Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6562)

...і зімкнулися кола над головою (індукційне...ігри уяви).

******індукційне (від лат. in-dukcio "провести (до)" - загальний висновок на основі аналізу окремих фактів...або згідно з логікою - "процес судження, котрий досягає висновку, що при

наявному стані знань є напевно істинний, але не гарантує його..." (з вікіпедії).

______________________

нас багато було у двох туристичних автобусах...

мандрували ми навколо світу...

і кожен виходив на зупинці своїй...

я чекав на останню...

і людей ставало все менше та менше...

та раптом автобус, що їхав попереду

непомітно,

отак,

по частинно

зникає -

наче хтось насуває в стріч нього

прозору невидну тканину.

і як спритний маніпулянт, як пройда

тканиною тою

весь поглинає автобус,

обклеєний що

плакатами туристичних реклам... -

нівелював поступово маніпулянт

того,

що попереду рухався разом із нами

автобуса -

що спорожнів,

лишився котрий пасажирів...

і байдуже було усім

на те зникнення дивне посеред день -

кожен чекав своєї зупинки

в останньому цьому автобусі...

абсолютно ніхто не зважав,

що і цей

напівкомфортабельний транспорт

може бути вкраденим також,

таким же макаром -

непомітно, тихо та швидко...

і що той,

хто не встигне зійти на зупинці

вкрадений запросто буде у часі...

але кожен поглинутий надто собою в собі,

огорнутий світом егоцентричним...

і байдуже було усім... -

кожен виходив на власній зупинці,

що як остання (так вважали вони,

спостережив і я при логічному розсуді

зникнення всіх у нікуди з першого,

того як наш великого лайнера)...

а пасажирів ставало все менше та менше...

я чекав на останню...

спокійно читаю книжку

пригод та фантазій...

а коли вже сходив з автобусу -

зник для реального світу.

і світ мені - зник!

ледь торкнувся ногою землі -

я землі не відчув!...

там плескалась холодна вода.

протестне вимовив слово -

у хлані розбилось воно

та зникло разом зі мною...

...і кола зімкнулися над головою...

...

Ем Скитаній

Час покаже

Лише час покаже, що

Для тебе справжнє щастя

І кому про нього розказати

Можна не замислюючись.

На разі можна все

Виписувати у блокнот

Та робити голосові ,

Говорячи про все,що хочеш.

Потрібен час для думок,

Які пронизують аж до кісток.

Потрапляючи у вірші,

Стаєш спокоєм душі.

...

Хвилина душі

Відмова від куріння

Він любив LM з двома капсулами так, як не любив правила,

Сигарети замінювали йому зміст життя.

Була не одна дівчина, яка його ранила,

І він відчув, що застряг.

«Кинути курити – і що тоді мені взагалі залишиться?»

«Добре, я кину», – вирішив він собі.

На шостий день відмови від сигарет він вигнав свою колишню –

І знов закурив.

«Добре, я все це забуду до настання обіду».

Він пробував знов і знов.

Не допомогло навіть бажання покращити себе, як індивіда,

А точніше, перемогти в собі зло.

Та коли настала в країні війна,

І фінансів у кишені стало, як в голого,

Сказав: «Cигарета – то не моя жона;

Краще мати хоч щось, ніж нічого».

На шостий день відмови від сигарет нарешті пропала ломка,

І він почав жити, і потім пізнав Абсолют.

Все стало на свої місця і стало сумно трохи,

Що більше не буде отрут.

Він обрав новий для життя маршрут:

Повірити в себе і вивчати усе,

Заробити грошей, створити сім'ю.

Завести кота, собаку чи капібару,

Ходити в басейни, на річку чи в спа,

Відкривати для себе міста,

І, можливо, дожити до ста,

Забувши про страх і жалість.

Старість, Сейшели, бокал вина,

Потроху його допиває до дна,

Тепер це його притулок.

І от він помер

У чистий четвер

І пачка LM

Забулась.

...

Роман Миронов

Мені до вподоби твоє alter ego...

Мені до вподоби твоє alter ego,

Єдине із сотні, побачених мною,

Воно, те одне, що відлунює ехо,

Від кардіограми сердечного збою.

Воно не нав'язливе й вміру надмірне,

Воно пелехате свої добротою,

Воно розтлумачене Етною світу,

Воно полоняє своєю красою.

Воно, та частина, яка підкоряє,

Яка анулює всі мінуси збою,

Воно, те одне, що усе пам'ятає,

Від самого дня, що зустріла з тобою...

...

Івоніка Немчук

Колискова

Ховайся.

В собі, у мріях, у думках,

І навіть у старих книжках.

Ховайся.

По сходах вниз, у темний льох,

Де на полицях в'ється мох.

Ховайся.

Як піде по землі пітьма,

Запам'ятай - тебе нема.

Ховайся.

Бо ніч приходить до села

Зі звуком вибитого скла.

Ховайся.

Вона сувора і страшна -

Не наближайся до вікна.

Ховайся.

Ховайся так, щоб не знайшли,

Якщо до хати увійшли.

Ховайся.

Від жаху дрібно тремтячи -

Мовчи, мовчи, мовчи, мовчи.

Ховайся.

Підлога голосно скрипить.

Війна іде, війна не спить.

Ховайся.

Години швидко пролетять -

Птахи ранкові полетять.

Ховайся.

Настане тиша - і тоді

Заграють краплі по воді.

Ховайся.

Зі сходу день новий прийде

І порятунок приведе.

Ховайся.

Під оксамитовим дощем

Тебе зустрінуть із плащем -

Ти житимеш. А поки ще

Ховайся.

...

Максим Бекузаров

Будова всесвіту

Кожен день я споглядаю Всесвіт.

Манить нас небес тая блакить.

Він без меж, він зплетен із мережив,

Все було, є, буде у цю мить.

Мить яка сама за вмістом роки -

Концентрат подій віків сивих.

Атом, що структурно схожий

На системи зоряні, в яких

Зірка то ядро, навкруг протони -

Що планети зі своїм буттям.

А галактика - дитини подих,

Що спить міцно у колисці немовлям.

...

Легрей

Оспівування кохання

Кохання оспівують в фільмах

Плітках, дитячих садках

Як якийсь спалах у космосі

Який зміне за мить життя

А в мене такого не було

Я рада

Воно наче прихід додому

З зимових вулиць вночі

Ніби схід сонця спекотного дня

Воно спокійне, але душу все ж гріє

Впливає на усе сприйняття буття

Я розчиняюсь в цій атмосфері

І після багатьох невдалих спроб

Нарешті віднаходжу себе

...

Пані Аїда

Її очі для тебе звичайні...

Її очі для тебе звичайні,

Її погляд для тебе сумний,

Її постать вже не актуальна,

А думки, не про тебе в цю мить...

БАйдуже, що вона геніальна,

Не важливо, що серцем горить,

Головне, що тобі не підвладна,

І тебе це настільки щемить!

Так щемить, що до самої злості,

Прагнеш вирвати серце своє,

І принести у жертву на сонці,

Лиш би звабила поглядом ще...

Ти для неї секунда в годині,

Вона правильно час розділя,

Ти марнуєшся сам, як в людині,

Ти не бачиш прекрасного Я...

...

Івоніка Немчук

Ти - як світло північного сяйва🌌

Я рахую з тобою всі сни,

В мене вже закінчились нотатки,

Я почав їх писать на стіні,

Бо на стелі все ж важко писати...

Хоч би раз не прийди уві сні!

І мій день неосяється ранком,

Я порину і вічні пісні,

Де тебе не зустріну світанком,

Я не хочу так жить... поможи,

Знов прийди без вхідного білету,

Я такого балету в житті,

І побачить не мрію сюжету.

Ти - як світло північного сяйва,

Я б дивився на тебе вічність!

Знов прийди до мого світання,

Хай настане наступний день місяця...

...

Івоніка Немчук

Музика

Ми граєм музику війни

На зброї смертоносних інструментах

Мелодію потужну і лунку

Що смерть несе проклятим окупантам

Без втоми страху і жалю

Криваві ноти стелимо рядами

За землю вічну і святу

Политу предків кров'ю і сльозами

Ми граєм музику що дух гартує наш

Рубцює тіло й душу обпікає

Проходимо крізь біль і жах

Щоб наші рідні болю не зазнали

Спливає час мелодія луна

Із кожним боєм сили набирає

Ще трохи треба вистояти нам

І пісня перемоги пролунає

...

Nerazh

Шлях

Ковтаємо пил,стираєм піт

Зі смертю пліч о пліч крокуєм

Крізь кола пекла шлях проліг

Та ми йдемо і не задкуєм

Наш поступ як граніт твердий

Знесемо всі ми перепони

За нами тисячі пройдуть

Крокуючи до перемоги

Торимо шлях несемо вість

Хай прогримить в усіх усюдах

Що тут свята наша земля

На ній живуть лиш вільні люди.

...

Nerazh

Окоп

Лягай в окоп як тільки чути свист

Лягай в окоп він тіло порятує

Лягай в окоп і смерть тебе мине

А Бог душевні рани залікує

Лягай в окоп тобі ще треба жить

Помститися за всі пролиті сльози

Лягай в окоп коли земля движить

Й осколки шершнями летять над вами

Лягай в окоп і сили бережи

Тобі до перемоги воювати

Лягай в окоп і ти побачиш час

Коли нову Вкраїну станем будувати

...

Nerazh

мелодія

замісто крику - храп!

замісто зойку - свист!

полиски місяця на товщі рамп.

і... - хтось... - йде... -

суне по клавішам,

наче акорди бере органіст!

клавіші...клавіші...

чорні та білі... - клавіші!

чиїсь ступні

громіздко вгрузаючі.

сліди

в далечінь

крокуючі -

мелодії ритм залишають.

по клавішам -

ступні чиїсь

музики слід гучний

в обличчя людей кидають.

в місця крику - музика!

в місця зойку - музика!!

сонце із товщі рамп!!!

і

хтось

велично крокує

по клавішам

через ліси людинячих лап,

схожих на сонце із товщі рамп.

великий та сильний,

безсмертний хтось-то

прямо

прямує...

в даль віддаляється...

плавом

пливко

пливе...

многоголосо звучить під ним клавішная земля!

...

Ем Скитаній

Нероздільне

Втішають героїчні вчинки

І спільний успіх гріє душу.

Хоч і не все є вільний вибір

Та плин сумління не порушу.

Порушу дивні стану речі,

Коли реальність геть нова.

А ти живеш як в'язень втечі.

Бо ти людина, що жива.

Жива з країною у серці,

З думками, що наздожене

Кохання, мрії, каву з перцем...

На смак відчуй скоріш мене!

Мене бентежать дивні люди

Що краще знають і здаля

Навчать любити Батьківщину,

Яка з народження є я.

...

Легрей

Совість

— Смілива фраза, Пане!

Піддайте, газу!

Топіть педаль в підлогу,

Коли потвору бачите щоразу!

— Ви, певно, Пане, життю на ти

Звертались від початку,

Щоб досягти у мороці мети,

Навколо світло зберігали.

— Душіть, душіть, страхи!

Смілива фраза, Пане, не спиняйтесь, ані мить!

Топіть педаль в підлогу та збивайте!

Брехня в безодні хай потоне!

Слова лунали, наче, щойно,

Аж раптом — тиша невимовна.

Брехня вскочила, схопила Пана підборіддя,

Згадати просить, як солодко звучить, коли потрібна.

Та Пан міцніше дуба,

Від зуба відірвав її.

— Яка ж ти наволоч, паскуда!

Досить з мене, гнійна курва!

Стійка душа в міцному тілі,

Завадила брехні триматись.

— Смілива фраза, Пане, ви зізнались!

Тож покарання понесіть.

— За правду вас засудять,

Щоб єдність мордувати.

Ви закликали не брехати!

А палки били по спині.

— Смілива фраза, Пане.

Брехня втопилась з вами в правді

Не вернеться паскуда, не встигла,

Дорогу сильній волі перейти.

...

Jakob Enko

Серця зором

Чи контрнаступ вже чи ні, як вже роки,

Так само йдуть зникати в сході сонця

Дівчата й хлопці, й їх серця палкі

Не старяться, гартовані дорослістю.

Скільки б не було — дзвінко молоді,

З сумною мудрістю років своїх

Їх душі завмирають в янтарі

Повітря грузлого важких боїв.

Вознесені, спочинуть. Струсять жах

З чола краплинами живі герої.

У тих посадках, на «нулі», у бліндажах,

В полях далеких завжди серця зором

Вас бачимо, вас молимо триматись,

Вам зичимо вдихнути ще хоч раз!

То наші хлопці і дівчата степом пада.

Надія буде! Мрія буде! Воля буде!

Шкода — як, Господи, шкода! — що вже без вас!

2023

...

Анастасія Шкоп

Варіація на знайомий мотив*

*- Tout va très bien, Madame la Marquise (фр.) — Все дуже добре, пані маркізо!

— Алло, алло, душа, які є вісті?

Що видко в нас, примружившись на мить?

Вдалось спитать тебе нарешті,

Як там у світі нашім жить?

— Все добре в нас, чарівна громадяночко,

На небі сонце, мла вночі,

Буває трапить кави філіжаночка,

Донька відмінки вправно вчить.

От лиш дурниця приключилась,

Одна сережка загубилась,

А загалом, чарівна громадяночко,

У нас все добре, добре, що й казать.

— Алло, алло, душа,… зв’язок поганий…

Гадаю, прикрість згоїть час.

— Все добре в нас, чарівна громадяночко,

Таке пусте турбує Вас.

Зникла вона при переїзді

Четвертий раз в чужому місті,

А загалом, чарівна громадяночко,

У нас все добре, добре, що й казать.

— Алло, душа, щось серце охололо,

Як всі живуть серед валіз?

— Все добре в нас, подумаєш, що в школу,

Донька не ходить третій рік,

Й нема вже друзів ні у кого,

Вони роз’їхались довкола,

А загалом, чарівна громадяночко,

У нас все добре, добре, що й казать.

— Алло, душа, то, певно, плутанина,

Лиш щойно світла мить була.

— Забуде хтось, та, придивиться, видно —

В країні десять год війна.

Нам від вовків в овечій шкурі

З усіх боків брехня і кулі,

Цивільні, воїни і діти

Без ліку по країні вбиті,

Міста і села під ударом,

Нема роботи, нема ладу,

Дитинства проминають в стінах,

Близьких і друзів мусиш кинуть,

Всі із домівок позривались,

Як листя скрізь порозлітались,

І при четвертім переїзді

Ота сережка загубилась.

А загалом, чарівна громадяночко,

У нас все добре, добре, що й казать.

2024

...

Анастасія Шкоп

Переплелися

Крізь справ і горя марафони

Встигає проглядати повня,

І сонце наносить з палітри

Все водночас: приземне, світле,

Болюче, миле, сум, любов.

Зірватись. Вірить. І удвох

Життями й душами та всяк

Грати в належання «ва-банк»,

Виписувати, попри страх,

Вальс по оголених думках,

Та сум, розділений навпіл,

Із рук тремтячих спрагло пить.

Переплелися в кожнім дні

Краса любові, жах війни.

2024

...

Анастасія Шкоп

Живим всередині вертайся

Живим всередині вертайся, сину!

Як відгремить та лють твоя і орків змиє,

Як проженеш ти гадів з Батьківщини,

Життя тебе чекатиме й зігріє!

Живим всередині вертайся, любий!

Чекає нас трава у парку й зорі.

Морозива візьмем всім навкруги—от сміху буде!

А ми заплачемо… Від щастя і від болю.

Живим всередині вертайся, друже!

Як завше, гідність і відвага вкажуть шлях.

О, як же крокуватимеш ти мужньо

Своїм життям у звільнених містах!

Навала чорна най не зіпсує

Душі твоєї. Геть і вибухи, і смерті!

Той світлий паросток, що пристрасть жить дає,

Ворог не викорчує в вільних людях твердих!

Ні! Грець йому! Ти не дозволиш, вірю!

Молю я небо і молюся всім святим,

З пітьми кривавої хай тіло й душу вирвуть!

Живим вертайся! І всередині живим!

2022

...

Анастасія Шкоп

Як там?

Понад дахами і на тлі шибок, в сутінковій теплині

Птахи пропищали щемно, хльоснуло літом.

Я знаю, це не наші птахи і не наші вікна.

В Україні спить наше літо. Так далеко, і так в Україні…

«Як там зараз?» питаються добрії люди. Вагаюсь.

«Там в повітрі розлита війна. Але ми переможемо.

Біс побрав би той прикрий занепад і зраду, та робим що можемо,

Воно краще стає, коли ми всі разом тримаємось.

В нас усюди військові у «пікселі» у світло-бурому,

Хто в частинах своїх прямо в місті, є й ті, хто додому

Їдуть з фронту, задумливі, густо запилені, втомлені,

В них в очах — неосяжне. І радість. І біль та обурення.

Там на небі нема літаків з білим смушковим шляхом,

Як у вас — вже не сіпаюсь, тут не страшні літаки, —

Десь міста із окопів, десь будинків самі кістяки…»

Сумно всім. На всіх мовах люди зітхають однаково.

2023

...

Анастасія Шкоп

Шляхи

Дякувати пращурам

І птахам,

Ми існуємо і творимо,

Віками.

Породжені ми і птахи з динозаврами

Квітучою папороттю,

Лелека і хвощі — всі пов'язані

Божою заповіддю.

Волею чистої мети,

Всеосяжним прагненням,

Світлом і порядком.

Постає в нім "ти",

Глибоке й нерозгадане.

Не вистачає літер й екранів,

Часу і калорій,

Та ми стаємось

Понад віками,

І стається воля.

Далі буде,

Птахи літатимуть,

Малі ростимуть.

Ростки знаходять

Шляхи в асфальті,

Нам по ним.

2023

...

Анастасія Шкоп

А ми справді…?

Я пам’ятаю: смерть гарцює — там,

Най не замилить око синій обрій.

Ятрять окопних рівчаків болючі шрами,

Скрізь метастазами ракетні хижі обстріли.

І випадає самим серцем чути

І залп, і стогін, й скрегіт куль по криці,

Землі в обличчя порох проковтнути,…

В пакет продукти кладучі в крамниці.

Терпке повітря, день замішаний на відчаї,

Не осягається реальність, край.

Лиш кроки суму силуюсь засвідчити,

А навкруги світ свій танок кружляє.

Все — стреси,

все — страшно,

все — страти

Нервових клітин і щасливих днів.

Прокляття ворогам, і молитви нашим солдатам.

Що наші смутки в порівнянні з їх?...

Все ж хочеться теплого чогось, свого,

В своє місто самі несуть ноги.

Та те місто не мені належить давно,

А страху і повітряним тривогам.

Знову мені до іншого дому,

По іншій дорозі, до незвичних дверей.

Не одразу згадаю живу зараз в якому,

Знаю, що на Землі. Серед шаф і людей.

Така дика реальність буденних предметів,

Гострота кутів, холод крапель на склі.

Незбагненна, аж навіть майне у моменті:

«А ми справді

іще

живі?»

2023

...

Анастасія Шкоп

....

На душі пустота,

Що сказати не знаю

Тільки вчора була...

А сьогодні немає

Серце ріжуть слова

І думки мов кувалда

І холодна зима

Залишилась одна

Більше мрії немає

Більше жити не хочу

І можливо зима

Є для мене пророча

Знов закидані сни

І загублені мрії

Вітер шепоче весні,

А зиму не зігріє.

Темно стане на мить

І попалені крила

Зігріватиме тінь

Що колись не зігріла

Заховає вона

Ті обпалені крила

На душі пустота

Може я так хотіла...

...

Makosha

...

Із попелу народиться весна,

І затанцює на вербі русалка,

Ти напиши омріяне есе

До того, як прийде Маланка.

До того, як розквітнуть у степу

Кохання нашого плоди солодкі.

До того, як у вранішній росі

Заграє сонце на колоссі.

До того, як прийдуть дощі

Із запахом трави духмяним

Із вітром сповненим турбот

До того, як заміняться октави.

Ти напиши омріяне есе,

І небо потримай за руку.

До того, як до тебе я прийду

Зірви для мене незабудку.

...

Makosha

...

Усе чого вона хотіла

Відчути небо у руках

Вона нічого не просила

Вона відкинула свій страх

Зробивши крок у невідомість

Розкрила крила золоті

Вона пірнула в синє море

З гарячим каменем в собі

Вона закрила очі світу

Щоб той не бачив біль її

Намалювавши хмари білі

Сміялась тихо уві сні

...

Makosha

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні,

Пролітають, як птахи чорно-сірі будні.

Я не буду танцювати з тобою перший танець.

Пам'ятаю, як носив до школи мій рожевий ранець.

Не забуду зелені очі, міцні руки в жилах,

Я сиділа на твоїх плечах, неначе – крилах.

Ти приносив додому гостинці від зайця,

Ще трохи весни, і я точно здамся.

Перестану чекати, шукати в перехожих,

Хоч краплю обличь на тебе схожих.

Всі твої казки про різнобарвних вовків,

Передаватись будуть ще мільйони років.

Моїй дитині, яка ніколи тебе не знатиме,

І моїй навіки закритій любові – ґратами.

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні,

Чорно-сірі пролітають будні.

...

MaL_Vi

...

Він бачив цей світ всього тільки раз

Холодний, самотній та без прикрас

У відчаї крик лунає крізь ночі

Та темрява з осміхом заплющила очі

Тепер він один серед тисяч зірок

Повільно згасає без жодних думок

Без гніву чи сорому в прірві світів

Розвіється, зникне, не залишить слідів

...

Makosha

...

Чомусь мене в небесній цій блакиті

Лякає безкінечна пустота,

Коли години перетворюються в миті,

Коли шепоче так грайливо самота.

І кожен раз, удари мого серця

Гойдатиме минулого журба,

Під тихий дзвін зимової сонати

Співатиме так жалісно душа.

І світ цей розіб'ється на уламки

В секунду, як пропустить серце стук

Мене покличуть тихо в лісі мавки

І я піду туди, де лине звук.

...

Makosha

...

Як розриваються від сорому серця?

Зневіра ваша наче шторм накрила.

Ще тільки вчора ці мереживні вуста,

А вже сьогодні холодом манила.

Ще тільки вчора гралася з дощем,

А вже сьогодні сонце заплітаєш.

Ще тільки мить у космос ти зліта,

А завтра знову між зірок блукаєш.

І знову серце пропускатиме удар.

І знову шторм накриє без потреби.

І знову ви і знову ці вуста.

І знову я розтану в вашім небі.

...

Makosha

Невпинний рух

З чим римується життя?

В кожного то своє.

Де немає вороття,

Там нового море.

Ти з журбою зачекай

Чарку до губ нести.

Краще долю спокушай,

Щоб собі довести.

Що безвиході немає,

Все тонке, мінливе.

З неба Сонце припікає

І ось раптом злива.

Кожен робить вибір свій,

Досвід свій збирає.

Хтось не може, щоб без дій,

Інший все чекає.

Кожен шлях до перемог

Й кожен до поразки.

Комбінуй один чи вдвох...

Шукай долі ласки.

Та то марно тебе вчу,

Знаєш сам напевно,

Що скажу, про що змовчу,

Шляхом йти не темно.

Темно докорів шукати -

У душі калюжі.

Ніс по вітру, так тримати!

До незгод байдужі.

Справжні мури вольові,

Справжні долі зуби.

Посмішка із нас пітьмі

І цілунок в губи.

Світ від дій освітить шлях -

Будьмо маяками.

Кожен щирий рух до нас

З щирими серцями!

...

Легрей

Зворотній відлік

Зворотній відлік прикрих дій

Веде до краху неминуче.

Та все одно безмежно твій

Надії промінь - як жагуче!

Зворотній відлік від невдач

Нас наближає до тріумфу.

І ти хоч радуйся, хоч плач

Та будь готовим мати клумбу.

Зворотній відлік вихідних,

То щось миттєве та жадане.

Хоча бува життя без них -

Період важкий мов кайдани.

Зворотній відлік має час,

Повз піраміди і події.

Він розчиняє в собі нас,

Хоч деякі зчиняють хвилі.

...

Легрей

Дань весні

І тільки пам'ять знову нагадає...

Забудь мене, а я тебе - ніколи...

Впаде із гір марка й сумна стіна.

Посіють пафос теплі дні й мінори,

Бо час мов осінь - мертва, зла весна.

Скажи, що знаєш, як дійти до краю,

Скажи, що чуєш, як горить імла!..

І стане тиша, мовби все, що маю,

Потоне в сяйві. Є лиш ТИ і Я...

Здобудь надію; змінюй і лишайся,

Обточуй рани, же́врій, ніжно йди.

Навіюй рими і на мить спиняйся,

Аби заснути... і приспать світи.

Ти бачиш небо, синьо-білі сколи,

Ти чуєш тишу, мовби ми самі.

Забудь мене, а я тебе - ніколи,

Хай буде дань хоча б одній весні...

26.04.2024

...

Сара Ґоллард

Залізне кредо

Зійдуть з колій потяги до НАС...

Потяг, в якому до грубощів тепло.

Потяг, в якому холодні серця...

Ми програє́мо,.. аби ж не даремно.

Ми надаємо живого кінця...

Сонні вагони у жовтому танці...

Очі - у стелю, а думи - углиб.

Струни торкають беззахисні пальці,

Мрії лягають на швидкості диб...

Ритми і колії - все до вистави,

Аби зруйнувати останній акорд.

Сутінь і видива - наші устави,

Аби відпустити засніжено-борт...

Іній рятує, немовби печатка,

Якою завірено все до ідей.

Ми програє́мо - і щастя зачатка

Більше не буде між інших людей...

21.04.2024

...

Сара Ґоллард
16+

1.0.04.2024

Україна зараз потопає у крові.

Крові своїх людей, ворожого загарбника.

А світ мовчить. Але хіба це вперше?

Абхазія! Люди гинуть у горах.

Холод, голод, а десь там і чужий загарбник.

Світ кричить: "Нам треба місяць щонайменше!"

Україна через три дні після дзвінка

Уже евакуювала всіх, кого могла.

В один бік несуть одежі, їжу,

А в інший повертаються із тими, хто вижити зумів.

Чи було це їй легко?

Зовсім ні. Вороги стріляли мітко,

Били з всіх сторін, але нас це не спинило.

"Треба більше врятувати!" - думка,

Що крутилась в головах.

Зняли броню пілота, полетіли знову.

Врятували тисячі людей, але наказ "молчать!".

А місто Жепа? Де був малий загін під керівництвом Верхогляда.

На них йшли серби, тищі зо дві,

Що мали зброю безліміт,

А наші хлопці встали всі до бою,

Хоч їх було лише десь сімдесят.

І хто б чекав, але вистояли до кінця,

А Младич пішов на переговори!

А що ви чули про Ічкерію маленьку?

Що ви знаєте про дві її страшні війни?

Чи як Дудаєв просив про поміч?

Звичайно, що не чули, бо про це мовчать.

А як звеличують колонізацію Америки?

Чи кажуть, що християни майже не грішать?

У Біблії написано "не убий", але ми чули всі,

Як християни ордами йшли рятувати святий Єрусалим.

Згадайте, хто ви є, де ви народились.

Почніть учить історію не по пустим книжкам,

Що писані під впливом пропаганди чи ідеології "світових" держав.

...

Воррен Барбара

Безкровне

Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,

Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.

А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,

І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.

За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обгороджується

Бачиш? Пахне напоєним ґрунтом, дощівкою, опалим цвітом.

Про що вони тільки не говорили чого врешті не справдилося —

Ті поети, що пишуть соком надрізаного чистотілу?

Наче світять вони невиразним, як сонце сумом,

Подібно місяцю відгороджуються від рахманної ночі,

І сльози у них проступають, мов сік, що беруть з беладони,

І вірші буває лікують, хоча насправді вони кровоточать.

17.04.2024

...

Володимир Каразуб

Раптовий спогад

Цього вечора я слухала музику

І ти мені раптом згадалася.

Ми давно не чулися та не бачилися,

Але спогади десь тут, в серденьку.

Пам'ятаєш, як говорили ночами

Не бажаючи спати, знаючи, що

Завтра у кожної з нас є справи

І треба виспатися, але ми говорили.

Як ти там? Трохи сумно без

Цих розмов. Можливо не доречних,

Але вони були веселими, особливо

Колові розмови. Пам'ятаєш?

Ми говорили про все навколо

І зараз мені хочеться тебе набрати

Та слухати без кінця усі - усі історії,

Які пов'язані із тобою, серденько.

...

Хвилина душі

Та скільки днів чекав тебе одну...

Та скільки днів чекав тебе одну...

Минали точно роки й тижні.

Шукав-шукав і знайшов красу твою,

Закоханий тепер в ті очі ніжні.

А чи не диво, що тебе одну впізнав?

Одну-одну із тисяч та мільйонів...

Тоді напевно й гадки я не мав,

Що буду так кохати аж до болі.

Ти точно є тим проявом краси,

Де тільки я одну тебе кохаю...

Своє кохання ти мені даси,

Тебе наче повітря я вдихаю.

...

Олег Дяченко

Порожнеча

Заціпенілі серця...Руки шорсткі і холодні.

Знов порожнеча. Не ця. Та, на яку я не згодна.

Вдавлені сірі думки. Незрозумілі емоції.

Смайлики навпаки. Йду на жоржини сонцями.

Дивна перев'язь дум тихо в мені стужавіла.

Я піду наобум шляхом за переправами.

Я як завжди права. Правда, відомо, в іншому.

Знов заплету слова.

Косами.

Вузликом.

Віршами.

...

Інна Хращевська

Рідна ланка

Бузком приємно потягнуло,

Пригріло Сонечко котів.

Мій розум раптом сколихнуло

Ось те ,чого я так хотів!

Сім'я є, бешкетують діти

Мета покращення, як шлях.

Немає часу сумувати

І перешкодам буде крах.

Не все вдається й не одразу

Та наполегливість дана

Для того нам, щоб ширше базу

Робили ми своїми я.

Базу можливостей й комфорту

Як корабель, серед морів.

Що більше він, то менші шторми

А всі гуртом, то й поготів.

"Гуртом і батька легше бити",

То сила колективних дій.

Ми разом здатні зупинити

Тож бійся нас, злий лиходій.

І так у всьому, знає кожен,

Хто народився на землі,

Що окропило слово воля

В блакитно-жовтій царині.

...

Легрей

Я не знаю тебе, солдате

Я не знаю тебе, солдате...

Я не знаю від слова зовсім.

Чи поголений, чи бородатий,

Трохи з досвідом. Зовсім хлопчик.

Я не знаю тебе, вояче...

Ти айтівець чи маркетолог?

Може, менеджер виконавчий,

Може, лікар або психолог?

Я не знаю тебе, козаче...

Хто ти є у житті звичайнім?

Просто знаю, що є. І значить,

Буде хліб, буде і кохання.

Будуть дітки рости синьоокі.

Або з карими хай очима.

Бо десь там наш боронить спокій

Бородатий з айті хлопчина.

І мене ти не знаєш точно,

І не бачив мене ніколи.

Я молюсь. Ти борониш спокій.

Ти повернешся. Бороду зголиш...

...

Інна Хращевська

До завтра

Буває, ніч - розкидане галуззя.

Буває, сон запишиться й не йде.

Які там друзі. Ну які ми друзі?!

Я ж навіть не записана ніде...

Якісь моралі, відстані і відчай.

Якісь засохлі витоки води.

О, мій далекий дивний чоловіче,

Я ж навіть не запрошена туди...

Буває, дім - одні пусті одвірки.

І яблуня розчахнута в саду.

Буває, навіть йдеш кудись нізвідки.

І я колись до тебе так прийду.

Буває, слово скошене й пошерхле.

Болить і ниє. Спогади і втрати.

Хто ми кому, відомо там десь зверху.

Прости мене. Буває так. До завтра.

...

Інна Хращевська

Дмитру Дмитровичу Кременю

Поезії нектар

солодкий і п'янкий

Ви випили колись

із джерела богів,

І з тих самих часів

з-під Вашої руки

Рясним дощем слова

засипали папір.

Вселили Ви життя

у зачерствілий світ,

Симфонію душі,

роливши на руїни,

І ожили від рим

і мармур, і граніт,

І зацвіли від них

давно сухі жоржини.

Ви на баскім коні

часу піщаний плин

Спинили на ходу,

добу вернувши сиву.

І скіфську пектораль

дозволили вдягти,

І за ольвійський мур

люб’язно запросили.

2007

...

Катерина Василенкова

Повернення

Я стояв і дивився на неї,

Зорі колами бігли віками.

Чому марні здобуті трофеї,

Коли варте лиш те, що між нами?!

Нами всупереч збігу обставин.

Доля ними що мостить наш шлях.

Відпусти марне й важке мов камінь

Та літай над цим світом мов птах.

Птах безкрилий лиш поглядом куцим,

Що шаблонами вікна забив.

Промінь світла надій небайдужим

Та поля для них сповнені жнив.

Жнив під зливою з неба німого,

Хоча ні - є птахи і є грім.

Повертайся завжди задля того,

Щоб робити багатшим свій дім.

Дім цінують де правду і подив,

Де завжди емоційне тепло.

Ти шукав десь по світу й знаходив,

Чим доповниш сім'ї джерело.

...

Легрей
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Труднощі перекладуІлва Стрілецька
14.03.2024
Маю питання до тих, хто раніше писав російською, а тепер перекладає свої твори українською. Я теж з ... Детальніше
Не можу читати книжки(((Діана Вінтер
16.06.2024
Так, помітила за собою, що не можу читати книжки, оформлення яких мені не подобається. Як паперові, ... Детальніше
Нова обкладинка для "Моя нова супер-робота"Антон Ейне
16.06.2024
Супергеройське оповідання "Моя нова супер-робота" отримало нову круту обкладинку. Саманта Уошингтон ... Детальніше
Про менеБатько природа
16.06.2024
Вітаю! Я - Батько природа, точніше це мій дуже... незвичайний псевдонім. Я початковий письменник, як ... Детальніше
Перший візит до містичного будинкуМаксиміліан Степовий
16.06.2024
Всім привіт! Трохи вийшла затримка через проблеми з інтернетом, адже нова глава книги "Таємниці дому ... Детальніше
Підсумки рокуВісник Темряви
15.06.2024
Вітаннячка! Вирішив й собі настрочити невеликий пост у блогах. Тим паче, що є привід. У мене річниця ... Детальніше
На Аркуші вже:
11366читачів
134921коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: