Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Драма (900)

Не в них

Який сьогодні сонячний день!

Світло б'є в дзеркала і у очі,

Опадає листям старий сивий клен

А як же там їм? Вони наче в вічності ночі!

Обличчя змальовані їх кров'ю й піском;

І голос хрипкий знічéно шепоче:

«Не спати. Окопи— не схрон. Не спати.. не схрон...» — вже бурмоче.

І вони не сплять. Хоч і клонить у сон,

Хоч злипаються стомлені очі.

Бо на війні нема похорон, є трупи, є кров й лиш сороки скрегочуть;

Скрегочуть і плачуть, і змарне літають:

Зруйнували ракети їх дім

Вони майже ручні: воїнам на плечі сідають,

Рахують темряви дні.

Який сьогодні сонячний день!

Та не в них; не в окопах багряних,

Не в руках, що повзуть до рваних кишень,

Не в них; не в очах вже засклЯних.

...

Віадала Роса

Серце

Де серце що тьмяніло,

Ти мене в ліси водило,

Джерело води святої шукало

І на струнах арфи грало,

Крізь роки знання несло

І додому в небо привело

Й хоч не раз, те серце, помилялося і страждало,

Але врешті-решт все за Бога віддало.

Втративши надію в людей,

Відмовилося серце від почесті й помпей

І дорогу до вічного шукати стало,

Ніщо крім віри і любові більше не тримало,

Да буде нині в серці так як Бог постановив,

Бо він мене нову в випробуваннях породив,

Тепер іншого життя не уявляю,

Завдяки Господу все необхідне маю

Й радію життю бо серце крихке оновилось,

Все вчасно, все як має бути: нічого не спізнилось!

...

Діана Гобой

Не вічне

Все проходить-ніщо не вічне в світі матерьялу,

одна любов у серці й пил,

а інше йде собі помалу.

Сімя-сенс життя і друге дихання,

мчуся долі назустріч без вагання

і все прийде що має-цього не оминути,

головне на шляху не заснути.

Пройти усе без втрат великих,

себе в дорозі не загубити

й радіти в пригодах диких,

від шаленого кохання мліти!

...

Діана Гобой

Моя сповідь

І знаю безнадійним все здається

Й речі є які нам не під силу,

І сутність грішна проб’ється,

Коли перестану вірити диву.

Ховаюся у світі я чудес,

Від реальності що розбиває мрії,

У пошуках істини роблю помилкові дії,

На спасіння моє не вистачить ніяких мес,

Втрачаю суть у боротьбі за щастя,

Падаю вниз від любого напастя,

Де ж спасіння, істина і сцілююча любов,

Коли ж відчую я прекрасну невинність знов?

Плачу по собі й по дорогих втрачених людях,

Коли віднайду силу -стану собою,

Лиш відкинувши зло добром пропитаюсь

І більше я ніколи не зазнаюсь,

Не здамся у битвах без бою!

Верну надію- те, без чого я ламалася,

Ради спасіння власної душі,

Адже немає нічого ціннішого за неї.

Якщо спасіння є:скажи де воно,

Не хочу я вмирати,

Не встигла ще багато чого пізнати!

Де віднайти міру в золотій середині,

Чим наповнити душу щоб перестати страдати,

Як скажи мені це все мати,

Коли ілюзії розвіялися і я вже не та,

Як повернутися до правди що колись десь глибоко росла.

Кругом розчарування і розруха

І прилипла до мене та розруха,

Яка зветься «не удачниця» по життю,

А може й по натурі що гризе душу мою.

У світі цьому вже все сумніву піддаю

І любов угасає не знаходячи відклику,

Лиш серце добру і покликанню віддаю,

Це все що в мене є-і жду я нового виклику!

...

Діана Гобой

Хай ся люблять

До незкінчення влюбился я,

Но коли кинула вона,

Жодного болю не відчував я.

Сподобалась зовсім інша сторона.

І оті от всі моря,

Які мав перепливати я,

Не вартували жодного її волоска.

Вот така вона ця маска.

Маска"Клятва вічного кохання "

Знамення грішного вбавляння

Неправдивих гір немов,

Слова я вимовимовляю знов.

Від мого зігрівання серця,

Ця красуня більше не спасеться.

Від брехливих слів

На серці її, я оставлю мозолів.

Не любити можу я.

-Кохаймося? Кохаймося!

Але інші хай ся влюблять.

Закохані розбиті серця мене ваблять.

...

Денжу

Єдина надія

Ти моя єдина надія на любов,

Хоча би на єдину ніч пізнати рай,

А ти до моїх слів глухий немов,

Але я тобі належу і тілом і душею знов.

Ти міг би бути моїм чоловіком но не захотів,

Мене зрозуміти ти не зумів,

А ми ж так похожі і душі наші єдині

І ми у пристрасті такі неповторимі.

Ти відчуваєш наш зв язок і те як нас тягне один до одного

І нема в світі цьому з цим незгідного,

Лиш ти не бачиш цього-це моя печаль

І сумно стає коли дивлюся вдаль.

Вогонь палає у душі і в тілі,

А ти відмовив-душа моя у зливі.

Я любитиму й чекатиму,

Хоча й не відомо мені чи ласку твою знатиму.

...

Діана Гобой

Боротьба

Все в наших силах змінити,

Треба тільки цього захотіти.

І все в житті здається не під силу,

Коли нема в душі нашій миру.

І боремося ми відчайдушно,

Так що в душі стає нам душно.

Не знаєм ми що робимо не так

І світ озлоблений на нас

За те, що боремось за добро й перемагаєм.

Життя таке і іншого не маєм

Й любов додає нам сили повсякчас

І це освітлює нам шлях.

Цінуємо ми життя-воно у нас одне

І знаєм –час випробувань пройде,

Заради цього боротьбу ведем

І з усією пристрастю життя вічного ждем.

...

Діана Гобой

Татові і мамі

Татові і мамі я пишу цього листа,

Спогадами всіяного де стоїть моя тюрма,

Квітами присипана алея,

Думи все ж звертаються до Прометея

І Гертруда тут стоїть у вбранні сліпучім,

У садку порається пахучім.

Де душа-там дім а не там де родився,

Я за своє життя змінився,

Я не думав що то буде і куди то приведе,

Нехай до мене ж мудрість в гості зайде.

Я пишу вам любі про усе на світі,

Що стається й сталося зі мною,

Про гріхи й печалі я пишу у звіті

І нема мені тепер покою.

Та щасливий бо довольний всім що маю,

Я зла на минуле не тримаю

І хоч каятись в чім маю,

Але поганого про вас я не згадаю.

...

Діана Гобой

Прозріння

Настав час змінам прийти,

А всьому старому з життя піти.

Де б я не був я один і так завжди

І правду ту пізнавши

Я йду вперед відрікшись від усього,

Хоч пустота заполонила та вільним став от того.

Я не ангел і не демон я сам по собі,

Кругом почуваюся як риба в воді,

Бо секрет незламності я знаю

І більше нічого не питаю.

Ніхто тепер мене не використовує,

Я сам перед собою даю звіт,

Мене все віднині влаштовує,

Пройшовши цей навчальний рік.

Моє правосуддя тверде а рука не дрогне,

Лиш слово моє світило а меч –справедливість,

Любов що залишилася не засохне,

Не зіб’є зі шляху мінливість.

Світу правда непотрібна а я ж її несу,

Тому ізгоєм у світі цьому став

І навіть рідні відмовляють на мольбу,

Коли від страждань я пропадав.

Врятували і покинули: я прозрів-тепер я інший,

Я знаю що став невимовно грішний

Та честь і совість я не втратив,

Хоч розум негативом збагатив.

Ви шлях обрали і я йду далі сам,

Ми винні всі-годі тут казати

Та зло не хочу я на вас тримати,

Нетреба війн і мелодрам!

Немає в світі цьому де сокритися від зла,

Воно кругом: усе заполонило,

Жаль мені що я себе не вберегла,

Воно усе прекрасне й чисте в мені вбило.

Реальність жорстока-від неї не закритись,

Багато в битвах помирало,

Остається лиш молитись,

Тримаючись надією і вірою у краще.

Всі історії закінчуються-закінчилася і ця,

Без обману з легкістю на позитиві йду,

Що ж ви наробили моя рідня,

На жаль я вашу сторону не прийму.

...

Діана Гобой

Похмура днина

Цій днині немає кінця,

Страждань прийшло вінця

І руки опуститися хочуть,

Але тоді мрії збутися не можуть..

Хтось ховається від проблем,

А я іду до них сміливо,

Тоді я можу побачити диво

І все буде суттєво без дилем.

Та перед ціллю страх охопив

Й скільки сліз пролив,

Опанувавши себе я світло бачу,

Я від щастя як дитя плачу.

У снах блукаю я похмурих,

Вбачала у фарбах понурих,

Поганий кінець щасливої історії,

Але опиралася і тікала з Преторії,

Неначе від цього залежить усе життя,

Є надія для мене ще одна!

...

Діана Гобой

Відтінок 12-14

Відтінок12

Ідеал не спить він вершить,

Твердий як граніт,

Він тут і там крізь мить,

У ніжності себе не мнить.

Всі знають хто такий ідеал,

Він чистий як кристал,

Усім завжди подобається

І на вітру не лопається.

Відтінок13

Красива дівчина гуляє,

Всіх поглядом спопеляє

І дихає як живе,

Вона до кісток тебе пройме.

Відтінок14

Війна і мир де грань між ними,

Усі озабочені фактами тими,

Що цінності насправді не мають,

Вони про совість свою забувають.

...

Діана Гобой

Ізюмський ліс

Осінь...тиша... і сосновий ліс,

Де у повітрі запах смерті, як повис,

А між дерев...скрізь сотнями хрести -

В могили люди сім'ями лягли.

У тиші тій лиш чутно шепіт душ...

Молитви...сльози...патріотичний дух.

Закатували, поховали в землю ту сиру -

Немає кінця вашій ненависті й злу.

Невже ви думали,що так нас можна зупинити???

Та нас тепер не зможете нічим спинити.

Дивіться в очі нам, бачите, там ВОЛЯ -

Це наша любов і наша зброя!!!

А ще, на руки, враже, наші подивися,

Ні, не одводь очей, пильно дивися.

Що бачиш? Так, не зброю, а браслет -

Це тепер наш жовто-блакитний амулет!

18.09.2022

...

Boichuk Olesia

Хоча б уві сні

Хотів би я довіритись тобі,

віддати душу, тіло й серце.

Немає сенсу в моїй клятьбі,

не буду вірним я до смерті.

Я можу дивитись з тобою на зорі,

кричати у полі до неба пісень,

проте в темряві, глуші неозорій

ти ніколи не знайдеш сонце і день.

Тисячі "я люблю" не скажу я довік.

Можу лиш цілувати долоні міцні.

Спи спокійно, не розплющуй повік.

Я врятую, коханий, хоча б уві сні.

...

маленький демон

Німий привид

Чому такий похмурий ти?

Чому ховаєшся від мене?

Я хочу зрозуміти твою душу.

Відкрийся мені хоч раз.

Я не вдарю, не зкривджу.

Клянуся своїм сонцем,

яке вже закриває місяць.

Дарую тобі своє проміння,

останню надію і любов.

Я помру раніше, ніж побачу

твою щиру, широку усмішку.

Живи заради мене, молю.

Я мрію дивитися на тебе

з найвищих хмар на небесах.

Не страждай, не плач, молю.

Хоча ні... пролий за мною одну,

одну скупу сльозу, яка зцілить,

заспокоїть мого німого привида.

...

маленький демон

Бо фенікс я

Метелик ластиться до неба,

радіє сонцю і теплу.

Може і я, свою гарячу руку

в його обійми простягну.

Та він стривожений тікає,

барвисті крила береже.

А я лишаюсь знов самотньо,

по жилах моя кров тече.

Все тіло полум'ям налите,

я фенікс, ось нове життя.

Я не боюсь спалити крила,

боюсь пірнати в небуття.

Не знаю хто я, свою душу.

Моя сім'я. Чи є вона?

лісне багаття, в ньому і згорає,

остання мить, кістки до тла.

Та знаю я, що як би не старався,

не зможу світ покинути я цей.

Бо фенікс я, сильні крила багряні,

знов захистять мене, я прометей.

Темрява. Спалах. Світло. Дим.

Немов прибулець, завджи був,

є й буду тут чужим.

...

маленький демон

Жорстокі покарання

Мої сталеві принципи

вбиває тяжка втома.

Лишусь сьогодні вдома,

немає сил кричати.

Роби зі мною будь-що.

Жорстокі покарання.

З тобою до світання

залишимось одні.

Я витримаю все.

Твій болісний удар.

Таких як я нездар

не має існувати.

Душа вже мертва,

немає в серці болю.

Даю тобі я волю

у каторгах тілесних.

Якщо помру сьогодні,

то лиш від рук твоїх.

...

маленький демон

14.01.2023

Про події одного дня. Який назавжди змінив життя багатьох людей в одну мить.

Дніпро 14.01.2023

Як буде завтра? Сонце встане?

Для когось вже сира земля….

Коли війни кінець настане?

І пройде крові, втрат пора…

І знову вибухи, сирена

Звучать у місті без кінця.

Палає дім, кричить дитина.

Здається, мами вже нема…

Затьмарює дим чисте небо,

І звук швидких лунає враз.

Яку же біль ті відчувають,

Хто втратив рідних водночас?...

...

Ascker Ckiars
12+

Це не уява, а сатана смертельна

Це, що

Моя уява, матінко моя

Уява, це?

Це гріх й тільки годі!

Ось, що, це? Ти скажи мені

Уява то не гріх

Ти тільки глянь людина в крові

Ти глянь людина багатоока

То глянь це сатана невмируща

Ти тільки глянь

Спали це все

Я це бачити не хочу

Це гріх та сором

Що люди скажуть

Що дитина моя

Сатану малює!

То не сатана, матінко моя

А, що тоді, твоя уява?!

Не смішно аж ніяк

Демонське відріддя, тебе заполонило

Священник треба

І щоб водой святой

Хату окропив!

...

Меланія Їнневська

Хто ти

Темрява мене любить,

А світло вже не приймає,

Це можливо мене згубить,

Та жалю немає.

Завжди вперед і насолоджуюсь життям,

Так солодко упиваюсь забуттям

І не жити як всі а робити що хочеться,

Щастя й любов віднині не зурочаться.

Запалюю палички ароматичні

І відкриваю широко свідомість,

Зникають питання одвічні,

Плавно думи перетікають в мінорність,

А в голові одне «що ми вічні».

Залишається головне-пізнати себе,

Багато залежить від того хто я є,

Нуж бо скажи мені блукаєш ти де,

Тіло й душа-наче все не моє,

А все що може статися-неважливо,

Коли живеш тут і зараз:в моменті все не замінимо.

Хто ти і хто я-нас єднає Творець,

Його знають всі-кожен живий і всякий мрець,

Усе життя можна шукати себе й не знайти,

Головне мир і любов Божу в собі віднайти!

...

Діана Гобой

Втома бути сильною

Я не буду сильною,

Не зможу боротися.

Віра моя догоріла,

Сміливість зникла моя.

За нитку надії, я так хапалася,

Та підступно вона відірвалася.

Хоча не значить що я здалася

І сили свої я незнаю,

Я досі сміюся, радію, живу

Та одночасно боюся й втираю сльозу.

Я просто втомилась,

Зненацька та втома, підла й важка

Але знаю що впораюся

Переможу її я

...

Мірі

Гість у голові

Ти жив у моїй голові ніби підписка на нетфлікс чи спотіфай

Кожну ніч приходив у сон, тільки пам'ятати встигай

Ти жив у моїй голові, ніби це твій будинок, твоя студія творчості серед хмаринок

Ти жив у моїй голові, знав усіх тарганів на ім'я

Ти жив у моїй голові, не виходячи ні на хвилину

Холодними й ніжними руками зробив для мене домовину

Ти красива, але чужа мені, тож лягай сюди, лягай.

Взаємності від мене більше не чекай

Ти красива, та не потрібна більше

Ніхто у цьому горі тепер тебе не втішить

...

korfova

amavi te

— Я тебе любив.

— І я тебе любила.

шкодá, що ти ніколи більше цього не почуєш.

та і нíкому мені тепер про це казати.

скільки ж разів я тебе змогла відгородити

від світу та горюючих образ,

але й ти від самотньої туги мене завжди оберігав.

— Ти мені була потрібна.

— Ти мені потрібен був.

ніби я планета на тобі — своїй орбіті.

ніби я Нептун, а ти — Плутон.

— А пам'ятаєш?

— Безперечно пам'ятаю.

пам'ятаю твої очі і кохані руки елегантні.

і те, як поцілунками ти по мені здійснював свої таємні та інтимні мандри.

— Я любив, коли ти говорила.

— Я обожнювала твій саркастичний сміх.

як тоді…

як тоді вночі під зорями, які нам не судилося дістати.

в одежі літній на набережній біля Дніпра.

говір голосний, веселий сміх, який, до речі, хотів я тоді вкрасти ;)

то все ти — щебетала мені про щось так ніжно, чуже життя на небі вигляда.

— Ти бачив всі мої порізи.

— Ти витирала з мого обличчя сльози.

як там…

як там в малій кімнаті на безіменній старій вулиці,

де щоночі по тєлєку крутять старі кінофільми.

ти мені щось заспокійливе шепочеш, рятуючи із власної в'язниці,

і я засинаю у твоїх міцних обіймах.

...га?

— Сумую.

— Сумуєш?

— Хоч зараз вмерти готова. І так…

До споконвіку сумувати буду.

І рамка на столі збереже всі спогади про тебе.

бо в мені вони всі до єдиного горять.

я досі пам'ятаю річку, ніч, безлюдний берег…

і дві троянди, які тобі востаннє я подарувала,

на землі — біля тебе, коханий, самотні лежать.

я тебе любила.

і я тебе любив.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

Квиток

Тримаю в руках квиток на трамвай

І їду зараз до дому.

Не в той мій рідний Херсонський край,

А в дім, що став тимчасовим.

Живу, обніжена не своїм сонцем,

воно тут погано гріє.

Я мерзну, бо спека моя крізь віконце,

на далекому півдні про жито мріє.

Тримаю в руках спогади у телефоні,

пташиний спів на зорі українських ранків,

Душа моя лине до скель й Станіславських іроній,

Де більше ніколи не буде російських танків.

...

Shori No

Потомки Адама.

Заслужений дарунок для дітей.

В цю ніч різдвяну, особливу.

- Ти будь слухняною дівча! - бо тільки так досягнеш свого права на життя.

Не грай у ігри, тай краще не шукай тих сенсів.

Воно не для дівчат,не для дітей,

це все не вчить вас бути леді.

Ти не перетинай межу,не клич на допомогу. Засвой урок і піди далі.

Так одяглась, навіщо ці "деталі"?

Шість днів,шість богів та шість героїв.

Усі вони будуть потомками Адамового горя.

Богинь не кликатимуть у покої, від них очікується вічна пам'ять та покора.

Ти хлопець, раб чи ти тварина, шматок яблука чи то людина.

Всі нитки подібні мотузок, розкручують в твоїй апатії ненависть до жінок.

...

Ebbigeyl

Меланхолія

Моя батарейка десь прикута.

Напевно дощ розмочив її,а вітер відправив.

Я не знаю куди, та можу здогадатись,

наскільки важко буде далі.

Між картками та грошима вона завжди обирала мене.

Між новими ліками і мною,обирала те,що хочу і думаю Я.

Це була моя сила волі, це було те,що змушувало мене підніматись щодня.

Мені соромно, та я не допомагала їй належним чином.

Я змушувала себе падати, а вона далі і далі тягла.

У цій історії я поганка і на краще,що вона назавжди втікла.

Та я досі сумую за нею, іноді імітую її впертість.

А іноді дуже сварюся на неї.

Але подумки і тільки трішки, бо на її місці,я б вже давно вибрала ті нещасні та важкі ліки...

...

Ebbigeyl

Роздумки благуватого про війну

Ця війна...

Війна...

Бескінечна, жахлива, дурна...

Вона була, є і буде у наших серцях

На руках, в голові, на вустах, у вісні.

Хто винен не знаю, мабуть, усі,

Я не антигерой, але й не месія

Все що я маю, це вугілля і стіни

Те що я говорю, до вас так і не дійде

Я німий, як смерть і руїни, як Берлін, Москва і Україна

Є безліч причин, щоб бажать мені смерті

Я не такий..., слова відверті

Я не за мир, а за позбавлення смерті

Позбавлення вбивств

Позбавлення влади, бездарних управлінств

Поки існує жага, буде і війна

«Моя мила не плач, я вірю вони зазнають невдач»

Хто вони? Люди чи не люди?

Вони мали домівку, там де лани,

Болота, кручі, сараї та хати

Мали дітей, дружин та батьків

А зараз вони, в пакетах, в землі...

У могилах, напівсвяті, безіменні й іменні.

По той бік окопів і блокпостів.

Люди такі ж як і ви.

Ви герої убивці, воїни цієї війни

Віддаєте життя за клаптик землі

Забираєте життя за спокій і долі

За дітей, за дорослих, за багатих і бідних ...

Ця війна...

Війна, війна...

Вона почалася ще тоді

Коли мене і вас і ваших прадідів не було на цій землі

Коли людина вперше винайшла зброю — убила

Вона вічна, незламна, єдина

Поки є ти, поки є я, поки є людина.

Буде війна...

Бажати смерті миру

Бажати вмерти за країну

Бажати вбити людину...

Бажати мирним смерті

Бажати смиренним вирватись нарешті.

Бажати страждати, бо страждаєш ти...

Не бачити себе у дзеркалі

А бачити віддзеркалені Образи в імлі

Війна, війна і страх

Бий, біжи або стій.Безкінечний жах...

Я не пацифіст, не націоналіст, не гуманіст і не інший -іст

Я мисляча людина, що бачить безглуздість

У всьому і в нічого

Я не люблю свою країну

Як і будь-яку іншу

Але люблю нашу мову, якою пишу

Та ще й не одну, ще й чужу

Мені не знайома культура відміни

Я від неї блюю і на неї накладаю «міни»

Ви ведені, ви ілюзорно праві

Як прозоро біла роса, на ранковій траві.

А я безумний юнак

Якого забудуть за просто так

Або згадають, як невідомого поета не правди, не бездушності, але сенсу та банальної людяності.

P.S.

Знаю, що зараз усім дуже важко, як тим хто на війні, так і тим хто знаходиться в відносній безпеці. Цей вірш не для розпалювання ворожнечі, не для скандалів і сперечань. Він для того, щоб викликати у вас співчуття, якщо хоча б не до людей які загинули(з обох сторін), а до людей які ще живі, які хочуть жити... Я не сподіваюсь, що ви мене зрозумієте, але задумайтесь. Бажати смерті людям це гріх чи ні? Вбивати? Безумонов, є люди, гірші за диявола, але вони повинні понести покарання співрозмірне їхнім злочинам. Бажати мирним людям (навіть росіянам)смерті це те ж, що бути тим хто вбиває мирних людей. Далеко не всі росіяни хотіли цієї війни, далеко не всі з них розуміють що роблять чи чого не роблять. Та я знаю, що багато з них бояться, бояться втратити щось, що їм дороге, щось таке ж рівноцінно дороге що дороге і вам. Ті ж люди які довірилися Путіну, або такі ж психічно хворі як і він, або дуже сильно залежні від чогось, наркотики, алкоголь, гроші, будь-що. А психічно хворих чи залежних не вбивають у цивілізованому світі, їх просто ізолюють, або лікують. Я знаю, що мої думки не популярні у сучасних реаліях, але хоч спробуйте подумати про це, не зважаючи на те що ваша думка відрізняється від моєї. Усім миру ☮️. Квіти кращі ніж кулі!

...

Kruhitka_Dobro
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83607коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: