День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / Поезія (5576)

Майже літо

Настала весна... майже літо,

поміж світу лягає тоненька струна,

наче річка вузенька й блакитна вона,

перев'язує тісно загублене місто.

Пустотливо вітер несе сухоребрик,

перевтілений в сумне перекотиполе,

А тоненька береза як дитина у льолі

омолоджує нерозчищений скверик.

Сонце світить здалеку гарячим промінням,

з-під сухих патиків визирають квіти і трави,

уже й маки повикидали свої була́ви

І павук швидко звив собі павутиння.

Просто літо скоро гулятиме простором —

полем, тим містом і здичавілим сквером.

Я щорічно бачу себе лиш суфлером,

а природа є вічним незмінним актором.

...

Citrus _S_M

"Мій ангел навіки"

Малесенька моя, прошу, не плач,

І серденько своє не край так сильно

Я птахом між світами, ти пробач,

Бо небо ж забирає не насильно.

Я подивлюсь на тебе десь згори,

Обійму теплим вітром знов на сході

Дощем рясним я змию всі сліди,

Щоб сліз не було видно при нагоді.

Я тут, з тобою, дихаю в чоло,

Цілую ніжно променями сонця

Я світлим спогадом у тобі є давно,

Ти витри слізки та поглянь у віконце.

Десь там, де веселковий перелив,

Бурхливий танець хвилі свій танцюють

Я тихим шепотом, колоссями полів,

Прийду у сні, такі думки рятують.

Скажи, що не даремно вірю я?

Що, сонечко моє, буде щасливе

Ти пам’ятай, що є і ще сім'я,

Тепер я ангелом літатиму над ними.

...

Катерина Цвігун
16+

"Спогад"

Чому усі мелодії про тебе?

Чому закривши очі море сліз?

Як ніби вперше подивлюсь на небо,

Обіймів плющ між нам як проріс?

Тримай до хрусту, ніби ту втікачку,

Цілуй мене до крові на вустах

В твоїх обіймах тану, я слабачка,

Шматуєш мене дико, душить страх.

Це він її смакує, наче страву,

У нутрощах відлуння самоти

На тебе лань, хижаче, так чекала,

Від слів твоїх фіалки проросли.

Вона, немов Коран для атеїста,

Ковток води для спраглої душі

Бери її хоча б посеред міста,

Де був бетон, розквітнуть знов сади.

...

Катерина Цвігун
16+

"Покарання"

Мрію я знову про медовії очі,

Ніжність тих вуст, що палкі серед ночі

До тла я згораю, тебе відчуваю,

Кожну хвилину себе лиш благаю.

Ти не лети, моя душенько юна,

Хто його знає, можливо, фортуна?

Розум мовчить мій та серце тріпоче,

Хочу всього я тебе — це дівоче!

Страху вже немає, іду я до нього,

До ніжності рук, як за голосом Бога

Тепло відчуваю, мурашки по тілу,

Втрачаю себе, хоч аби не згоріло!

Палке те кохання і довгії ночі,

Цілунки бажання, я більшого хочу

Не тіло, не розум, а всю твою душу,

Я п'янко допити себе тебе змушу.

...

Катерина Цвігун
16+

"Береги кохання"

Забери мене собі ти назавжди,

Так міцно ланцюгами прикувавши

Я до матерій, атомів у тобі,

Ми зіллємося, океаном ставши.

Пливу у тобі, шовком доторкнусь,

Зруйную скелі мороку нічного

Я хвилею об серце розіб’юсь,

Розтоплю лід чекання вікового.

Зігрію душу диханням своїм,

Обійму ніжно десь посеред міста

За шелестом каштанів той прибій,

Між нами вже далеко є не іскра.

І шаленієм, наче діти, день за днем,

Любов на смак, немов цукрова вата

Ти притулись та заспівай пісень,

Бо нелюбов страшніше, аніж страта.

...

Катерина Цвігун
16+

"Твоя"

Солодкий вечір, цвіту аромат,

У твоїх тану, любий, я обіймах

Над нами небо в зоряних стежках,

Ти роздягай, скоріш пиши картину.

Дивись уважно, та не копіюй,

Відтворюй точно мапою кохання

З тобою в одне ціле зіллємось,

Летітимуть жарини, як востаннє.

Запам’ятай мене прошу таку,

Гарячу, несподівану й нестримну

Як літній вечір, запах ялівцю,

І щиру й непорочну, як дитину.

І карі очі, відблиском своїм,

Чарують та турбують одночасно

І шкіри аромат таким п’янким,

Що з розуму зведе тебе невчасно.

ЇЇ вуста ціловані дощем,

Що за своїми ти тепер ховаєш

Згоратиме усе у тобі вщент,

Про силу поступово забуваєш.

Вона, як відьма, з розуму зведе,

Ідеш за голосом покірно, мов дитина

Вона в тобі пробуджує живе,

Ніхто крім неї, бо вона — Єдина.

...

Катерина Цвігун

"Дивні почуття"

Ти хочеш все і серце й почуття,

Ти хочеш випити та не залишити

П'янієш швидко не від келиха вина,

Вона дурманить розум, пахнуть квіти.

Шепоче тихо вітер: «Буде так... »,

Але троянда коле невгамовно

До тебе я шукаю інший шлях,

Без слів, без крові, хочу невимовно.

Твій запах шкіри ніжний та п'янкий,

Країна ще якої я не бачив

Ти океанський бриз і помах вій,

Чаруєш як хлопчиська — не пробачу!

Собі я не пробачу почуттів,

Я як дитина, яка вірить в диво

Одного дня змінила все життя,

Я сенс знайшов! Кажу тобі так щиро.

Боїшся ти і я тебе боюсь,

Ми дві планети не в одній орбіті

Одного разу з силами зберусь,

В дарунок принесу усе на світі!

...

Катерина Цвігун
16+

"Недоля"

По холодній сповзаю стіні тихо я,

Блідими вустами стікає сльоза

Чекає тебе, задихається млосно,

Обламані крила, для тебе це просто.

Дивлюся крізь свічку і вкотре згадаю,

Терпкий аромат і солодкий смак чаю

Щось дивне тріпоче, забуте навмисно,

Та клята ця пам'ять не хоче щоб прісно.

Так дурно, так дивно, так рясно і п'янко,

Для тебе давно це було все так ясно

А я так хотіла лиш просто любити,

Аромат твій вдихати, тобою п'яніти.

Не рятують прокляття, холодний знов душ,

Почуття мої — сміття, сказав: «Кроком руш!»

Пообіцяю тобі я одне лиш навіки,

До скону тобі буде вихід чманіти.

І знову так дурно, і рясно, і п'янко,

Лиш сніг за вікном наш єдиний суддя

Пригрітися душею хотіла я рв'яно,

Та брилою льоду вмить стала вона.

Під гучний стукіт серця і звуки метро,

Іду назавжди я з життя лиш твого

І не живе вже у мені сліпа віра та,

Зупинка «Недоля» на двох у нас одна!

...

Катерина Цвігун
16+

"Меланхолія"

Меланхолія, я метеликом лечу

На струмінь світла від вогню

На згарищі надій знаходжу ту,

Платівку про любов твою страшну.

І грають струни чорної гітари,

Це вже не звук легенької забави

Не скрипка шлях веде до серця свій,

Терпкий парфум і всесвіт поміж вій.

Шалений бриз ласкає моє тіло,

Воно тебе шалено так хотіло

Пізнати глибину всіх відчуттів,

Шкода, що серце ти своє закрив.

А може не закрив, проте скував,

Диявол сам тобі пророкував

І тихо нашептав тобі на вухо,

Вона біда і крах міцного духу.

А хто ж сказав, що правда те була,

Що зірка ясна долею гула

І з попелища, що було у нім,

Його ж бо не врятує і тихий грім.

Ні сонця світло, ні дощів відрада,

Тобі не допоможе, знай це правда

У жилах її кров вже не кипить,

Моли годинник, час тебе вістить.

Летить над морем, пір'я розсипає,

Вона як ангел, щастя провіщає

Не світить променем вже у твоє вікно,

Дарує іншому тепер своє тепло.

...

Катерина Цвігун

Присяга

Я зітру кордони,

Я здолаю море.

Закричу пронизливо,

Встану і впаду;

Задзвоню у дзвони,

Крізь суворий погляд

Вилікую піснею,

Квіткою зійду.

Я не потопаю

В відчаї безмежнім,

Я вмалюю смуток

У добра броню;

Словом розрізаю,

Правди й волі лезом,

А перемагаючи,

Й слова не зроню.

Присягаюсь вчинком,

Присягаюсь жестом,

Що в душі прекрасній

Зацввіте весна;

Біль змалюю ликом,

Сум наповню сенсом

І не буду в горі

Більш ніде одна.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Кити

Чи ревінням далеким між хмарами повняться відзвуки,

В голосінні, здається, чорнішає небо китів,

І чорнилом заправлене лоно небесної музики,

Порожньої ночі, важких океанських хвостів.

Б’ють фонтаном зі свистом повітрям наповнивши тушу,

Вигинаючи ребра-шпангоути біблійних часів,

І оббиті грозою чорним вихором стягують душу,

Звуком грому пустим від безсилих вгорі плавників.

02.06.2019

...

Володимир Каразуб

Сльози янголів

Плачучі янголи.. їх сльози з крові.

Їх крила зламані, їх душі в полоні.

Їх тіла зневолені, імена забуті,

Голоса їх вкрадені, крики й біль - не почуті.

Зброя опущена, долі немає,

Та будь той проклятий, хто правду ховає.

Небеса спалені війною й ненавистю,

Мрії янголів знищені жорстокою реальністю.

Рай навіки загублений, вбитий богами,

Янголи пали - не загояться рани.

Сльози янголів чисті, мов гірка молитва..

Вони всі загинули - завершена битва.

...

ekorj

Речення

Рекла про волю, відданість, свободу,

Я мріяла, шукала, берегла;

Ішла у бій за згоду і незгоду,

Не забувала, вижила, цвіла.

Летіла птахом над чудним розмаєм,

Весняний цвіт збирала у букет...

Я спілкувалася з пресвітлим гаєм,

Виспівувала той тремкий куплет.

Я мовлю серцем про свободу слова,

Малюю віршем щирі почуття.

Тримаюся за промені любові,

Радію й плачу щиро, мов дитя.

Не розпрощалась я із власним цвітом,

Не тільки у минулому цвіла.

Нестиму в світ поезію привітну,

Щоб вільною й душевною була!

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

My wings

Мені сказали розправити крила,

але... їх давно вже немає...

Я їх від себе десятиліття тому відпустила...

Вони не повернуться більше... а я їх вже не чекаю...

Я йду по землі, по забутим, старим дорогам,

шрами на спині затягнулись блідими рубцями,

минаю храм забутого усіма стародавнього Бога,

а може він не забутий і досі живе поміж нами?..

Я проходжу мости, старі дамби, слухаю спів води,

уночі засинаю під кроною німого клена,

їх нема і не буде, а все ще так тягне туди,

у світ, що навіки тепер закритий для мене.

Я стираю підошви у кров, але далі іду й залишаю червоні сліди,

цей шлях не для мене, але більше немає куди повертатись,

мене все ще тягне піднятись у височінь, туди!

Чи є спосіб звідси, з землі, до синього неба дістатись?..

...

Yana

Кінець

Свобода- рабство,

Правда- брехня.

Устати- впасти

В глибокий яр.

Зневіра тиха,

Крик ще тихіший.

Сопілка лиха,

Що глибше й глибше...

Ланцюг до крові

І темна тінь.

Згубитись в морі,

Удалечінь...

Цей шок, погрозу

Створив митець.

Цей відчай, втома- уже кінець.

Митець пречорний,

Митець забутий...

Не кожен знає

Про ту відсутність.

Відсутність в світі

Того зізнання,

Відсутність щирості і бажання...

Цей вірш безсмертний,

Хоч автор- ні.

Цей біль на стертім,

Пустім полотні...

)квітень 2023 р).

...

Віршотвориця
12+

Я- учениця

Я- учениця. В прославлено-чорних кайданах.

Не маю престижів і айсбергів всіх на меті;

Стараюсь не бути у гострих, болючих обрамах,

Щоб гірко й нестерпно не стало в подальшім житті.

Немає в очах самоти, не підкорена владі,

Не хочу я більш уникати життєвих проблем...

Люд мовить серцями, що щирість- великая вада,

Та саме душевна відсутність- одна із дилем.

Я- учениця. Ще досвід малий за плечима,

Можливо, сердечне коріння ще не проросло,

Та бачу душею я те, що не бачать очима-

Таємне, підступне і тихо приховане зло.

Коли я зустрінуся знов із потоками осені,

Коли відгримить на світанні вже сьома гроза,

Зі мною там, поруч, ітиме нескорений досвід,=

А потім летіти ми будем в самі небеса.

Я- учениця. В незвідано-білій картині.

Носитиму в серці пресвітле майбутнє своє.

Врочисто-прославлена, маловідома година

Мені сили духу завжди й перед всім додає.

Болюча розрада не стане мені назаваді.

В душі я носитиму колір пречистого неба.

Не хочу я бути шедевром розхвалення ради,

Не хочу для всіх, але хочу, можливо, для себе...

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Idem per idem

Idem per idem. За обрієм, сонцем, за горизонтом

По осях: x, y, z. За Мертвим, Білим, Евксинським pontом,

За твоїм плечем, за ребром, під і вище,

За вчорашнім, прийдешнім, в шафах, на горищі,

За словом, в словах, в простоті, пустоті,

За ліжком, в пружинах, і в їх частоті,

За тінями, світлом, за світлотінню,

За поглядом, дотиком, за шепотінням,

За часом, безмежжям, і часом без меж,

За вірою, боже, в одне і те ж;

В сльозах, за любов'ю, в надії, руках,

За скалками, п'яних від болю очах,

За небом, за богом, за словом Прости,

Незмінно був я, до незмінної - ти.

29.06.2020

...

Володимир Каразуб

Виняток

Виняток з виключень.

Місяць без зірки.

Доля величная,

Важко і гірко.

Кинута в прірву

Остання надія;

Страх безнемірний,

Слово і дія.

Влада прегостра,

Зоряна ніч;

Невтішні прогнози,

Без власника річ.

Друг другом кинутий,

Поклик забутий;

Вечір полинув

В далекую скруту.

Той, хто обмежений,

Завжди повинен.

Я ж- незалежна,

Я вільна, єдина.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Мені здається...

Люди стомилися від людей –

це складно натягати на себе посмішку,

у тиші бездонних і темних ночей

бути таким, як ти є, невиданою виявляється розкішшю.

Люди стомилися від брехні,

але зупинятись ніхто не збирається,

слова ці сумні та водночас, на диво, смішні,

ніхто не відмовиться від гри, в яку з таким захопленням грається.

Люди стомилися... Так, дуже стомилися...

Бути людиною виявилось складніше, ніж можна собі уявити...

Чи є мануал, як людиною можна зробитися?

Є, але не прочитати його, його можна лише прожити.

...

Yana

Повік

Зів’ялі квіти

Зустріли криком.

Повік не зраджу,

Повік не звикну.

І не зламаюсь,

Не підкорюся!

Я буду поруч,

Не відречуся!

Сікти кинжалом,

робити разом...

Не звикну жахи

Творить в екстазі.

Повік не втрачу

Свою надію

І в небуття хай

Піде бездія.

Зів’ялі квіти

Зростуть весною,

Життєва клумба

Розквітне любов’ю.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Шаман

Кристалами солі сяяв лиман,

Вітер в ріденькій траві шумів,

А під курганом сидів шаман,

Обрій над річкою посірів.

— Готуйся, братику, скоро час, —

Шаман у небо видихнув дим.

— Вже довго море чекає нас. —

А вітер бризом запа́х морським.

Докурював люльку сивий шаман,

Засмаглий мов золотистий степ,

З очима сірими, як туман,

З різкими лініями щелеп.

Підвівся на ноги сивий шаман,

Весело вітер в степу заграв,

Засяяв удосвіта весь лиман,

Мов зашарівшись — червоним став.

Підняв автомата з землі шаман,

Зітхнув, бо зброя тепер не та,

Оглянув степ і старий курган,

Торкнувся на грудях своїх хреста.

Вздовж річки рушив сивий шаман,

Тремтіла від кроків його земля,

Шуміло море, гудів курган,

Смерть йшла із Криму по москаля.

Присвячено знайомому воїнові з позивним Шаман. Дякую за захист!

...

Оксана Весна

*** *** ***

Стати лицем до сонця.

Заплющити очі, вмиватися променями.

Стати лицем до сонця.

І гладитиме воно своїми долонями.

Підняти очі до неба.

І хай відлітає все, що злетіти повинно.

Враз — озирнутись на себе.

І далі — лише вперед! Лише невпинно!

Відкрити серця віконце.

Щоб наповнилося новим, незабутнім.

Стати душею до сонця.

Щоб знайти. І створити майбутнє.

07.04.2022

...

Світлана Патра

я тепер слабка

стискається повітря навколо мене,  

зриваються на кожен рух слова, 

а чи вбачаєш ти за одкровення 

сказати прямо: я тепер слабка. 

тепер моя крихкість уся назовні, 

тепер моя сутність зовсім розхриста,

я вся фракційна, я вся зерниста, 

і сиплюсь, сиплюсь, втрачаю змісти. 

рукою стерла б своє обличчя, 

зрівняла б в тишу усі слова,

і тільки випне, і тільки зрісши 

під самий корінь уріжу враз.

щоб було чорно, а зверху біло 

і ти ніколи не зрозумів, 

якої більше насправді сили 

було й не стало тепер в мені.

2023

...

Анна Жайворонок

Моя любов

Прекрасні барви різнокольорові в душі моїй переливають

І дивні солов’їні співи в серденьку моїм не угасають.

Відлуння в серці чую я- то любов до мене озивається,

З усієї сили в життя моє вривається.

Любов моя прекрасна й неповторна

Взиває, кличе й манить пізнати її.

Любов моя в серці квітне і все заповняє,

Мене вона в світі цім тримає.

Гаями безкраїми розлягається

І ні миті у своєму виборі не сумнівається.

У світ дивний поринаю і бачу світло надії,

Любов моя здається здійснить усі мої мрії.

Ніхто її вже не зупинить, якщо вже корені пустила,

Хитра одначе- мене вона в свої сіті зловила!

Не соромно любити- соромно любові не пізнати,

В чому ж сенс тоді, якщо головного в світі не знати?

А я маю сенс і радію- що не доводиться у пошуках блукати,

Від життя цього треба любові вдосталь брати,

Щоб радість і затишок у душі мати.

...

Діана Гобой

Антика

Ці очі бурштином налитої антики,

Погляд, і пишно заплетені бантики.

Архаїка часу жіночих очей,

Мільйони безсонних банальних ночей.

Живопис, музика… любов одинока,

І фантики, фантики – смерть вирлоока,

Ці очі дзеркальні її двійника,

І губи, і груди, граційна рука...

Та ядра-зіниці і дзенькає ланц.

Двадцять перше століття… диван… декаданс.

16.06.2019

...

Володимир Каразуб
12+

Убити мертвого, живого воскресити

Убити мертвого, живого воскресити,

Брехню ховати правдою й роками;

Втопитись в миті, міст неспалений спалити,

Беземоційність заховати почуттями.

Зустріти янгола в земному злому світі,

Поговорити віч-на-віч зі смертю;

Кричати мовчки, холодом зігрітись,

Піти увись, усі червоні межі стерти.

Життя в життя повік не можна перелити.

Мовчати голосно, щитом оборонятись...

Убити мертвого, живого воскресити

І смерті все своє життя боятись.

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Німота

Мінливі думки

Як сни

Сплелися зміями

Похмурі і німі

Без слів

Без мрій

Без дій

Гливка велична німота

Повільно рота роззявля

Глуха, сліпа

Кричить без слів

А з крихт розтерзаних надій

Знемога пророста

Іду

Бреду

Повзу

Крізь неможу роблю цей крок

У тілі забагато вже дірок

Не зібрати пазл цей нікому

Крізь біль і втому

Свій меч я підійму

І більше кроків не зроблю

Нема сил

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Мрії - кола на воді

Спали про мене давні спомини:

Старі й пожовклі як листи.

Усі слова поденням втомлені.

Їм важко далі зміст нести.

Закинь на стрих альбоми пам'яті.

Там знимки "вицвіли" давно.

А більшість з них вже часом пом'яті.

І не крути старе кіно

З його банальними сюжетами,

В яких ми - глупі й молоді.

Роки промчалися кометами,

А мрії - кола на воді.

І всі ми - бранці неповторності:

Вже так не буде, як колись.

На хвилях зрілої мінорності

Ми в різні боки розійшлись.

07.05.2020

...

Мирослава Сидор

Заграйте, пане, плонез!

Заграйте, пане, полонез.

Нехай танцюють в залі тіні.

Бо промінь сонця був і щез.

Бо він - не справжній. Він - осінній.

Заграйте, пане, полонез.

Нехай запросить Вітер Тишу.

Спочатку - з нею, потім - без...

Тиша сховається у нішу.

Заграйте, пане, полонез.

Життя іде поважним кроком

Від похоронів й до імпрез,

Лиш би не сплутать ненароком

І танцювать по вістрю лез.

Поважно, чинно і фатально.

Заграйте, пане, полонез.

Заграйте тихо і печально.

15.10.2020

...

Мирослава Сидор

Коли закінчиться війна

​​Коли закінчиться війна,

Я хочу виплакати сльози,

І наревітися сповна

За тих, хто гине у облозі.

Коли закінчиться війна,

Я хочу друзів обійняти,

Яких розкидала вона

В країнах, де мовчать гармати.

Коли закінчиться війна,

Я хочу виспатись спокійно,

Й не чути, як гуде стіна

Від вибухів, де рвуться міни.

Коли закінчиться війна,

Я вдячним більше бути хочу

За звичні Божії дива:

За мирне небо, сон щоночі,

За ручку доньки у руці,

За зелень трав і спокій вітру,

За сонця теплі промінці,

І неба райдужну палітру.

Коли закінчиться війна...

А поки я благаю Бога:

Нехай зупиниться вона!

Хай прийде з неба допомога!

08.03.2022

...

Сергій Степанюк

Сонет ІІ

Яких ще слів в тобі не знаю я,

А ті, що знаю – чи вони потрібні?!

Як в безворушші сказанність твоя,

Що ясним небом зрівнює подібність.

Так в тихім небі спалахне зоря

Тобі явившись в дивному сузір’ї

І ти впізнаєш серцем немовля

У цьому обважнілому склепінні.

В годинах вічність бавиться у дні,

В собі з’єднавши цільні половини;

Так ніжки циркуля описують земні

Та безкінечні обрії дитини,

І в цій недосконалій повноті, -

З тобою я, а ти в мені віднині.

03.06.2019

...

Володимир Каразуб

"Той" день

Ми мріяли про світло,

Про радість, про тепло.

Про те життя, що звичним є для всіх.

Те, що мало безліч незабутніх втіх.

Ми щастя всі хотіли та любові.

За Маслоу були всі ми на верху.

Та раптом, всі за ніч одную,

покинули це все у пустоту.

В ту ніч все небо було різнокольорове,

фарбоване у люті кольори.

Червоне, як та кров, що досі ллється,

та чорне, як душа у ворогів.

Ми плакали, боялися за себе,

за наших рідних, за свою сім’ю.

Та ми стояли, і досі стоїмо ми.

За нашу перемогу. За країну У

...

Корицька Дарина

Про вірші

А кожен вірш, неначе фенікс з попелу,

Народжується десь у небесах.

Мандрує він просторами широкими

І тихо лине в душу до творця.

Він дивиться на світ з гори прекрасної,

Барвисто розквітає кожну мить;

Черпає силу із натхнення ясного,

А потім, наче птах, до нас летить.

Ось строфи перші на папір написані,

Ось закрутились барвами слова;

Летять до нас вірші із неба чистого

І вся душа при цьому ожива.

А кожен вірш- неначе фенікс з попелу,

Дарує усмішку завжди усім.

Бо жити й розквітати він народжений,

А ніжна муза- то для нього дім.

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Мурали весни

Мурали весни малюються.

Так хочу її, що аж...

У котики вбралась вулиця —

Лікуючий антураж.

Сніжок ще паде, ура'зливий.

Припудрює щоки дням.

А в небі — хмаринки пазлами.

Про літо віщують нам.

Знов "Кача"...

Як сон і марево.

Життя — біг по лезу, та...

Весна всіх відпоїть варивом,

Безумна!

Палка'!

Свята!

...

Тетяна Волошина

Я до тебе з миром

Опусти свій меч та відкрий забрало

я до тебе з миром.

Залиши свій гнів і палюче слово

я до тебе з миром.

Відпусти себе від образ вчорашніх

я до тебе з миром.

Подивись на моє чоло - там немає печатки зради

я до тебе з миром.

Помогти відтягти щита? Він важкий, я знаю.

Бачиш, я не така й страшна,

Як казали голоси позаду.

Тсссс… Не кричи. Кров уже пішла.

Я була собою.

МГ@ 03/2023

...

Мар'яна Гінзула

Зелене і живе

Як я помру, мене закомпостуйте,

І на землі, що створена з мене,

Не треба насадити ні жоржин, нічого,

Лише тополі треба для щастя... і мене,

Бо так люблю я за життя, сьогодні,

Усе оте зелене і живе.

Мені очищене повітря —

Мов для птаха волі.

Так мені треба, тополе, тебе.

...

Солом'ян Колос-Рейн

А я обожнюю весну

А я обожнюю весну:

За цвіт прекрасних, милих квітів,

За пісню щиру, голосну

І за нагоду порадіти.

А я обожнюю весну:

За спів її птахів чудових,

За днину сонячну, ясну,

Барвисте небо кольорове.

А я обожнюю весну:

За ранні і вечірні роси,

За чай гарячий у саду,

За спокій, радощі та сльози.

Вона, мов дівчина в вінку,

До нас щороку ходить в гості.

Цінуймо пісню ту дзвінку,

Простору, багатоголосу!

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Сама собі

Я собі все: ворог, друг і наставник,

Вічний, вогненний, тремкий поводир,

Вчитель суворий, учень беззахисний,

Я підопічний і я командир.

Я собі відчай, утіха і горе,

Вітер, мороз, снігова заметіль,

Нестримне, глибоке, стривожене море,

Я смуток болючий і полум’я в нім.

Плакати зовсім немає вже змісту...

Муки душевні, поставлено ціль.

Не треба ніяких обдуманих істин,

Бо я собі тиша, розрада і біль.

(березень 2023 р)

...

Віршотвориця

Ще трохи почекай

Нам день за днем новини обіцяють,

І віриться - ще трохи потрепи! -

Та знову в небі зорі всі засяють,

І пройде час невтішної біди.

Ще трохи почекай - і знов все буде:

Каштани на Хрещатику цвітуть,

А в ботсаду бузок, і всюди люди -

Усміхнені спокійні люди йдуть.

На літній сцені танго та фокстроти

Танцюють пари в сутінках п‘янких.

І на містку кохання - знову клопіт -

Навішали закохані замків.

А влітку вихідними - до Одеси,

Без сумнівів з маленьким рюкзаком

Під шепіт хвиль відігрівати серце -

Теплом та оксамитовим вином.

І мирний Маріуполь та Бахмут

Відновлять спокій, втрачений у них.

Стрибають діти невгамовні на батут

І всюди лине їх щасливий сміх.

...

Ірина Руденко

Заховалося місто у вечір

Заховалося місто у вечір,

Лиш зрадливо мигтять ліхтарі.

Розтрусилася десь колотнеча,

В ніч будинків пливуть кораблі.

Сніг січе і січе безборонно:

Все бинтує навколо зима –

Прикриває розтерзане лоно

На ріллі, що зорала війна.

Прикриває із сумом руїни,

Притрусила зрадливий наст,

Винувато прийшла до країни,

Не дарує нікому прикрас.

Бо в бою кров бійців закипає,

Не один впав на полі солдат

Там, де сонях насінням стікає,

Почорнілий від болю і втрат…

Заховалося місто у вечір,

Сніг байдужо січе і січе…

Та не спинить він бою клекіт,

Доки ворог назад не втече.

І настане той час весняний,

Крикне кожен: Хвала бійцям!

Що стояли мужньо, незламно,

Щоб спокійно жилося нам,

Що життя принесли у жертву,

Коли Марс вимагав: На щиті!

Побратимам повік не стерти

Болю втрати в години оті…

Не сховається місто у вечір,

Будуть рясно світити вогні:

Перемогу піднімуть на плечі

України відважні сини.

...

Світлана
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112871коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: