Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4251)

timeo

Мене ти питав, що саме є страх:

Агонія відчаю чи майбутній кінець?

Чи то сльози втрати на власних губах,

Хоч і думалось, що свого життя ти борець.

Тобі не втекти, хоч як не старайся,

Це минулого твого несправедлива мораль.

Сядь, дорогий, перед Богом покайся,

Аби припинити дитини печаль.

Чи чуєш, що тобі нашіптують стіни?

Настала твоя черга молити й страждати.

Як дитину в минулому не боялись кривити,

Так і зараз не схочуть тебе рятувати.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ
16+

Зігрій

Там, де хочеш встромити ножа у груди,

Поклади свою руку, зігрій себе.

Бо страждання у світі – воно повсюди,

Біль все рівно когось наздожене.

І здається, що кров – то є шлях свободи,

Шрами шкіри – мов брама в світ забуття;

Ендорфіни – синоніми насолоди –

Лезо звільнить о шкіру своїм тертям.

Розітнути б і серце дістать гаряче,

З болем вирвать навіки з своїх грудей.

Та чи стане легше тоді? Тим паче

Не повісиш на стіну такий "трофей".

Обійми, міцно стисни руками плечі.

Плач, кричи, подушки розривай і бий.

І у холоді, болю і порожнечі

Огорнися любов'ю, себе зігрій.

10.11.2022

...

Іра Соєр

СПОКУСА ЗДАТИСЯ

Найсильніша спокуса здатися

Може часто у нас з’являтися

Наприкінці нашої дороги

І саме за крок від перемоги.

Така вже наша людська натура

І природна життєва структура –

На біль свій звертаємо увагу

І негатив бере перевагу.

Це як перевірка виглядає,

Поріг, хто його переступає,

Той далі просувається вперед

І лідером стає насамперед.

Не здавайтесь! Щоб до кінця дійти,

Потрібен сильний дух і треба йти,

Ніколи на місці не стояти,

Тоді будете перемагати.

05.11.2022.

...

Мирослав Манюк

"На Східному фронті сьогодні без змін"

"На Східному фронті сьогодні без змін",

Це назва майбутньої книги.

Вона про життя серед людських руїн,

Щодення лютневої криги.

Там буде про холод, про бруд і дощі,

Про спеку, про щось до вподоби,

Про те, що стріляють і вдень, і вночі,

Про сморід людей і худоби.

Про жах і надію, про подих сім'ї,

Про біль, про скривавлені жгути.

Про того, хто поруч, про тих, хто в землі ,

Про все, що бажаєш забути.

Скінчиться нарешті війна. І один,

Вже вільний від самоомани,

Напише про битву вершин і низин.

...Війна світова вітчизняна.

04.10.2022

...

Олександр Винокур

ДІВЧИНА І МАЛЮК

Якось на лавці у парку,

Біля ставка на пагорку

Сиділа дівчина одна

І гірко плакала вона.

У цей час по ті алеї

Малюк їхав самокатом

Її побачив і раптом

Зупинився біля неї.

Самокат свій поруч поклав

І так він дівчину спитав:

- Дівчино, плачеш ти чому?

Вона відповіла йому:

- Ой, малюк, не зрозумієш

І нічого тут не вдієш.

Схилилась вона сумніше,

Заплакала ще сильніше.

Малюк продовжив говорить:

- У тебе, мабуть, щось болить?

Хочеш я дам авто своє?

У мене їх багато є.

- Ой, хлопче, - мовила вона,-

Я залишилася одна,

Не потрібна. І це страшнЕ,

Бо ніхто не любить мене.

Аж сльози вона ковтала.

А хлопець трохи помовчав,

Потім серйозно він сказав:

- Ти точно у всіх спитала?

04.11.2022.

...

Мирослав Манюк

Лютий звір

Лютий звір прийшов до мого дому

став гарчати та кричати "мы пришли вас асвабаждать".

Скажіть мені якої хріна ви прийшли сюди ?

- Хто сказав вам, що мене треба "асвабаждать"?

Дивлюся я на цього звіра і єдине хочу сказати

пішов ти на.... зі своїм "асвабаждать".

Я вільний, сильний, мудрий, розумний.

Вмію та знаю майже все, знаю чого хочу.

Я світ всій створюю сам не опираючись

на тих хто спину мож не може прикрити.

Я знаю цінність дружбі, вірі, коханню та присязі.

Всім тим речам яким навчили мене мої батьки.

Лютий звір для мене ти немов комаха-паразит,

яка не міркує своєю головою, а йде на повідець

у тих хто смерті твоєї хоче, використовує тебе

та таких, як ти людей, ти для них гарматне м'ясо.

Лютий звір вони оті корисні гаманці, використовують тебе.

- Ні. - ми не жаліємо тебе, нам на тебе все одно,

ми захищаємо своє, своїх та те що нам важливим є.

Ми цінимо життя усіх від людей які вже у віці до маленьких та беззахисних тварин.

Ми не ти. Ми інші. Ми ті хто цінить все, що має

та й робить все щоб вдома стало краще та щоб

більше було щастя, радості й тепла в його домі.

Щоб рідні спали в спокої, а діти чули тільки тишу.

Ми це ті хто робить все, щоб хлопці, які отам на Передку

переживають біль, сльози все оте страшне, отой жах.

Мали все, що треба для того, що лютого звіра перетворити

на роздавленого клопа або ж виставити за двері.

Ти не лютий звір, ти терорист, ти зомбі, ти дурень.

Який перетвориться на попіл і назавжди пропаде

на чужій для тебе, а рідній для мене землі.

Ти вже ніколи не повернешся додому

бо згинеш тут, як роса на сонці.

1.11.22

...

Тетяна Фан

ШУКАЙТЕ ПЛЮСИ

Наше мислення завжди важливе.

Важливо те, про що думаєш ти.

Якщо в тобі є щось особливе,

То твій мозок сам це зможе знайти.

Ті, що до апатії не схильні,

Краще з роботою справляються.

Шукайте плюси там, де ви сильні,

Там, де здібності проявляються.

Позитивний настрій зберігайте,

Нехай думка вас не покидає,

Тільки ту ідею вибирайте,

Яка вас постійно надихає.

02.11.2022.

...

Мирослав Манюк

/pess(i`m)ism/

I.

це просто ще один день

із циклу

"швидше б вже вечір" прожитих днів

коли місто згасило вогні

разом з ним і ваш погляд погас

коли ви натомлені

і вже однією ногою ступаєте до царства снів

я прокидаюсь

і прикидаюсь

і прокрадаюсь

до вас

я заповзаю у ваші оселі

ховаюся в шафах

між суконь і светрів

вдивляюся у павутиння на стелі

що тягнеться сотнями й сотнями метрів

я слухаю ваші буденні розмови

вдихаю просмажений запах вечері

ваше ниття

про безжалісність світобудови

від цього

по швах розривається

череп

доки ви сваритесь через фінанси та секс

повітря наповнює сирість сторічних образ

ви наливаєте віскі

питаєте

в чому тут сенс?

я всідаюсь напроти

не цокаюсь

п'ю разом з вами

за вас

доки ви кажете що ніхто з нас не є ідеальним

я ховаюся з вашими дітьми під зламаним ліжком

ви нас не помітите

ви навіть не ввімкнете світло у спальні

і будете гучно миритись

а я на ніч

малечі

читатиму книжку

II.

я той

хто цілує і пестить вашу дружину

доки ви мрієте сьому годину про це на роботі

доки чекаєте цього

в метро

у комфортній машині

я той

хто не відкладає

на потім

я той

з ким вам зраджує ваш чоловік

задля кого він зранку прасує піджак і стриже густі вуса

доки ви впевнені що в сім'ї все стабільно

ви разом уже який рік

якщо ви спіймаєте нас на гарячому

я розсміюся

я той

хто читав усю сірість ваших щоденників

я той

кому хочеться вилити весь назбиравшийся біль та гріхи

ви прийдете в церкву

сьогодні я буду вашим священником

я сповідую вас

а опісля

пущу собі кулю у скроню

з нудьги

я той

чию тінь так бояться побачити перед собою

я той

кого по слідам вишукують разом зі псами

я той

через кого

купують снодійне та зброю

я той

через кого псується ваш зір

коли видивляєтесь мене довго у натовпі

ха

я тут

перед вами

III.

я завжди тут був

ви дивилися та не помічали

я завжди звучав у вашому тихому голосі

я підкидав вам тривоги й печалі

і вам це подобалось

коли ви розбито лежали посеред поля

битви в якій ви здавалися навіть без бою

я радів

я сміявся із вашого болю

ви сміялися разом зі мною

я завжди тут був

я - причина усіх персональних жахіть

я між ваших звивин

я навіть проник до вас в гаджети

власне

я можу піти

ви тільки скажіть

але ви не скажете

...

Іван Бережний

Хорвати проти росіян

Хорвати проти росіян

У місті Станіславі.

Обороняють галичан

У неймовірній яві.

Сказилась Перша світова,

Тепер напівзабута.

Війна - то справа військова,

Але занадто люта.

Рятується громадянин,

Ховається, як може.

Та кожен - сам собі один,

І тільки Б-г поможе.

Хто пам'ятає їх тепер,

Полеглих та забитих?

Хто знає - той мовчить, завмер,

Не люблять самовитих.

Де ті імперії, де всі

До ворожди причетні?

Невірогідні папірці,

Питання безпредметні.

Але були, були вони

Там, де карпатські хати,

Жовніри давньої війни -

З-під Загреба хорвати.

...В Івано-Франківську дощі

І звично, і безжурно.

За Австрії та за Польщі,

А поміж ними ЗУНРа.

16.09.2022

...

Олександр Винокур

На стежках Володимира гірки,

На стежках Володимира гірки,

На узвозах Високого Замку,

Там, де поруч двори та задвірки,

Покидаючи дійсності рамки,

Я шукаю в невпинному темпі,

Навіть можна сказати - екстерном,

З несвідомим стороннім акцентом,

Без колишніх зворушень і тернів

Не опале хтозна-коли листя,

Не просвіти в розгілчастих кронах,

А схорони незнайдених істин

На далеких моїх рубіконах.

Ось стою я тепер на вершині,

Не знайомі ні час і ні місце.

З'ясувалось, що тут і донині

Скрутно без всеосяжного змісту.

Імена залишились і тільки,

Повертаються знову і знову.

І минулого запах нестійкий,

Що зберігся в доречному слові.

19.09.2022

...

Олександр Винокур

"Білий птах...". Ще до війни, до бійні

"Білий птах...". Ще до війни, до бійні.

Бачим, як спілкуються брати.

Радість, жарти, сміх, міцні обійми.

Ніц ще не провіщує біди.

Про життя-буття на Буковині.

Край на перехресті - суміш мов.

Українська в будь-якій родині -

З вкрапленням румунської. Va rog.

Діалект цілком не галичанський -

Випереджу трохи сам себе.

Не боюся грамар-наці санкцій,

Далі розповім. Отак шкребе.

Брат середній (грає Богдан Ступка,

І не грає навіть, а живе;

Фільм та сцена на YouTube доступні)

Почуттів своїх не береже.

Чую і донині відголо́ском

Стільки років (швидко час промчав) -

На наріччю українсько-польськім

Щось доречно, смачно так сказав.

"Жи би тебе ясен шлячок трафив",

На зразок цього щось. Глядачі

Гримнули (таке я вперше бачив)

І аплодували встаючи.

За сюжетом це було до речі,

Тільки, споглядачу, вибачай.

Вислів цей, такий незаперечний,

Він не міг сказати зазвичай.

Западенський говір (мовим знову) -

Іпостась о декілька кінців:

Так, як часом висловлять у Львові,

Чи навряд хтось скаже з Чернівців.

То невжежто промах режисера?

Ні, звичайно. Зовсім навпаки.

Правда яви в цьому коленкорі

В тому, що життя - це і думки.

Те, у що ми віримо, - ймовірно,

Дійсність наша - наші почуття.

І ніщо на світі не надмірно,

А інакше не було б буття.

22.09.2022

......................................

Примітки.

1. "Білий птах..." - фільм "Білий птах з чорною відзнакою" (Кіностудія ім. Довженка, 1971, режисер Юрій Іллєнко)

2. Va rog (румунська) - будь ласка

...

Олександр Винокур

Вони

Вони разом, коли гуде сирена,

Вони не розлучались, коли вирувала смерть,

Вони воювали. Місце бою — арена,

Та були готові летіти вниз і вверх.

Їх очі сяяли, бісиками ганялись,

Вони були готові вмерти за це,

Собою вони не вихвалялись,

Лише приходили й брали, що тре‘.

У кожного з них свої мрії,

Погляди на життя.

Про смерть вони просто вили.

І в кожного мрія була така:

Вона мріяла, щоб цієї осени,

Цієї жорстокої і страшної війни,

Цей осінній дощ залив їх до смерти,

Та щоб не потрапити під круги пітьми;

Він же не хотів нічого на світі,

Окрім як згнити під шаром осінньої туги,

Себто осіння туга — це листки,

Що вже й так збили його із днів і ночей.

Ці їхні мрії — це правда,

Водночас страшна брехня,

Ці їхні мрії — це їх страсті і муки

І це, по правді, не їх вина.

...

Солом'ян Колос-Рейн

Зогрівають розхожії штампи

Зогрівають розхожії штампи.

Під мелькання і брязкіт трамваїв

В пиріжковій навпроти Поштамту

Я стою, пиріжки наминаю.

Невибагливі наші утіхи,

І незмінні ні час і ні місце.

Тільки це не на вічнії віки,

Все миттєво і все ненавмисне.

Ось іще. На своєму банкеті -

На трамвайній зупинці, де "двійка",

Поїдаю у масній газеті

Пиріжок за чотири копійки.

Він назавжди, цей смак свіжоустий.

Повертаюсь по змоклій бруківці,

Споминаючи тістечко Пруста...

Я у Львові в одвічній мандрівці.

25.09.2022

...

Олександр Винокур

Тихе надвечір'я

Тихе надвечір'я,

Рідне все навкруг.

Стежка до узгір'я

В'ється поміж смуг.

Чагарник, гайочок,

Трохи далі гай.

Чути сміх дівочий -

Щастя через край.

А у мене безліч

І думок, і дум.

Краєвиду велич

Живить світлий сум.

Бачу невідоме,

Інший світ узбіч.

...Дощ. Я йду додому.

Вечір. Майже ніч.

30.08.2022

...

Олександр Винокур

Сумовите верещання

Добродії,

я помираю й гину.

Я написав нечувану картину

але мене вже

інший чоловік

паскудно випередив,

тоте змалювавши

і десять раз на сотбісі продавши

назвав моє творіння

"Крик".

Такий-то я, ви

бачте, неборак.

Ніщо не йде,

чому ж усе не так?

Хіба ж то ми усі не божі люди,

що нас образив тут і схарапудив

хтознаколизапам'ятний мудак?

Є в мене камера,

є в мене об'єктив.

Я ладен вас

знімати на мотив

настільки щастя,

скільки накрутив,

нехай мені паскудно та противно.

А це - воно ще каже - суб'єктивно.

Пішов у місто -

місто сколотив.

Кінотеатер "Київ", матка-боска.

Де ти похований був, дядько Феодосій?

Куди я, допитАючи, ходив?..

Але нехай воно святе було чи темне,

куди нема коли напевне відійти

або коли сховатися таємно,

ба не спрацьовують

які б іще

гвинти.

Перехрестився, а він каже

в інший бік.

Пішов у храм, але там

грали Палестріну.

Дзвонив Юрку -

від'їхав

в Палестину.

І так собі життя -

ні смик ні брик.

Але нехай воно святе було чи темне,

куди нема сховатися даремно,

нема куди напевно відійти.

А він мене питає

скілько врем'я,

то я сказав що

десять без п'яти.

...

undyber

москва, третій рим

мама мила раму

раму мила мама

поспішайте, мамо сіто

ми несемо воду ситом

гей гоп, шіді ріді

пісня у форматі міді

серце, чом же ти не криця

надавали нам по пиці

ми писали, ми писали

наші пальчики устали

ой, лихо, не петрусь

бо уже не розігнусь

заспіваймо як навчили

пісню про павла тичину

гей гоп, пранаяма

всіх панів до ‘дної ями

від мерефи на чугуїв

ми навпочіпки крокуєм

раз два, аватара

час уже здавати тару

з лісу вийшовши, равана

вийняв ножик із кармана

всьо равно єво нє брошу

патамушто он хароший

ойра, не далеко

занеси мене, лелеко

наші гімни на санскриті

ми пливемо у кориті

не гори бо, милий раю

я тобі ж іще заграю

москва, третій рим

хай же дідько буде з ним

...

undyber

НАС НЕ ЗЛАМАЮТЬ

Нас ніяк не зламають обстріли,

Бо є у нас ще багато сили.

Страшніше за ворожі ракети

Чути чужого гімну куплети

Чи то у світлі, чи то у імлі,

В нашому небі, на нашій землі.

Наші військові назавжди міцні,

Вони відбивають напад русні.

Невтомні і наші волонтери,

Та надійні, як завжди, партнери,

А люди наші незламні навік,

Бо так завжди було у нас одвік.

29.10.2022.

...

Мирослав Манюк

БРУДНА БОМБА

Так, ми збираємо «брудну бомбу».

Де саме? Прямо тут, у Чернівцях.

Заховалися у катакомби

І майструємо на ризик та страх.

Цю бомбу ми давно збираємо.

Вона складається з таких частин,

Які всі ми багато маємо.

Її збирають мати, батько, син…

Її збирає вся Україна

І всі вкладають туди лють свою.

Цієї бомби кожна частина

Допоможе в будь-якому бою.

Там є печаль і сльози матерів,

Патріотизм, прагнення свободи,

Там біль солдат, душі захисників,

Вся лють українського народу.

Ворог назавжди піде у розхід –

Ця наша зброя є безкінечна.

Ми вже її пускаємо у хід,

Для орків ця бомба небезпечна.

25.10.2022.

...

Мирослав Манюк

акорд у розсвіт

по клавішах пальці в задумі у грі

шукають веселих мелодій зорі,

яка розливалась багряно.

хитаються образи у тумані

хибкі виплітались плетінням міцні

у сталки із райдуг нарядно -

барвисто яскраві у злеті вони

втрапляють під вибухи, розстріл війни

і б'ються немов порцеляна.

в пожежі розтрощений обрій горів -

то сходило сонце десь там на горі

в кривавих прожилках рум'яно.

сковзають льодові краплини роси... -

то небом спадають людські голоси

не співом на землю у болю.

по вбитому полю в безвихідь сплетінь

огорнутий вітер у сутінь і тінь

міражний кружляв видноколом -

зі свистом і хрипом лунав його сміх

і раптом, одразу, миттєво притих

у схові спокОю природи...

угрузли у клавішах пальці бліді

в зовсім невеселій акордовості

у озов багряних мелодій...

...

Ем Скитаній

Меланхолія

Моя батарейка десь прикута.

Напевно дощ розмочив її,а вітер відправив.

Я не знаю куди, та можу здогадатись,

наскільки важко буде далі.

Між картками та грошима вона завжди обирала мене.

Між новими ліками і мною,обирала те,що хочу і думаю Я.

Це була моя сила волі, це було те,що змушувало мене підніматись щодня.

Мені соромно, та я не допомагала їй належним чином.

Я змушувала себе падати, а вона далі і далі тягла.

У цій історії я поганка і на краще,що вона назавжди втікла.

Та я досі сумую за нею, іноді імітую її впертість.

А іноді дуже сварюся на неї.

Але подумки і тільки трішки, бо на її місці,я б вже давно вибрала ті нещасні та важкі ліки...

...

Ebbigeyl

Баляда про часу скороминущі риски

Минуло кілька, начебто, хвилин

і де Платон? Вже не кажу Єгова?

Часопис де, називаний “Основа”,

що тут же на ослінчику поклав?

Мене заскочив наглий часу плин.

У благоденственнім і мирнім пребиванні

неначе дон Жуан - на дону Ганну

я на життя глибкий дивився став

і де вони, медові скиби тиші?

Реве та стогне гельзин океан.

Де маяв оксамит і цвів бакан

нога крокує в чоботі керзовім.

Мигнувши, зникло враз, і стало іншим,

скипівши, мов газирана вода.

Те, що було, здається, навсігда

змінилося зсередини й назовні.

Куди пливу на повені годин,

мов річкою спливаючі хлібчата?

Жінки довкола, де були дівчата.

Де кучері, там боса голова.

І стирлувалися слова слова слова

у скаженілім юрмищі поспільнім,

перетворилися дерева на вугілля й

смолисте сочиво - на стриманий бурштин.

...

undyber

Дума про козака Босоту

Шось я сьогодні трохи втомився,

Неначе з чортами навкулачки побився

за честь і совість, або навіть за віру христову.

І шо ми, спитати б, отримали з того?

Суцільні неприємності.

Результати від'ємні та

сумні. Якшо реально судити,

ми лишилися налякані, наче діти,

що задивилися в натовп і за мить

загубили матусю. Шо маю робити,

як то співала сестричка віка,

ясновельможна довіку...

І шо нам робить,

питаючи вже на копил московщини?

Хоча такі сплески не гідні мущини,

але шо тут поробиш...

Залізли ми, наче Віктор Онбиш

у селище Небилиця.

Але між нами двома є суттєва ріжниця -

він там панує директором школи,

а в мене в кишені голісіньким голо

як на долоні.

Сиджу у вагоні,

порожньому на новорічну пору,

що доповзе ще додому нескоро,

і відчуваю в кожному нерві,

яко стискається круж мене видноколо.

От я й кажу (ся вибиваючи з ролі

хоми киянина) правдивим голосом

хоми чорного: ми догралися

зі своїм життям до останньої ручки

у дурному драйві, як велемовить Ігор Кручик.

Затанцювалися у глухий і безвихідний

кут. Пригорни мене, крихітко,

сьогодні з такого випадку.

Із такого випадку й такої причини.

А я тобі не цитуватиму Тичину

Павла Григоровича, а в сугубій крамниці

на далекій полиці,

знайду сорокабаксовий шартрез.

Аби коли з годинника зітре

останню дрібку року, що минає,

неначе кіт і кицька

пухнасті бо персицькі

ми навсидячки на волохатому килимі

поступово доїхали до "Як тебе не любити, Києве.."

під ялинкою,

що густо пахне зеленими шпильками,

та поїхали далі...

...

undyber
16+

Я розлюблю тебе минулим літом...

Я розлюблю тебе минулим літом,

А восени вже залишково.

Коли ми піднесені теплим вітром,

Коли розумієм, що все бесповоротно.

Я більше не отримаю від тебе квітів,

А ти вже не зайдеш в ту кав'ярню.

Я більше не почую той ангельський приспів,

А ти вже не покличеш на ту гарну поляну.

Вже не буде ні танців на кухні,

Ні дитячого сміху поруч.

Не будемо ми знову для іншого вільні

Та не почуємо ту кляту вільху.

...

Анастасія Гордієнко

в осінні дні...

чи знаєш ти

куди іти,

тікати,

бігти

чи повзти

від бруду зради

і брехні

у ці осінні

мерзлі дні?...

коли в очах

і сміх,

і страх,

від глупоти

аж з'їхав дах

і від словесного лайна

не відмиває дощ сповна.

і мусиш жить,

лайно те пить...

а злите зло у мозок

злить!

і сміх потворний

своїх віч

кидаєш осені

устріч...

крізь дні ідеш

немов пливеш,

до майбуття

в глибінь гребеш,

у глянець сонячний

і блиск

...як наче з того маєш зиск.

щоб супокій собі знайти

весь в бруді,

в зраді,

у брехні

у ці осінні

мерзлі дні

не знаєш ти

навіщо йдеш,

тікаєш,

бігаєш,

повзеш...

...

Ем Скитаній

Молитва.

Вечір. Сонечко сідає. Скоро прийде ніч.

Котик спатоньки лягає

З дідусем, на піч.

А бабуся біля скрині. Очі-в образок.

Шле молитву в небо синє, -

Кажуть, в небі Бог...

Пошли, Боже, Україні

Тиху й мирну ніч.

Щоби дідо спав не в сінях, а лягав на піч.

Щоби в кожній нашій хаті

Хліба був шматок.

І вареники в сметані. І винця ковток.

Щоб малеча спала в люлі,

Не в погребі щоб...

Бо дід вчора набив гулю

І намуляв горб..

Щоб матусі серед ночі

Спали сном міцним,

Бо вже виплакали очі

Через тих скотин,

Що прийшли в лиху годину,

Як стадо овець.

І плюндрують Україну!

Хай їх вхопить грець!

Бо стріляють, як скаженні, -

І вночі, і вдень.

І гребуть всі наші статки

До своїх кишень!

За дітей прохаю, Боже!

Збережи малих!

За жінок прошу пригожих, -

Молодих й старих!!

За синів, батьків хоробрих,

Що боронять нас.

Дай їм, Божечку, здоров'я

Й сили повсякчас!

Дай терпіння їхнім мамам, сестрам і дочкам.

Щоб діждалися з полону

Тих, хто зараз там..

Хай діждуться, хто чекає

Із війни синів..

Хай ніхто не постраждає, -

Кожен щоб вцілів!

Щоби в синім небі мирнім

Птахів чули спів,

А не рокот клятих дронів

Від рашистських псів.

Щоб лелеки прилітали

Й гнізда вили в стрісі.

Щоби небо мирним стало...

Для пташок у лісі..

Тихо... Свічка догорає..

За віконцем-ніч.

Ледь жевріє, не палає,

Скоро згасне піч...

Діти сплять. Замовкли зорі.

І не шепотять...

Вітер стугонить надворі.

І дерева сплять..

Спи спокійно, Україно!

Спать вкладай дітей. ППО охороняє мирний сон людей...

Боже! Хай же закінчиться

Ця війна катів!

Й хай ім'я твоє святиться,

На віки віків.

Автор-@Валюша Чародейка.

Copyright:©Valusha Charodeika 23\10\2022.

...

Валюша Чародейка(Нежива Валентина Миколаївна)

Ти можеш

Ти можеш голосно посміхатись,

Всюди сувать свого носика,

Гратись у схованки, гойдалки,

Ковзанки,

Наповнювати своїми конвертами

Мої кишені

Кидатись поганими жартами

У перехожих як у мішені

Ти можеш літати у своїх снах

Літати в моїх

Ти можеш стрибати у ліжку

Під саму стелю, під трек бітлів

Жувати жуйку, сувати мені під носа

Дивитись на мене зневажливо, криво, косо

Ти можеш усе, що завгодно

Усе, що ти є

Та тільки спробуй забрати

Серце моє

Та тільки спробуй торкнутись

Моїх думок

Але не жалійся потім

На цей урок

...

Мрійка

радіння воді

1.

милуюсь річкою світання

і грою світла у воді.

і сонце весело на ранні

покличу в гості у свій дім.

як то зробив поет великий

у спеку...та не восени.

і поруч сонця ясноликий

світилу мовитиму сни.

які подовжені у мрії,

у чарування, у дива -

де у садах шепочуть змії

жагою сповнені слова,

де квіточки спокус утомних,

сирени, музи...Аполлон

торкає струни дзвінкодзвонні

і співом зманює в полон -

в полон кохання, у розваги,

в бенкети в оргіях бучних,

здійнялись де стягці й стяги

гулянь веселих, свят гучних.

гармати залпами звітують,

в заобрій кличуть, в сад, за пліт

і фейєрверками нотують

світанок...осінь...дивосвіт...

2.

...аж ось в печалі сіра чапля

в відлуннях, в осінь, у туман...

стемніла річка світла раптом -

то води впали в океан.

і сонце вже давно у небі

раз по раз зирить з-поза хмар.

...я вип'ю кави з бутербродом.

вдягнуся швидко і піду -

можливо десь там ненароком

смазливу "змійку" віднайду.

вона обернеться у фею,

у чарах звіється біда.

підхопить нас обох із нею

осіння лагідно вода -

вода відречених у світі

не завжди славних перемін.

і ми потонемо у сітях,

у сплесках водних шепотінь.

і річка хвилями невтішна

до ранку стишена засне.

засяє в небі місяць ясний.

дивлюсь на нього у вікно.

по склу сковзнуло листя красне... -

то місяць в річку,

в саме дно............

...

Ем Скитаній

/coldness/

холод іде на країну

але це не найгірше

кладовища увійшли в пубертат

стали вище та ширше

у вікнах свічки мерехтять - в людей відібрали світло

у церквах свічки мерехтять - в людей відібрали світ їх

в людей відбирають частини їхніх сімей

і ненависть в мозку виходить на рівень надцінних ідей

вона розтікається венами

вона виростає в пухлини

вона і зігріє всіх нас у студені зимові години

інші нам скажуть що стали ми надто жорстокими

а ми просто заснули

і прокинулись в сітях руїн

новоокими

здатними два кольори розрізняти: чорний і темно-червоний

ми б з радістю стерли всю пам'ять

та вона тільки глибше впивається в скроні

і кожного ранку

ступаючи крок за поріг

будь готовим утратити все що любив та беріг

будь готовим лишитись когось із рідні чи знайомих

або

просто

не йди

із дому

...

Іван Бережний

Роздумки благуватого про війну

Ця війна...

Війна...

Бескінечна, жахлива, дурна...

Вона була, є і буде у наших серцях

На руках, в голові, на вустах, у вісні.

Хто винен не знаю, мабуть, усі,

Я не антигерой, але й не месія

Все що я маю, це вугілля і стіни

Те що я говорю, до вас так і не дійде

Я німий, як смерть і руїни, як Берлін, Москва і Україна

Є безліч причин, щоб бажать мені смерті

Я не такий..., слова відверті

Я не за мир, а за позбавлення смерті

Позбавлення вбивств

Позбавлення влади, бездарних управлінств

Поки існує жага, буде і війна

«Моя мила не плач, я вірю вони зазнають невдач»

Хто вони? Люди чи не люди?

Вони мали домівку, там де лани,

Болота, кручі, сараї та хати

Мали дітей, дружин та батьків

А зараз вони, в пакетах, в землі...

У могилах, напівсвяті, безіменні й іменні.

По той бік окопів і блокпостів.

Люди такі ж як і ви.

Ви герої убивці, воїни цієї війни

Віддаєте життя за клаптик землі

Забираєте життя за спокій і долі

За дітей, за дорослих, за багатих і бідних ...

Ця війна...

Війна, війна...

Вона почалася ще тоді

Коли мене і вас і ваших прадідів не було на цій землі

Коли людина вперше винайшла зброю — убила

Вона вічна, незламна, єдина

Поки є ти, поки є я, поки є людина.

Буде війна...

Бажати смерті миру

Бажати вмерти за країну

Бажати вбити людину...

Бажати мирним смерті

Бажати смиренним вирватись нарешті.

Бажати страждати, бо страждаєш ти...

Не бачити себе у дзеркалі

А бачити віддзеркалені Образи в імлі

Війна, війна і страх

Бий, біжи або стій.Безкінечний жах...

Я не пацифіст, не націоналіст, не гуманіст і не інший -іст

Я мисляча людина, що бачить безглуздість

У всьому і в нічого

Я не люблю свою країну

Як і будь-яку іншу

Але люблю нашу мову, якою пишу

Та ще й не одну, ще й чужу

Мені не знайома культура відміни

Я від неї блюю і на неї накладаю «міни»

Ви ведені, ви ілюзорно праві

Як прозоро біла роса, на ранковій траві.

А я безумний юнак

Якого забудуть за просто так

Або згадають, як невідомого поета не правди, не бездушності, але сенсу та банальної людяності.

P.S.

Знаю, що зараз усім дуже важко, як тим хто на війні, так і тим хто знаходиться в відносній безпеці. Цей вірш не для розпалювання ворожнечі, не для скандалів і сперечань. Він для того, щоб викликати у вас співчуття, якщо хоча б не до людей які загинули(з обох сторін), а до людей які ще живі, які хочуть жити... Я не сподіваюсь, що ви мене зрозумієте, але задумайтесь. Бажати смерті людям це гріх чи ні? Вбивати? Безумонов, є люди, гірші за диявола, але вони повинні понести покарання співрозмірне їхнім злочинам. Бажати мирним людям (навіть росіянам)смерті це те ж, що бути тим хто вбиває мирних людей. Далеко не всі росіяни хотіли цієї війни, далеко не всі з них розуміють що роблять чи чого не роблять. Та я знаю, що багато з них бояться, бояться втратити щось, що їм дороге, щось таке ж рівноцінно дороге що дороге і вам. Ті ж люди які довірилися Путіну, або такі ж психічно хворі як і він, або дуже сильно залежні від чогось, наркотики, алкоголь, гроші, будь-що. А психічно хворих чи залежних не вбивають у цивілізованому світі, їх просто ізолюють, або лікують. Я знаю, що мої думки не популярні у сучасних реаліях, але хоч спробуйте подумати про це, не зважаючи на те що ваша думка відрізняється від моєї. Усім миру ☮️. Квіти кращі ніж кулі!

...

Kruhitka_Dobro

НАШ НАРОД

Нас намагалися захопити,

Поневолити, відмежувати.

Нас намагалися підкорити,

Знищити та все ліквідувати.

Як історію перегорнути,

То ще можна багато збагнути.

Була спека, а ще були грози

І були всякі різні загрози.

Але вистояла Україна.

На те все єдина є причина.

То наш народ. Той, що не здається.

Народ, що за своє право б’ється,

За рідної землі серцебиття,

За свою волю, за своє життя.

16.10.2022.

...

Мирослав Манюк

побачення...

браму недбало навстіж відчинену,

двері відчинені не зачинив -

так запросив ти зоряний простір,

час у безмежності в гості зманив

до хати, в руїну, в якій нема даху -

посеред неї дві лави та стіл.

і на одинці із зорями в часі

ліри торкнувся серед сузірь -

слава в мелодії святом проллється

в безум кохання, світанки та в ніч.

тільки у болях спогад тьмяніє,

губиться в луностях відчаю мить... -

тисне на мізки отрутна сучасність,

зненависть і зрада, цинізм сьогодень...

і хата охайна розбита та вбита,

обпалені стіни в жертовній крові...

...що ж, ти хотів і ти повернувся,

поріг перейшов у роздумах, в журбі -

адже ти скучив за ґанком і садом!

як добре, вважав ти,

ввійти у свій дім...

...

Ем Скитаній

ЗАКОН ТЯЖІННЯ

Всі будь-які наші починання

Та плани починаються з думок.

Ось подумайте ви про кохання

І воно відкриє серця замок.

Бо здійснюється тільки те у нас

Чого найчастіше хочемо ми.

Подумайте про літо кожен час

І воно прийде посеред зими.

Бажання наші мету знаходять

Коли ідеї розвиваються,

Думки у реальність переходять,

А мрії всі наші збуваються.

14.10.2022.

...

Мирослав Манюк

у цей день...

у цей день в листопад

у неспокою сад.

дощ на вулиці йде

і шумить, і гуде.

і з розхитаних віт

листя пада у світ -

наче попіл важкий.

краплі дзвонами струн.

і з відлуннями рун

вітер піснею в сад

у цей день в листопад -

сповідь наче той спів

від бурхливих вітрів,

що кружлянням дощів

дістають до душі.

і від сірості хмар

розстелився туман -

непрозорий мов пил

заховав небосхил,

затулив увесь світ

від розхитаних віт.

і печалився сад

у цей день в листопад

за обпалим отим

листям не золотим.

а за брамою вже

сніг зима береже

і сміється, надісь,

від осінніх надій.

і відчутно важкий

її крок льодовий.

тільки зараз якраз

не її нині час -

не ввійти їй у сад

у цей день,

в листопад...

...біля столу стою

каву з чашечки п'ю.

бережуся остуд.

в хаті,

в схові,

отут

поглядаю в вікно

вкотре, знову і знов -

як у відчаю сад

з болю просить порад

і безлистим гіллям

метушився і кляв

від омани та зрад

у цей день

в листопад...

але дощ все іде...

і шумить...

і гуде...

...

Ем Скитаній

Справедливості бути

Якщо ти взяв до рук гвинтівку чи рушницю,

Не знаю, яка там в них різниця,

Ти став одразу вбивцею, не катом!

І крові на руках твоїх багато!

Та люди то не птахи і не звірі,

Вони помстяться кривдникам,

Повір мені.

Заплачеш ти вже згодом та завиєш,

Благати будеш: "Господи помилуй".

За злочини свої ти на Суді відповіси.

За всі гріхи ти душу віддаси!

...

Та, що постійно боїться

НАС НЕМОЖЛИВО ЗАЛЯКАТИ

Нас неможливо залякати.

Тільки ще більше об’єднати.

Нас неможливо зупинити.

Тільки більше переконати,

Що терористів треба вбити.

Ворог слабкий на полі бою,

Тому пускає важку зброю

І щоб уникнути позору,

Щоб показати слабкість свою

Вдається до цього терору.

Що ж, зробимо ще болючіше.

Решту історія допише.

Розбите буде збудоване,

Зробимо як було раніше

І відновимо зруйноване.

Ми відвоюємо країну,

Кожне поле, кожну хатину.

Вірте воїнам, вірте Богу,

Вірте в себе та Україну

І вірте в нашу перемогу!

12.10.2022.

...

Мирослав Манюк

Ndoto Kidogo

колись-то я навчуся суахілі й

почну писати мовою віршата

з такою швидкістю, що нас не наздогнати

аж поки витворю нарешті любо-мило

аж поки справді витворю нарешті

важезний корпус творів геніальних

аж поки всі свої страждання та печалі

змішаю з медом у коштовній креші

моє писання галасу наробить

серед людей ув Африці далекій

і причаровані вкраїнським діалектом

мене тоді запросять у Найробі

де на летовищі сувора стріне варта

Феліпе Ньюсі, ЙОвері МуСЕвен

and virgins: beautiful: 137

і сам Ухуру Муігай Кем'ята

і пам'ятник на острові Мфангано

мені поставлять щоби там стовбичив

екватор споглядаючи навічно

із ранку в ніч і з вечора до рана

засіявши вокабулами ниву

і премію отримавши багату

я поверну до рідної до хати

вже класиком, а не байстрюк лінивий

тоді напевне на бібліотеці

що хвалиться безплатним інтернетом

таблицю вивісять на зібрану монету:

"Тут вештав він kiedy był małym dzieckiem".

а школа №2 на Копиловській

нарешті зміне свій паскудний профіль

але мені тоді вже буде пофіг

бо я пірну до вічності назовсім

...

undyber

Пес Крим

Розруха, біль, печаль, сльози.

довкола і більше нічого.

Шок, біль, туга

тепер в серці Криму.

Той пес вірний, добрий.

Сидить і сильно плаче

так голосно, що чують всюди

цю тугу розуміють всі.

Він плаче, оплакує своїх.

НЕ розуміє, що такого

зробили його люди.

Вони ж маленькі й беззахисні.

Він сидить і з місця не рушає

вріс в те місце який декілька

годин тому був його домом

де чутно було дитячий сміх.

Він горює за тими кого любив

кого доглядав та оберігав.

Горює, бо не захистив

тих хто був його сім'єю.

Враз і не стало нікого

враз й стерло все, що було.

За, що така участь тим

хто нікому нічого не зробив.

"За, що?" питає пес своїм

нетваринним плачем.

Виє пес й питає тих

хто прислав ту ракету.

"За, що?" питають всі отих

хто це зробив, хто натиснув

ту кнопку хто відправив це ракету?

Для чого вони сіють смерть?

Пес сидить, виє, кричить від болю.

Розруха, уламки, розірвані речі

та воронка у 10 метрів

де був раніше його дім.

Його більше нема,

двору більше нема,

сім'ї більше нема.

Є тільки він і господар

більше нікого...

03.10.22

Написала в згадку про родину яка загинула в Дніпрі від авіа удару де вижив тільки пес.

Сім'я, яка на той момент була вдома складалась з бабусі, мами та двох дітей дівчинка 12 років та хлопчик 8 років.

Ніколи не простимо і не забудемо тих чиє життя забрали вони які думають головою та виконують криваві накази.

...

Тетяна Фан

Годинник війни

***Годинник війни***

Цікаво, якщо якось вас запитати:

Що в перший день будете Ви пам’ятати?

Що було на сьомий день, що в тридцять п’ятий?

Куди Ви вже їхали у шістдесятий?

На сто тридцять сьомому, що у Вас сталось?

Куди від сирен у той день Ви ховались?

Куди ви донатили на двісті перший?

І де зустрічали бійців наче вперше?

У пам’ять врізаються цифри й події,

Кодуючи пам’ять історії в дії…

Годинник війни відраховує ночі,

Розбити його я уже дуже хочу…

Або, я бажаю, щоб стрілка зламалась,

І напрям інакший для себе обрала…

Тікала від цифр, віднімала б хвилини,

Стирала б війни недожитії днини,

Зникали б секунди так швидко, як змога!

І швидше б настала Свята Перемога!

Цікаво, якщо якось вас запитати:

А як іще можна цей день наближати?

Катерина Пилипчук ©️ 07/10/2022

#війнаякоютибуладлянас

...

Катерина Пилипчук

Не-білий світ

Я старанно вбираю у себе

Всі відтінки не-білого світу.

Щогодини дивлюся на небо,

І пізніше пишу про це звіти.

Зазираю у кожну кватирку,

Не звертаю уваги на штори.

А замружуся хоч на хвилинку -

Все одно роздивляюсь узори:

Всі відтінки не-білого світу,

Що кружляються перед очима.

І, мабуть, не знайти мені ритму,

Щоби їх перевести у рими.

...

Мрійка

Вона і кіт

Ти будеш тримати мого кота у своїх руках

А я буду думать яка краса але боже, який же жах

Кіт буде мявкати громко, пробувати уйти

Цей дурень не розуміє, що шкурку вже не спасти

Ти кусатимеш мою шию, одну руку, іншу, бік

Ти триматимеш мене міцно, уявляючи, що я кіт

Ти будеш вмовляти мене щось з'їсти,

не розуміючи, як може ранкова цигарка бути кращою за сніданок

А я не розумітиму, що ти така ніжна, чутлива, тріпотіюча і тримтяча робиш поряд зі мною

...

Мрійка

Синдром Сковороди

Випасти із зовнішнього світу,

Не піти у вишку здобувати освіту,

Не довести до кінця жодної справи,

Жити повним життям

(Виключно за допомогою власної уяви).

Це те що я називаю

Синдромом Сковороди –

Коли світ намагався зловити тебе

Та тобі вдалося втікти.

...

Мрійка
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83604коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: