🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6979)

***

Зів'яле листя опадає.

Дрібненький дощик накрапає.

І плине час -

Життя минає.

Не так співають вже пташки.

І дні давно уже не ті.

І сонце світить вже не так.

Усюди зараз лиш бардак.

І люди сильно теж змінились.

Ненависть сповнила їх всіх.

Думки неначе погубились.

Не чути вже усюди сміх.

Війна ця клята все змінила,

І час застиг, і все не так.

Багато вже людей згубила

Проклята орківська орда

Та помста все ж до них прийде

І Смерть усіх тих забере,

Хто нашу землю плюндрував,

І хто людей тут катував

І виріжуть мечем святим

Оцю московськую заразу

І знову сонце, радість, сміх

Усе це засія одразу.

...

Іван Хрущ

***

Як часто думаю про тебе?

Немає слів, щоб передать

Мені нічого іншого в житті не треба,

Твоя усмішка — вже для мене благодать.

Хоч часто нападає сум,

Думок поганих цей триклятий шум,

Та спогади про тебе морок проганяють

І знову сурми щастя у мені лунають.

Нікого кращого в житті не знав,

Буденність так безжалісно стискала,

Та погляд твій ці пути розірвав

І знову радість у мені заграла.

Як часто думаю про тебе?

Питання, що повисло в тишині,

Нехай у темряві зникають всі вагання

Історія розсудить, вірно це, чи ні.

...

Іван Хрущ

Любов- страшенно вбивча

Вірити чи ні-

Вибір твій.

День за днем проходить час,

А страх все ще стоїть.

І днями і ночами

Вона приходить у думки.

-"Розбите серце не складеш"-

Казала вона мені,

А потім підняла його

В долоні ніжні, милі

І з силою розбила об асфальт

-Ось і перевірим)

Скласти не вдалося досі

Скільки б не старались.

Справжня любов- страшенно вбивча,

Щоб ті не казали.

Люди розбивають серця іншим:

Хтось в істериці трясеться,

Хтось стрибає з криши.

Радий за людей он тих-

Що мило метушаться,

Але любов- далеко не для всіх,

Скільки б не стрибати в часі.

...

Black_fox

Різниця

Два міста великі, могутні й чарівні,

два різних світи відокремлені часом,

відстань між ними хоч і невелика,

та різні у них відрізкові прикраси.

В одному — мер міста схожий на сніг,

такий же холодний, блідий, білосніжний

та гостровухий і хижий канюк,

та часом буває мов вата солодким.

В іншому — мер чорніший за ніч,

такий же чарівний як антрацит,

блискучий, твердий, яскраво горить,

і пахне так гарно, як наче в дитинстві.

Різниця їх владарювань для мешканців міст

аж ніяк невідома.

А все тому, що єдиним та спільним,

у пункті закону є неподільним,

"відсутнсть з містами всілякий зв'язок".

У першому — сніг сипле щоночі,

лопати у руки і ранок пішов,

В іншому — живе завод грізний "Молох",

і чорні обличчя ширяють весь день.

Різниця між ними хіба що у тому, що

одні — білі, інші — чорні мов смерть.

Та є і відмінність між ними ще й дивна:

антрацити не співають жодних пісень.

Канюки зрання співають про сніг,

а антрацити мовчать як каміння,

перші і вдень немов на мітлі,

танцюють під Баха, заводять Кореллі.

Другим співає хіба що завод,

юшка на полум'ї чи шкварки на пательні,

чокан, шолом, вугілля весь день

сповзає струмками, біжить до котельні.

Різниця між ними хіба що у тому:

Канюки веселі та загадкові,

співають красивих та щирих пісень.

А антрацити.... А що антрацити?

Палають вночі, палають удень.

...

Citrus _S_M

Все заради гри

Все заради гри.

-Книга,-скажете ви

Та під обкладинкою кожної із книг

Ховаються сльози, біль, страх і горе.

-Мені було 7- сказав він йому.

-А мого батька звали Натан-

вони були в айрепорту.

Рене релігії піддалася.

Ден теж насилували не раз.

Нікі мати не приймала

Його справжнього, доброго й чесного сина.

І тільки Ваймак

Тільки тренер майже що святий

Дав їм другий шанс

Знайшов і захистив.

І тільки тренер показав

Справжній дім цим дітям.

І тільки Ніл Ендрю показав

Справжню любов без страху і насилля.

І тільки Ерік із братьми

Нікі показали

Його справжнього і доброго його

Баз страху перед мати.

А Кевін все ще плаває в печалі

Бо Кейтлін Аарона його забрала,

Що ходить і кричить на всіх,

Хоч і любить,

І всі це знають.

А Сет десь там,

Хоч і любив сварки й наркоти багато

Але дивився з неба

Усміхався їм.

Це ж сім'я.

Його сім'я.

Може й не найкраща,

Може і його не зберегла

Але старалася, тримала

Поки Ріко не прийшов в його життя.

І Ріко, і натан, і лола, і мері-

Всі отримали, що заслужили,

Хоч і в декого капля доброти була.

Висновків багато тут знайдуться.

Але основний такий він є:

Батьки не ті, хто народили

А сім'я- не ті, з ким ти пів життя прожив.

Від карми не втечеш-

І правда це.

Та хіба вони того не заслужили?

...

Black_fox

Волонтери

«Я завжди дивую сам себе. Це єдине, заради чого варто жити.

О.Уайльд

Волонтер – за покликом душі,

За велінням серця,

Дорогами війни,

Мчить твоя машина.

Рятуючи людей під прицілом ворога,

Ризикуючи своїм життям,

Кому одяг, кому ліки,

Кому їжі…

Своєчасно.

Україна буде вільною,

І салют що розсиплеться у небі квітами…

Волонтерів не забудемо.

Волонтер Людина

З великої букви.

...

Кім

День рідної мови

День 728 (21.02.24)

День рідної мови святкує весь світ,

Світогляд народу - це мова.

Духовне надбання, мистецтва політ,

Краса наша рідного слова.

Без мови, культури народу нема,

У цім самобутність та сила.

Як квітка розквітне, як прийде весна,

І пісня розкриє ті крилах.

Батьки розмовляли та наші діди,

Бабусі співа колискові.

Зростали чудові вишневі сади

В натхненній та лагідній мові.

Хто вперше почув, солов'їною звав,

До серця настільки горнулась.

В гаю соловейко тоді замовкав,

Як пісня туди повернулась.

І в горі, і в радості з нами вона,

Розкриймо цю велич для світу.

За українську мову війна,

За право потужного зліту.

...

Галина Студінська

Вирій дум й життів усіх

Люди йдуть, і йдуть, і йдуть

З життя мого,

Й своє всі гублять.

Дехто з честю помирає,

Дехто в течії подій.

Дехто янгола чекає,

Дехто хоч когось:

Любов свою чи дявольське дитя,

Їм всеодно.

І всі ми в течії подій

Губим сенс або свій, або чужий.

Та одне лиш: "люблю"

Дає надію,

Як той птах,

Що пролітає вдалені.

І вирії всіх дум людей

Забуває слово,

Що і так ледь чутно

В шумі неправдивих слів.

...

Black_fox

Буття

Не знаю чим являюсь,

Чим я є, і чим я буду,

Одне відомо лиш мені,

Одна рутина на лиці.

Емоцій тут безкрає поле,

Думок зібрано за край,

І лиш одне мене турбує,

Ти тільки вдумайся й читай.

Не має правди тут на світі,

Вона у кожного своя.

І кожен дивиться по свому,

І думає про власний дім,

І думати про те буття не хоче,

Бо ще з життям не розібрався він.

...

Marsus

Наше небо

День 727 (20.02.24)

Три плюс один - це вчорашні новини.

Збили сьогодні ше два літаки.

«Велич» РФ то є колос із глини,

Нас не здолають боло́т кріпаки.

Небо є вільним, як нація наша,

Злодій не зможе окупувать.

Згине як дим федерації раша,

Більше не зможе орда панувать.

Сонце та небо, зорі яскраві,

Жовта пшениця шумить на полях.

Хвилі гойдає вітер ласкаві,

Кожна країна має свій шлях.

Наша дорога в майбутнє щасливе -

Без окупантів, агентів кремля,

Бо Україна - це справжнєє диво,

Люди завзяті, багата земля.

Будемо далі ми боронити

Все українське і небо також,

Щоб дітлахи у майбутньому жити

Мали можливість без царських вельмож.

Ворога клятого ми подолаєм

Та приберемо із хати сміття.

Кожного зрадника ми покараєм,

Буде в країні щасливе життя.

...

Галина Студінська

Гефсіманський сад

Як настане ніч на тій землі,

Щезне місто, люди і пустеля,

Щезне море, хвилі, кораблі,

Все каміння, стіни, вікна, стеля.

Всі шляхи повернуть в нікуди,

Так що навіть злодій ляже спати.

Темрява поглине всі сади,

Їх ніхто не зможе відшукати.

Всі оливи, мирт і виноград,

Всі нічні вогні Єрусалиму,

Всі стежки у Гефсіманський сад -

Щезнуть всі. І зорі разом з ними.

Ніч прийшла - і світ усе забув.

Але є посеред ночі Одинокий.

Тільки Він залишиться як був -

Тихий, лагідний, зеленоокий.

Як туман - холодний терпкий жах

Стелеться плющем від пилу сивим,

Учні сплять в пожовклих бур’янах,

Зморені тривогою і дивом.

Що таке та істина, той рай,

Хто ще зможе тую воду пити,

І всю ніч вдивлятись в небокрай

І за нас, за згублених просити?

...

Лиськов Руслан

День державного герба

День 726 (19.02.24)

Державний символ України -

Тризуб златий, що на щиті.

Століття пережив без зміни,

Соборності земель в злитті.

Блакитний фон - як наше небо,

Це символ миру та добра.

Свобода - українців кредо,

Смілива нація й горда.

Природа щедро одарила:

Земля дає нам хліб та сіль,

Ми маєм власні руки, крила,

Гукають: «Слава!» звідусіль.

Тримірність символу-тризуба:

Отець, Бог син та Бога дух

Подарувала міцність дуба,

Тому наш опір ще не вчух.

Тризуб - це зброя проти сили,

Що жити вільно не дає.

Погнати кого не просили,

Хто брата рідного вдає.

Це символ прагнень до свободи,

До незалежності врата́.

Не буде роду переводу,

Бо Україна є свята!

...

Галина Студінська

3+1

День 726 (19.02.24)

Су-35 має ворог в запасі,

Авіабомби скидає літак.

Благословляють це люди у рясі,

Не хвилювався щоб вельми кріпак.

Знищують бомби міста наші, села,

Смерть українцям, як завжди, несуть.

Б'є по будинках, театрах дебела,

В цьому «спасіння» москальського суть.

Мирних людей їм безпечніше бити,

Тож не бояться ті бомби кидать.

Спроба позиції наші бомбити

Геть зупинили всі спроби літать.

Збили аж два Су-34,

Ще й додали Су-35.

Хай одягають парадні мундири,

Пекло готується їх зустрічать.

Не сумували що́би татари:

Втрачене більше не повернуть,

Збили іще одну пташку до пари,

Тож уявіть москалів за те лють.

Все ще нема переваги в повітрі,

Хлопці збивають з землі літаки.

Можуть без зброї влупить по макітрі,

Вирвуть з корінням кремля будяки.

...

Галина Студінська

Любити

Ти учила мене любити

Я любити не умів ніколи

Ти показувала як жити

А я знаю що я потвора

Твої очі глибокі як море

Душа твоя чиста як тло

Все що я бачив це - горе

Все що я знаю це - зло

Ти сяєш як зірка,

Невгамовна мов птах

У душі моїй дірка

У очах моїх страх

Ти весела як літо

І ще добра як мати

Я в дірках немов сито

Не умію кохати

Я б хотів полюбити

Але дарую всім біль

Ти красива як квітень

Я солоний як сіль

Ти пахнеш як квіти

Я брудний і побитий

Ми давно вже не діти

Ти учила мене любити

...

Вінсент. Або просто Віні
12+

Шум

Галантність слів

І м'якість дум

І Ваш чаруючий парфум

Огорне душу

Білий шум.

Зіркам блищати

Десь далеко,

А Вам світити

Місяцем у небі.

У небі дум і сподівань

Про вічне щастя -

Вічний Рай.

Моя душа

То крижаний ставок

У ньому є

Кожнісінького крок,

Але немає

Ваших дум,

Там не огорне

Ваш чаруючий парфум.

...

Олена Синьоока
12+

Дитяча доля

Дорогами, провулками

Дівчина блукає.

Ходить, бідолашна, плаче,

Очі опускає.

Вітер віє з півночі,

Наступає злива.

Ти скажи-но, дівчино,

Що ти загубила?

Може, ляльку синьооку

Дівчина шукає?

Чи цуценя яке сіре

Ходить, виглядає?

Ой не через іграшки

Ця нещасна плаче.

Не за цуценятком сльози

Падають дитячі.

Містом сірим, незнайомим

Дівчина блукає.

Не цуценя і не ляльку -

А батьків шукає.

Як прийшла в село узимку

Нечистая сила,

Погубила всіх дорослих,

Схопила дитину

І забрала на чужину

Дволика істота.

За горами, за лісами,

У сіре болото.

Там знущаються із неї,

Катують безправну.

Через долю, через мову

За потвору ставлять.

Не витримала дівчина,

І в нічну годину

Помолилась і втекла -

Шукати родину.

Та не знайде вже сердешна,

Де би не шукала.

Не відповість їй родина,

Скільки б не кликала.

Бо лежить вона, похована,

На Вкраїні милій.

Ось чому дівчина плаче -

Бо "асвабаділі".

***

Тече вода в синє море,

Кров'ю витікає.

Була в дитини родина,

А тепер немає.

...

Максим Бекузаров

життя триває

А життя все триває, й не хочу його

Витрачати на марні ті справи.

На хвилювання, чи на цю нудьгу…

Настав вже кінець той вистави

Розквітли знов квіти, розтали сніги,

Відчулось життя без турботи.

І знов опинилась в обіймах твоїх

Надія – з нею все побороти.

15.01.24

...

Ascker Ckiars

Уламки рідного дому

***

Всі кричали: “Марічка!”,

бо так її звали

А вона лиш дивилась,

як кіптява над її будинком здіймалась.

Було холодно, морозно

як у підвалі її рідного дому,

що лишив дівчину саму доживати,

а сам пішов у ґрунті спочивати.

Вона сіла на випалену траву, що була давно вже скривавлена,

обпаленими вогнем жаху, уламками згадки, що руїнами тепер здавлена

Чекати

коли частина її життя закінчить згорати

Багряне полум’я,

зіллється з палаючим світанком

і коли вже стане холодно,

та зігріватимуть лиш вуглинки,

що зостались від рідного дому,

вона почне до неньки чи оселі промовляти:

“Забудь мене серед сивих очей,

Що зустрічали світанок на ґанку

Побач в мені всі мрії крилаті

З якими ти своє майбутнє мала зустрічати

З тими, що стали пернаті і навіть ті, що

Лишились на землі спочивати.

Ти ж пробачиш мені, що настане час,

Що ти в моїм житті може не озвешся?

Наш спільний життєвий ритм хоч і згас,

Та дотиком рідних спогадів душі ти навік торкнешся."

Десь там вже дим зника, зола у грунт втопталась.

Навколо цвітом поросло усе ласкавим

Всередині ж земля так і тьмяна зосталась

І лиш для неї Там було колись яскравим

...

Nastazi Kaverd

Комбінований удар

День 722 (15.02.24)

Москаль, живе що на болотах,

Без викрутасів аж ніяк.

Музику грає не по нотах,

Бо диригує там маніяк.

Важливо хаос для бандитів,

Терор до мирних спричинить.

Ракет багато, як москітів,

Що дозволяє нас бомбить.

Про косорукість добре знають,

Про «велич» їхню чув вже світ.

Ракети ки́дать не спиняють,

Сьогодні також був політ.

Ракети з моря запустили,

Підняли в небо літаки.

Десь половину точно збили,

Частина влучила таки.

У Львові двоє постраждалих,

Розбитих вікон сотень п'ять.

Військових знову там шукали,

«Непереможними» щоб стать.

Під Києвом страждала Буча,

Де вирва-кратер від ракет.

Над вирвою виршіє круча -

Сумний спаплюжений сюжет.

У Запоріжжі руйнування,

Хмельницький також постраждав.

Не уявляє існування

Болото – москалів анклав.

Міняє напрямки удару,

Нові джерела додає,

Повторює весь день невдалу

Атаку, досягти своє.

Ці комбіновані удари

Є небезпечними для нас,

Не все охоплюють радари,

Болото вбити має шанс.

Про це потрібно пам'ятати,

Щоб не потрапити в біду,

Мішенню ворога не стати,

У бомбосховище піду.

...

Галина Студінська

В кімнаті

В кімнаті її легко можна було перечепитися

Поглядом за пейзаж, який повертав до весни.

Сонячні промені

Заливали спальню, як, мабуть, заливаються ними

Каюти кораблів на картинах мареністів.

Саме тут, розкриваєш кімнату перших сторінок роману Пруста,

А закриваєш щоденник Флобера зітхаючи його жалем,

Що ніколи не живеш з тими кого любиш.

Ми жили на краю світу в хащах яв, а з нами живі предмети:

Повітря повнилося нотами партитур, кімнатою ходили класики,

Пили каву не відмовляючись від віскі, що стало моїм трофеєм,

І я розмовляв з різноманітними філософами

На кухні відриваючись від гарячих, спашілих ліпот твого тіла.

Ми володіли усім і напоювали одне одного

Десертним вином любові та втіхи,

Переливаючись у клепсидрі радості.

Все чого у нас не було — це часу, —

Часу, що лежав тінню і гучно клацав кісточками пальців,

Бив по клавішах піаніно у наших головах

Намагаючись пустити тріщину небом

В якому щодень ніжилися наші сонливі погляди.

І невдовзі ця тріщина появилася у них

Прогнавши натхненну юність.

Тепер, риючись в старій горішній скрині

Мені трапився записник. Я вичитую:

«Людина — це краєвид з вікна кімнати».

І я геть не розумію, що хотів сказати доки

Не відправляюся подумки до нашого вікна.

Тепер, куди не поглянеш в цій кімнаті все не те

Чим було раніше.

Я дивлюсь на картину і бачу зимовий ранок твого пробудження,

Бокали наче армія моїх слів, що готові до нападу,

І навіть тиша має колір лакованої кришки фортепіано.

Предмети всотала тебе, а ти їх, що й скляний столик

Поблизу розкладного ліжка скрипить дерев’яною рейкою

І шумить телевізійним шоу віддзеркалюючи вечерю.

Один за одним кімнату покинули класики, ноти лежали тягарем

За який ми постійно перечіплялися, а філософи

Закутавшись у простирадла сиділи біля дерев на вулиці і читали книги.

Але тепер, — тепер, — це вже не ти. Хтось дописав тобі свої слова,

Домалював свій пейзаж, і нашою кімнатою

Ходить привиддя минулого, що зиркає у вікно на краєвид,

Який незмінно присутній і завжди залишається осторонь кімнати.

03.01.2024

...

Володимир Каразуб

Прощавай

І розійшлись наші шляхи,

Дороги різні ми обрали.

І розлетілись мов птахи,

Та зруйнували все що мали

Незвично так, нова сторінка.

Усе змінилось водночас…

Спочатку було непомітно,

Тоді ще ми не знали нас.

Хто що зруйнує, що залишить…

Що вб’є і перший зробить крок.

А хто сльозам минуле лишить,

Й засную від життя урок.

15.02.24

...

Ascker Ckiars

Екзистенційне

Скажи мені чому ночами плаче

Душа, немов малесенька дитина?

Скажи кому в дарунок мертві квіти,

Кому ти досі і у чому винна?

Скажи котра із твоїх масок

Сьогодні вірна? Як її впізнати?

І почуття, які у темную хвилину

Знов твоє серце будуть розривати?

Скажи, що сховано в мовчанні,

Яке окутує твої думки?

Яку із сотень ролей будеш грати

В цей день мені вже не втямки...

Ти усміхаєшся і знов відводиш очі.

Красива лялька, що всередині пуста.

Красивий одяг, ідеальне личко.

І нуль емоції. Істина проста.

Нема душі. Її давно змінили

Машини, золото й діаманти.

Чого ще треба? Світ весь на колінах,

Для тебе все, що ти хотіла б мати.

Пройдуть роки, краса твоя зав’яне

І молодість приходить лиш у снах.

Нікого поруч: ні сім’ї, ні друзів.

Лиш гарна лялька — зламана й пуста

...

metida_kastor

Заповіт. Не жалкуйте за мною, друзі

Не кажіть, як вам жалко

Життя мого «молодого»,

Бо ви все зробили добре

Для мене’ ще живого.

Нема що за мертвим плакать -

Все одно не почую.

Якщо не стою перед Богом,

То до Нього лечу я.

Жили ви всі без мене

Довгі свої роки.

Все «у дітях, у клопотах»,

У хазяйствах нівроку.

Нащо ж я вам тепер здався?

Колись може й був нужним.

А тепер «пішов старий дурень,

Завжди був осоружним».

Вже забули, як молились

Єдиному разом Богу,

Мріяли про життя, про Церкву,

Про поміч убогим.

Я тепер став «убогим»,

Та просити не буду,

Роздав геть усі таланти,

Та й став недолугим.

Мені ж пішки до Бога

Шкутильгати поволі,

Без хліба, без води у Нього

Просити вам долі.

Не кажіть, як вам жалко

Мене дурного, старого,

Бо я й сам не жалію

Життя молодого.

...

С_Німець

Цезар Куніков

День 721 (14.02.24)

Новини чудові почула сьогодні,

Підбили десантний знов корабель.

Він вийшов у море напередодні

Спаскудити мирну для нас акварель.

Ім'я таке човен мав той пихате -

«Цезар Куніков» - не до-по-мог-ло.

Дронами хлопці підбили завзято,

Як ППО човен не стерегло.

Точно підбили, болото бо виє,

Навіть, якщо не втопили його.

Не допоможе ремонт або мрії

Втратили човника ще одного.

Моцний був човен до перевезень,

Бронемашини та танки тягав.

Ігнорував щодо всіх попереджень,

Так до «москви» у компанію став.

Більше не буде ракети підвозить,

Ними вбивати мирних людей.

Чорного моря дно десь ялозить,

Це вже остання відбу́лась «дуель».

Так привітала ГУР терориста

В свято закоханих геть від душі.

Хай відкорковує враже «Ігристе»,

Є що топити, отже мерщій.

...

Галина Студінська

Хек

День 721 (14.03.24)

Буть філософом так складно на такій посаді,

Горизонти контролюють, хтось весь час в заваді.

Кожен крок під мікроскопом вельми розглядають,

«Прикрі помилки» в роботі день і ніч шукають.

Ректор - це відповідальність перед всім суспільством,

Слави можна досягти, чи піти з презирством.

Вже четвертим є скандал в КНУ з грошима,

Знаєм точно, що вогню не бува без диму.

В закупівлях накрутили ціни аж до стелі,

Для курсантів закупили воду із пустелі.

М'ясо, овочі в ціні вище аніж в роздріб,

Пояснив Бугров усім, щоб не брать непотріб.

Триста тридцять плюс ще три - це ціна для хека,

Накрутив у три рази в закупівлях треку.

Не вдалося заробити на курсантській їжі,

На ходу міняє ректор знову свої лижі.

Пояснив таке суспільству, що через помилку

Ціни були у продуктів більше ніж на ринку.

«Помилково» постачальник обраний не в перше,

Він філософ, тож міркує, каже та не бреше.

Встала молодь захистити заклад від такого,

Є Петиція, щоб зняти ректора «святого».

Ректор наш не розгубився, лист в ОП відправив,

Щодо захисту свободи, мабуть, совість втратив.

Не вдалося приховати тії зловживання,

Час усім, хто має дотик, взяти покарання!

...

Галина Студінська

Я тут! А ти на небесах ..

До зустрічі на небесах...

Давай раніше?

Хоч у снах ..

Та хоч у мареннях на мить.

Без тебе в грудях так болить...

Чи я без серця проживу?

Воно ж з тобою, а де ти?

Я десь на небі здожену.

Як міг без мене ти піти..?!!!!

Та я не серджусь,

Ні! Киплю!!!

Ненавиджу усіх і вся!

Я тут над прірвою стою...

Я тут...а ти на небесах..

...

Наталія Грицина

Вітер II

Вітер не втихомирюється анітрохи

Все по повній пустує пустопаш

Змітає листя з крони на тропи

І шаленим штормом наступає по стопах

Тих, хто скитальником стражденним

Колобродить по кожним воротах

Тиняється, спотикаючись об терен,

Немов в покарання за найтяжчі пороки.

Неприкаянні і несковані нічим і ніким,

Вони, прокляті, снують собі без потреб,

Днем за днем, ніч за ніч, і так віки

Минають, як їх короткого життя момент.

...

Зірколов

На парад

День 720 (13.02.24)

Спалюють «за планом» нафту москалі:

Нафтопереробка знов горить в москві.

Другий день палає щиро смолоскип,

Гріються бояре, тішать генотип.

МНС звітує: «Погасили все,

Подолаєм жваво, дрон що принесе!

Так, були швидкії, але жертв нема,

Може й не горіло зовсім, зокрема!

Очевидці - дурні: вигадали то,

Маємо найкраще в світі ППО!

Фейкові ті зйомки в соцмережах є,

Бо ніхто ніколи нас не дістає!».

Впевнене болото у своїй брехні,

Втрати не рахує власні на війні.

Б'є поклони далі у кремлі царю,

Вся країна мріє бути у раю.

Та чекає кляту полум'я та ад,

Там разом із путлєром проведуть парад.

...

Галина Студінська
16+

Оленя

Виходжу з дому я сьогодні,

І бачу оленя маленьке,

Бо хочу їсти я, не можу,

Та дайте хоч шматочок...

Я дивлюсь на цей шматочок м'яса,

А це дитина,

Та і що?

Вона смачна, а я голодний.

Раніше Оленя скакав полями,

І пісні він співав, і сонцю він радів,

А ось тепер він у супі,

Зате смачне було.

А мати заспокоїти ніяк,

Вона все плаче через смерть,

Яка дурниця,

Ну, втратила вона дитину, та й що?

Але не доведеш поліції інакше,

Вони посадять та і все,

Не зрозуміти геніальністі моєї!

Та шибениця почекає...

Я мертв.

І ви мертві.

Оленя у шлунку та в раю,

А я в аду, хоча б поїв.

...

Дремлюга Поліна

Біль

День 719 (12.02.24)

Залужного зняли та тема - відкрита,

Суспільство продовжує думати тим.

Команда у владі спокійна та сита,

Безпечно влаштований владний інтим.

Причини для звільнення є у «секреті»,

Публічно «не варто» про це говорить.

Воліють безкарно пастись в бюджеті,

Провину знайдуть на ко́го звалить.

Тому виникають версії різні,

Та більшість із них: генерал - патріот,

Не розкриває на заклики грізні

Плани військові, бо люди - не скот.

Не хоче в пусту, на угоду тій владі

Людськіє життя під танки кидать.

Вважає логічним сидіти в засаді,

Глуху оборону на фронті тримать.

Це виснажить ворога геть максимально,

Аж поки ще зброї нам друзі дадуть.

Втомилися хлопці фізично, морально,

Та зброю допоки війна не складуть.

Існують такі - виправдовують владу,

Розвагу у звільнені, навіть, знайшли.

Несуть щось про президента повагу,

Команду отримали видно: «Схвали!»

Повага зненацька не виникає,

Не змусити силою вас поважать.

Брехню та невігластво - уникає,

Не можна купити, дістати, віддать.

Майдану хотіли та прорахувались,

Майдан не на часі, та прийде ще час.

У намірах своїх закарбувались

Перемогти, зупинити той сказ.

...

Галина Студінська

Три стіни

А ти колись кохала, мила?

Горіла полумʼям, згорала?

Бо серце швидко полонила

Солодка жалюгідна кара

Себе ти так не поважала

З словами гострими ти вправно грала

Примарне зникло те кохання

Настав момент пропагування

Бо так повинно буть постійно!

Вести кохання так лінійно

І не виходити за рамки

Збирай любовні ті уламки

Хотіла ти зробить щасливим

Частинку серця щебетанням

Своїм ти нравом пустотливим

Маніпулювала ти коханням

Вести за носа душу важко

Та прагне волі та солодкої туги

Так легше вже свої замашки

Утілити у правила ігри

Кохання душу вивільняє

У мріях білих та літає

Й моменту геть не помічає

Як в стіни попадає три

Та перша то надійний замок

То місце де приходить ранок

Освітлює ті будні дні

Що проводив на однині

Та друга то широкий ліс

В руках надію бідну ніс

Хотів лиш ту її знайти

Що загубилась серед темноти

Та третя то стіна з вогню

Нема там місця ні ниттю

Ні власній гордості твоїй

Вона згоріла в стіні тій

Здається виходу немає

Вогонь той ліс в обід зʼїдає

І вже світанок на стіні

Здається пеклом однині

Кружляє та душа буденна

І ще не знає достеменно

Що не кохання окриляє

А лиш безодня, що внизу чекає

То що лишається людині

Що вічність крутить на годині

Бо ж знає що кінця нема

Як крила не обрізати, продовжиться ігра

Отак кохання достеменно

Людина оскверняє бренно

То ж чи пройшов любові шлях?

Не заключаючи у трьох стінах

...

Vavelony

Кінець..?

Я не скажу тобі "прощай!"

А просто в очі подивлюся

І там потраплю крізь питань

У правду й совість, що боюся

Коли ж звернули не туди?

І що ж, до бога, я зробила?

Скажи ти прямо! Не іди!

Усе що виправить - змінила б! .....

І ти продовжував глядіть,

І так байдужо набридати

В моїх словах лише з молінь

Душа продовжила кричати

І тихим вітром вдалені,

І хмурим небом, що заплаче

Ми вдвох залишили всі дні,

Які втрачали, щоб не бачить

...

Gqvwvwg

ВОНИ Є

БезшелЕсно виходять з листків і зникають у краплях.

Руки сонця не ловлять їх, руки у хмарах-кишенях.

Їх «кікімори» корінь пускають до нашої твані:

Лиш змінити тризубець на мзду із маскованих жмень їх.

Їхні тіні заклеюють репини в наших тополях

І сичанням намацують в гнилі провалля-слабини.

Вторгувати за мову «язик» і на здачу за волю

Впхнути шию в ярмо і під кнут в три погибелі спину.

Вони тихі, як змії, великі, як серце дракона.

Вони є. Проникають. Плазують по наших гортанях.

Мов крізь сито, проходять крізь хитрі пастки охорони,

М’яко щупають тих, хто їм чотки віддасть за кайдани,

Хто зміня український вінок на російський кокошник,

Хто не хоче на плаху за вишивки рідної плахти.

Хто на докір словами «Батьків продавати не можна.»

Тільки зниже плечима: «Вкраїни ж нема вже на карті…»

Ледь відчутна отрута в гібридному диханні шпигів.

Сходять в піні змагання за клаптики сірої зони.

Величини різняться за лейбочку з надписом «Цінник».

Перебіжчикам кисень замінять у фільтрах озоном.

...

Білик Ірина

ВОНИ Є

БезшелЕсно виходять з листків і зникають у краплях.

Руки сонця не ловлять їх, руки у хмарах-кишенях.

Їх «кікімори» корінь пускають до нашої твані:

Лиш змінити тризубець на мзду із маскованих жмень їх.

Їхні тіні заклеюють репини в наших тополях

І сичанням намацують в гнилі провалля-слабини.

Вторгувати за мову «язик» і на здачу за волю

Впхнути шию в ярмо і під кнут в три погибелі спину.

Вони тихі, як змії, великі, як серце дракона.

Вони є. Проникають. Плазують по наших гортанях.

Мов крізь сито, проходять крізь хитрі пастки охорони,

М’яко щупають тих, хто їм чотки віддасть за кайдани,

Хто зміня український вінок на російський кокошник,

Хто не хоче на плаху за вишивки рідної плахти.

Хто на докір словами «Батьків продавати не можна.»

Тільки зниже плечима: «Вкраїни ж нема вже на карті…»

Ледь відчутна отрута в гібридному диханні шпигів.

Сходять в піні змагання за клаптики сірої зони.

Величини різняться за лейбочку з надписом «Цінник».

Перебіжчикам кисень замінять у фільтрах озоном.

...

Білик Ірина

Життя і Страх

Колись мене лякав мій брат

Страшні байки, нічний трактат

І я боялась темноти

У ній страшне могла знайти

Один момент - я не дитина

Ішла життя мого драбина

І я боялась впасти в низ

Пропащим буть не мій каприз

Зникав в той час мій рік за роком

І я боялась ненароком

Не знайти сил, чи буть не гідним

У світі злата бути  срібним

Де всі літають - бігти хибним

Вважають інші. Я боюсь.

Коли написана вже книга

Змінити хід сюжету зтиха

Життя не дасть тобі, повір

І ти закінчиш страшний твір

Мені шістнадцять.  Я боюсь

Та страху в очі я сміюсь

Моє життя - не книга жахів

Я буду йти без сліз, без страхів

Впаду з драбини? Піднімусь!

Чужим страхам я скажу зусь!

Моя це книга! І мій шлях.

Розвію попіл по вітрах.

Літає й ходить вільний птах

Жити незамітно й тихо  - ось мій страх

...

Vavelony

Однотонний Односторонній

У той момент, коли все пало під ногами

Коли політ в безхмарнім мареві навік

І серце змучене тугами

Я зупиняю днів цих лік

Де час? Чи загубився в плині він буденних днів

Я дала собі шанс, впізнать палітру дивних кольорів

Розтягну  час та проведу його життя свого шляхами

Хай буде він і морем, і стежками, що протягнулися лугами

Я пишу це як знак протесту монотонному життю

Буденність -  злодій, ворог часу, наркотик серцю й днів усіх злиттю

Буденність це машина часу, без вороття назад, без входу до зворотніх врат

То пожирає миті, як рак малих дитят

Так важко нам змінить потік життя

Коли все правильно, коли ти йшов до цього все своє буття

Ми боїмось признати, що мрія не туди нас привела

Що результатом боротьби за існування доля лиш руками розвела

Живи поки живеться, а зміни то на майбуття

Життя людини - це мистецтво

Чим більш подій тим менш простецтва

Малюй, пиши, живи, дивуй!

Буденність ворог, зметикуй!

Не бійся змін, шукай майбутнє

Бо шлях цей без кінця, то ж в праві ти змінить все сутнє.

...

Vavelony

Цілунок Пані

Я хочу бути з тобою.

Хай червона кров омиє наше ліжко,

Хай любов застелить наші обійми,

Хай наше серце рум'яне ляже разом в гріб.

Подорожник, мов купина, згорить на рані

Від твоїх ножів на пальцях.

Зелене світло червоним спинить мене від кохання,

І червоне крило перегорне сторінку книжки про історію.

Біла, серйозна Смерть — Пані, що стулить мої цнотливі губи,

Коли мені стукне сорок два.

І наш поцілунок стане червоною пожежою.

...

Рудавський Денис
12+

Альбатроси

Поруч зі мною люди.

Холод стискає груди.

Виють як хижі звірі

Автомобілі сірі.

Очі звертаю вгору -

Далі, за хмарочоси.

Вдивлююсь в небо хворе,

Бачу там альбатросів -

Контури гострих ліній,

Пластик і алюміній.

Чути могутні стони -

Реготи їх моторів.

Плямами небо вкрила

Їх металева зграя.

Смерть на широких крилах

Вийшла з-за небокраю.

З неба летіли квіти -

Сірі, сталеві квіти.

Гострими пелюстками

Рвали густе повітря.

Пізно народ схопився,

Пізно побігли люди.

Вчора я народився,

Зараз мене не буде.

***

Небо дощем ридає,

Вовком тривога виє.

Вітер мене гойдає,

Попелом землю криє.

Краплями на металі

Грає сліпая осінь.

Мовчки летять і далі

Мертвії альбатроси.

Темрява залишилась

Там, де стояли люди.

Вчора ми народились,

Далі нас вже не буде.

...

Максим Бекузаров

І душу випалює промінь щастя

Прокинувшись я зранку,

Побачив промінь сонця,

Що так світив на ґанку.

Соловейко пісню грає,

Про ранок сповіщає.

Все грало, веселилося.

В горах неподалік,

Козулі танцювали.

А через річечку,

Ведмідь водичку п'є.

Та й ніч настала,

Та як настала, так і пролетіла.

Все в мить заграло знову.

І там, і там,

І там щастя грає.

Та так грає,

Що аж і душу випалює промінь щастя.

...

Лі Ра

Чотири роки тому

Тільки но увімкнула нашу

Найулюбленішу пісню

І згадала той четвер

Чотирьох річної давнини.

Пам'ятаю, той дзвінок,

У якому мене попросили

Прийти до твого класу

Та побути з тобою на уроці.

Я на радостях прибігла

І нас було троє.

Я сіла за вчительський стіл

Та увімкнула нашу пісню.

Ми співали, раділи

Та раптом ти опустила голову.

Я підійшла до тебе і запитала:

Що трапилося, киця?

Виявилося , що ти засмутилася

Через те, що бачиш мене

У ролі учениці останній день,

Тому й заплакала.

Я обійнявши тебе, сказала:

Що я тебе люблю і буду до

Тебе приходити в гості

По можливості.

До початку війни

Я приходила частенько.

Ми гуляли, знімали відео

Та просто веселилися.

Після довгої розлуки

Через страшну війну

Ми стали менше спілкуватися.

Навіть віддалилися одна від одної.

Але не дивлячись на цю ситуацію,

Я пам'ятаю усе: проведення часу,

Розмови довгими ночами та

Багато чого іншого.

Не дивлячись на те, що ми

Вже не спілкуємося, усе про тебе

Залишилося в моїй пам'яті.

Люблю тебе та сумую...

...

Хвилина душі

Сутність майбуття

День ясний, безхмарний простір

І час солодкий для мовчань.

Ніч. Глибока неосяжна постіль,

Для особистісних страждань.

Плекати краще ясність світу,

І прославляти у життя.

Прекрасну, як і Афродіту,

Блажену сутність майбуття.

Тут все твоє, але ти бідний,

Багатий той, хто бачить світ.

І темрява душі негідних,

Проймає сутністю цей гніт.

Вся радість у печалі неба,

Згортає в ніжність всі гаї.

Для них—це просто є потреба,

А для людей казкові дні.

...

Darì

Надійні друзі

Як приємно святкувати

Своє свято - день народження.

Багато емоцій, здійснення мрій,

Купу світлин і це все в один день.

А пам'ять на довге наше життя.

Хочеться дивитися на ті фото

І згадувати той неймовірний день.

Ця пам'ять про надійну дружбу,

Яка з'єднала нас у такий нелегкий час

Для нашої неньки України.

...

Хвилина душі

Заборонене щастя

Порушене світло заточує шрами...

Зроби мене сильною, пам'ятна думо,

Зроби мене бурею сизого дня.

Хай ти і пристрасна, зорана гумо,

Але не тутешня, але... крем'яна.

Спалені всі до одно́ї печатки,

Остання - в камінні, що змінює тон.

Їй - заховати позмінні зачатки

У той нетривалий порушено-сон...

І стукає камінь у литі хвилини,..

Мовби годинник, заточує вік.

І стигнуть плоди у найважчі години,

Якими стікає поламано-лік...

Сходжені гори бажають кипіти

Своїми літами і веснами крон.

Тільки зимове ніяк не пробити,

Бо осінь ввижається... дотиком скронь...

01.02.2024

...

Сара Ґоллард

Розріджені

Змінить предтеча незмінені дена...

У ніч заховаю усі перелюби,

У день заколишу багряні міста.

Ми й досі ще тут, але вже не до згуби -

Досі згораєм у сконі листа.

І все незабуте лишається в повні...

Важко зліпити із криги чуття,

Коли всі питання душевні, не мовні,

Коли ти ОДИН і нема забуття.

І речі навколо - всього лиш макети,

Люди навколо - сталеві лиття.

Зніжений дотик, мов тихі стилети,

Знову готує швидкі вороття...

Усипано порухом дивні вітрила.

Ми ж із тобою лише самота,

Якій не судилося вабити крила,

Якій не судилося знати ЖИТТЯ...

28.01.2024

...

Сара Ґоллард
18+

Одержима

Я твоя власна згуба, найглибша отруєна рана

З темноти споглядаю твій відчай

Я поряд з тобою

Я в тебе за спиною

Проводжаю в прокляття несказаних слів

Ти ніколи мене не забудеш

Ти ніколи не визволишся з примарних обійм

І пробудяться почуття, які ти не визнав сам собі

В химерному, несправжньому світі

В алкогольному, туманному стані

Ти чуєш мій голос, коли інші затихають

Ти бачиш мої риси в кожній жінці, яку зустрічаєш

Цілуй в снах мої стегна і груди

Одержимо повторюй моє ім’я

Піддавайся лініям мого силуету

Сповнюйся параноєю мого аромату

Згадуй мене, рідний, вдихай мій запах, коханий

Відчувай мої тихі кроки по спальні

Втрачай себе в неможливості до мене торкнутися

Втікай в спогади, які ніколи не замінять реальність

Огорнися моральним занепадом, розірваною близькістю

Безкінечним еротизмом в твоїй голові

Твоя довічна розплата за непоступливе, горде мовчання

За те, що випустив з рук, замість того, аби притягнути ще ближче

Мій опіум, моя кохана манія

Мене вбила відсутність бажаних слів

Так би й залишилась в безодні невизначеності

Але сила жінки у вмінні вчасно піти, не допустити опіків на серці

Вбити б тебе в спогадах

Знищити б тебе в пам’яті

І як не намагалась все ж не можу

Втікаю в минуле

Там, між простирадлами

Лежиш на мені, вагою тіла втискаєш в ліжко

Міцно тримаєш зяв’язані руки над головою

Я покірно нерухома

В твоїй владі

Підкорена тобою

Втягнута в безмежжя спокуси

І єдине бажання - нестримно тебе цілувати

Проводиш губами по моєму обличчі

В провокації віддаляєшся

Наша близькість сповнена гострою мукою

Наше щастя сповнене уламками пристрасті

Губами торкаюсь гарячої шкіри

Забуваюсь в ароматі чоловічої сили

Залежна від твоєї ласки

Залежна від твоїх доторків

Огорнена диявольськими почуттями

Я твоя, я належу тобі по праву

Я одержима тобою, я прокляття в твоїй крові

Ти чуєш сміх з твоєї спальні?

...

Анетка Вербицька

День народження

Як можна не любити свій день народження?

Це ж найкращий день у нашому житті!

Друзі та рідні вітають,

Щастя й радості бажають.

Його треба святкувати щороку,

Бо у цей день з'являються нові емоції,

Які ми не забуваємо ще досить довго.

З друзями обговорюємо, світлини виставляємо.

Я люблю свій день народження

І він якраз сьогодні.

Щороку він різний,

Але потрібно святкувати попри все.

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі

З днем народження, братику!

Брате, день народження - наш день.

Хочу щоб ти його провів казково

Не дивлячись ні на які перешкоди

Та повітряні тривоги.

Вітаю тебе у наш день.

Пам'ятай, день народження

- свято здійснення мрій.

Тож нехай твоя мрія здійсниться.

Також від щирого серця

Бажаю тобі бути здоровим,

Неймовірно щасливим

З посмішкою на вустах.

...

Хвилина душі
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Конкурс "Сім слів"Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Поезії багато не буває😍 Тож оголошуємо новий конкурс: ✒️«Сім слів»✒️ Умови дуже прості, тому пам’ята ... Детальніше
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
На Аркуші вже:
11808читачів
144260коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: