Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

О, Маріанно, мила Маріанно

О, Маріанно, мила, Маріанно!

Скажи мені чому же я одна?

О, де ж юнацтва та пора,

Коли кохання перше йде?

Це, що зима і досі

Чи це ще не прийшла моя весна?

О, Маріанно, мила, Маріанно!

Як сумно на душі мені.

А ти ж все знаєш, правда?

Кажи коханая, милая любов мені

Чому все так, а не інакше?

І чом не чую я блаженнії слова?

О, Маріанно, мила Маріанно!

Ти ж віриш, що розцвіте святе кохання?

Прийде у серце новая весна.

Заграє юнацьке серце те,

Що довго обливалось біллю.

Давай же! Я вірю, Маріанно!

...

ElizaLoiren

Вірш Памʼяті Герою України Таранусі Дмитру Сергійовичу (Джокер)

****

Його ім‘я повинні знати всюди

І посмішку чудову пам‘ятати

Наше покоління навіки

Буде Дімі Таранусі, шану віддавати

Вже сніг його могилу засипає

Похований він між своїми, та не там

Батьки чекають вдома домовину

Із Дімою, що відданість віддав

І як його душа взлітала в небо

Я точно знаю він ще не хотів

Та значить так для чогось треба

Щоб Янголом до Бога відлетів

Як дощ іде то небо завжди плаче

А я за спокій віддано молюсь

Мій Діма все життя для мене значив

Та вже мені його не віддадуть

Скінчилася земна твоя дорога

Пішов у вічність це вже назавжди

Чомусь написана така для тебе доля

Піти від нас ще зовсім молодим

Автор:Стрельченко Надія (Усмішка)

...

Усмішка

Любов ісуса

Простягнута рука, утерті сльози,

Відпущені гріхи, і тихий мир.

Це не початок світової прози,

Це - мій надійний у житті орієнтир.

Забуто страхи, розпач, самота,

Метаморфоза Божого створіння

Коли довкола темрява й слота,

Я сяю серцем, це ж бо - Боже повеління.

Усі чини свої на Господа кладу,

І час не гаю на дочасне, й тлінне,

Упевнено до перемоги з ним іду,

Не обертаюсь, це ж бо Боже повеління.

Любов Ісуса - це великий дар Отця

Ти поспішай його в собі плекати,

В любові наближайся до вінця,

Бо радощів без Бога не пізнати...

© Ірися Ластівка ( квітень 2023 р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

With the lord

Серед хмар вершково-полуничних

Небеса сапфірові пливуть,

Серед дій щоденних,тілу звичних,

Ти про Бога в серці не забуть.

Спів пташок цнотливих весняних,

Їх гніздечка,що любов'ю звиті,

Між людей,безжальних крижаних,

Буть,теплом і світлом в цьому світі.

Потанцюй під весняним дощем,

І дозволь Творцю,образи змити,

Хай покинуть серце,біль і щем,

Щоб мов діти в Господі радіти.

© Ірися Ластівка ( духмяний квітень 2023 р.)

#thank_god_foreverything

...

Ірися ластівка

НАША ЕПОХА

Роки свистіли кулями над головами —

Там, де були ми, а ще ті, що із нами.

Вовками судомно вили вітри.

Нелюдських здолано бід — не одну й не три.

Розверзті пащеки безодні — над усіма шляхами.

Ти, що була зі мною, як Місяць сходив над нами,

Чи пам'ятаєш голос моєї замріяної гітари,

Регіт часу, паракордом вплетений у примари,

Запахи й звуки нещадних боїв нічних?

Знай, що усе — ненамарне,

Навіть якщо невимовно болить.

Заглядаючи вовчим світилом

Туди, де кожна душа — лиш мить,

Крокує у безвість епоха з роздертим нутром.

© Максим Солодовник, 2. 12. 2022

(p) Eisenturm, видавець і PR-підтримка, 2022

...

Максим Солодовник

Тут від ратуші на квадратній площі

Тут від ратуші на квадратній площі,

Що годує нічних метеликів,

В ніч блукають всі тіні парами,

Що корінням ростуть з алей.

Авроро, між цими фасадами,

тінь моя одинока тулиться,

І скрадається під балконами

в ніч сповиту твоїм плащем.

Ти над містом, над білими гронами,

що годують нічних метеликів,

П'єш із мороку міста запахи,

І чорнило мокаєш з калюж,

Ти цілуєшся із маскаронами,

І смієшся над скверами й парками,

Ти розписуєш вулиці шепотом,

Щоб пропасти до ранку дощем.

Авроро, між цими фасадами,

тінь моя одинока тулиться.

Хмари, хмари збираються високо,

І відсвічують сяєво в ніч,

Як довкола охоплені місяцем,

Скаженіють безсонням втомлені,

Ті, що йдуть по розписаних вулицях,

Обігріті твоїм плащем.

16.08.2020

...

Володимир Каразуб

ЗГАДАВ ПРО ТЕБЕ

Сьогодні раптом я згадав про тебе

І серце стало частіше битися,

Але немає в тому вже потреби,

Щоб думкам та мріям ще коритися.

На фото глянув я у твої очі…

А було, що я з них погляд не зводив.

На мить згадав найкращі дні та ночі,

Які колись я з тобою проводив.

А може взяти, просто подзвонити?

Та просто так, без всякої причини

І про все з тобою поговорити,

Але я відкладаю це щоднини...

Написано: 20.11.2012.

Відредаговано: 24.04.2023.

...

Мирослав Манюк

My wings

Мені сказали розправити крила,

але... їх давно вже немає...

Я їх від себе десятиліття тому відпустила...

Вони не повернуться більше... а я їх вже не чекаю...

Я йду по землі, по забутим, старим дорогам,

шрами на спині затягнулись блідими рубцями,

минаю храм забутого усіма стародавнього Бога,

а може він не забутий і досі живе поміж нами?..

Я проходжу мости, старі дамби, слухаю спів води,

уночі засинаю під кроною німого клена,

їх нема і не буде, а все ще так тягне туди,

у світ, що навіки тепер закритий для мене.

Я стираю підошви у кров, але далі іду й залишаю червоні сліди,

цей шлях не для мене, але більше немає куди повертатись,

мене все ще тягне піднятись у височінь, туди!

Чи є спосіб звідси, з землі, до синього неба дістатись?..

...

Yana

ТВОРЧІСТЬ

Записуйте ідеї на папері,

І втілюйте їх насправді у життя.

Творчість відкриває у світ всі двері

Нового та цікавого майбуття.

Думки наші – це скарб, що є безцінний,

Тож не губіть їх марно в порожнечі,

Бо від них залежить світ благочинний,

Творіть – ще не придумані всі речі.

Творчість – це крила, що дають нам волю,

Літати вільно й далі, ніж хотіти,

Творити щось незвідане уволю,

Щоб світ набагато кращим зробити.

Тож ви записуйте ідеї ваші,

Втілюйте їх у життя незабутнє,

Бо саме це творче мислення наше,

Це для щасливого світу майбутнє.

Вірш до Всесвітнього дня творчості та інноваційної діяльності. (21.04.2023.)

...

Мирослав Манюк

Не без київського мотиву

Це певно

досконала низка днів.

Не те що все

ладнається й вдається,

що напартолив і нагородив,

але шикується, як

Ludus Duodecim

на лінії останній.

Це певно є.

Та іншої не буде.

Такий собі дванадцятий трамвай.

Ні виходу, ні знаку, ні облуди.

І ясно так,

хоч очі закривай.

Нехай тоді

в печальному реєстрі,

що нашою бідою ні на час

не погорює,

скажуть: ся година

нарешті щире слово породила.

Як чобіт між

кросовок адідас.

Негусто випало.

Увага як

грузило.

Червневий шал -

лютневі холоди.

Ні дня ні ночі.

Ані посуха, ні злива.

І піднімає

зграя вересклива

своєму старшому божку

на ймення Див...

...

undyber

Крокви вічності

Ти потрібна мені тут, поряд,

Як підручник з історії, як старі амфори,

Як фізичному світу відкриті формули

Весни, що кружляє цвітінням метафори;

Як небо в якому біліють крокви

Великих надій і безповоротного

Часу в якому блукає дотик

Долоні бога, птахів, безпілотника;

Як музика Шуберта під звуки вибухів

На фоні неба, весни, історії.

Десь на десятому, сотому поверсі

Відкриється книга іншостороннього,

Як відкриває рахунок бляшанкою

Хтось по уявних воротах ударивши, -

В місті де меблі живуть за фіранкою,

В місті де книги летять за хмарами,

Там де здригаються пагорби сонні ще,

Там де сигнали кружляють маршрутами

І залягають у відеосонмище

Давно як пройденого, але забутого.

Не знаю, можливо, середньовіччя

Вертає до вулиць задушним фатумом

Із безнадійною спробою в вічність

Поцілити сплюснутою в світ бляшанкою.

17.03.2022

...

Володимир Каразуб

Я вперше відчула себе молодою

Я вперше відчула себе молодою,

Відчула, уперше за довгі роки.

До того я була старою, слабою,

А тут, геть раптово – нові сторінки.

Гуляти, кохати, любити, дружити,

Вертатись додому о пізній порі.

Не лиш існувати потрібно, а й жити,

Не зґавити юності дні золоті.

Я вперше відчула себе молодою,

Уперше відчула, чим інші жили.

Проснутися разом із ранку росою,

Заснути під тихі гітари пісні.

Світанкове свіже повітря вдихати,

На даху із друзями п’ючи вино;

Чи вдома, під бій крапель дощику грати,

Співати, кричати з відкритим вікном!

Уперше не заздрю, що інші раділи,

Я вперше проснулась, я вперше жива!

Свобода легені по вінця налила,

Я вперше відчула, що вільна була.

...

Романа Скринько

ЗАПОВІТ ЯНГОЛІВ

ЗАПОВІТ ЯНГОЛІВ

7.04.23

Над Бахмутом ранкове сонце,

Проміння небо розчиняє,

То душі тих відважних хлопців,

Господь до себе забирає,

То душі янголів народу,

Найкращих Воїнів синів,

Що за країну і свободу,

Безсмертним янголом злетів,

Живи народ наш і нащадки,

Ніколи їх не забувай,

Пішли у рай сини козацькі,

За волю нашу ПАМ'ЯТАЙ,

Ніколи чуєте НІКОЛИ !

Не забувайте про ці дні,

Коли ці промені ранкові,

Були болючі і страшні,

Назавжди чуєте НАЗАВЖДИ,

Запам'ятайте дні страшні,

Ніколи більш не допускайте,

Щоб люди гинули в війні,

І коли прийде Перемога,

Будуйте армію міцну,

Щоб не вела вас знов дорога,

На бійню знову на війну,

Віддайте максимум на військо,

Збудуйте купол і кулак,

Щоб міць була стальна армійська,

І щоб було вже завжди так,

Щоб навіть думати боялись,

Напасти знову вороги,

І щоб той міцністю пишались,

Нащадки наші дітлахи,

СЛОВА ЦІ ВАМ ЗАПОВІДАЮТЬ,

ТІ ХТО ДО РАЮ ВІДЛЕТІВ,

Вони тепер спостерігають,

Щоб ти народ їх не підвів ... !

...

Анна

Я кохаю?!

Чи близька ти мені?!

Ти зараз з нею ходиш, сидиш, мовчиш...

Але чи любиш ти її?! Вибач я не розумію

Якщо так то я розумію

Якщо ж ні, то навіщо ти мене мучиш!?

Я жива, чи вже мертва?!

Насправді любила, чи це був просто блеф?

Чому любов до тебе так горить?

Я хочу,,, хочу охолонути, ні не вийде

Не вийде заспокоїтись, ти навіть і не уявляєш як це, коли так хочеться сказати "Я люблю" і все ж не кажеш

Не треба так,не мовчи скажи хоч щось!!!

Ти ж знаєш як це важко прикидатись!

Тільки на папері можна розмовляти

Спокійно так, чесно, не приховуючи нічого

Нічого не бояться, і не бояться що тебе відріжуть

Так викинуть з життя, як папірець

Розтоптаний, порваний, але він був колись потрібний...

...

Мин ХоКа_2022

Сліди твої ведуть у смугле місто

Сліди твої ведуть у смугле місто,

З рудих дахів якого ллється злива,

І скиглить спинка віденського крісла,

В якому вічність поглядом застила;

За підмальовком гір, в небесних шприхах,

Лягають пишні збиті мастахіном

Білила хмар в яких маленька крихта,

Червоного і синього в картині –

Всього лиш спроба вирватись зі сну.

І ти, відкинувшись на півокруглу спинку

У темних плямах бачиш глибину

Відносного та чуєш клекіт грому

В блуканнях світла де ридають знов,

Сердешні вікна буйного пейзажу.

01.12.2020

...

Володимир Каразуб

Муза

Ти полюбиш не ту, що чекатиме.

Ту, що дух ні на йоту мінить.

Ні, не ту, що тобі прощатиме

І собою весь світ затінить.

Більше ту, що на цоколь храму,

Опускає коліна ієродули

І читає античну драму,

І спускається вгору сходами.

Ні, не ту, що на чорних туфельках

Струм стегна налива в поезію;

Ту, що пють, глиняними кухлями,

Ту, що п'яти втирає пемзою.

Ту, що любить, але сумнівається,

Віддається і б’є в живіт,

Ту, що любить коли повертається,

Щоб сказати тобі - привіт!

14.07.2020

...

Володимир Каразуб

ГРОБОКОПАТЕЛЬ

Якось два брати-близнюки,

Яких залишили батьки,

На далекий пішли пустир,

Де був великий монастир.

Стали Господу служити

І молитви підносити.

Один одного любили,

Всюди лише вдвох ходили.

Там же був і один дідок -

Гробокопатель-дід-інок.

Його брати попросили,

Коли прийде час могили,

Обох в ямі закопати

Щоб удвох їм там лежати.

Так життя закрутилося,

Що брати розлучилися.

Поки один далеко був,

То інший смертним сном заснув.

Коли перший повернувся,

Побачив труну, жахнувся,

Та до діда він звернувся:

«Навіщо ти, копатель-дід,

Порушуєш наш заповіт?

Тут моє місце. Ти не знав?

Там брата рідного поклав!

Ти цим образив через край!

Давай, проблему вирішай!»

Дід зі смиренністю сказав

Брату, що у труні лежав:

«Гей! А ну від сну звільнися,

Брату місцем поступися!»

Хочете вірте, або ні:

Мертвий посунувся в труні.

А другий брат туди упав,

Де перший щойно що лежав.

Серце битись перестало,

Тіло у труну упало.

Гробокопатель повздихав

І двох братів там закопав.

17.04.2023.

...

Мирослав Манюк

Ода смиренності

Спустився Ангел додолу,

Щоб узяти мене з собою угору.

І зблідло личко моє поворушитися не міг

І раптом гострий меч пронизав,

Як боляче якби Ти тільки знав.

І двадцять сім дощів на мене Ти послав,

Грішну мою плоть покарав.

Землі під ногами я не відчував

І втратив все що мав

І серце хотіло кричати від болю

За те, що сам зламав собі долю.

Знань в цій голові вже нема, добра нема

І стигне від крові земля.

У цю тяжку хвилину якорем іду на дно

І думаю як статися таке могло,

Що гнити душа моя почала,

До смерті й пекла мене вона довела.

Смирення мені бракує

Можливо саме це мене і врятує

І знов мир у моєму серці запанує.

Ангел на пагорбі стоїть і вирок Божий читає,

До страти мене приговорює.

Зі страху я тікаю,

А куди і сам не знаю.

І влучає Ангельська стріла- я падаю,

Свої тяжкі гріхи я згадую,

Так болить нестерпно

І стає в душі моїй так мертво.

Падаю на коліна і плачу,

Врятуй мене Боже, якщо я для тебе щось значу!

Прокинувся від жаху і болю

Не хотів би я собі такої долі.

І став справлятись я в покорі

Й довго дякував я знакам долі.

...

Діана Гобой

Ода любові

Любов довго терпить, любов милосердствує

Любов тішиться тільки своїм- не мародерствує!

Любов не надимається,

А з вірою й надією знається.

Не поводиться нечемно,

Не стане карати даремно.

Не шукає тільки свого,

Але прагне одного,

Поєднатися навіки і думати один про одного тільки.

Не рветься до гніву,

А лиш звучить в мелодії співу.

Не думає лихого,

Не відвернеться від того,

Хто серцю її дорогий.

Не радіє з неправди але тішиться правдою,

Живе вона нею одною.

Усе зносить вірить у все,

Ніколи кров вона не проллє.

Сподівається всього усе терпить

І насолоджується кожну мить, ніколи любов не спить!

Ніколи любов не перестає,

Нехай же до тебе вона прийде!

...

Діана Гобой

Туманність Андромеди

Чи не краще писати про те, що світ невпинний,

Про відстань в парсеках до інших планет, в а. о.

Що ближче до Сонця, як відстань до тебе, що ти не-

Відомо чи зможеш відкрити в собі любов.

Про те, що пульсари частіше з’являються небом.

І наче кепкує над блідістю рук твоїх -

Туман, що здається туманністю Андромеди,

А в ньому тримає планети волоський горіх.

31.07.2020

...

Володимир Каразуб

Біль

Боляче? Справді? А може ні?

Лиш поглянь, там чиясь дитина у труні.

А он де дружина у чорній хустині

Біля неї синочок, а на руках дочка,

Що навіть не бачила свого таточка.

Вона стоїть твердо, однак скоро впаде,

Бо біль нестерпний душу їй рве.

Йому було боляче,

Він надривно кричав,

Але кат і далі тіло по звірячому рвав.

Не було сліз, не було благань,

Був лиш біль і ланцюг з нескінченних страждань.

Хто сказав, що смерть закінчує все?

Де той мудрець, що біль забере?

Де той мудрець, що сльози утре?

Де він? Куди пішов?

Чи може, де другий шлях до кінця страждань знайшов?

Як кажеш, що боляче іди вслід за ним,

Не стій на порозі моїм.

Боляче було Їй, Йому і Їм,

А ти лиш бідкаєшся зітханням своїм.

Ти слухаєш музику, смієшся з кіно,

А там десь дитина в котре говорить:«Ало».

Говорить й чекає, коли батько відкаже:«Привіт!».

Для неї це слово більше за світ.

Однак не почує, не скаже, не буде сміятись

Голова, що від тіла пішла прогулятись.

Дитина і далі говоритиме в тишину,

А батькове тіло покладуть у труну.

...

Рокі

Ти казала: живемо допоки є сніг

Ти казала: "живемо допоки є сніг", —

І пішли снігопади від грудня над нашим містом,

І ми скаженіли від щастя, від снігу, що падав до ніг,

Як ночі стелились прозорим легким батистом.

Ти казала: живемо допоки є сніг, —

А те, що промовиш, зі сміхом нехай, не стерти

Із пам'яті.

Зима промайне і завершить засніжений біг,

Та поки — живем, за прогнозами гідрометцентру.

І ми прожили. У провінції білих доріг,

В засніженій кулі різдвяного неба над нами,

Де хмари і зорі здавалися мов крижані,

А вітер все віяв, заносив будинок снігами.

Мигтіли гірлянди і плазмовий торохтій,

І ребра диванні згинались, і третє з коліном

Прогнулось і тріснуло під ваготою хотінь.

І березень був, і квітень минув зі снігом.

30.10.2021

...

Володимир Каразуб

Пакуй життя у валізу

Пакуй життя у валізу,

Пакуй так, щоб все влізло.

Вмісти все до останнього спогаду:

Вмісти запахи, дотики, погляди.

На тебе чека залізниця,

Купе чи плацкарт – немає різниці.

Верхня полиця – відтепер твоя спальня.

Попереду – колія – звивиста, дальня.

Попереду шлях, як то кажуть, тернистий і довгий –

Як раз буде час написати та вивчити догми;

Буде час розробити списки і плани на вчора.

Ніч хмарна, ніч довга, ніч чорна.

...

Paper_Paper3

Лялька

Зламана лялька

З огидним обличчям,

Візьми своє горе –

Воно тобі личить!

Воно в один колір

Зі зламаним світом,

Вдягай цю гримасу

І ти станеш свідком.

Зламані люди

З кривими думками

Знову відкриють

Сердце на камеру.

Зламані мрії

Візьмуть вибухівку,

Відзнімуть терор

На пожовану плівку.

Зламане серце

Збереться до купи,

Лишить за собою

Розідрані трупи.

Зламаний череп –

Не більш ніж прикраса,

Люди навколо –

Лише біомаса.

Вони так чекали

Святкову прем'єру,

Ту кляту виставу

В собачім вольєрі.

Знову зроби,

Зроби собі боляче,

І зламаний світ

Аплодуватиме стоячи!

...

Paper_Paper3

***

Ми прокинемось разом о 7.15.

В тихім затишку дому й обіймах весни.

Нам не треба спішити, сьогодні в нас свято.

Про цей день ми молились і бачили сни.

Ти відкриєш повільно жаккардові штори.

Вони знехотя світло запустять в наш рай.

Я сховаюсь від нього в ковдряному морі,

В його хвилях принишкну, як в храмі лихвар.

Ти котячими кроками підеш до кухні.

Загуркоче щось з посуду — я не здригнусь.

Всі причини боятися звуків відсутні.

Лише пам'ять озветься тривожно чомусь.

Я покину свій сховок й вгамую цікавість.

Обережно, немов в кукурудзі байбак,

Зазирну й милуватимусь таїнством кави,

Причаститись яким ти так любо забаг.

Я водитиму поглядом по твоїх рисах,

Карбуватиму обриси вранішніх див.

А ти будеш мене дратувати навмисно

Наготою своєю, як завжди любив.

Ти запросиш мене на прогулянку містом.

Ніжно вручиш спаньку рятівний еліксир.

Втаємничена в чудо, погоджуся, звісно.

Ми ж так довго чекали цей сонячний мир.

23.03.23

©️Неофітка📿

...

Яна Мороз

Орфей та Еврідіка

про них казали "гарна пара"

їм віщували діточок,

щодня питали: "ну, як справи?

коли заручини? вже строк"

вони сміялись: "не до того"

на фронті якось все не час

молили лишень Господь Бога

весну зустріти разом й вальс

весільний в травні станцювати

та по Хрещатику пройтись

він їй співав, вона і рада

натхнення дарувати вись

історія завжди циклічна

безсмертні німфи у казках

Орфея обікрала вічність

розвідниця на небесах

співець щодня тепер в Тартарі

кіфара кинута в смітник

пісні його — бої криваві

останній страх... і той вже зник

ні

він не мріє повернути

ту німфу, зіткану зі снів

її немає, сон забуто

він диво зберегти не зміг

нехай за кожну Еврідіку,

яка спочила десь, мов міф,

розплата прийде, горда Ніко,

купайся в крові ворогів!

нехай за кожного Орфея,

що втратив сенс свого життя,

помститься син Гіпербореї

вендетта за любов — свята

богине, досить годувати

жертовник свій вогнем війни

коханих згинуло достатньо

прийми їх дар... і все... спини

03.02.2023

©️Неофітка📿

...

Яна Мороз

Мені здається...

Люди стомилися від людей –

це складно натягати на себе посмішку,

у тиші бездонних і темних ночей

бути таким, як ти є, невиданою виявляється розкішшю.

Люди стомилися від брехні,

але зупинятись ніхто не збирається,

слова ці сумні та водночас, на диво, смішні,

ніхто не відмовиться від гри, в яку з таким захопленням грається.

Люди стомилися... Так, дуже стомилися...

Бути людиною виявилось складніше, ніж можна собі уявити...

Чи є мануал, як людиною можна зробитися?

Є, але не прочитати його, його можна лише прожити.

...

Yana

Слава Україні!

Хіба слова передадуть

Весь біль людський?

І сльози матерів,

Дружин, сестер,

Малих дітей.

Всіх закатованих

У Бучі, Маріуполі,

Ізюмі, Ірпені,

По селах і містах.

Убитих бомбами,

Ракетами,

"Кинжалами",

"Шахедами",

Розстріляних впритул,

Згвалтованих жінок,

Дівчаток і бабусь.

І тих, хто втратив все:

Сім'ю, родину, дім,

Проте не втратив

ГІДНІСТЬ,

І в останню мить

Кидає ворогу в лице

Слова найкращі:

"СЛАВА УКРАЇНІ!".

...

Вікторія Рудь

Водоспад

Вгамуй притьмом в собі жадобу тьми

Переверни спустошену клепсидру

На паліндром з притоками ріки

Яка тече до водоспаду світла.

Хоча твоя природа любострасть,

Розвінчана удень на ясний спокій,

В браслети ночі огортає час

Химерні яви, наче горло чокер

Блідих долонь. Зроби непевний крок

У золотисту сяянням повабність

Рука від сонця скине тінь приток

І втопить зір очей в притомну данність,

А ніч довершить скинувши порок

У круговерть нестримного жадання.

24.09.2022

...

Володимир Каразуб
12+

Нецілований

Цвинтар. Солдат похований...

Бився мов лев. До загину,

Юний, ще нецілований,

Він захищав Батьківщину.

Напис на чорному камені:

"Ми тебе любимо, сину"

Квіти довкола — мамині,

Батько садив ялину.

Біль в гробівці закарбований,

Страшно втрачати дитину...

Він не помер нецілований,

Він цілував Україну.

...

Оксана Весна

Поранені будинки

Дивляться поранені будинки

Розбитими вікнами,

Як збирає Смерть свої обжинки

Будовами й чоловІками.

Дивляться будинки поранені

На сусідні – зруйновані,

У будинків серця не з каменів,

Тільки в камені замуровані.

Будинкам тікати нікуди,

Будинки стоять, завмерли,

Сірі від жаху і від біди,

Чекають своєї черги.

Душі будинків скривавлені,

Біжать світ за очі вервицями,

За руки дітей узявши,

Втікають під куль блискавицями.

Будинки стоять приречені,

Їм немає евакуації,

Геть скалічені, понівечені

У будинків нема й ротації.

Будинки в містах залишені...

Під уламки ховається затишок,

У хвилини від обстрілів стишені

Кожен дім береже його залишок.

Будинки війною зморені,

Та все ще будинкам мріється:

Повернуться люди зболені,

Всі жахи війни розвіються.

Зруйноване відбудується,

І шибки у вікнах блищатимуть,

В будинках надії туляться,

Будинки їх захищатимуть.

...

Оксана Весна

Характерник

У всіх нас давній предок — характерник,

Сорочка чорна, а в думках — полин,

Загарбників і нелюдів суперник

Живе в серцях мільйонів Україн.

Забили дзвони: "Де ти, Україно?!

Прокинься, знову ворог суне в бій.

У кого кров співає солов'їно,

Ставай, ставай, ставай, ставай у стрій!"

Підвівся характерник український,

Всміхнувся хижо: "Кулі — не боюсь,

У наступ я піду на рід чужинський

І кров'ю вражою на Тризні причащусь".

Оце тепер із вітру круговертю

Здіймає в небо попіл та росу,

Сьогодні характерник герць зі Смертю

Танцює, ухопившись за косу.

...

Оксана Весна
16+

Звикнути

Звикнути можна до різної сраки,

До будь-якої біди.

Будеш шукати у ній різні знаки,

Прояви доброти.

А не знайдеш, то плюнеш в колодязь

Долі свого життя.

Далі – терпіти, молитись, боротись.

Далі – лише ниття.

Далі пливеш кожен день у болоті,

Мізки – давно кисіль.

Хочеш втонути, бува, у роботі,

Щоб втамувати біль.

Та не проходить, він не проходить,

Біль нікуди не йде.

Ти його терпиш, він тобі шкодить,

Роки твої краде.

Терпиш і терпиш, звикнувши жити

З раною, що гниє.

Гній той дістати, рану промити –

Може і заживе.

Але стає лишень легше, на більше

Не сподівай, не жди.

Звикнути можна до сраки і гірше

Майже, клянусь, завжди.

09.04.2023

...

Іра Соєр

О, Сонце

О сонце- ти мій непрочитаний лист,

Який я маю прочитати.

Мій недописаний звіт,

Який я маю дописати.

О сонце,

В очах твоїх я бачу надію

Здійсню заради тебе мрію.

Загадуй бажання,

Хочеш вірш складу про кохання,

Мелодію заспіваю

Або на скрипці зіграю.

Весь світ до ніг твоїх покладу,

А взамін тільки кохання прошу.

Мені нічого не треба, сонце

Лиш, щоб бачити тебе у віконце,

Щоб коли додому поверталась,

То в метелика оберталась

Холодні зими в обіймах твоїх зустрічати,

Бути поруч з тобою- кохати!

...

Діана Гобой

світанковий наступ

...там, за небокраєм - квіти у тумані,

білокрилий лебідь обрисом оманним;

там оселі білі в сяйві віддзеркалень

поміж білих лілій в синьо-синій далі;

там і легкокрилий янгол дня настання -

поруч сонця з хвилі в зареві світання;

там і втер вільний - стишена стихія;

і вітрильник білий в океані мрії;

там тепло і світло, і пташині хори,

у бідарці літо від зорі у зорі...

і немає суму, що як в чаймах чайом

у печалях думи...там, за небокраєм...

там, за небокраєм - спомин у минуле,

диво свят навзаєм і гульня розгульна,

пелюстки троянди зливом у кохання,

звивисті гірлянди і красі - осанна!

там, за небокраєм...

сміх і спів у тишу степом і над гаєм,

у сади розкішні,

райдуга від раю мов плавець барвистий

там, за небокраєм...ген, за зелен-лісом...

мов з долоні Бога погляду окраса

від воріт дорога спадом у прекрасне...

...але то з вікна все.

буряна уява.

світанковий наступ

у весняній

яві...

***чайма - вітрило

***чайом - приховано

***бідарка - двоколка, бідка

***ява - тут: дійсність

...

Ем Скитаній

Дев'ятий вал

Так прийнято, знаю, рахуючи хвилі, тримаючи міцно штурвал,

На реях вітрила зв’язавши на бурю, зустріти дев’ятий вал.

Я чув та не бачив, як небо здригалось і зорі зривав Саваот,

Як біля лінкору мого капітана, колоною впав кашалот.

В хвості плавниками здіймаючи хвилі, ударив на вистріл гармат,

І небо над нами булатно-фатальне та сонця кривавий гранат.

І все, що сказав, я в картині побачив і в лють виринає фонтан,

Завмерли в стихії свободою волі - я, і мій капітан!

11.06.2019

...

Володимир Каразуб

Потрібно хоч щось сказати

Потрібно хоч щось сказати,

Сьогодні, незважаючи ні на що.

Якого числа, серед липня ця сіра п’ятниця,

Я подумав, допустимо, а якщо,

Все те ж саме з античної давності,

Чи ще гірше з Лаодікії,

Гарячі скупавши обійми

В холодній твоїй непричетності,

Безнадійно зачовгають п’ятниці,

Теплим відчаєм із молоком,

І незчуєшся, як надвечір’ями,

Чи навмисно, безсоння цикадами,

Коли розумієш, що п’ятниця

Розливається зорями бляклими

Та схололе повітря собаками,

Незважаючи ні на що,

Повернутись назад до гарячості,

Підігрівши своє призвичаєне,

А чи краще зійти до холодності

До безодні, з тобою прощаючись,

За умови, коли, звичайно

Є можливість, теоретично,

Розпалившись назад повертатися

І в холодні обійми не здавшись,

Полюбити свою приреченість

Та писати тобі присвячення

Залишаючись вірною датою

З вихідних до останньої п’ятниці.

07.07.2019

...

Володимир Каразуб

Сузір'я Ліри

Зліва плескала арфа,

а справа гуділа туба.

Летіли між ними хмари,

чорні-чорні, як ноти туга.

Тягнулись роялем тучі,

і скидала опівніч - фалди,

І сміялась півгола відьма,

коли на банкетку падала.

Зорі, зорі складались в сузір'я,

Ліри. Ліра мовчала згубою.

Ніч тривожить забутим іменем.

Знову. Між арфою й тубою.

12.10.2020

...

Володимир Каразуб

крах ніжності

цей крах ніжності дорого обійшовся нам обом,

де ти той, кого шукала в вітровім подисі,

кого вигадала з відблисків сонячних від вікóн,

кому зізнавалась у своїх найстрашніших злочинах,

кому показувала свої досвітні очі.

серпень віщує нам скору осінь,

але це занадто передбачувано

і просто.

де ти – виписаний фарбами,

які ніколи не змиваєш з улюбленої палітри,

моя скульптура пам'яті викривлена наростами –

диспропорційно огидна,

все складається в якусь глумливу казку,

страшну і зовсім уже не дитячу,

з дуже поганою кінцівкою.

я хочу відкупитися від усіх майбутніх страждань одним оцим,

нерівний розріз, глибока рана, реанімація мерців,

я викричу тебе з екзорцистичним риданням,

із сардонічним осміхом вижену весь цей біль,

наш крах ніжності занадто дорого коштував

передусім

тобі.

де ти тепер, той, що створений відблисками сонячними

і подихами вітрів,

швидко так насувається осінь,

змінюється лейтмотив,

але це все занадто передбачувано і просто,

епістолярна творчість,

і підготовче передпогоддя

до майбутніх рядків.

2022

...

Анна Жайворонок

ЛЕГЕНДА ПРО ПРОЛІСКИ

Легенда відома мені

Про те, що проліски могли

Бути першими на землі

Квітами, які проросли

Біля святого порога

За допомогою Бога.

Адам сказав Єві: «Ідем,

Ми залишаєм сад Едем».

А на землі була зима

І вітер, хмари підійма,

Ховав від неба сонця біг.

Земля приймала білий сніг…

Єва сильно замерзала,

Вона плакати почала,

А сніжинки, що летіли,

Її разом пожаліли:

Щоби Єву обігріти –

Обернулися на квіти.

Вони з снігу з’являлися,

Єва їм усміхалася.

І з’явилася надія

В те, що її пробачить Бог,

В те, що здійснюються мрії,

Що щасливі будуть удвох.

Проліски як і раніше

Є ті квіти найніжніші,

Що виконують всі мрії

І є символом надії.

02.04.2023.

...

Мирослав Манюк

мости горять

Мости горять,

а з ними люди..

такі реалії у нас,

ви вбивці- ви не люди!

кричать померлі душі в раз.

Ми ще померли десь в зимі,

здається лютий..

я незнаю,

лиш пам‘ятаю руки ці,

які в гріхах кров‘ю стікають.

Як нам забути люті дні

коли ракетами стріляють?

коли сиділи на вікні,

дивились як людей вбивають.

Ось навкруги все стало сіре,

неначе в пекло ми зайшли,

але насправді ми в країні

в якій родились,підросли.

Навколо страх..

залишились дитячі мрії,

які були у них в серцях,

нажаль здійснитися не встигли,

бо живуть тепер на небесах.

...

julii

СПУСТОШЕНІ ТІЛА

Спустошені тіла лежать на тому боці,

спустошені тіла не мають більше спокій,

вони не знають,що робити їм щодня,

адже на тому боці тільки темнота.

Тіло не дихає,воно вже неживе,

ним скористались,тепер стоїть нове,

тіло не дихає,але сльоза тече,

у тіла серце рветься,але ніхто не бачить це.

На полі бою теж спустошені тіла,

вони герої,але за них болить душа,

вони спустошені,але б‘ються серця,

у них немає слова смерті чи кінця.

...

julii

Сновиди

Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш,

Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом,

Виходиш у двері, у двір потойбічних меж,

У світ недоледі, в сумління недомакбетів.

А двір весь облизаний тінями листя дерев,

І місячний камінь в калюжах лежить селенітових,

Надщерблений молотом в шабаш нічних королев,

Що зорі змітають і хмари роздряпують мітлами.

Тому ти ідеш не торкаючись темних речей,

І подібних тобі, що накреслюють паралелі,

Та в ніч сновигають не взявши з собою мечей,

Чи принаймні кинджалів для першого акту трагедії.

Ти права не маєш, бо право диктує закон,

В лабетах свободи – романи марніють до фабули,

Напарфумлений ти, крадешся рядами в кіно,

Намагаючись не доторкнутись колін сомнамбули.

04.08.2019

...

Володимир Каразуб

Не залишу

Я не залишу й сліду для ганьби!

Я не зверну зі шляху непростого!

У мороці пречорної злоби

Так легко втратити себе самого...

Якщо зів’януть перші пелюстки

Душі, безжально кинуті на вітер,

Там розквітатимуть усе нові бруньки-

Чудесні і відкриті діти світу.

Я не залишу й сили для мовчання,

Не віддалятимусь бронею остороги!

Зупиню криком, припиню знущання,

Я не зверну зі схилів тих пологих.

Хай серце в кров і стріли зусібіч,

Та трепетно себе оберігаю.

Сама з собою я зостанусь віч-на-віч

У перемозі, що не знає краю.

Я не залишу й сліду для ганьби

І стануть щирими зізнання всі навіки!

А темний морок чорної злоби-

Не перешкода дням барвистим, світлим.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
Дякую Dodo Vess за озвучення Tetiana Bila
01.12.2023
Дякую каналу Dodo Vess за озвучення моєї книги. Ось моя книга: https://youtu.be/itaIBXuZjS8 Дякую ве ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83516коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: