Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

Пробач, Тарасе...

Пробач, Тарасе, вибач, що не чули

як крізь століття ти казав до нас,

що відкидали, нищили й забули

усе, що заповів своїм синам.

І донькам говорив. Просив же, батьку:

Вкраїну-неньку бережіть, як скарб.

Ми не зуміли зберегти в серденьку,

тепер прийшов до нас московський кат.

За те, що мову рідну плюндрували

і язиками ми верзли "язик".

Самі себе поволі убивали,

але не вбили. Ось наш гнівний крик!

За Вкраїну славну, любу неньку

нове козацтво стало в лютий бій.

Нащадки ще живі твої, Шевченку,

бо ми не вмерли і не вмрем повік.

Пробач, Тарасе, вибач, що не гідні,

повернем честь, умиємо в крові.

Були завжди, і є, і будем вільні,

і вистоїм незламно в цій війні.

"Борітеся - поборете" - ми вірим

і боремось, і помагає Бог.

І злою кров'ю ворогів скропили

до волі тисячі земних стежок.

Ми зневажали, але й будували

своє майбутнє, що горить вогнем.

Минуле не забули: передали,

а разом з ним - свободу із мечем.

Послання твоє пам'ятаєм, батьку:

"І мертвим, і живим, і ненародженим"

синам і донькам України-неньки

і збережем нащадкам не підкорених.

(березень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Прихід весни

До когось приходить весна на світанку,

чарує прекрасним співом пташиним.

Комусь уночі нашіптує казку,

лягає на вії снами легкими.

Для когось вона - тендітна голубка,

що хоче крильми весь світ огорнути.

На гілці цвіте незаймана брунька,

крізь неї до серця прагне торкнутись.

Для когось трава, підсніжники білі,

цілунки п'янкі - краплинки любові,

кохання безмежне, пахощі свіжі,

світанки магічні та пурпурові.

Для мене весна - це дотики щастя,

надії, тепла, любові та миру.

Лелеки несуть промінчики сяйва

І в краще майбутнє крихточки віри.

Березень 2023 р.

...

Роман Фещак

Хочу в ліс

Мені б граблі, або хоча б сокиру,

Підперезатися шнурком, і в ліс!

Щоб мухомор в траві всміхався щиро,

А я йому граблями шапку зніс.

Мені б косу - порозчищати хащі,

І пилку-дружбу - назбирать грибів...

Чого смієшся - думаєш, пропащий?

Нормальний я - лиш трохи зголоднів.

От вип`ю кисляку спітнілий глечик,

Окраєць хліба з`їм (а може й два),

Сальця, цибулі, борщику із печі -

Й нехай без мене ліс відпочива.

Якщо ж колись прокинеться бажання

Пройтись по ньому, сам не зна чому,

Наб`ю свій шлунок із самого рання

І потім знов подушку обійму.

Так, я сто років не ходив до гаю.

Там, кажуть, гарно, там душа літа...

Коли поїм - сну тіло вимагає,

Голодним бо прогулянка не та.

То ж сидимо ми вдвох - я й телевізор.

Шумлять дерева, чути пташок спів,

Хтось на галявину крізь хащі лізе,

Й так натурально, що мій лоб спітнів...

Мені б граблі, сокиру, або косу...

Стій! Не продовжуй. Зрозуміло всім -

Знов шлунок-ненажера їсти просить...

От як, скажіть, до лісу йти з таким?..

07.09.2017

...

Олександр Шепітко

Постріл у небо

Осіннє небо палко дихало свободою,

Із сумом відлітали журавлі,

Жовтіло листя, недоглянуте природою

І падало тихенько до землі.

А там, укрита синьо-жовтою надією,

Виднілась затуманена труна

І світ застиг на мить покрившись інеєм.

І прокотилась цвинтарем луна.

Під плач сурми, що віддавала шану долі,

І під суворих барабанів бій

Стояли рідні, мов зажурені тополі

І побратими, що тримали стрій.

Відсалютуй! Залиш останній постріл небу!

Захиснику, який віддав життя.

Відсалютуй! Убивць і в пеклі жде ганеба —

Одвічне зло не має каяття.

Відсалютуй! За тих, хто вже закрив повіки,

Стріляй за всіх полеглих на війні,

Хай пам'ять закарбується навіки —

В серцях нащадків і на пам’ятній стіні.

13.10.22.

...

Євгенія Петрікова

Українські супергерої

Всі ми знаєм Супермена

і прекрасну Суперґьорл,

що літають вище неба

і торкаються зірок.

Знаємо ми Спайдермена,

повзає, немов павук,

для суперників проблема

павутиння з його рук.

Бетмен, Сокіл, жінка кішка,

вся команда x-людей,

фантастична є четвірка,

все це радість для дітей.

Аквамена знають люди,

халка й месників усіх,

імена лунають всюди,

вся планета знає їх.

А чи знають наші діти

про героїв на землі,

завдяки яким радіти

можуть зранку й до зорі.

Про Бандеру і Шевченка,

гетьманів і козаків,

Довбуша і Дорошенка,

про незрячих кобзарів.

Про Хмельницького Богдана

і засновників Русі,

Ольгу, Анну, Роксолану,

Українських діячів.

Про Шухевича, Довженка,

нашу Лесю і Франка,

Квітку Цісик і Костенко,

про всіх воєнів УПА.

Про Грушевського Михайла,

дисидентів-земляків,

про Кузьму і Чорновола,

наших прадідів й дідів.

Всіх героїв не згадати,

бо багато їх у нас.

Хочу я лише сказати,

що вони є і в наш час.

Ось новий герой з'явився -

Привид Києва з-під хмар,

дух козацький воплотився

й ворогам завдав удар!

Супермени Українські

нищать танки й кораблі,

щоб загарбники кремлівські

зникли з нашої землі.

Українці, мій народе,

ми герої повсякчас,

як ідеться про свободу -

не спинить нікому нас.

Пам'ятаймо все минуле,

щоб тепер творить життя.

Україно, в нас все буде,

разом йдемо до кінця.

(лютий 2022 р.)

...

Роман Фещак

Осіння краса

Весна пройшла і літо вже на схилі.

На горизонт являється вона:

несе нам яблука та груші спілі,

дарує келих виноградного вина.

В руках тримає барви кольорові,

довкола водить пензлями чудними.

Картини ті настільки загадкові,

що неможливо не замилуватись ними.

Одягне ліс у золоту одежу

і помаранчевим сповна оздобить край.

Хоч цю красу я оком не відстежу,

зате душа моя сприйме осінній рай.

Дарує золота красуня спокій

і впевненість, що дочекаємо весни.

Її дари воістину високі,

лиш це збагни душею, друже, ти.

(Серпень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Душі своєї не відкрию

Душі своєї не відкрию,

Не зрозуміють все одно.

Про що пишу, про що я мрію,

Про що кричу й мовчу давно.

Кому цікаві чиїсь грози?

У кожного свої жалі.

Тож граю роль, то у морози,

А часом і в тепліші дні.

Ось тут я любляча дружина,

А тут - наставниця і друг.

Для когось я надійна спина

Чи навіть співчутливий слух.

«Усіх почуй, не плач, зберися,

Тримай удар, сховай свій гнів.

Якщо радієш, то дивися,

Щоб зрозуміли твій порив…»

А що ж душа? – закрита книга…

Її відкрити не дано.

І навіть я ще не зуміла

Знайти у ній верхівку й дно.

...

Марина Герелюк

Пам'ять

Перегортаючи листочки вишиті

Малої книжечки свого життя,

Назад вертаюся, де хмари стишені

Цукрово кришаться, за край летять...

Де забуваюся, де рани гояться

Від подорожника обік стежок...

Пізнання таїнством, невипадковості

Блискоче сонечко поміж гілок.

Цей біль лиш мариться під крик народжених

Чи замордованих за рідний стяг.

Я повертаюся з останнім подихом

На вступ до повісти, до вишиття.

Ще будуть мальвами цвісти під хатами

Яскраві мріяння. Візьме маля

Книжчину пам'яті. А час читатиме

Про жар розвіяний і янголят.

...

tz

Наші (не) наші імена

Що то робиться навколо? Що то за країна?

Імена тут такі дивні в мами і в дитини.

Соня, Лєра, Паша, Ваня

Тьома і Наташа.

Я, немов, би, в Україні, а ймена не наші.

Кольою Микола став, а за ним Сєрьожа.

Українці, так робити зовсім нам негоже.

Хай Іванко у дворі чекає Маринку.

А Софійка усім скаже: «Так я українка!».

Ясь нехай пісні співає, що пише Катруся.

Хай живуть у нас Даринка, Павлик і Маруся.

А російські тії форми час нам залишати.

Бо свою країну, врешті треба будувати.

...

Яворинка Дана

Анотація

Для чого анотація у творі?

Щоби ми бігом дізнались зміст.

Щоб в поїзді, маршрутці чи на морі,

Автор зразу ж показав нам хист.

Бо читач буває різний,

Заклопотаний й не дуже.

Хоче щоб герой був грізний.

Хоче екшену й напруги.

Хоче зберегти свій час.

Дізнатись швидко чи читати.

Хто герой, горить чи згас.

З опису стає картину малювати.

Автор теж не зволікає.

Пише, пише й піт стирає.

День і ніч, не спить, моргає.

Сон горнятком кави проганяє.

Анотацію все він складає.

Армію фанатів впевнено збирає.

І нових читачів все привертає.

Бо змістовну анотацію він має.

...

Тамара Рудик
16+

Прийдешнім поколінням

Якщо… якщо все буде правильно

Та так, як хочемо,

Та так, як пророкує небо,

Та так, як нам написано

На долі – на долоні,

Та так, як би того хотіли

Родини наші,

Аби захотіли.

То проживемо ми,

Можливо, навіть довго,

Можливо, будуть діти,

Навіть – спільні,

Можливо, навіть разом.

Й могилу нам насиплють в лісостепу.

Та під одним курганом поховають,

Та буде наше поховання парне

Таким… напівцнотливим,

Як перша ніч – з тобою та без тебе.

Його, можливо, навіть розкопають

Прийдешні покоління цього людства,

Що виживе, ймовірно, в катастрофах.

Не знаю, що шукати вони будуть.

Знайдуть. Не артефакти, а кохання.

...

Мавка (Ганна Заворотна)

Знайомство з автором

Чого Сорока? Дивно, чи не так?

Такий простий і звичний псевдонім.

Я міг би розказати щось про Знак,

Але не надто петраю у тім.

Допитливий? Не дуже, аби щоб.

Хоч таємниці схожі до тенет.

Аби страшних уникнути хвороб,

Чужий не витягатиму скелет.

Кидаюся на всяке, що блищить?

Чи може, маю розум неземний?

Мене цяцьки приваблюють - на мить.

А знаю я, хіба що, що дурний.

То в чім секрет, нарешті, чи то пак,

Яким буде сьогоднішній урок?

Сорока я тому що - просто так!

А ще тому, що я люблю сорок.

...

Сергій Сорока

Коловерші відьми

Біля лісу у хатинці відьма проживала.

На подвір'ї замість птиці коловерш тримала.

Не зайців і не котів - дивні ті створіння,

Що виконували всі відьмині веління.

Для старої коловерші в лісі полювали,

Прибирали у хатинці, кашу готували,

Доглядали за мітлою, на якій літала,

Фарбували її ступу, ту, в яку сідала.

Раз послала коловершів відьма до села,

І не знала, що там друга відьма їх знайшла!

Заманила її служок смачними дарами

І почухала добряче навіть між вухами.

Здивувались коловерші: не життя, а казка!

Не привчала їхня відьма до такої ласки:

Працювали-працювали з ночі до світання,

Не отримували навіть каші на снідання...

"Ой, пропали коловерші!" - відьма заволала,

По усіх містах і селах бігала-шукала.

Ми залишимо ту відьму далі їх шукати:

Треба було коловершів краще цінувати!

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Пісня найманців

Лязкіт мечів,

Голос набату.

Кличуть до бою,

По крові братів.

В них за спиною,

Засніжені гори,

Сила вітрів,

Та старих Королів.

Найманцям світять,

Півночі зорі.

Місяць люб'язно,

Їм вказує шлях.

Стало домівкою,

Поле двобою,

Смак перемоги,

Та кров на руках.

В снах лише бачать,

Коханок вродливих,

Золота дзвін,

Мінестрелей пісні.

Смак перемоги,

Їх кличе звабливо.

Шана загиблим,

На вічній війні.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Дракон

Колись давно в середньовіччі,

Де жили відьми й чаклуни,

Де бруд змивали із обличчя

З умов наявності води,

Коли принцеси жили в вежах

(Туди їх заточив король),

Коли селяни без обмежень

Виготовляли алкоголь,

Жили на світі і дракони.

Людей все крали у полон.

Хоча у нашому районі

Це все робив один дракон.

Ніхто йому не кидав виклик,

Не було лицарів міцних.

В той час зростала кількість зниклих,

Немов їх дощ раптово змив.

Жило так місто, місто жило

У перманентному страху.

“Послухайте, він має крила!

Ніхто із нас нема фаху,

Щоб побороти звіра того!” –

Казали лицарі усім.

Дракон крав знову, знову й знову –

І не було ніяких змін.

А все тому, що покладатись

Не можна на кого-небудь.

Ти можеш битись, або здатись –

У цьому й суть.

04.11.2023

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

"Дорослий"

Щось твій погляд не надто оптимістичний.

Втягни живіт! Посміхайся.

(Але не сильно, бо схожий на ідіота)

Сядь рівно, — наче в спину вставили спиці.

А, як зайдеш, одразу привітайся,

Пам'ятай, треба гарно себе подати, інакше не знайдеш роботу.

Боже, звідки на лиці такий гидкий вираз?

От бідося...

Наче у тебе хтось вкрав сенс життя.

Вчися вдягати маску, бути сумним і веселим водночас.

Не плач. Заспокойся.

Так, зі стану "дорослий" нема вороття.

Отак, вставай рано, висушуй сльози.

Терпи. Терпи!

Кліпай лише, коли повз пролітатимуть дні.

Всеодно нічого змінити не можна.

Я досі чую твої схлипи.

Годі! Всі якось існують у самоті.

Ну все, здається. Скінчилися настанови.

Вдихни, видихни.

Все-таки у кожного минає власне літо.

Нарешті, заспокоївся. Що, готовий?

Іди, іди...

Вперед — з великого копняка до реального світу.

...

Євгенія Петрікова

Я

Я рахую світанки,

Продовжуючи життя

І від ранку до ранку

Вимітаю з душі сміття.

Час летить безупинно,

Я живу у своїй тюрмі:

Океанська рибина,

Що малює круги на склі.

Але, слово за словом,

У пошуках почуттів

Я завжди випадково

Уникаю прямих кутів.

Та я все ще чекаю

Не в силах спинити рух,

Не дійшовши до краю

У обіймах холодних рук.

20.01.2023

...

Євгенія Петрікова

Хінкалі

Хінкалі

Багато хто цього чекав,

Не знаючи що буде далі.

І ось для вас приготував,

Чудові та смачні хінкалі.

Береш мішечок чарівний,

І тісто ніжненьке кусаєш.

Бульйон гарячий, запашний,

Поволі з нього випиваєш.

І фарш щасливо наминаєш,

Є у цій страві щось підступне.

Ти лиш хінкалі доїдаєш,

Одразу хочеться наступне.

Себе не стримуй, не потрібно.

Я готуватиму й надалі.

Смачне ще буде відповідно.

А поки що, смакуй хінкалі.

...

Кєма

Розкажи мені

Більш ніж півтора роки як двадцять друге.

Розкажи мені: якою я була до війни?

Чи бачила сни? Які я бачила сни?

Що було – якщо було – підставою задля туги?

Більш ніж півтора роки тягнеться двадцять друге.

В мене день народження навесні, –

Як дожити до тої весни?

Розкажи мені, якими ми всі були –

Мабуть, наївними, бо що знали про любов?

А що про ненависть? Я не пам’ятаю розмов,

Не пам’ятаю облич, що колись, до тої імли,

Що впала на землю, були важливі... Якими ми всі були?

Вибухи й темрява, гордість й надія, жага перемоги –

Чи все це було вже тоді? Чи боліло, як зараз болить?

Я шукаю дорогу назад, до себе, шукаю шляхів вперед...

Я заблукала і водночас йду вірно, як раніше ніколи не йшла.

Чи все, що було раніше, реально? Чи все це попіл й зола?

Знову осінь. Бджоли зібрали мед, шумить очерет,

Відбій тривоги, кіт заповзає під теплий плед...

Розкажи мені, яким буде двадцять третє,

Коли на годиннику стрілка

Врешті-решт перескочить вперед?

...

Валерія Малахова
16+

Шабаш

Смарагди лісу прикривають

пекельні танці демониць.

Довкруж багаття ті гуляють,

вогонь ще більш між них горить.

Іскряться постаті відьомські,

вітри шугають поміж крон.

Висить над ними невідомість,

світило срібне хоче кров.

Шалений регіт, хрускіт плоті,

і поміж сміху зойки жертв.

Звиваються чортиці голі,

свою сестрицю кличуть - смерть.

А полум'я смакує стопи,

здіймається по стегнах вверх.

І лиже, лиже: руки, скроні -

радіє щиро з тих пожертв.

Відьомство закричало гучно,

почуло пекло той їх клич,

прийняло жертву і замкнуло

ворота на вогненний ключ.

Жінки зітхнули: час вертатись,

їх зрадники пішли униз.

Навчились відьми шануватись

і свідок цьому - срібний диск.

(Жовтень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Бринить натхнення у повітрі

Бринить натхнення у повітрі,

Тріпочуть крильцями думки.

Солодкі мари закрутились в вихрі,

Заполонивши всі чаші.

Долоні міцно марева тримають,

Чарівні кошики плетуть,

А очі сни перебирають,

Із них примарні соки п'ють.

У думці ж загубилась нитка -

Така тоненька та в'юнка.

Я йду цією стежкою повільно,

Шукаючи краєчок у гілках.

"Ти де? Ти де?" - луна гукає,

А вітер листям шелестить.

Усе живе та неживе шукає,

А вона заховалася та спить.

Криваві сльози, біль та піт,

Ти збожеволів, сил нема.

І тут вона приходить...

Ні, почекайте, це не та нитка!

І знову відчай хвилею находить.

Ці кришталеві кульки котяться і котяться,

Злітають легко, а ти стоїш в крові.

І кошики стоять уже заповнені,

Тому від кульок залишаються друзки.

І ти береш ту нитку, що зосталась,

Нанизуєш на неї цей кришталь.

А воно гарно на сонці грає,

І зник той смуток вже і жаль.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Ти козачка-я козак

Ти козачка-я козак,

Ми з тобою рідня,

Подивися:от це з рушницею то є я.

Росте цією весною буйно трава,

А ми з тобою на війну йдемо,

Чи ми те що шукаємо знайдемо,

Але точно знаю-шлях не легкий пройдемо.

Ти козачка - я козак,

Ми з тобою рідня,

Нехай в світі відбувається фігня,

А ми разом проти всіх,

На зло всім лунає з уст сміх.

Прилинь пригорни наче востаннє,

То може ще поживемо та ніхто не знає,

Нас лише любов в сіті цьому тримає.

Ми боремося за країну нашу,

Поклич сусідку Наташу,

Ми разом вип’ємо за довгі літа,

Ворога покладе дужа рука твоя.

...

Діана Гобой

в кав"ярні...

в кав'ярні

загублені містом

в самотності я та осінь...

спливає захмарена днина

у сутінках мжею у млості.

і пісня бурхливого вітру

у кроні старого клена

як сповідь безмежна в зажурі

відлуннями в сьогоденні,

в якому мелодія тиха

вплелася у віти крони

задумливим сумом

наче

хтось грає на саксофоні.

і зустрічі тут як прощання,

і могоголосий гомін,

і за філіжанкою кави

раптовий

та щемний спомин.

авта у дощу віддзеркальні

в калюжах,

вітринах мокрих.

на хідниках малолюдних

обпалого листя охра.

в асфальті

неначе у часі

минулого дивні миті

веселого теплого літа,

у квітах ніжного вітру.

виходжу з кав'ярні у вечір,

в холодне забуте місто,

в обійми похмурих вулиць

під дощ цей,

що шепіт пісні.

ховаюся під парасолю...

цілує обличчя осінь

байдужа

немов самотність,

у волі що змерзла зовсім.........

...

Ем Скитаній

FLAVUM

Краплями вологими по вікні стікає

Літечко грайливе, що втікає вдаль.

Знову холоднішає, осінь наступає

І зове сховатись в золотаву шаль.

Й ніжні павутинки понесе за вітром,

Листя шарудінням ніжно заспіва.

Сонечко останнім обдарує світлом

Й натякне що згодом жде всіх нас зима.

...

Amara

Хачапурі

Хачапурі

Ідуть до школи школярі,

Усі невиспані понурі.

Уроки їм як тягарі,

Та допоможе - хачапурі!

Там вуглеводи і білки,

А ще жири і вітаміни.

До рук беріть чи в тарілки,

Не зволікайте ні хвилини.

До нього ще гарячий чай,

І починайте частування.

Скажіть печалі - прощавай,

І приступайте до навчання.

Ну, а якщо не школярі?

А на роботу треба лізти.

У всіх свої є тягарі.

Тож хачапурі добре їсти.

...

Кєма
16+

ДРУГИЙ ВІРШ ПРО ПЕРШЕ КОХАННЯ

Моє кохання - це пекучий біль

У ньому зібрані усі стихійні лиха світу

Він рве, катує, нівечить, гнітить!

В ранковий сечеграй я намагаюсь не зомліти

Кислотний струмінь виразки ятрить

Січуть простату тисячі баталій.

Дарована тобою щастя мить

Мутує в мікоплазму геніталій!

...

Леонід ДанільЧИК

ЗАХИСНИКАМ

Стою на захисті. Вночі.

Немов той звір шалений.

В моїх очах горять вогні

І кров бурлить у венах.

Моя сім'я, мій край, мій дім —

Це все мені важливе.

І не впустити дикунів —

Завдання особливе.

Забув уже про сон і біль,

Волаю від знемоги.

Та у думках одна лиш ціль —

Ми всі ждем ПЕРЕМОГИ!!!

***

Славетний Воїне, Боєць,

Твій подвиг героїчний

Живе хай в пам'яті сердець

Від нині і довічно!!! ❤️❤️❤️

...

Amara

Absurdum

Буває сидиш одна,

А поряд нікого нема.

Й ніхто не скаже кохаю,

Не зробить у ліжко чаю.

В обійми не огорне

І в сні не згадає тебе.

Не візьме за руку у мить,

Коли твоє серце болить.

І всіх нас таких не злічить,

Хто вдома самотній сидить.

Чому ж при такому числі

Нема половинки мені?

...

Amara

Гомоніло небо

Гомоніло небо сповнене росою

І сварилось степу благою водою.

Вітер яром нісся, щиро вихвалявся,

У липневий вечір добром озивався.

Степ живий радіє – п’є і не нап’ється,

Нива живодайна серпнем відгукнеться.

Хлібні ниви зріють, в колос силу дбають,

На обжинки пісню люди заспівають.

Прокотився вітер, та поміж хатами,

Краю мій козацький ти живий піснями!

Ти моя перлина – ти не Дике поле!

Колосяться ниви, як безкрайнє море.

Річка вужем в’ється поміж берегами,

А козацька слава не помре віками.

Вона буде з нами вічно в світі жити,

Щоб кургани слави в степу сторожити.

Гомоніло небо, громовиця била,

Козакам по крові – хліб всьому мірило!

Степ живий радіє благодатній силі:

З хлібом – ми заможні, з хліба – ростуть крила!

...

Анатолій

Стегно та гомілка

Стегно та гомілка

Стегно так манить все сильніше,

Спустився погляд на гомілку.

І серце б'ється вже частіше,

Як підставляю я тарілку.

О курка печена в пательні,

Ти найпрекрасніша із страв.

Без тебе дні були пекельні,

Так довго я тебе чекав.

Виделкою тебе чіпляю,

Кладу повільно на тарілку.

Від шкірки ніжно роздягаю,

Люблю і бедра і гомілку.

...

Кєма

Хвороба

Я від кохання в тепле ліжко зліг:

У носі нежить, а в кишенях голо.

Лежав розбитий, мов весняний сніг,

Боліло в серці, але надто кволо.

Вернулись спогади, а я на них начхав,

І день сконав, як попередні, сірий.

Моя помилка, що тебе кохав,

Твоя у тому, що згубила віру.

Розбите серце виплюнув на лід,

В душі відчув відлуння перегару…

Вхопився місяць за холодний слід,

А ти була… по той бік тротуару.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

За зів'ялим осіннім дощем

За зів'ялим осіннім дощем, що сховався у листі

заховаю і я свою скруту одвічну.

Розчинюся сльозами в туманах - волозі імлистій,

заспіваю у тиші про доленьку грізну.

Зорепадним спущусь листопадом, торкнуся вустами

зачерствілих, холодних від спогадів пальців.

За останні роки спорожнілими, сірими стали

зафарбовані мрії у райдужній казці.

За журбою не схована радість чи інші принади,

відродитись не вдасться, як фенікс багряний.

Моя мила, дозволь на прощання цілунок віддати -

доторкнутись востаннє пелюсток вітрами.

Утікаєш від мене, ховаєшся в мороку білім,

заціловуєш іншого в сніжну хурделицю.

Зігріваєш його, пестиш вміло, так ніжно... Повільно...

Споришами дорога між нами вже стелиться.

Затягнуло імлою ту стежку в осінньому лісі...

Ти пірнаєш в обійми весняних смарагдів.

Заклопотана зрадою в парку на нашому місці,

залишаючи слід на губах від помади.

Не зумів дочекатись тебе в золотім листопаді,

закипання у грудях із часом зникає.

Потонули стосунки в обмані, байдужості й зраді...

У моєму житті тебе більше немає.

(травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Дух свободи

У партері спинився час

В цейтноті фази сподівання,

І всі потуги душать нас

Під маскою страждання.

За партером пильнує звір

Він всіх у відчаї тримає

Та грішних нас, у смертний час,

Брехнею сповідає.

Вже й демони мечі схрестили

У темнім царстві задзеркалля,

Щоб непокору повести

На лобне місце, на заклання.

О, смертний час!

Брехні немає виправдання…

Ось-ось впаде завіса тиші

І партер зойкне.

Розплати час настав!

І демони впадуть,

І дух свободи зійде на слави п’єдестал.

...

Анатолій

Сезонами життя

Багряним листям вкритий ранок,

жоржини за вікном цвітуть

і я за руку з листопадом

стежками жовтими іду.

Шляхи встелило білим пухом,

мороз схопився за рукав,

а Ковзанець за кожним рухом

слідкує, щоб скоріше впав.

Та я іду. В руках тростина,

зелене диво повстає

і тепла зірка щохвилини

наснаги жити додає.

Весняна мить за видноколом.

Зоря палюча стала в бій.

Незримим, та барвистим зором

вдивляюся у світ-глибінь.

Іду крізь зіткані тумани,

повз демонів в нічній пітьмі.

Холодні зорі замовкали,

запалюючи дні нові.

Невпинний маятник гойдає

літа, неначе в сповитку.

Вони повз мене пробігають,

я лиш краплинки див ловлю.

(Травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

хто знає як це робити?

Любіть того, хто не робить з вашого серця суцільну рану.

Хто готовий кілометри й роки долати, лише б побути хоч трохи з вами.

Хто дихає вами, хто вбиває за вас старанно,

З ким у вас на двох спільні шрами.

Хто буде жити у ваших рядках,

Хто навіть після смерті буде оживати у думках.

Любіть тих, хто знає як це робити.

Будьте з ними просто, без особливої на то причини.

...

Артеміда

Знаєш, як у житті буває?

Знаєш, як у житті буває?

Одні зраджують інших.

Знаєш, як у житті буває?

Не завжди обирають ліпших.

Буває надають перевагу тим,

Що не мають принципів.

Не дивуйся - це життя,

Воно не завжди діє згідно звичаїв.

Не все йде як хочеш того ти,

Іноді бувають збої.

Не збивайся з власної тропи,

Бо ніхто за тебе не пройде її.

...

Алі

Різдво

Хай світлом сповняться серця

і зійде із небес надія.

Хай щастя в'ється без кінця,

бо родить сина нам Марія.

Хай радість ллється через край,

бо прийде свято і колядка.

Хай лине містом й понад гай

і у селі душі співанка.

Хай мрії збудуться умить

і розцвіте бутон любові.

Серденько більше не болить,

Ісуса прийняти готові.

Хай пісня рветься із грудей,

колядку весело співаймо.

Щоб Бог почув своїх дітей,

йому пошану ми віддаймо.

Хай славиться його ім'я!

Хай Бог-Ісус прийме нас нині!

В любові є душа моя,

бо воплотився спас в дитині.

Хай чутка лине із небес:

Христос родився у вертепі!

Бо це є чудо із чудес,

що сталось на землі й на небі.

Христос ся рождає!

(січень 2022 р.)

...

Роман Фещак

цинічний

мене сьогодні заледь не назвали геєм

коротше, я перестрівся з одним знайомим,

а він мені пояснює,

чому в мене щось

не склалось.

так, ніби він усе про мене знає

насправді він вірянин,

до того ж московського патріархату

я кажу йому, що за тобою

хтось стоїть

врешті-решт, ми все рівно

заговорили про нього –

про Бога.

й коли він вирішив,

що мене відцурався саме він,

але чому саме, зрозуміти не міг,

то щось таке й

ляпнув.

дівчата, які мене знають,

всміхнулись би, мабуть, так

само, як і я!

його Бог може мене й відцурався,

звісно, тому що в кожного

він, вочевидь, що

свій.

це щось таке

всередині

тебе, що ти завжди

знаєш, що ти

не сам!

але за всіма зовнішніми ознаками,

скажіть, хто від

нього ще не відцурався?

...

мелхіседек

Жовтень

Меланхолійно капають сльози

з її обтяжених мокрих очей.

Підкрадаються тихо морози,

торкнувшись ніжних осінніх плечей.

Вітер заграв на скрипочці гучно

і розпочав свій веселий танок.

в танці осіннім так милозвучно

з ним закружляв жовтенький листок.

Музика плавно, із переливом

уповільнилась, змінила свій темп.

В ніжному вальсі все розчинилось,

довкіль не стало ні часу, ні меж.

Жовтий листок кружляв у повітрі,

обтяжені очі лили дощі.

Хмари осінні промені світлі

закутали щільно в своїм плащі.

Меланхолійно падають сльози,

та смутку годі шукати в очах.

Поки далеко грізні морози

листок осінній кружляє у снах.

(жовтень 2022 р.)

...

Роман Фещак
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8448читачів
83538коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: