Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6581)

Перемога

Перемога в очах, перемога в крові, перемога в мені, перемога в тобі.

Ця солодка жага не відпустить мене,

до тих поки слова "Вікторія"

не почую дзвінке.

Перемога одна, перемога в крові.

Хай підуть звідси всі,

хто повинен піти.

І країна єдина розквітає, цвіте,

Не порушує спокій більше лихо гірке.

...

Віта Лужецька

Крилаті

Крилом до крила, затуляючи небо,

Злетіли у вирій, в сакральну блакить:

Минали ліси, здіймались над степом,

Лишали позаду усе, що болить.

Омріяну стежку, що вела додому,

Мозолисті руки стареньких батьків,

Навік запроторені в серці розмови,

Сестричок, бабусь, дідусів чи братів.

Ціловані, недоціловані губи

Коханих людей, що лишились внизу,

А ті пам'ятатимуть рани та струпи

Полеглих, що зараз летять в вишину.

Відкинувши страх, зодягнувшись у пір'я,

Забути те все неспроможні вони:

Удари кийками, жахи божевілля,

Холодні безжальні потоки води,

Заюшену Банкову кров'ю Героїв,

Цілунки в потилицю снайперських куль,

Тіла побратимів, що впали в двобої

Та крики людей, що зливались у гул.

Загинула сотня в лещатах майдану,

Боролись відважно за вільне життя.

Позбулися ката, прогнали тирана,

Прощаючись, нам віддали майбуття.

У числах двадцятих лютневого тижня

Крилаті спускаються в дім на землі.

Торкаються рідних — і топиться крига,

Підтримують нас у новій боротьбі.

Вони не забудуть і ми не забудем.

Майдан закінчився — настала війна.

Герої повстали — Герої зруйнують

Спотворений мир, що несе нам русня.

(Лютий 2024 р.)

...

Роман Фещак

Зимовий вечір

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Горить вогонь у печі...

Посеред лютої зими

Обійму твої плечі.

Зігрію ніжністю й теплом,

Удвох ми проти ночі,

І дійсність бореться зі сном,

Цілую твої очі.

Цілую руки і вуста,

І трепетні повіки,

Любов насправді річ проста,

Несе, мов стрімкі ріки.

І ось в обіймах ти моїх,

Любов ковтаєм тілом,

Торкаюсь губ п'янких твоїх...

Зима танцює снігом.

І ми в полоні теплоти,

Любов дарує щастя,

Коли ми разом, я і ти,

То все в житті удасться.

І не страшні нам холоди,

Вогонь горить у печі...

Хай замітають все сніги,

Обійму твої плечі.

(Січень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Хінкалі

Хінкалі

Багато хто цього чекав,

Не знаючи що буде далі.

І ось для вас приготував,

Чудові та смачні хінкалі.

Береш мішечок чарівний,

І тісто ніжненьке кусаєш.

Бульйон гарячий, запашний,

Поволі з нього випиваєш.

І фарш щасливо наминаєш,

Є у цій страві щось підступне.

Ти лиш хінкалі доїдаєш,

Одразу хочеться наступне.

Себе не стримуй, не потрібно.

Я готуватиму й надалі.

Смачне ще буде відповідно.

А поки що, смакуй хінкалі.

...

Кєма

Пісня найманців

Лязкіт мечів,

Голос набату.

Кличуть до бою,

По крові братів.

В них за спиною,

Засніжені гори,

Сила вітрів,

Та старих Королів.

Найманцям світять,

Півночі зорі.

Місяць люб'язно,

Їм вказує шлях.

Стало домівкою,

Поле двобою,

Смак перемоги,

Та кров на руках.

В снах лише бачать,

Коханок вродливих,

Золота дзвін,

Мінестрелей пісні.

Смак перемоги,

Їх кличе звабливо.

Шана загиблим,

На вічній війні.

...

Олександр Мокієнко

SILVA

В хащах моїх страхів

Жахом несе здалеку.

Там навіть спів птахів

В собі таїть небезпеку.

В темряві сірих крон

Вітер зловісний віє.

Чути недобрий тон,

Тіло від нього мліє.

В озері моїх сліз

Тонуть усі відваги.

Там затаївся біс,

Мутить свої розваги.

В тій неживій воді

З ним жартувать не треба.

Душу вкраде собі

І заголосить в небо.

В травах моїх зітхань

Чути відгомін болю.

Лиш серед них ти стань —

Всю поглинають волю.

В цей потаємний світ

Лізти немає сили.

Іншим закритий вхід,

Щоб ту мару не звільнили.

(#поетичний_спринт_3,

Солов'ї співають небезпечні пісні)

...

Amara

Стегно та гомілка

Стегно та гомілка

Стегно так манить все сильніше,

Спустився погляд на гомілку.

І серце б'ється вже частіше,

Як підставляю я тарілку.

О курка печена в пательні,

Ти найпрекрасніша із страв.

Без тебе дні були пекельні,

Так довго я тебе чекав.

Виделкою тебе чіпляю,

Кладу повільно на тарілку.

Від шкірки ніжно роздягаю,

Люблю і бедра і гомілку.

...

Кєма
12+

Душевного болю коханка

було боляче в середині далеко не в перше

а коли себе поранила стало легше

так ніч зі ніччю минала

й біль серця червоною плямою стала

плямка за плямкою,крапка за крапкою

біль назовня стала душевного болю коханкою

Сльози по ночі, в телефоні щось шукають її загублені очі

"як думаєш,помирати то тяжко?"

чи справді впаду я з хмарачоса так швидко?

чи зрозумію я що мене вже нема?

що буде після закритих очей

чи побачу я інших "людей"?

...

Артеміда

Я не пробачу москалів

Я не пробачу москалів,

хоча Господь учив прощати,

бо пам'ятатиму усіх,

кого вони змогли забрати.

Я не пробачу москалів,

що нищили і гвалтували,

топили неньку у вогні,

невинних діточок вбивали!

Я не пробачу москалів,

що козаків звели в могили

і на моїй святій землі

пекельну браму відчинили.

Я не пробачу москалів,

що увірвались серед ночі

і мучили моїх братів,

вдивляючись в безстрашні очі.

Я не пробачу москалів,

які героїв розстріляли,

в жалобу зодягнули матерів,

що вдома так синів чекали.

Я не пробачу москалів

за серце, сковане у кризі,

вдовиний погляд при свічі,

дівочі сльози на могилі.

Я не пробачу москалів,

що досі спалюють, вбивають,

катують земляків моїх...

Таке й на небі не прощають!

Я не пробачу москалів,

хоча у Бога щиро вірю.

Не можу! Вибачте мені...

ні в цю, ні в іншу прощену неділю.

(лютий 2023 р.)

...

Роман Фещак

Український скарб

А мова моя - лебідка чарівна,

кохаю її з колиски віків.

Вона - джерело, як пташечка вільна,

перлина ясна з глибоких морів.

Торкнуся вустами - в грудях так тепло...

цілую її барвисті слова.

Без неї на серці сумно і темно,

неначе весну убила зима.

Та мова не згасла - сонцем сіяє,

хоч у кривавім безжальнім вогні.

Перлина зі слів ось так не вмирає,

до бою стає у лютій війні.

Мечем і вогнем, і кованим словом,

воює на фронті поміж своїх.

У вись підіймалась разом із Азовом,

в молитвах гірких проводила їх.

Вона захищала тілом і кров'ю,

зцілившись від ран йшла знову у бій.

Когось лікувала ніжно, з любов'ю

і вірою в краще стираючи біль.

Когось утішала, туливши до себе,

в поезії чистій торкалась душі,

а з кимось відважно здіймалась до неба,

там крила міняла і знову у бій.

Бувало, що сльози котились рікою,

у неї і всіх, хто лишився в тилу.

Вона обіймала, втирала рукою,

в казках цілувала і знов на війну.

Ми досі воюєм і мова єдина,

Вона об'єднала наш дух і серця.

Кохаю тебе, тож сіяй же, перлино,

не знай же ніколи ти скрути й кінця.

Листопад 2022 р.

...

Роман Фещак

Знайди мене, коли усе скінчиться...

Знайди мене, коли усе скінчиться...

Я витру сльози на твоїх щоках,

Світанок у чорнилі ночі загориться,

А ти заснеш у мене на руках.

Знайди мене, коли усе скінчиться...

Я заварю для тебе чай з весняних трав,

Домашня випічка, варення із суниці –

цей ароматний затишок в самій душі розтав.

Знайди мене, коли усе скінчиться...

Я обійму тебе, наскільки стане сил!

Нехай в обіймах цих весь смуток розчиниться

І день новий зійде на небосхил.

...

Yana

Tender butterfly

Не покидай мене, метелик світлокрилий,

Не дозволяй самотністю томитись,

Дозволь росою з крил твоїх умитись,

І забери мене, візьми, хоч я безсилий.

Не залишай мене, не відпускай,

І крилами із шовку огорни,

Відчути теплоту і ніжність дай,

Дозволь вдихнути аромат весни.

З тобою завжди свіжий запах м’яти,

Дух лілій, чебрецю й дрібних фіалок,

Молю тебе мене з собою взяти,

Дозволь з тобою зустрічати кожен ранок.

Дозволь тебе любити й обіймати,

Дозволь леліяти твоє маленьке серце,

Дозволь сердитися на тебе і прощати,

Молю тебе, дозволь мені усе це!

Ніколи я так сильно не любив,

Ні перед ким ніколи не схилявся,

А ти у саме серце мені вкрався,

І поглядом всю волю погубив.

...

Yana

Ведриця

Вже сходить сонце, мріє ліс,

Умилась росами трава.

А на воді лунає скрізь

Так дзвінко пісня - не слова.

Яка краса! Зелений рай!

І душу огортає сум,

Бо скоро цей чудовий край

У своїм серці понесу.

Спиніться тут, забудьте все, -

Ми в гаморі живем щодня.

Природа спокій нам несе

Якщо відкритись їй сповна.

* Ведриця - база відпочинку в червеньському районі Мінської області для людей з порушеннями зору від заводу "Світлоприбор", яку наступного року продадуть.

(червень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

Забуті боги

Як говорять до тебе древні боги,

Підкажи, на що вони звертають увагу?

Чи потрібні їм жертви, чи, може, звертатись на "ти",

Чи вони у нормі чи комусь хочуть задати жару?

Що вони, як пережили тишу століть?

Чи може й вони звертались до Всім-Єдиного-Бога?

Як після всього їхня хтонічна міць,

Зробити більше, ніж нашим багнетам, буде їм змога?

Як би там не було, то не страшно, любі боги,

Ми з вами з усього не раз іще посміємось.

Але що там, як до вас, на "ти" чи на "ви"?

Бо жертв так багато,

багато,

багато,

а вас ніяк не діждемось.

01072022

...

Ліза Маслова

Чому тікає ніч

Місяць, як вітрило над кораблем,

Нісся на крилах ночі

В шкарлупці горіха,

Що впав з висоти та розбився на маленькі шматочки.

Його несе, його хитає, його гойдає у морі світла,

Але місяць посміхається,

Хоча він і стає сірим і майже непомітним,

Як мара, яка вийшла з лісу в сонячний день.

Течія все несе – і не видно кінця,

В той час як місяць розмотується зірками.

Нитка видніється ген-ген далеко у небесах,

Нагадуючи дорогу з тисяччю ліхтарями.

Там водоспад! Бережись!

І падає човник згори, грозячи зламатись.

Але раптом зникає вітрило, і човник вже просто гойдається на воді.

Це місяць, немов веретено, з себе всі нитки разом скидає

І зникнути серед інших зірок чимшвидш поспішає.

Ніч тікає, ніч тікає від людей,

Таких невдячних, не здатних побачити суті,

Що сховали її велич від сотень, тисяч очей,

Змогли голос вітру заткнути.

Дім ти швидко замикай,

Велосипед чимшвидш хапай

І несись, несись, несись,

Доки з міста не втечеш у ліс,

Де немає зовсім світла,

Але пахне прохолодою.

Там ти зупинись й принишкни,

Щоб пройтись повільною ходою.

Зазирни у ніч, немов немає нічого важливішого в житті,

І відчуєш, як стає легше на душі.

Там човен гойдається під вітрилом з зірок,

Там місяць у небі заплутався серед тисяч стежок,

Які утворили його ж нитки,

Які докупи йому до ранку потрібно зібрати.

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Ну, ... , війна!

Ніби час зупинив свій біг невпинний,

Ми втратили лік однакОвим дням.

І немає різниці, який день тижня,

Лиш телефону дзвінок єднає серця.

-

Як у вас? Привіт! Тиша? Добре!

Сирена волає? Ну, … , війна!

Над кимось ширяють гелікоптери.

А десь нЕлюди з землею рівняють міста.

_

Якщо хочеш кричати - кричи, не бійся!

Якщо вмієш, небу шли молитов, тихі слова.

Десь вклоняються козаки побратимам загиблим,

Розуміючи - шляху назад більше нема.

_

Сніг лягає на мертве залізо рівно,

Ніби білого саванну пелена.

А навкрУги згорілі подоби людей,

Як ті привиди, що їх не бере земля.

-

А земля такої наруги не стерпить,

Все ж не білий лист паперу вона.

Хоч і пишиться завше історія кров'ю,

Та навіщо ж нам усім такі письмена?

_

Якщо хочеш кричати - кричи, не бійся!

Якщо вмієш, небу шли молитов, тихі слова.

Коли в небі над нами смерть співає,

І реве навколо вогню стіна.

_

А небо буде плакати, із криком дитячим,

Весняних дощів теплими слізьми.

Та завжди за темрявою приходить світло,

Й завше до пекла вертаються чорти.

-

І я знаю точно, всіх чортів відспіваєм.

Забере їх з собою чорне ніщо зими.

І коли навкруги запанує тиша,

Простягнувши руку, мені усміхнешся ти.

...

Олександр Мокієнко

Душа

Вірш присвячується знайомій дівчинці-підлітку, що й досі перебуває у протиріччі з внутрішнім і зовнішнім. Мета — підтримати її.

***

Кинджали гострі - леза болю

впиваються у душу стиха.

Вона кричить, стікає кров'ю,

але живе, хоча вже вбита.

Повітря розпирає груди,

так забагато світу зовні.

Клекоче серце: знову люди

забити в нього цвях готові.

Своїми вчинками, словами

і поглядом гостріше леза.

Зв'язати душу ланцюгами,

щоб усмішка із нею вмерла.

Суспільство непомітно й хижо

вбиває жар надії в грудях.

Воно, як звір, стрибає спритно

на людяність у справжніх людях.

Роздерти правду, чесність, совість,

взамін покласти хитру маску,

а замість скромності лиш гордість

і спалах болю на зап'ястках.

Убити, замінити, стерти

усе дитяче, щире, мирне.

У злобі жити чи померти,

якщо не знайдеш в собі сили.

Холоне кров у жилах жертви,

та істину нелегко вбити.

Хто піде всупереч, до смерті

відродиться і зможе жити.

Суспільні леза — крики, злоба,

безжальність, зради, війни, заздрість...

Це все є слабкість, людська втома

яку здолати в змозі радість.

Маленька крихточка надії

під ребрами заб'ється птахом,

запаляться іскринки віри,

розвіються кайдани прахом.

Душа всміхнеться і розтопить

чужі серця, закуті в кризі,

проміння з темряви захопить

та заховає всередині.

Усіх на світі не врятуєш —

і цей урок запам'ятала.

Душа всесвітній біль відчула,

зате всесильною для себе стала...

(Квітень 2023 р.)

...

Роман Фещак
16+

закон виключеного третього

за однією із версій, Женя загинув, впавши з даху батьківського дому, за іншою, впавши з яблуні, біля якої ми завжди стовбичили у дитинстві, бо жили по сусідству, і на яку я так і не навчилася залазити, хоч як відчайдушно мене не вчили..

Женя був старше на рік, ріс замкнутим, у навчанні йому не щастило

зрештою, я так і не взнала, чому він сам себе вбив, бо це було не схоже на нещасний випадок

за однією із версій, хлопець, ім'я якого я вже не згадаю, зник безвісти, за іншою, він просто забрав усі речі й чкурнув із нашого села якомога подалі, не лишивши жодної звістки..

він кликав мене заміж спершу у дитсадку, потім у початкових класах і ми цілувались під електростовпом

зрештою, я так і не дізнаюся, що його так згризло, було схоже на те, що він ріс щасливим

за однією із версій, хлопець, ім'я якого я, на жаль, не забуду ніколи, ще живий і з ним усе гаразд, за іншою (себто, моєю)

хотілося би цей факт виправити і, бажано, кулею в пахову зону

зрештою, такі, як він, не мають права мати щось спільне з дітьми, ані з їх зачаттям, зрештою, я так і не взнаю, якого біса він був серед дітей і тренував їх у єдиноборстві

і якщо спитати, що об'єднує всі ці версії в одну цілісність, то вирине трохи суму: я гладила їх по голові і мені це подобалось

так, мені це подобалось

припускаю, ще до того, як траплялося

якесь гівно

я досі гладжу по голові, коли мені хтось подобається

зрештою

між "А" чи "не А" одне обов'язково є істинним

27.01.2024

...

травень

Про зорю

Сталь небес прикрасив опік

Батога червоного крізь буваль вікна.

У зорі занадто короткий вік,

Але в ній сила ув'язнена.

Я по стежках своїх віршів

Раптом ступила за межу, де пітьма.

Там кола від Учора-мостів,

А зараз — крижана зима.

Роздмухують вітри хуртовину,

Рівна гладь, божевільна ціна...

Біс лукавий підклав соломину,

Затуляючи мене... Ще жива.

А мої сни... Зустріну там сніг?

Чи ніч одягне свій шовк?

Мені від сталі небес — сто доріг,

Від зорі — лише один. Обов'язок.

~2018~

...

Lexa T. Kuro
16+

***

Пещу бруньки, набубнілі на сонці,

Зон ерогенних торкаюсь твоїх.

Птаством шаленим здіймаються сотні

Вирів блаженства у кроні між ніг.

Зціджую сік, прокусивши до крові,

Гладжу подушками пальців вуста.

Ти пелюстками прийняти готова

Ніжні цілунки, віддавши нектар.

Креслиш серця на вишневому гіллі.

Бджолами в'ються в волоссі слова.

Губи вкривають цілунки промінні,

Повінню змила річний перевал.

Наче й не було розлуки снігами,

Оком палючим і листям шорстким.

Місяці три уділили стожари,

Щоб огорнутись у зелень-блакить.

(Квітень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Журба (Ти залишишся)

Ой, журба моя

Ти журбинонька

Дай перепочить

Хоч хвилиноньку

Душу не виймай

Не пали мости

Краще підемо

Разом я і ти

У краю чужім

Нищіть ворогів

Горе засівать

Посеред садів

Ти на мене глянь

Руку простягни

Разом увійдем

У ворожі сни

Мороком їдким

Очі заллємо

Доньок і синів

В них заберемо

Їхняя печаль

Випаде дощем

Душі чорнії

Вона знищить вщент

І тоді, моя

Світ-журбинонька

Я повернуся

До калиноньки

Я повернуся

До своїх воріт

Поросте травою

За мною слід

Я повернуся

Ти залишишся

Горю ворогів

Вічно тішитись

...

Катерина Скрипка

Втеча

Біжу, вертаюсь, знову утікаю,

Від себе відвертаюсь — забуваюсь.

Пітьма довкола та нема нікого:

Ні пекла, ані Бога — виринаю...

Вдихаю, каюсь, знову поринаю —

Нарешті прокидаюсь: помираю.

Життя цілунки, голос вдарив лунко,

Складаю руки трупно — відспівають.

Боровся сміло — доля так хотіла.

Вмирає дух у тілі — відлітаю...

Крило ворони, пір'я брудно-чорне,

Як у самого чорта — повертаюсь:

Себе знаходжу, "Я" відчути хочу.

Життя прожити можу — розквітаю.

Фарбую пір'я, дихаю повітрям —

Між чорних білим півнем залишаюсь.

(Березень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Зелений дракон

Зелений дракон над містами літає,

де люди з блакитною кров'ю у жовтих тілах

свій край від навали щодня захищають,

долаючи труднощі, горе і страх.

— Не вірю, оце так жага до свободи! —

захопленню змія немає межі:

— бракує їм тільки крила допомоги,

в додаток хвоста, що належить мені.

Подам я їм лапу, а навіть чотири,

ще зуби і подих вогняно-жаркий,

аби спопелити навік темні сили,

щоб чорт не вилазив з болота якийсь.

А далі засію той край верболозом,

що вмиється ріками вилитих сліз,

закрию державу від бід і загрози,

кордоном розкинувши зелені ліс.

Калиною всію обвуглені частки

землі, що поглинула кров козаків,

а там, де тілами заради нащадків

герої лягли, захищаючи світ,

розстелю діброви, прикрашені буком,

поблизу розставлю соснові бори,

і хай яворина розкаже онукам

за що помирали їх предки колись.

Кущем ялівцю я оздоблю могили

всіх тих, хто безслідно пропав по цей день.

Гілки бузини із любов'ю лягли би

на дім спочивання невинних дітей.

Та зараз між іклів моїх перемога,

що ревом нестримним так рветься з грудей.

Її подарую в річницю дракона,

підтримати хочу цих вільних людей.

(Грудень 2023 р. - січень 2024 р.)

...

Роман Фещак

На зламі епох

Нам випало жити на зламі епох,

Цікаве й жахливе століття,

Я вірю, що з нами і правда, і Бог,

Хоч мучимось ми в лихоліттях.

Гартують Вкраїну вітри перемог,

І втратами ми оповиті,

Везуть ешелони чужих допомог,

А все ж відчуття, що самотні у світі.

Ми ж нація мирна, чужого не хочем,

Плекаєм своє, цим і ситі,

Чому ж ворогам ми мозолимо очі,

Чому їхні пащі весь час ненаситні?

У них землі більше та й люду багато,

Є зрощувать що й розвивати,

Та заздрять чомусь, не така власна хата,

Їх тягне лиш красти й вбивати.

Так, ми християни, розумні й гостинні

Якщо не дражнити й чіпати,

Не пхали б до нас свої руки злочинні,

І ми б не бажали нікому відплати.

До Бога звертаємось ревно щодня,

Щоб він дарував землі МИРУ,

Прозріла зомбована чортом ру*ня

Й засяяли золотом бані СОБОРУ.

...

Ксенія Демиденко

Човен

Човен розправляє вітрила,

Рушає в море, у люті грози.

Море каже: «Пробач, мій милий,

Тебе вберегти я вже не в змозі.

Вертай до порту, ставай на якір,

Живи в надії, дивись на обрій.

Якщо побачиш там світлі знаки —

Все буде добре, все буде добре».

Човен хитає щоглою вперто:

«Ніяк інакше, у хвилях люди.

Маю забрати живих і мертвих,

І будь шо буде, і будь що буде».

Казиться море: «Ах ти, мурахо,

Де твоя дяка, де твоя шана?»

Море карає тих, хто без стра́ху, —

Кличе з безодні левіафана.

Човен не вірить, що він пропащий,

В місячнім світлі, як в ополонці.

Жах із пітьми роззявляє пащу,

Та сходить сонце, та сходить сонце.

...

Анастасія Вовк

Нам не пробачать "нас".

У мого щастя проміння сонця

В очей куточках, і теплий сміх

Я був зустрів його, незнайомця,

На розі трьох лісових доріг

Маленька ластівка з півдня світу,

Де ще не чули, що йде війна

Він дивувався на шкірі квітам

І називав їх на імена

Він не лякався моєї вроди —

Зіниць прозорих і гострих вух

І попри те, що людського роду, —

Спокійно линув до моїх рук

Коли мене називали "вбивця",

Він тихо хмурився і мовчав

А потім — знов — цілував ключиці,

Тулився скронею до плеча

Такий вразливий, тремтів навпроти

І сльози бігли з намоклих вій

Він вивчив біль мій на смак і дотик —

І я забув відчувати біль

Я говорив йому: треба бігти;

Я знав, що нам не пробачать "нас"

Він усміхався нестерпно світло

І шепотів щось про "другий шанс"

Війна, я бачив, його вбивала,

Але він вірив, що вщухне лють

Лють обернулась гірким металом

І розкроїла наївну грудь

Він падав в руки мої у тиші,

Лишивши знищений світ німим

І сонце вийшло — востаннє — вийшло,

Щоб згаснути разом з ним.

...

Julie Ria

Поштівка

Я знайшла в секонді поштівку

Нову, у плівці, великобританську

Ваза із синього скла

Колекція Вікторія енд Альберт мьюзіум

Товстий папір науковий вид тиснення

Я не встояла, вона коштувала сім гривень

(день завозу на Привокзальній)

Я відкрила її вже в кав'ярні навпроти

(якщо скляний кіоск плюс кавовий апарат плюс неонова вивіска дорівнює кав'ярня)

А там написано моїм почерком

Будь-який інший я б не впізнала

(чи залишається зараз в людей почерк)

ТАНЮ ЯКЩО ТИ ЦЕ БАЧИШ ТІКАЙ

І ваза на поштівці розбилась

Раніше ніж я почула

доволі

знайомій

звук

...

Тетяна Жучок

Зірка осяйна

Зірка осяйна ти мені засвіти,

Ти шляхи мої освітли,

Бо йду долиною темною і кінця не видно,

Хоч людям завидно,

Бо не знають що переживаю,

Я ж бо все у собі тримаю.

Я така ж як і всі,

Живу у світі цьому наче в тюрмі

І турбот достатньо і проблем,

Радості потрохи але не без дилем.

Зірка осяйна-ти світло мені даєш,

Ти завжди мене всюди приймеш

І немає місця де ти б не сягала,

Мене всю цілковито огортала,

Куди не гляну куди не піду а промінчик гріє,

Тому в мені надія ще жевріє.

...

Діана Гобой

Хачапурі

Хачапурі

Ідуть до школи школярі,

Усі невиспані понурі.

Уроки їм як тягарі,

Та допоможе - хачапурі!

Там вуглеводи і білки,

А ще жири і вітаміни.

До рук беріть чи в тарілки,

Не зволікайте ні хвилини.

До нього ще гарячий чай,

І починайте частування.

Скажіть печалі - прощавай,

І приступайте до навчання.

Ну, а якщо не школярі?

А на роботу треба лізти.

У всіх свої є тягарі.

Тож хачапурі добре їсти.

...

Кєма

МЕТЕЛИК

Привертає всіх метелика краса,

Що здається витвором майстерним.

Будучи легким і мов химерним,

Він свідомість вічно потряса.

Он там квіткою вмоститься серед трав.

Інший стане враз очима бога,

І неначе та пересторога,

Щоб ніхто у руки їх не брав.

Та візьми і роздивись поближче,

Враз лусок оманливість спаде.

І той монстр, що звідти прогляне,

Всю його божественність мов знищить.

А тому його ти відпусти,

Хай літає ніжно серед неба.

Не взнавай того, чого не треба

Й не руйнуй цікавістю краси.

...

Amara

PHILOSOPHIA

Хто є ви? Повна склянка чи пуста?

І скільки в вас всього й чого налито?

Вода чи келих вкрай дешевого вина?

Чи десь солодке, але й кисле враз мохіто?

Яка в вас оболонка? Чи міцна?

Стакан з паперу чи кришталь яскравий?

З яких матеріалів в вас вона?

Чи ви метал: твердий, та дещо ржавий?

В яких умовах розкривається напій?

Чи де прийнятно вас буде вживати?

Це все дурня — живи в потоці мрій!

Найкраще, знайте, це не забувати! ❤️

...

Amara
18+

Карта мого тіла

Пелюстками троянд вуста опадають,

обпікають так гаряче груди та плечі,

проникають під шкіру - усе завмирає...

Роздираючи вщент всю одежу і межі.

Пошрамовані мітки лишаєш на спині,

територія взята - кордони закриті.

Ти продовжуєш грати зі мною. Нестримно

намагаєшся владу в мені підкорити.

Я здаюся. Привласнюєш руки і губи...

Пошматовані впали додолу окови.

Над місцями-містами, що мною забуті

розлетілися краплі чужої вже крові.

Оголила фортецю, злизавши весь сумнів,

захопила, мабуть, що без бою - і в пекло...

На верхівці блаженства, у сутінках буднів

анестетиком стала моїм - все затерпло.

Розпиливши флюїди по стінах і стелі,

ендорфіни ввібравши крізь пори на шкірі,

розтеклася душа по багряній постелі...

Після бою - руїни на втраченім тілі.

Тут розтрощені друзки опівночі впали

на прим'яте тобою і мною кохання.

За вікном усміхалися нам світозари,

роздивляючись карту, що ти фарбувала востаннє.

(Червень 2023 р.)

...

Роман Фещак

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Якщо під російським стягом

Ритуально свободу вбивають,

Це і є азіатчина дика,

І вбивцям гріхи не прощають.

Колись нас морили голодом,

Де Воркута – добре знаємо,

І Колимську гартівню холодом

В підсвідомості міцно тримаємо.

Аргументів немає у ворога,

Вся надія у них на зраду,

Щоб зламати в нас силу опору

Під страхом тримають громаду.

Кати продалися дияволу

І своєї душі вже не мають,

Тому й скаженіють від злоби,

Бо герої у нас не вмирають.

...

Анатолій
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Поговоримо?Книгоманія
18.06.2024
Отже, людоньки, прослухала я тут шикарний подкаст від Рудої Книгарні і вирішила об'єднати приємне з ... Детальніше
Позитивна статистикаІлва Стрілецька
18.06.2024
Зазвичай я намагаюсь не спамити головну сторінку і не постити блоги а-ля "ні про що", але цього разу ... Детальніше
Хеля відповідає на питанняХеля (Руда Книгарня)
18.06.2024
Цейво, я нарешті записала, змонтувала та опублікувала відео з відповідями на питання, які ви мені ст ... Детальніше
Новий розділБатько природа
18.06.2024
Я опублікував 3 розділ у книзі, буду вдячний якщо оціните. Ще я назвав попередні розділи, хоча взаг ... Детальніше
Пательня. Випуск 8stas
18.06.2024
Восьмий випуск Пательні. Вітаю, друзі. Сьогодні наступний, восьмий випуск пательні. Іспит для смілив ... Детальніше
МемиТая Деверо
18.06.2024
Друзі, мені прийшла ідея мемів про письменників, тому всіх запрошую в свій телеграм канал, почитати, ... Детальніше
На Аркуші вже:
11395читачів
135406коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: