🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (7006)

помста?

Я знаю, тобі на мене плювати

Просто шкода мене покидати.

Я допоможу, навіть вночі,

Коли будеш плакати на моєму плечі.

Я знаю тобі сняться інші поетки,

Та всерівно сідаєш на мої табуретки.

Нічого дивного у цьому не вбачаю,

Бачиш, любий, я тебе кохаю.

Дивись там квіти на підвіконні.

Хочеш опинитись на моєму балконі?

Налию отрути до твого чаю,

Звісно, коханий, я тобі пробачаю.

Смерті тобі звісно не уникнути,

Та до загрози можна звикнути.

Насиплю скла до твого супу,

Може тоді відчуєш мою муку.

...

ася (лост гліст і стейк)

війна

Війна - це час становлення власної ідентичності.

Війна - це час пізнання свого соціального статусу.

Якщо раніше думала, що житиму до вічності,

Тепер не впевнена в цьому так само.

Ламається віра звичайних людей,

Моя не зламається, я знаю.

Якщо це буде останній мій день,

Я закривати небо крилами стану.

...

ася (лост гліст і стейк)

Янголи смерті

Ніч, тихі зорі, місяць за хмарами —

Здавалося б, апогей спокою.

Летить десь димок мутними марами —

Тиша враз стала глибокою.

Тишу порушив, ні — розірвав

Стогін нелюдський високий.

Стрепенувся пугач, що в гіллі чатував,

Забігали очі у боки.

Стогін не стихне, люто тремтить

Свист, що пронизує душу.

Лине і лине, і ані на мить

Не стане — вишукує сушу.

Серце холоне, тремор, екстаз,

Болю блаженні зітхання...

Тихе благання: "Давай іще раз" —

Янголи смерті летять на гуляння.

25.12.23

...

lev

Млинці з м'яском

Вона дуже полюбляє

Млинці з м'яском.

Кожного року замовляє

Їх на своє свято.

Ті млинці для неї,

То вже свято.

А руки, що їх готують

- справжня любов.

Вже досить довго

Вона не їла ті млинці

Приготованих тією любов'ю

Через цю страшну війну.

Тож сподівається вона,

Що це все скоро закінчиться

І вона знову скуштує ті

Смачні млинці з м'яском.

...

Хвилина душі

прийшла і каже

Прийшла до мене Муза й каже:

"Давай удвох в'язати вірш".

Для Музи я щось типу пажа,

Мої думки для неї — гріш,

Тож проти не кажу і слова.

І, тихо взявши олівець,

Я мовлю поглядом: "Готова!"

Сама ж бо думаю: "Капець!"

Чим саме будемо в'язати:

Чи спицями, а чи ж гачком?

Колись мене навчала мати.

Але не вірші. Та й давно!

За нитку взяли собі мову,

Уява нам — за інструмент.

А Місяць сяє вже на повну:

Він, певно, хоче в наш дует.

Нажаль, йому немає місця,

Лиш споглядати може він:

Запалює осяйні іскри,

Та не йому цей фордевінд...

Ми з Музою непереборні,

Щоразу нищимо все зло.

Як Муза до плеча пригорне,

Пишу наступну із еклог.

Склади вив'язую старанно:

Петлю ладнаю до петлі.

Та ось вже скоро буде ранок,

І зникне Муза. А мені

Дістанеться нова робота:

Звіряти рими, схему, ритм...

Якщо не буде все достоту,

Не зійде Муза знов з "гори".

І як же я тоді без неї?

Знайду хоча б одне слівце?

Я Музі вдячна за ідеї;

В момент підставлене плече,

Коли життя в'яжу переказ:

Тамую біль "в'язанням" тим.

Прилинь-но, Музо! Мов лелека,

Весну неси в зажурний дім.

19-21.03.2023 р.

...

Яніта Владович

Різдво з минулого

Бринять сніжинки у морозному повітрі

мелодію колядки на Різдво,

ялинки аромат всюди розлитий,

дороги снігом білим замело.

У вікнах затишно горять різдвяні вогники,

вже чутно шарудіння цукеркове,

зірки-верхівки сяють наче соняшники

і настрій теплий, радісно-святковий!

І посмішка сніговика, що в шарф закутався,

І подарунки з пишним, синім бантом!

Ці спогади ніколи не забудуться,

Завжди у серці будуть зігрівати.

...

Yana

Рятівний рецепт

Безмежний обрій втратив залишки тепла,

Легка вуаль туману колихається,

Янтарні очі втомлено змикаються -

Сонлива хвиля у минуле понесла:

Крізь вири пам'яті до башти з кришталя,

Куди чаклун приніс дракона немовля.

Алмазні луски відбивають світло стін,

Міражні тріщинки наповнює вогнем,

Енергія летить палаючим кільцем

Назустріч гостю, джерелу стихійних змін.

Істота в полум'я занурилась цілком,

Всмоктала чари ніби тепле молоко.

Відкрився сильний невідомий досі дар,

Розрив у просторі магічного знання.

Як зазирнути у майбутнє навмання?

Терпіння чи руїну несе дитина хмар?

Уламки спогадів ведуть в наступний сон:

Є двоє виживших людина і дракон.

Тремтить земля, ллють небеса їдким дощем.

Віраж крізь бурю та бракує сили крил.

Останній прихисток - гори старої схил.

Юдоль як дражниться безрадісним кінцем.

Дарма маг прагнув зупинити ураган,

Утома крає тіло, в голові дурман.

Шепоче ніжно смерть, приманює за край,

Укритись маною і розчинитись в мить.

Бринить повітря, дух хмаринкою летить

Аби відбитком залишитися бодай.

Глибокий відчай виривається під звід,

А в тілі ящера з'являється сусід.

Такий обман старий давно запланував

У пам'ять рятівний рецепт закарбував...

...

Іванка Кукушка
12+

На дошці з клітинами

Скелети та склепи - у всіх. Не демону засуджувати гріхи,

Не йому прощати, забороняти чи рахувати втрати.

Всі на дощечці з клітинами - дерев'яні гравці,

Приходимо-йдемо, немає хороших, поганих,

Іноді просто самі в себе не віримо. Нагадати?

Не з монетою за Спокутою. Пекло, як силок?

Адже пофіг принц або жебрак біля воріт "раю".

"Які "дамки" зібрав, чиї шляхи перетнув,

Кого від себе врятував, кого від себе самих уберіг,

З клітини на клітину напівстрибаючи?" - в чужомір'ї про це запитають.

Всі ми десь поспішаємо, шукаємо легкий маршрут,

Виводимо на згарищах свої теореми,

Очікуємо, що нас перестрибнуть, чи зметуть,

А потім, пошкодувавши, назад на клітину повернуть,

Зрозумівши і вибачивши, наш особистий ангел і демон.

~2021~

...

Lexa T. Kuro

Вогнем пекельним запалахкотіло

Вогнем пекельним запалахкотіло

Він вбивчі очі вп’ялив між зірок

І всунувши в броню немите тіло

Дикун зі сходу взяв під козирок

Йому сказали, що він є величним

Що звільнить він когось були слова

І вічний раб пішов де споконвічно

Серця козацькі воля зігріва.

Раб ніс лиш смерть повсюдно. Зглянься Боже!!!

В молитвах, схлипах корчиться земля

Повстав народ на плем’я це вороже

Проти рабів і виродків Кремля!

Земля ця наша і свята від віку

Ми сіять не вбивать учились тут

Пришельця ж і духовного каліку

Тут і уб’ють і в землю загребуть!

Так, ми нікому злого не бажаєм

Лани у нас колосяться життям

Та правило одне ми твердо знаєм:

Прийдéш з мечем - не буде вороття!

В. Самотар

20.2.2023

...

Vladimir Samotar
12+

Летіла листівка

Летіла листівка, летіла,

Минала далекі міста,

Щоб дід, наче віхола, білий

Її на Різдво прочитав.

Бажання й малюнок дитячий –

Бабуся смішна снігова…

Та дід Миколай ледь не плаче –

Пливуть по листівці слова.

Примусити легко старому

Троянди в мороз розцвісти.

Усіх повернути додому

Живими не може й святий.

Малюк вірить в дідові сили,

У свято й у чари зими…

І знову татусь зовсім сивий

Його обіймає. Крильми.

...

Ніна Колодяжна

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій...

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій.

Хоча ні. Краще після десяти.

Коли вслід тяжких церемоній,

Демони тихо спатимуть в мені.

Ти не турбуй їх раніше. Не треба.

Вони тоді будуть дуже злі.

Зателефонуй мені краще пізніше,

Коли демони тихо спатимуть в мені.

Ми з тобою тихенько посидим.

Тільки пошепки зі мною говори.

Розкажу тобі про все на світі.

Поки демони тихо спатимуть в мені.

Знаєш, вони за тобою сумують.

Плачуть щоночі мені.

Але ти не думай, вони не прощають,

Всі ті лиха скоєні твої.

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій.

Хоча ні. Краще після десяти.

Коли вслід тяжких церемоній,

Демони тихо спатимуть в мені.

20.12.2023

...

Анастасія Гордієнко

Воля

Лише одна відчула гриву поля...

Вона була тендітна, мов тополя.

Вона казала,- Сни мені вночі...

Та я не знала, там, у тиші поля,

Що пишуть бурю всі живі ключі...

І падав сніг, і били щемні грози,

І линув день у свій безжальний час.

Вона стояла, мов не знала пози,

Де бути щастю... з нами чи без нас...

Роївся світ і мусив БУТИ спалах...

Вона жила, мов той дичавий кінь -

Йому у гриву падав ніжний запах,

Де мерзло сонце й гріла дивна синь...

Вона не знала більшого за очі,

В яких тонула вся глибока тінь,

В яких співали тихі-тихі ночі

І слались квіти, мов на тон спасінь...

14.12.2023

...

Сара Ґоллард

Загубились між дротами

Загубились між дротами

Вирвані з дощу шепотом зими.

Я занурю твої очі

У свої сни,

де безликі вівтарі

багряніють осінню.

На сторінках життя

Вицвіли давно уже ми.

А як буття?

То те буття?

Безбожні серцю істини жадаю

Без тебе помираю, помираю

У полоні темних холодів

Лиш у сні тебе зустрів?

Лиш у сні знов тебе торкнувся

І забувся, я так забувся…

Та без тебе мене уже нема,

Бо я пітьма,

Твоя пітьма!

Д., 20.XII.2023

картинка: .pexels.com

...

Oswald Artman

ТУГА

Повернулась народна туга,

А з нею – повітря морозне.

А чи був у народа слуга?

Чи зробив він щось грандіозне?

Тільки вітер розвіяв слова,

Мороз закував обіцянки…

Тішить слава нас військова,

Бо палають ворожі танки.

У серцях наша віра жива!

Світло прийде і всіх зігріє.

Наближаємося до Різдва

День за днем живемо в надії…

20.12.2023.

...

Мирослав Манюк
18+

Заїбався #1

Я заїбався жити це життя

Я заїбався шукати риму

Не хочу писати це дурне слово "Я"

Бо зірве мені йобану стріху.

І вірші писати заїбався, хоча

Коми тут ставити гірші

І хотіти радіти, ділитися більно,

Їбав я вас жорстко і сильно.

Іронічно, що Я, сука, йобаний пес

Знаходить гарніть і створює всюди,

І трахне мене червона абстрактність,

І вийде злість моя в люде.

І, сука, шмат цей паперу уб'є,

Хай вб'є всіх моїх друзів,

Навіть тих він поранить, що приймуть мене,

Що любитимуть шлюху не в дусі.

І Рима знайшлася, і йобаний пес

Покінчив життя пиздануте,

І почав жити так, як хоче йобес;

Думку власну поглибше засуньте.

І Хуй вам бачити, а не цей прикрий вірш,

Бо Їбись Воно Все Білим рилом.

І душу ск йо вджу св йу так, що чимгірш,

Бо і іть ви всі на уй&

...

Рудавський Денис

***

Здається, все йде за планом,

Як накреслений був маршрут.

Оминаю вовчі ями,

Уникаю шовкових пут.

Обираю лиш ті дороги,

Де не ходять чужі й не ті.

Ані смутку, ані тривоги,

І комфортно на самоті.

Та світ раптом перевернувся, -

Біль у грудях, рана, в ній кров...

Через що ж я враз так спіткнувся?

Придивився... - твоя любов.

25.01.2022

...

Володимир Мельник

Вона розбилася об підлогу

Вона розбилася об підлогу

Коли падала у реальність

Яку ніколи

Ніколи

Ніколи

Не хотіла сприймати.

Сіяла зерня й чекала врожаю.

А насінню потрібна земля.

А у мріях землі не має.

В її мріях землі не має.

Там є любов та єдинороги.

В її мріях не має підлоги

Там просто живеш і все добре.

Там не потрібно за щось платити

Просто сієш зерна

Та збираєш врожай.

Та ці зерна хотіли землі

Зерна хотіли сонця.

А земля і сонце в іншій реальності.

І коли зерна досягли підлоги

Й пустили коріння

Пробиваючи кафельну плитку

Вони потягли її за собою

У ту реальність, де проросли.

Не в мріях у розових хмарках

А в твердій

Непривітній

Реальності.

Вона дуже боляче вдарилася

Й зненавиділа зерна, які сама посіяла.

І плоди їхні її більше не цікавили.

Вона знову хотіла потрапити

У світ

Своїх

Мрій.

Де не потрібно ні за що платити,

Де гуляють рожеві єдинороги.

А зерна

Продовжують рости

Вони ось-ось дадуть плоди.

Збери їх, дівчино.

Це твій досвід

Який врятує тебе від ілюзій.

25.10.23.

...

Сіана Море

Процедура

День 662 (17.12.23)

Нарешті в ЄС почалась процедура,

Що нас наближає до членства на крок.

Впливала на це і кремля диктатура:

Угорщині дала газу струмок.

Не маємо доказів щодо купівлі

Прем'єра міністра Угорщині тій

Та зустріч із Пу у державній будівлі

Кидає підозри на Орбана тінь.

Не йметься йому свою владу пихату

В ЄС та й і світу продемонструвать.

Знайшовся важі́ль, притиснув «завзяту»,

Завадив геть Орбану голосувать.

Пішов ніби кави попити «великий»,

Утримався так від злочинних подій.

Героєм відчув себе справді дволикий,

Програв. Не останній, на жаль, це двобій.

Вдалось напаскудить у іншому місці:

Наклав своє вето на гроші для нас.

Не чує страшної звістки про «двісті»,

Тримає РФ для себе про запас.

Важливим є крок України до членства

Та далі чекає складний вельми шлях.

Це виклик серйозний для цього каденства,

Що може забити останній в них цвях.

Складна та тривала для нас процедура,

Корупцію маємо геть подолать,

Чинитиме проти номенклатура,

Що хоче і далі собі царювать.

Тож сил знадобиться доволі багато,

Єднання народу потрібне у цім.

Ми маємо шлях цей разом подолати,

Нарешті, щоб став багатим наш дім.

...

Галина Студінська

ЗАЗДРІСТЬ

Їхати їй нікуди, та виходить

В темних окулярах з під’їзду дому,

Тягнеться примарою на зупинку,

Сіра, непомітна і геть безмовна.

Там щочетверга у рипкім візочку

Воїна дівчисько чимдуж штовхає.

Скоро прийде бус з інклюзивним входом.

Декілька хвилин - і вони зникають.

Воїн молодий так стискає зуби,

Дивиться на світ крізь вузькі щілини.

Дихає нерівно - усе дратує.

Ніби то вона у всьому винна.

Винна, що вмовляє забути форму,

Винна, що прасує той піксель гладко,

Винна, що не бачить у чому сором,

Винна що пов’язує арафатку…

Винна, що тендітним дитячим тілом

Пхає чортопхайку каліки світом.

Винна своїм личком - невинним й білим.

Винна що у зиму заходить літом.

Винна, що не кине його самого

Наодинці з болем й страшними снами.

Винна, що свій голос - дзвінкий і юний,

В мертві голоси із небес вплітає.

Винна, що без слів патетичних любить,

І стоїть на варті щоночі тихо.

На спітнілу спину кладе долоні,

Ніжним поцілунком відводить лихо.

І коли в автобус візок впихає,

І свої крихкі напинає жили…

Кожен раз та жінка допомагає.

І шепоче тихо: «Тримайся, мила»…

І не каже більше вона ні слова,

Тільки кожен раз їй кортить сказати:

Як би я хотіла, аби мій злився,

Як би я хотіла свого тягати…

І не йти одна цим зимовим парком,

Не топтати стежок до годівничок,

Не носити в пальтах корми і просо,

Щоб нагодувати котів й синичок…

...

Максим Сальва

ХТО Я?

Хто я, якщо не тіло - з ваги і зросту,

Повне недосконалості, хворе, бите,

Тіло, в якому болю і смутку вдосталь.

Привід хіба знайдеться його любити?

Тіло, де тонкі ребра молодиками

В хмарах нічних легень заховали серце:

Повне гранату соком тремтить страхами,

Дивиться із безодні крізь очі-скельця.

Тіло, якому більше не вісімнадцять,

Тіло, яке вкривають болючі шрами.

Хто його право визнає розкладатись?

Хто обережно ним проведе руками?

Хто від історій темних не відсахнеться?

Хто підійде до мене і поруч сяде?

Хто навіть як поїде, то повернеться?

Хто крізь колючі терні ввійде до саду?

Хто я, якщо не вірші, якщо не слово?

Хто я, якщо не тиша і погляд в очі?

Хто я, як не таємна любові мова?

Хто я, якщо не дата, рядки і почерк?

...

Максим Сальва

ВІРУЮ

Пилом марноти припадають полиці книг,

Лідерів думок не торкають вже голоси.

Тільки ти один свій прокреслиш далекий шлях.

Годі вже порад, про які ти їх не просив.

Є один сюжет, і сюжет неповторний - твій.

Скарбом є лиш те, що тримаєш в своїх руках.

Виріс за роки кришталевий окремий світ,

Світ, де позабути ти можеш про біль і страх.

І немає слів щирих, ліпших за ті слова,

Що у душу зранену вчасно якось зронив.

І немає тиші, безмовнішоі за ту,

Що була між вами тоді, як не треба слів.

І тепла немає крім того, що задарма

Віддавав без ліку тому, хто замерз в путі.

І немає світла, яснішого за одне -

Сяйва шкіри білої, теплої в темноті.

І серед війни, серед болю й серед страждань,

Віра є одна лиш - що іншому ти даєш.

А коли вже так - маєш часу безкрайню даль,

У якій ти сили завжди для життя знайдеш.

...

Максим Сальва

ЧОМУ ТОДІ?

Якщо правди немає і істина багатоваріантна,

Якщо на кожен аргумент знайдуться контраргументи,

Якщо всі довкола - жертви пропаганди,

І історія викривлена відповідно до потреб поточного моменту,

Якщо в тих окопах такі самі люди, як і з нашого боку,

Якщо їх логіку можна за бажання зрозуміти,

Якщо за війною стоїть не злий намір, а забаганка злого року,

І якщо всі люди - просто злі несвідомі діти,

Якщо всі безневинні жертви, всі міста у порох стерті,

Всі завалені в підвалах старі, жінки і діти,

Всі герої, що життя за майбутнє положили,

За наші ж гріхи потрапили у пазурі смерті…

То чому поруч зі мною на еспешці, розбитій артою,

Серед стогонів, вогню й мінометних розривів,

Стоїть сумний і суворий янгол із шкірою блідою,

Й повільно здіймає меч вогняний і білі крила?

...

Максим Сальва

ПРОСТИ МЕНІ, ГОСПОДИ

Прости мені, Господи, мій страшний гріх.

Ти знаєш, людину я вбила.

Людину?

Ні! Нелюд, хоча й чоловік.

Як вбила?

Його задушила.

Яким же він був?

Він почвара, він чорт.

Прийшов до країни моєї,

Забрав моє щастя, навіки прирік

На вічну розлуку з сім’єю.

Зламав мою душу і тіло терзав,

На мене як крук накидався.

І сльози та кров мою пив, як вино,

І спав, лиш коли напивався…

Відкрила я очі на ліжку вночі,

Й душила я нелюда паском.

Душила, аж поки позбавилась сил,

Аж поки він більше не хрипів,

Аж поки він не заледенів.

Спинилася аж на світанку.

Я знаю, могла я узяти ножа,

Яким так любив катувати.

Та я не хотіла зробити все в мить.

Хотіла я довго вбивати.

Хотіла відчути як чорне життя

В судинах втрачає сили.

А що ти робила на ліжку його?

Чого тільки я не робила…

Я можу тобі відпустити цей гріх.

Лишень те, що мала, зробила.

Одна лиш помстилась за горе усіх…

Та інший простити - не сила.

Чи ти розумієш, про що я сказав?

Так, Господи. Добре це знаю.

І досі стискаю в долоні ножа…

І досі себе я вбиваю...

...

Максим Сальва

НИТКА

Згадую кришталевий звук, піднімаю до голови руки.

Павутиння Всесвіту весь день рветься і застрягає у волоссі.

Вночі, коли очі вже злипаються від втоми,

Обережними пальцями збираю нитки того, що не збулося.

Збираю, аби завтра вдосвіта зсукати нитку, сховати клубок до кишені,

І кожен день намагатися прокласти лабіринтом стежку.

Поки не вдається - та часу все ще вдосталь у мене.

Які б мінотаври в лабіринті не мешкали.

Ходіть за мною, всі, хто здався, впав у зневіру,

Всі хто обрав сон і полишив спроби.

Якщо мені не вдастся - я хоча б посію віру.

Хтось із вас неодмінно зробить.

...

Максим Сальва

БЕЗУМСТВО МІСЯЦЯ

Місяць в нічному небі відбивається в твоїх очах,

Відбивається в моїх очах, робить срібними наші очі.

Ти дивишся вгору, як вовчиця, я дивлюсь на тебе як вовк.

На оголене, прикрите довгим волоссям тіло дівоче.

І інколи ти смієшся, а інколи ти плачеш,

Поки місяць нечутно складає нашу сагу.

І безумство в тобі, і безумство в мені,

Разом народжують крихку рівновагу.

(О, крихітко, не залишай мене).

Ми довго мандрували поруч, із місяцем в очах.

Поки місяць згладжував наші мови і риси.

На забутих стежках знайшли ми очаг,

Щоб віддатись безумству біля річки і лісу.

Місяць - дівчина, що тихо плаче вночі,

І мовчки купує квиток, складає речі останні.

Я знаю - вона права, та прошу - лайся! Кричи!

Та вона лише здіймає руку на прощання.

(О, крихітко, не залишай мене).

Дівчино із сонцем в очах, куди б дорога не вела,

Я знову триматиму в своїй твою руку.

Лишень ти прекрасна і справжня була.

І більше не видам жодного звуку…

Залишуся зовсім один, коли ти підеш,

Але на казатиму жодного слова.

Але не казатиму жодного слова.

Але не казатиму жодного слова.

Поки не побачу теж сонця. Авжеж…

Поки ти не повернешся знову…

(О, крихітко, не забувай мене).

...

Максим Сальва

АНІГІЛЯЦІЯ

В ньому буяють джунглі, ллються дощі тропічні,

Змії сплітаються кублами, діляться ядра й клітини.

Кожної миті вічності творяться справи вічні,

Трави ростуть й дерева, ніби волосся дитини.

Сойки, лелеки й соколи крильми прасують небо,

Сови нечутно ріжуть темряву між дубами,

В кожному звірі лісному він впізнає себе,

Всотує світу вологу спраглими дива губами.

Він споряджає вітрильники в дальню дорогу морем,

Суднам-віршам припасовує щогли із такелажем.

З вітром попутним в темряву, втративши страх і сором,

Їх направляє до неї - шлях між світами ляже.

В ній - невагомість і тиша. Газових шепіт гігантів.

Течії темних енергій, влада первинних законів.

Очі вона огортає пледом водневих мантій,

Час зупиняє тяжінням і сингулярністю лона.

І за подій горизонтом судна з паперу зникають.

І невідома їх доля - може, вона лише знає…

Близькість надмірна й фатальна, серця удари стихають…

Всесвіт із вибухом тихим в темряву й ніч витікає…

Тиша. Стоп-кадр. Невагомість.

Млосні скорочення серця.

Судна з паперу на рейді

В бухтах згортають вітрила.

Світ велетенський згорнувся

Затишним теплим кубельцем.

Соколи, сойки і сови

Сплять, загорнувшись у крила.

Знову настане світанок,

Всесвіт дощами умитий

Рушить у лет безупинний

Видів і цивілізацій.

Тільки чекатиме знову

Дотику таємниці.

Гинути знову захоче

В спалахах анігіляцій.

...

Максим Сальва

Годинник

«Поки ми думаємо як вбити час, нас вбиває час»

А.Алле

Цінувати свій час не порожні слова.

Прикрий очі,

Не хвилюйся,

Думай про добре,

Заспокойся,

Зберися з думками.

Зосередь свою увагу

На сьогоднішньому дні.

Відкрий очі.

Можеш сьорбнути віскі,

Перед тобою на столі

Годинник пісочний.

...

Кім

Україна

Я живу там, де чудова, солов'їна мова.

Там, де стежки безкрайні,

де жовті поля.

Там, де є воля людей.

Там, де вільний наш  народ.

Я є патріоткою своєї держави.

В цій країні я вільна, мов птаха!

Україна-мати наша.

Ця маленька частинка України, завжди разом з нами де, би не були.

...

Валерія

Мій Король

За мотивами т/с "Гра престолів"...

Мій дракон випалив мене, Мій Король...

Я по пустелі блукала за тінню слід у слід...

Бачила в снах сніги... війну, страх і жах доль...

Думала, що сильна... Серцем шукала відповідь...

А в морях-океанах чужі «полотна»... та лід...

Люди зустрічалися й полонені... «від» і «до»...

Мужності більше у грішниках, але погляди порожні... Чий хід?

Вірила, боги брешуть - переможе добро...

Мій Король Півночі, палила міста,

Але програла у битві з надістотою... Час - скло...

Серце скувала кригами – дракону в'язниця... Пітьма...

Знала прикметами: таємниця - там, де нескінченне дно...

«Блукачам» не боляче - не пам'ятають їх душі «любити»...

А я крізь вогонь проходила не раз і не два...

...Тільки Вічна Ніч нитку під назвою «жити»

Холодом обов'є... Не має значення, хто винен... Всюди зима...

Знаєш, Мій Король Півночі, я не права...

Ні, не знайшла відповіді, просто хотіла зрозуміти:

Сенс завжди в довірі? Може, надістоті теж не вистачає тепла?

А у богів свої слабкості, поразки та дивні гамбіти?

~26•12•2018~

...

Lexa T. Kuro

Найкраща подруга

Колись була найкращою подругою.

Багато говорила, розповідала ділилася,

А тепер все змінилося.

Змінилися обоє.

Перестало цікавити їх те,

Що раніше цікавило.

Скільки сварилися і мирилися,

Усе одно ходили по колу...

Не хочеться більше довіряти,

Телефонувати, розмовляти

Про усілякі дурниці.

Тому що стали ми чужими.

...

Хвилина душі

Курка чи яйце

День 659 (14.12.23)

Не будемо ми сперечатись,

Хто перших з них прийшов у світ,

Бо в диспут цей мені втручатись,

Я знаю точно, що не слід.

Сьогодні мова йде про інше,

Що може вплинуть на війну.

Десь чула я про це раніше

Та не чіпляла царину.

У світі тільки дві країни,

Що продають всім нам тих кур,

Які змогли принести зміни

До їх звичайних вже фігур.

Тож світ залежить від поставок

Курей-несучок, що дадуть

Ті яйця, з котрих на прилавок

Нам м'ясо курки продадуть.

Ми знаєм всі, що м'ясо птиці

Є найдешевшим джерелом

Білка та протеїну, звідси

Керує курка геть столом.

Зупинення поставки курки

Колапс можливо спричинить,

Як їхні товстії фігурки

Москальський стіл не «осквернить».

Хай холодильник переможе

На всіх імперських болота́х

Отруту, що несе ворожу

Із телевізорів, як страх.

Процес по-трохи йде у гору,

Дорожче курка з кожним днем.

Москаль піде в голодну пору

Та кине гратися з вогнем.

Звичайно, фактор вирішальний -

Це Перемога на фронтах.

Та холодильник в них сакральний

До Перемоги також шлях.

...

Галина Студінська

Зелене покарання

День 658 (13.12.23)

На стадіоні наш нарцис

Застряг, як той будяк.

Як на екрані кадр зави́с,

Не зсунеться ніяк.

Аплодисменти все чека,

Щоб виступить «на біс»:

Не піднімається рука,

Пора вже за куліс.

Панічна боротьба за те,

Щоб вірили йому,

Вбиває правило просте,

Де йдеться про війну.

Поми́лок купу наробив,

Шукає винних в тім.

Не з тими дружбу він водив,

Грабують власний дім.

Зелена кара в час війни

Країні б'є під дих.

Не усвідомлює вини

Та прикриває тих,

Хто підливає у вогонь

Не масло, а бензин.

Використовує, як бронь

Всю владу верховин.

Боїться втратить єрмачня

Кермо над нашим Зе.

Реальний бій, не маячня,

Країну догризе.

Спасайте, люди, власний світ,

Щоб жити було де.

Тараса-батька Заповіт

В країну мрій веде.

Захистимо́ наш рідний дім,

Та приберем сміття.

Дамо всім відсіч тим чужим,

Псує хто нам життя.

...

Галина Студінська

Могильний туман

Сонце зникає, ночі поява

І місяця сутність сходить білява.

Вітер холодний, вита сива хмара;

У мороці тінь одинока мольфара.

Згорблена постать ледь чутно зітхає,

Скорбота у серці немов час зупиняє.

Біля плити присів, чуть всміхнувся;

І до могили свіжої він тихо звернувся:

«Як тобі друже тут спочивати?

Самотньо тепер довіку мовчати?

Казав я тобі, що ніхто не вернеться;

Над твоєю могилою ніхто не здригнеться.

Бо ж вони відвернулись од вибору твого,

Вони ж тільки раді тебе бачить мертвого.

Але хіба  тебе, мертвого, ще щось хвилює?

Твоя душа ж в потойбіччі царює.

Може й для тебе це нічого не значить,

Але хочу про тебе я пам'ять відзначить.

На знак моєї поваги до тебе

Хочу подати молитву від себе.»

Помолився мольфар, вклонився й пішов.

А на землю туман сивий зійшов.

Срібний серпанок усе покриває,

І тільки на землі душі вогник палає...

...

Резарта

«Замкнуті» очі

Кажеш "морозиво по 3 копійки і одним народом були"?

- Ха-ха!

Ось і приклад кілька-надцятої пропаганди,

Що нéсли вони.

Адже треба лиш росіянином бути,

Щоб так міцно очі "замкнути".

Поїдання своїх же дітей,

Розстріл за те,що українцем се звеш.

Катівня за існування тебе, як народу,

Присвоєння - бо не простий ти, а великого роду.

Невже це, що відбувалося у вашій же хаті -

Перекрили ковбаси по ни́зькій ціні,

Навіть після випуску історичних книжок -

Ви далі звете свій "могутній" совок!

...

G. Ley

***

У мене в голові гуляє вітер,

У мене в голові все шкереберть, -

Десятки тисяч слів, мільйони літер

Кружляють у танку, мов круговерть.

Я їх ловлю долонями чи ротом,

Немов сніжинки, - граюсь, як колись.

І запиваю яблучним компотом

Із яблук тих, що літом налились.

А всі навколо дивляться, сміються:

"Ти якийсь дивний, не із цих світів..."

Я ж мовчки п'ю собі нектар із блюдця,

Кульбабовий, із сонячних полів.

І усміхаюся ледь-ледь собі під носа,

Бо ж ви не знаєте, а в мене є зірки,

Які я назбирав у травах-росах.

Їх розгубили всюди, граючись, хмарки.

Ось зайде сонце, - їх візьму з кишені,

Протру від пилу метушливих днів.

І в ніжнім світлі зоряної жмені

Буду плести зі слів рядки своїх віршів.

26.08.2021

...

Володимир Мельник

СІРО-БЛАКИТНІ ОЧІ

Крига зі снігом - брат і сестра

Взяли мене за брата.

Саван грудневий накрив поля -

Смерті солодка вата.

В білих паперах зима зберегла

Кожного з мого роду.

Разом із ними учасником став

В серці зими походу.

Тиша нічна, крижаний туман,

Падає сніг нечутно.

Більше немає брехні й оман -

Все оголяє сутність.

В вирі свавільнім, у серці пітьми,

Спогади тануть про осінь.

Вітер моє накриває лице,

Ніби твоє волосся.

Я помолюся за темну ніч -

Хай би тривала вічно.

Ранок небажаним гостем прийде,

З теплою сонця піччю,

Хмари не втримають, їх порве,

Ніби зотлілі стяги.

Після хурделиці золоті

Промені долу ляжуть.

Очі примружити сніг звелить,

Спалахів іскр снопами.

Обрій віддалений затремтить

Білими міражами.

Може від сяйва на очах

Виступлять краплі солоні.

Промені ніжно обличчя торкнуть,

Ніби твої долоні.

Доки не тане глибокий сніг,

Поки не вкрився гаром,

Я уявляю різдвяний сміх,

З чашки глінтвейну пару.

Вулиці, вкриті снігом дахи,

Прибрані чисто доріжки,

Руки дитячі в своїх руках,

Срібні оленячі ріжки.

Сплять у вертепі мати й маля,

Міниться ніч вогнями,

Рідних, що в серця обіймах завжди,

Час обійняти руками.

Можна радіти простому життю

Стільки, скільки захочеш.

Можна дивитися досхочу

В сіро-блакитні очі.

...

Максим Сальва

"Якщо тебе не стане?"

Якщо тебе не стане? Де будеш ти тоді?

В темних низинах землі, чи високо вгорі?

Якщо твої скарби, дістануться чужим?

І від усього що надбав ти, лишиться тільки дим?

З чим станеш перед Богом? Який твій аргумент?

Коли відкриється тобі, що ти лиш інструмент?

Ти думав диригент? Життя володар? Цар?

А виявляється, що ти, як усі інші - бунтар!

Що скажеш ти Йому? Які знайдеш слова?

Коли тебе Він спитає, про всі земні діла?

Нічого ти не сховаєш, й нічого ти не втаїш!

Перед праведним Суддею, навіть не встоїш!

Де було твоє життя? Де його залишив?

Скільки ран ти з любов'ю, бідним людям зашив?

Коли не пройшов повз, простягнуті руки?

Коли сльози пролив за чужі людські муки?

Не витримаєш правди, що скаже тобі Бог!

Ти не спроможний за душу, свою дати залог!

Ти нічого не маєш, жодних Небесних скарбів!

Ніякого багатства, окрім одних боргів!

Ти виненен кусень хліба, своїм братам!

Минув голодним сироту, про бідних ти не дбав!

Не намагався за життя, здійснити всіх вимог!

За це з тобою діалог, не схоче вести Бог!

Що скаже зараз той? Хто повністю легкий?

Хто повністю пустий? Хоч з виду і гладкий!

Коли зірвали маску, й від сліз ротертий грим!

До чого привело твоє життя, марнотний пілігрим?

Сміявся з вічних мук, сміявся з Бога сильно!

Твій зір дивився на блискуче, а не в майбутнє пильно!

У тебе є ще шанс, не впасти в вічні муки!

Коли збагнеш ти істину, важливої науки!

Ісус її залишив, коли до нас прийшов!

Коли Його розп'яли, а ти пройшов повз!

Коли довкола Нього, збиралися голодні!

Замучені важким життям, босі і холодні!

Ісус приймав людей, Він був для них спасінням!

Посадив у тих серцях, для зросту добре насіння!

Щоб з міцного коріння, любов виростала!

І по Ньому на захист, людини постала!

Хто любить серцем Бога, захищений від смерті!

Хто не любить свого ближнього, той давно вже мертвий!

Хто робить, як для Бога, добро для інших!

Той зветься Його сином, й не буде в місці грішних!

Любов до Бога й людини, це твій важливий тег!

Коли настане потоп, ти віднайдеш ковчег!

Ти зможеш сам змінитись, й змінити трохи світ!

Щоб донести до інших, люблячого Бога завіт!

Ісус прийшов, щоб ти не вмер, і не загинув!

Щоб весь непотріб від себе, так далеко відкинув!

Він дає тобі вічність, але ж ти сам обирай!

Хочеш в вічні муки? А може хочеш в рай?

Від смерті врятував мене, мою душу!

То чому своє життя, пускати в марноту мушу?

Чому ти мусиш страждати, коли є вибір життя?

Тобі одне необхідно, потрібне каяття!

2023

...

Vladyslav Derda

Его

Я сам завжди достигну цілі,

Я сам знайду свій сенс в житті.

Покажу вам обличчя онімілі

Тих, хто пішли у забутті.

Покажу вам я силу волі,

Покажу я могутність й міць.

Розкажу те, що сам доволі

Довго зможу простоїть.

Не важко мені йти в кайданах

Своєї сили та брехні.

Не важко виступати на майданах,

Де всі байдужі є мені.

Не варто вам казать, що я

Не зможу помінять суджене.

Адже більшість в забуття

Пішли же саме через мене.

Мені ви можете казать

Прокльони в очі і у спину.

Можете собі чекать

Мого падіння у лиху годину.

Якщо стати забажаєте ви ворогом моїм,

То краще зараз знайте:

Що серед крові і руїн

Останнього бажання ви чекайте.

Я все те, що потрібно вам життєво,

Те, що подарує вам висоти.

Я ваше найдорожче, рідне его —

Ваша частка влади і турботи.

...

Резарта

Кохання

Я буду вічно жити!

Довіку співати своїх пісень!

Душа моя буде вічно блукати

Серед величних карпатських лісів!

У серці своїм кохання замкну

Ніколи я більше не полюблю!

Буде літати моя душа

З замкненим коханням у серці

Серед зірок на ясному небі.

Буду спостерігати, буду дивитись

За життям тих чи інших істот,

За їх любовью, за їхнім коханням

Насолоджуючись своїм, у серці

Навіки замкнутим, замурованим.

...

Алекс

Не

Не згубило мене перо

Не згубив мене мій талант

Не став я одним із тих

Хто продав власну гідність за гроші та славу

Не став я наймитом сили

Не став я рабом влади

Я стояв, я насмерть стояв проти того

Хто мою працю намагався забрати.

Може, не такий вже я й високий поет

Ні премій, ні грамот я з мобою не маю.

Не маю чим похвалитись, не маю я слави

Та от гордість власну я все ж зберігаю.

Вона прямо тут, завжди при собі

Хочеш купити? Дзуськи тобі!

Хоч вбий мене

Та я не стану таким, як ти.

...

Алекс
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
На кого я підписанаМавка (Ганна Заворотна)
19.07.2024
Не співпадає із опублікованим раніше ТОПом) Олена Шапран: https://arkush.net/user/2818 Кумівство)) А ... Детальніше
Сучасний світ Мері Поппінс
20.07.2024
Стільки всього хочеться сказати, стільки думок крутиться у голові, стільки ідей... Але ж як усе це с ... Детальніше
Посмертні присвятиХаотика Душі
20.07.2024
Пишучи свій перший роман, я відчула щось незвичайне. Коли я дійшла до кінця, то вирішила написати пр ... Детальніше
Нова главаСванні Блек
20.07.2024
Привіт. Я хотіла продовжити той темп, який задала собі в червні, але деякі події мене трохи підкосил ... Детальніше
10 цікавих фактів про новелу "Оголення"Ігор Лінлі
20.07.2024
Я тут написав допис у своєму телеграм-каналі з 10 цікавими фактами про мою першу новелу. Посилання: ... Детальніше
Генеральне прибирання у списку відстежуваних мною авторівMoonrise Darkness
19.07.2024
Підтримую ініціативу Химерного і також дуже рекомендую авторам навести лад у своїх підписках. Настав ... Детальніше
На Аркуші вже:
11844читачів
145180коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: