Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Поезія (6201)

Дзеркало

Я у неволі, я попав у зал,

З якого вже не вибратись ніколи.

Мене спіймали у жахливе коло

Сліпі відбитки скривлених дзеркал.

У них застигли всі людські пороки,

Що так бажають вирватись у світ.

І до сердець ступаючи в обхід,

Добавлять до життя лише мороки.

Я бачу їх, але здолать несила,

Бо сам неначе дзеркало стаю.

У кожних діях всі гріхи зловлю,

Вам показавши їх смердючі рила.

Та от питання, чи розгледиш суть,

У тому, що показано майстерно.

Чи раз у раз, захоплено й натхненно,

Будеш у тому з радістю тонуть?

(#поетичний_спринт_3,

"На хвилі божевілля)

...

Amara

GLACIES

Як важко стало кохати,

У серці неначе лід.

І хочеш когось обійняти,

Але весь запал поблід.

Як страшно тепер довіряти,

Боятись сердечних ран.

Чи можна себе відкривати

Й уникнути слізних драм?

Як гірко бути самому

І знати, що це усе.

Коли не потрібен нікому,

Хто душу твою спасе.

Як боляче знову шукати

Й чекати багато днів.

А потім безмежно ридати,

Що так нікого не зустрів.

(#поетичний_спринт_3,

Холодний лід почуттів)

...

Amara

МЕЛАНХОЛІЯ

Лавка дерев’яна під парканом

В барвах золотистих утопає…

Це її священна пектораль,

Та на жаль вона цього не знає.

Їй байдуже до життя людей,

І погодних примх вона не відчуває,

Все одно їй чи йде дощ,

Чи садками літо бабине гуляє…

Я присів на лавку, зажурився,

Дивлячись на горобину зграю.

Пригадалося розхристане життя…

Раптом, чую, голос з саду долинає:

«Нічого журитись, чоловіче,

Коли сонце над тобою в небі сяє

І життя вирує навкруги,

Але ти його чомусь не помічаєш…»

Я здригнувся. Озирнувся. Тиша.

Запитав я в тиші:

Що таке ти знаєш про життя,

Чого я ще по цей час не знаю?..

Тиша з саду враз відповіла:

«Нам, як звісно, не прожити без гріха,

Але ж дане нам життя – то є любов свята,

І вічне, перед Богом, каяття…»

Прошепотіла тиша з небуття.

...

Анатолій

елегія

я звик записувати власні думки,

особливо якщо вони

щойно відкриті.

в цьому процесі є

щось від інформаційної війни,

наче невидимий захист

від всесвітніх ексцесів.

або атака – загалом

бути самим собою

чомусь для більшості виклик.

ти мусиш стримуватись –

аби невагомі речі

обирали твої долоні,

а не саморуйнівні

за суттю відгуки.

отож, мовчи.

нехай відкриття

надходять п'янкими відчуттями

звідусіль.

мовчанка, коли

вона дзвінка, надолужує

втрачені сили.

кому сказати

завжди знайдеться.

бути почутим – то

такий привілей.

сьогодні надворі

напрочуд тепла погода,

отже, осінь золота –

то думок філософських елегія!

21.10.2023

...

мелхіседек

парваті

є вічні теми: цуценята

й роздягнені дівчата.

це з того, що викликає позитив.

також можна почати схиляти –

наприклад, купляти лахи.

якщо ці дві теми поєднати,

то може навіть постати бізнес.

і так у всьому: треба

поєднувати, що потрібно

із тим, що схвалюють інші.

врешті-решт, усе купляється:

взаємопродаж – це і є

всемогутня більшість.

яким би ти не був розумним

або ким себе не вважав –

все вирішує всепроникна

присутність. але це вже

релігія, пробачай!

легко втратити рівновагу

й почати бігати за крамом

чи за тим, що на ньому

зображено. тож

або ти лихвар,

або клієнт, наперед

на всесвіт ображений.

від цієї течії, сповненої

лихої долі, хочеться утекти.

я невтомно повертаюсь

до улюбленої обителі,

сповненої цнотливої тиші –

але це вже річ, до якої

ще треба дорости.

...

мелхіседек

Воїни

Всіх Захисників і Захисниць зі святом!💛💙

****

Годинник гортає години- хвилини ..

Вже й листя вбирається в осінь- красу

А в серці живе той промінчик надії

І віра у воїнів світла , що темряву нищать завзято.

І бачать життя життєдайну красу.

Ховаючи втому за посміхом щирим.

Хоч якби важко було.

Ці сильні титани.

День в день наближають перемогу над злом.

...

Альона Сохацька

Повернусь

Вірю нескінченно в сузір'я Вічної Любові...

Якщо покличеш, я повернусь крізь холодні далечіні...

Чумацький шлях — мій фарватер... зірки — вогні кольорові

І мости крізь віки... де наші ритми од нині...

Я тебе знайду серед мільйонів вітрів,

Де волею в серці твої слова-океани...

Нехай тягнуть мене грози... але світло вогнів

Твоїх очей для мене вічний шлях у покої нірвани...

Нехай закине мене спрага мандрів у інші світи,

Холоди всі дороги зітруть у щасливе «завтра»...

Я почую твій поклик крізь кришталеві віщі сни.

Обов'язково сили знайду, щоб повернутися... Бо чуєш, ти цього вартий!

~грудень•2016~

...

Lexa T. Kuro

Повернення

Сидить в кімнаті за столом сім'я,

Сім'я неповна, бо немає тата.

Коли лунає татове їм'я,

Всі замовкають , у сльозах кімната.

Одного дня постукав хтось у двері,

Мати відкрила, сина обняла.

Солдат вернувсь з кривавої дуелі,

Що називається кривава, зла війна.

Скалічений, але такий щасливий,

Він знов сім'ю побачив, обійняв.

Від пережитого вже може трохи сивий,

Він молодість на край свій обміняв.

Коли зайшов в кімнату до дружини,

Неначе серце вилетить з грудей.

Тепер ми знову будемо щасливі ,

А скільки ж ще знедолених сімей!

Які чекають кожен день на тата,

Не зрозуміло, вернеться чи ні?

І ліпшого для них немає свята,

Ніж вістка, що герой таки живий!

Минають сірі дні і темні ночі,

А час пливе, а воїна нема.

І виплакали сльози їхні очі,

Скільки ж забрала в нас всього війна!

Щоб мали будувати Україну,

Щоб мали розвиватися... Але,

Прийшла війна, розбила нашу мрію,

Але надія все ж таки живе.

Ми відбудуєм темний Маріуполь,

Відмиємо від крові Азовсталь!

І знову стане нашим Севастополь,

А Іловайськ зніме чорну вуаль.

Ми пам'ятаєм всіх наших героїв,

Які сміливо гинули за нас.

Біль за Дебальцеве і Маріуполь,

Ніколи не покине більше нас!

Моя країна - це Дніпро, Карпати,

Одеса, Чорне море, Луцьк і Львів!

Моя країна – рідна земля - мати,

Для нас життя і смерть для ворогів!

Я вірю, що повернуться герої,

І Україна знову розцвіте!

Нехай народ не знає більше зброї,

Нехай війна усіх нас омине!

...

Поліана Лебідь

Параноя

Дивні звуки означають,

Монстр в хаті десь гуляє

Дивний погляд у твій бік?

Викликаєш в людей сміх.

Крок у право, крок уліво,

Посміхаєшся ти сміло.

Руки трусяться від страху?

Заспойся вже, невдахо.

Завжди бачиш ти найгірше,

Бачиш світ усе тьмяніше.

Хто тебе таким зробив?

Хто тебе в житті побив?

Що ти геть не розумієш:

Тому монстру й тій людині

Геть зовсім немає діла.

Що ти робиш, чим живеш

І чи завтра пропадеш.

Всім однаково, тож виріш':

Їх боятись зачепити

Чи нарешті вільно жити.

...

grobi

Серпень

Спекотним сплетінням розсерджений серпень

все ще тримає за руки сезон,

І селище тихе, від спраги затерпле,

Ховає своє розквітле нутро.

За стежкою простір, устелений стерням,

За стежкою серпень, за серпнем застуда,

За серпнем дихання у грудях затерлося,

За серпнем у селище смуток прибуде.

Осінь остудить землю від спеки,

Накриє село туманним крилом,

Сповільниться день і ранки далекі

скоса лягатимуть на запотіле вікно.

...

Наталія Храпчинська
12+

Мої знайомі стали вулицями

Вірш-відповідь на поезію Артема Азояна.

Мої знайомі стали вулицями,

Імена на пам'ять залишені.

Мої знайомі стали петиціями,

Підписи поставлено стишено.

Мої знайомі стали стрічками,

Синьо-жовті стяги приспущені.

Мої знайомі стали книгами,

В кінці читачі засмучені.

Мої знайомі стали зорями,

Далекими й трохи млявими.

Мої знайомі стали спогадом,

Живими, але вже примарами.

...

Олена Мрійлива

"Mutability", Shelley (1816) ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД

Ми спим і труємось у сні.

Прокинувшись, приречені страждати.

Сумуємо коли на самоті,

Безỳтримно кидаємось в розваги.

Минеться ця безглузда маячня,

Геть інше завтра змінить вчора.

Нас всіх поглине бáйдужа пітьма.

В мінливості затреться світ довкола.

ОРИГІНАЛ

We rest. – A dream has power to poison sleep;

We rise. – One wandering thought pollutes the day;

We feel, conceive or reason, laugh or weep;

Embrace fond woe, or cast our cares away:

It is the same! – For, be it joy or sorrow,

The path of its departure still is free:

Man’s yesterday may ne’er be like his morrow;

Nought may endure but Mutability.

...

Леонід Данільчик

Вже час!

Ми думаєм, що встигнемо усе –

живе в нас ця упевненість юнацька.

А доля корабель життя несе –

і потім в прірву кидає зненацька.

Всі наші плани – замки на піску:

ось зараз є – за мить уже немає,

лиш хвиля креслить лінію різку.

Отак і час безжально все ламає.

Як щось зробити хочеш, то роби –

роби тепер, бо завтра буде пізно.

Ми в'язні часу, ми його раби,

він стереже нас невблаганно, грізно.

Він нам і свідок, і суддя, і кат,

всіх наших справ він точну знає міру.

Між "завтра" і "сьогодні" грань тонка –

не тратьте час.

І не втрачайте віру.

20.07.2023

...

Музика

Мій друг

Мій друг носить шорти

З самотньо-пустою штаниною,

В нього плани на вечір, а ввечері буде гучно.

І птахи захлинуться, зненацька придавлені зливою,

А гуляти по трупам, гадаю, не дуже зручно.

Він залишиться вдома, пити гарячу каву,

У полоні екранів, чорних мов порожнеча

В правій штанині. Час не лікує рану,

Ллється летальна спогадів кровотеча.

Люди з екрану приймуть нові пакети,

В них легалайз, пляшка вина та совість.

В нього - щемить десь біля самих ребер,

Краще не склалось, сталася випадковість.

І поки в ньому світло життя не змеркло,

Поки стоять останні ворожі бази,

Поки весь світ прямує дорогою в пекло,

Я квіти малюю на впалих щоках протигазу.

...

Теплий сніг

ВІДЬОМСЬКЕ

Чую стук: "Відкрий мені, маленька,

Огорни, як завжди, в теплоту,

Потягнись до мене, солоденька,

Я тебе усякою прийму.

Хитрий лис, спокусник, ошуканець

Тягне вниз, де виходу нема.

Переконує, що він є мій обранець

І тихенько душу забира.

Що ж, ти сам просився в мої руки,

Заживем тепер, неначе в сні.

Хай пізнає демон усі муки,

Відьму не розгледівши в мені.

🤣🤣🤣

...

Amara
18+

СОНЦЕ

Прийду до тебе, сонечко,

Відчую дотик літа,

Й буду, немов кохана,

Тобою я зігріта.

Заставиш всю роздітися,

Віддатися спокусі.

І вгледиш ти еротику

У кожнім моїм русі.

Цілунки даруватимеш,

На пам'ять лишиш слід,

Знайдеш мою слабинку —

Розтопиш в серці лід.

Немов востаннє братимеш.

Усю, до мокроти.

А тіло ніжно млітиме,

Бо тут керуєш ти.

Не зможу більше дихати,

Від жару загорюсь,

І, наче переможена,

Тобі я підкорюсь.

Лежатиму розморена.

Ти зверху, як завжди.

Нарешті й я отримала

Твоєї теплоти!!!

...

Amara

Кохана а знаєш…

Кохана а знаєш поцілунки не стирають шрами

І п‘янко впиваючись твоїми вустами, вони болітимуть

І проводячи з тобою години рани кровоточитимуть

Та хіба я знаю найгірші мої прояви і гнилі травми

Вони вигнанці я відпихаю частинку себе яку ти прийняла

Ти не знімаєш мою біль ти перетворюєш її на спогад

І хто питає, скільки б ти віддала свої крові?

Ти не пігулка, ні але ти та хто усмішкою розбавляє мої страхи

Щоб я побачила усі існуючі для щастя кольори

...

Вибірковий

Аби ж незнатись

я любив вино, таке ж сухе як наші перепалки,

і синявою вкриті гори, що ніби очі її невиспані

що робила пані цілу ніч, кого слухала зачаровуючись?,

бо не з тих хто буде ночами плакати та тривожитись

може тому я не вмів тлумачити її слова, ми були різні

мої бійки, моє безсоння, не вартували її нічних дикламувань почуттів новознайомцю

у них був інтим так показово що я волів не помічати

і чув бо рідко спав, а в голові плівки, і ще й ще плівки

я зняв кожну її посмішку, зафільмував кожне її слово

неважливо куди, я ніколи не дам комусь переглянути, та навіть собі, я достатньо поламав моє серце,

вона достатньо розважилась, щоб ще колись мене зустріти

достатньо знайомі щоб незнатись

...

Вибірковий

Коли все ніби завмерає

пусті пакети, потріскані фіранки

і чашка кави яку більше не доп'ють

прості моменти, цвіт каштанів,

червоний синтипон літає тут

забуті спогади, нічний ліхтарик,

розбився в лютому та досі мерехтить

туман ранковий, день за днем зникає, втомився прикривати бруд

...

Вибірковий

Цілувати завжди

Дозволь мені - і я торкнусь вустами

До тіла твого кожного надламу;

Цілунками вималюю лінії,

Що зігріють в холоди осіннії.

Твоєї шкіри кожну частку ніжно,

Коли на вулиці вже буде сніжно,

Укрию ковдрою із поцілунків -

Витіюватих і складних малюнків.

Тепла весняного промінь промайне -

Тоді губами квітчатиму тебе:

Усиплю твоє тіло пелюстками

Ледь-ледь допомагаючи руками.

А запах акацієвого цвіта

Залишить після себе присмак літа.

Я тебе торкнусь - лиш дозвіл дай мені,

Червоним обведу всі дні в календарі

...

Лія Гако

Адресант

Не володій! Іди і залишися!

У цього вірша невідомий адресант;

Минають роки у намисті тиші,

То й хвилюватись, певно,в же не варт.

Поліфонічний стрій безжальних вічностей,

Дитячії, примарні голоси;

Там прірва є для меншості і більшості

І не дадуть, чого б не попросив.

Я віршем опишу страхи можливі,

Я закарбую в серці навіки.

Аби після бурхливої розливи

Посіяти в душевний луг квітки.

Пишу я щиро, може і однаково,

Але ховатись у поезії не звикла.

Бо, зрештою, журба буває всякою.

А чим скінчиться вірш? Напевно, криком...

(червень 2023 р.)

...

Віршотвориця

мед

тремтить усе, і шкіра мов палає,

від дотику нового все благає.

ось рік і два, кохання не згасає.

здавалося б, ніщо вже не зламає.

та сердце зовсім не зважає,

жагу невпинно вже втрачає.

сьогодні цей, а завтра інший тут лягає

і галас, сей усіх сусідів налякає.

та вкотре ця стріла вражає

проте серденько далі сяє

а близькість та, вже не лякає

і мед вуста вже знову покриває

...

візз
12+

Бажаний спокій

Бажаний спокій мені ти даруєш.

Коли вустами п'янкими цілуєш.

В очах твоїх солодку безодню я бачу.

А при згадці про тебе знов плачу.

Проте усмішка все знову осяє.

Попри те, що тебе зараз поряд немає.

Не зі мною, але все відчуваю...

Знов зустрінемось ми-точно знаю.

18.06.2023

...

Дара Зульська

Страх

Переслідувать буду вічністю,

Я зламаю твоє життя!

Залякаю тебе несумісністю,

Перетворю весь сон на буття.

Я у вікна твої буду стукати

Щирим днем і ночами темними.

До останку не зможеш забути,

Що вся віра твоя є даремною.

Не дозволю тобі усміхнутися,

З заборон полетіти пташкою.

Назавжди ти захочеш забутися,

Щоб не було так боляче, важко...

Загратована мороком смерті,

Виглядатимеш з темних вікон.

Забажаєш у підсумку стерти,

Не захочеш ставати світлом.

Не розкажеш повіки й тиші

Про все те, що ти чула і бачила...

Ти назавжди поспалюєш вірші,

Що хоч трохи для тебе щось значили.

Вірш хоч трохи, але говоритиме

Про подію жахливу, що сталася;

Вірші чутимуть, вірші радітимуть,

Поки владно не спиниш галасу.

Ти піддашся мені із острахом,

Не забудеш мене повіки.

У душі- лиш діра самоосуду,

Ти не спиниш мене навіть криком.

Я ж-бо бачу, що ти боїшся

Й все це грає мені на руку.

Я- твій страх! Підійди, зустрінься,

Потони в вирі тиші та звуків.

Ось така от мета остаточна,

Ось така незакінчена розповідь.

Все життя твоє буде неточним,

Те, що завтра, вже стало сьогоднішнім.

(травень 2023 р).

...

Віршотвориця

Старість

Крихти хліба

для голубів,

палиця

для ніг,

окуляри

зі зламаною дужкою,

таблетка «Валідолу»

про всяк випадок.

Помолившись Богу,

щоб дарував

ще один день,

щаслива людина

виходить з хати.

Хвороби –

то пусте,

аби лиш у дітей

та внуків

було все добре.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Про наболіле

Біжить холодним паводком вода

В спустілі хати, в розіп’яті села

Тіка й собі обдовбана орда

Так й не збагнувши, що наворотила.

Над старим тином в’ється виноград,

До сонця віти спрагло тягнуть вишні,

Десь під водою плед, світлини й лад,

Які ще вчора захищав Всевишній.

Вода тихцем постійно прибува,

Затоплені вже сходи, поверх, кухня,

Перила, книги, іграшки й життя

Спинилося через тупе безглуздя.

Мовчить Червоний хрест, мовчить ООН

У них сьогодні святкування руське,

Для них Херсон – це лише моветон,

Що не вписавсь у їх світогляд вузький.

...

Оксана Пасічник

На цьому світі ми не вічні

На цьому світі ми не вічні -

Запам'ятай це назавжди.

Сьогодні рідні такі звичні,

А завтра їх нема, І ти

Сто раз за слово пожалієш,

Що в гніві кинув просто так.

Все повернути не зумієш,

Прохатимеш про неба знак.

Щоб хоч на хвильку подивитись

У рідні очі голубі,

В обійми впасти, притулитись,

Забутись у своїй журбі.

Та тільки в найтемніші ночі,

Коли гнітитимуть думки,

Прийдуть вві сні ласкаві очі

Чи-то слова, чи тінь руки.

Злетить порада тиха знову,

Бо хоч колись ти збайдужів,

Любов була тут за основу,

А ти ж не бачив… Не хотів…

Вона у рідних безумовна -

Купайся в ній хоч кожен день.

І пам’ятай, допоки можна

Віддай свою без цих знамень.

(липень 2019 - червень 2023 р.)

...

Марина Герелюк

Маска

Для кожного я маю маску,

Щоб викликати почуття.

Люди кажуть: "Ти прекрасна",

Та я не знаю де та маска, а де я.

Для тебе недолуге дівчисько,

Для іншого майже філософ.

Ти думаєш що підійшов близько,

Але навіть не пам'ятаєш,

Що в моєму імені стоїть апостроф.

Сьогодні я сонце,

А завтра лиш тінь.

Та завжди я наодинці,

Хоч і оточують мене чужинці.

Вже не знаю де та маска, а де я.

Вона вросла в мою шкіру,

І я не стала з цим щаслива.

Та з нею я порину в забуття.

У вічне забуття…

І забуду, що в моєму серці діра.

18.05.2023

...

Fröhliche Kitty

війна

істина складна

й мистецтва – не той рецепт.

мабуть, іде війна,

бо всі провалили тест.

бо щастя не завжди

складається лиш зі снів.

якщо ти все спиш

і спиш,

приходить вона

у шатах

убивчого гніву

(від слова "провина",

що лихо одвічне

колише)!

бо хто тобі сварог,

наприклад,

чи хто тобі той дажбог?

сваритись із кимось за борщ?

ще гірше – за мідний грош.

зловити пекельний дзен.

до неба підвести очі.

розбити минуле вщент

і битись щодня – що є моці!

...

мелхіседек

людина

ворог – він і є ворог

просто зазирни йому в очі

я колись думав, що

можна знайти ворога в собі,

але як бути із ворогом,

що зачаївся у

темряві?

краще вже той, що

з піною з рота

піде тобі навпрошки...

дай лиш йому таку можливість!

і коли людина почне

кричати, втрачаючи щось,

що тримала в душі –

дивишся, а нічим він не

краще й не гірше

за когось – краще нехай

вже іде, де зарплата

більша, де війн

немає й тривог – видимих

і невидимих, де

ніхто не замкне тобі

рота за те, що

ти вважаєш – за істину.

бачиш, що ніде воно

краще не буде,

аніж сам ти не станеш –

справжнім і сильним. справжньою

стане й твоя країна – тільки

наважся назвати її:

Україна!

...

мелхіседек

Початок

Я досяг свого дна –

Там русалки плавають,

Королева одна

Підводного краю.

Чистий білий пісок

Ледве-ледве колишиться,

Синя-синя вода

Ізмарагдами тішиться.

Я уперше знайшов

Цю царину, де спокоєм

Диха кожен листок,

Ледь радіючи дотикам.

Повертаюсь у світ,

Де усі кудись бігають

І танцюють фокстрот

Зі своїми тінями.

22.04.2012

...

vagabond

Знову дощ

…І знову дощ!

Чи небу мало неба?

Чи знов Господь наслав на нас потоп?

Стіна води – від мене і до тебе.

Я знаю: не врятується ніхто!

Не буде «тварі всякої по парі»,

Бо ми – не пара. Кожен сам собі.

…Вишневий цвіт на мокрім тротуарі,

Від пелюсток калюжі геть рябі…

18.04.2017

...

Музика

Небо зоряне

... А небо зоряне - зоряне,

схоже на поле зоране,

срібним зерном засіяне,

вічне, вільне, замріяне.

Місяць – самотній соняшник,

Шлях Чумацький – немов рушник,

що наречена вишила

і на ріллі залишила.

Хто ж наречений, ніченько?

Синій туман над річкою?

В полі вітряк окрилений?

Дуб у степу похилений?

Хто тебе, нічко, любить так,

що не лякає й самота? –

Мріє, щоб ти подала рушник

місяць, твій вірний соняшник...

16.03.2023

...

Музика

Українська жінка

Сильна жінка - Українська жінка,

бо її врода світиться зорею.

І цвіте її душа, мов квітка,

яка могутніша за лід і скелю.

В неї серце сповнене коханням,

слабка, мов пташка й ніжна одночасно.

Сильна, хоч і схильна до страждання,

за те, що любить, бореться відважно.

Важко жінці інколи буває,

бо ненаситною Здається доля.

Страшно, сумно, але пам'ятає,

що попри все незламна її воля.

Українська жінка не здається,

готова битися за власне щастя.

Недругам в обличчя розсміється

і вірить, що в житті усе удасться.

Вміє битися за волю й правду

пліч-о-пліч нарівні із чоловіком.

За народ, Вкраїнську честь і славу

боротись буде з ворогом довіку.

Звикли Україночки, змирились,

що їх життя - це злети і падіння,

тільки власній долі не скорились,

серця горять, розпалюють каміння.

Мають доньки з кого приклад брати,

бо їх кумир - це наша батьківщина -

вільна, сильна, незалежна мати,

її ім'я - це славна Україна.

(березень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Наголос

Коли люди тобі усміхаються просто –

це добре.

Коли всі на сьогодні твої турботи –

зовсім умовні.

І говориш тоді, коли легко так, як

на орбіті, мабуть!

Найсолодше та найпростіше –

завше правду!

Всі нашарування, наче в березні сніг,

щезнуть.

Люди ходитимуть після роботи

цілком упевнено.

А перспективи пірнуть кудись

у приховані сенси.

Стане дуже крутою термінологія

екзистенції.

Спишеш усі борги боржникам,

бажаючи щастя.

Наче весь бізнес зазнав краху най-

кращого!

Наче зміни стаються тоді,

коли твердо віриш

у те, чим дихаєш – коли

пишеш вірші!

29.03.2019

...

мелхіседек

передранковий вартовий

прокинешся вночі та чуєш гуркотливий,

якийсь могутній гул з розкритого вікна.

то крик війни. То голос України.

із гуркотом гармат до нас іде весна.

буває, у собі почуєш крик мільйонів

таких, як був ти сам, хто згинув у вогні

обпечених донбаських териконів,

і хто тобі являється у сні.

очам їх молодим старішати не варто,

кевлар та сталь - їх крила бойові,

вони над кожним з нас несуть небесну варту,

допоки ми - земні є вартові.

прокинешся отак у темряві та димі

і чуєш, як душа вдягає талани…

ми поруч з ними, вічно поруч з ними,

в захмарних тих полях останньої війни.

коли кінець прийде, замовкне грім гарматний

та втомлена земля полегшено завмре,

хто з нас назавжди стане в лави варти,

хто виживе, хто вмре?

прокинешся вночі і чуєш гуркотливий,

якийсь страшенний звук із власної груди

то звук життя. То голос України.

як заблукав - іди на нього. Йди.

...

Світлана Ходаковська

Тепер, коли ви навпроти

Тепер, коли ви навпроти

у бік, ледь подавшись натомленим профілем,

здається, чіпляєтесь ниткою голосу

за вушко ще гострого слова;

шепотом,

кинувши в простір, кудись, знеохочено;

листя

прошивши в сум схоплених

шелестом,

вишивши гладдю над обрій –

птахів;

довго тривожитесь вицвілим реченням,

креслите вічність в повітрі що

крайністю,

сходиться точкою в талії

вісімки,

наче приречення в слові –

прощай.

Профіль тримаєте гордо,

безпристрасно,

Знаючи

першою вийдете ви.

Звідси,

з картини,

з пейзажу, що вичахнув

і мерхне в байдужім

безвітрі

брови.

02.08.2021

...

Володимир Каразуб

Темна ніч і зірка в ній. Текст колядки.

Темна ніч і зірка в ній,

ангели співають.

Нині нам - тобі й мені

радість сповіщають.

Темна ніч і зорі скрізь,

лиш одна палає.

Лине всюди світла вість,

що нас звеселяє.

У стаєнці Бог-Ісус

воплотився нині.

Поклонімся ми йому

і приймімо щиро.

У вертепі божий син

усміхнувсь Марії,

доторкнувся, дав їй сил

й дарував надію.

Йосип ніжно горне їх

до грудей і серця.

Найцінніше за весь світ

немовля сміється.

Десь на сході три царі

зірку ясну вздріли

і збагнули мудриці,

що Ісус вже в тілі.

Взяли ладан, злато й мир

і подались слідом.

У вертепі божий син

просвітив їх світлом.

Клав до ніжок кожен цар

ладан, злато й миро,

та найбільший в світі дар -

віра їхня щира.

Освітилось личко вмить

і всміхнулись очі.

Все на світі відболить

у різдвяні ночі.

Розжене Ісус пітьму,

рік за роком - диво.

Поклонімся ми йому

й попросімо миру.

Темна ніч і зірка в ній,

ангели співають.

Нині нам - тобі й мені

радість сповіщають.

Христос народився!

(січень 2023 р.)

...

Роман Фещак
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
На Аркуші вже:
10940читачів
125143коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: