголуб мого сина,

Він надія моя, моє небо.

Вибач мамо, не можу інакше,

Хоч болить за маленьку кровинку,

Я повинна зробити це... Тяжко...

Щоб не жив він рабом до спочинку.

Щоб себе відчував наче сокіл,

Вільним, сильним, щасливим, великим...

І з майбутнім...

Пробач, мені мамо...

Я люблю Вас...

Не будем рабами!

Україну спасем від рашистів,

І життям заживем вільним, чистим.

11-12.04.2022р.

...

Мрія

Коли закінчиться війна...

Коли закінчиться війна...

І відбудується країна,

Полита сльозами і кров'ю,

Розбита, зламана, єдина...

Коли закінчиться війна...

Ми будем інші... Зовсім інші...

І світ навколо, і земля,

і зорі й небо, люди, я...

Коли закінчиться війна...

Боліти серце довго буде,

За тим кого з нами нема,

І більше вже не буде...

Коли закінчиться війна...

Скажу нарешті що люблю,

Тебе чекала, точно знала,

Що повернешся ти з далю...

Коли закінчиться війна...

Я буду часто посміхатись,

Тебе я буду обіймати і цілувати, як дурна...

Коли закінчиться війна...

25-26.03.2022р.

...

Мрія

Безглузді діадеми

Зелене сонце, мряка й холод,

Кварцові хмари, білий сніг — обман.

Сердечні муки — це душевний голод.

Пусти себе, позбався від кайдан.

Печаль образ, смарагдів сльози,

Слабне тіло від ваги проблем,

Та завівають від думок морози.

Лищить при світлі гора з діадем.

Безглузді, скинуті в куток й забуті,

Приховані від заздрісних очей.

Туди ж потраплять і усі майбутні

На тисячі зажурливих ночей.

Хоча бажання зникло вже давно,

Зусилля крихтами збирай, іди вперед,

Прямуй до хмар, коли на напрям всеодно,

Не піддавайся тиску людських черед.

Заглибся у забуте срібне море,

Дістань улюблений вінець,

Забудь про пекучі образи та горе,

Не зводь усе життя нанівець.

...

diastrofa

Скоро зустрінимося знов....

Привіт, ну як там? Як спалось?

Чи чулася вночі сирена?

Як добре нам колись жилось…

І будемо так жити. Треба.

Скоріш зустрітися би знов…

Скоріше б ця війна скінчилась.

Бо дуже страшно без умов,

У вас ще їжа там лишилась?

Так в моторошних снах буває,

Але на жаль все на яву…

А якщо вибух пролунає,

То знов в укритті не засну.

А що у вас там? Чи стріляють?

Скажи, що живі ви, скажи

Бої запеклі ще тривають?

Себе будь ласка бережи…

17.04.2022

...

Ascker Ckiars
16+

Я загублена

Я загублена, у темній глибині,

Моє світло вкрала нічна темрява.

Я полонена в твоїх очах ясних,

Шалений вогонь тліє в моїх грудях.

Мій розум палає пристрастю палкою,

У вічності твоїй залишаюсь.

Не втекти мені.

Сліпа від страху, але бачу в тобі рай.

Ти мій темний рай.

Ти чарівно світла.

У цих чорних струнах грає моя душа,

І в моїй безвиході я знаходжу себе,

Вітри злі нависли наді мною,

Але ти

Моя темрява...

Я загубилася в тьмі, огорнута тобою,

Моє світло згасло, залишилась в твоїх обіймах.

Ти мене зачаровуєш, я стала твоєю жертвою,

Пристрастю одержима, в вічності твоєї пливу.

Сліпа від страху,

Усе навколо мене пусто,

Але мій погляд знаходить рай у твоїх рисах.

Ти моя темрява, але бачу всередині,

Світлий рай.

В обіймах мороку, я твоя.

...

Анастасія Джабер
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Ірині ФаріонMia
20.07.2024
Можливо хтось скаже кілька слів в пам'ять про цю відважну жінку, яка ніколи не боялася захищати укра ... Детальніше
Завіса таємниці потроху відкривається Максиміліан Степовий
20.07.2024
Всім привіт! З кожним новим розділом книга "Таємниці дому пані Дорсет" стає все дедалі більшою за об ... Детальніше
Графічні описи насилля в літ-ріІя Лін & Ізумі Хо
19.07.2024
Частенько в коментах чи просто балачках трапляються відгуки про якісь книги або авторів, що налякали ... Детальніше
На кого я підписанаМавка (Ганна Заворотна)
19.07.2024
Не співпадає із опублікованим раніше ТОПом) Олена Шапран: https://arkush.net/user/2818 Кумівство)) А ... Детальніше
Сучасний світ Мері Поппінс
20.07.2024
Стільки всього хочеться сказати, стільки думок крутиться у голові, стільки ідей... Але ж як усе це с ... Детальніше
Посмертні присвятиХаотика Душі
20.07.2024
Пишучи свій перший роман, я відчула щось незвичайне. Коли я дійшла до кінця, то вирішила написати пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11842читачів
145191коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: