Майже літо
Настала весна... майже літо,
поміж світу лягає тоненька струна,
наче річка вузенька й блакитна вона,
перев'язує тісно загублене місто.
Пустотливо вітер несе сухоребрик,
перевтілений в сумне перекотиполе,
А тоненька береза як дитина у льолі
омолоджує нерозчищений скверик.
Сонце світить здалеку гарячим промінням,
з-під сухих патиків визирають квіти і трави,
уже й маки повикидали свої була́ви
І павук швидко звив собі павутиння.
Просто літо скоро гулятиме простором —
полем, тим містом і здичавілим сквером.
Я щорічно бачу себе лиш суфлером,
а природа є вічним незмінним актором.
...