K-alien

Говард стояв у вхідних дверей, чекаючи, поки йому відчинять. В одній руці він тримав улюблені квіти своєї матері, а в іншій — коробку своїх улюблених цукерок. Чоловік вирішив прислухатися поради Селени. Якщо дівчині його матері не сподобається — собі залишить.

Двері відкрилися. На порозі стояла невисока жінка середнього віку латинської зовнішності. Побачивши Генкса, вона широко усміхнулася і обійняла чоловіка.

— Привіт, синку, — вона поцілувала Говарда у щоку.

— Привіт, мамо, — чоловік усміхнувся і протягнув жінці букет.

Генкс зайшов усередину, знімаючи взуття. З вітальні вийшла аліям, вдягнена у коротку чорну сукню з глибоким декольте. Говард був трохи збентеженим її виглядом, але ще більше він був збитий з пантелику, впізнавши її. Він стояв, абсолютно забувши усі можливі цензурні слова. Особливо сильно він не хотів вітатися з нею. Чорт забирай, він буквально півгодини тому говорив, що ця жінка небезпечна, а зараз вона стоїть перед ним як можлива мачуха. Він кинув погляд на матір, благаючи про допомогу. Ставати братом Стелл йому не хотілося.

— Вітаю, — привітно усміхнулася жінка, відкриваючи білосніжні зуби. — Ти Говард, правильно? Я...

— Еліза Танем, — відповів за жінку Генкс.

Усмішка, яку бачила жінка, коли спостерігала з вітальні за чоловіком і його матір'ю, вмить сповзла з обличчя Говарда. Він став відчуженим і навіть загрозливим. Щось всередині Танем тріснуло, і вона сама це зламала. З усіх сил намагаючись заховати своє розчарування у собі самій, аліям продовжила усміхатися, і протягнула руку чоловікові.

— Приємно познайомитися.

Чоловік не хотів відповідати на жест Елізи, але здався вимагаючому погляду матері.

— Як ти вже зрозумів, Говарде, Еліза моя дівчина. Я буду рада, якщо ви поладнаєте, — усміхнулася жінка.

Еліза підійшла до неї. Поряд з невисокою жінкою, аліям виглядала кремезно.

— Я думаю, ми зможемо знайти спільну мову, Ноа. Чи не так, Говарде? — Танем подивилася на чоловіка.

— Мені доведеться докласти чималих зусиль. Але для матері не шкода, — Генкс був готовий просвердлити дірку в черепі жінки.

— Ой, я зовсім забула, що у мене стоїть твоя улюблена картопля в духовці. Я зараз дістану. Ліз, люба, проведеш Говарда?

— Звісно, я тут вже як вдома, — тепло усміхнулася Танем, відпускаючи Ноа на кухню.

Говард спостерігав за ними. Казати, що це буквально його дім, він не став, аби не образити матір. Коли вона пішла, він з усієї сили схопив жінку за передпліччя.

— Що це, в біса, таке? — процідив чоловік крізь зуби. — Еліза Танем магічним чином виявляється дівчиною моєї матері. Я не вірю в дива, не тримай мене за дурня.

Еліза різко вдарила Генкса по руці, вириваючи руку. Вона відійшла на кілька кроків, і її обличчя втратило привітність.

— Пам'ятайте про особисті кордони, містере Генкс. І я не повинна відповідати на запитання, які засновані лише на Вашій параної. Я нейрохірург, не психотерапевт.

— Ти знущаєшся з мене? Якщо з моєю матір'ю щось станеться... — Говарду довелося підняти голову, аби зустрітися поглядом з жінкою.

— Не робіть висновків, які не підтверджені фактами. Мене дивує, як Ви стали таким відомим детективом, що Вас порівнюють із Шерлоком Голмсом, якщо Ви так ставитесь до людей лише на основі пліток. Думаю, мені варто переосмислити критерії, за якими визначають видатних детективів,— аліям розвернулася і пішла до вітальні. — Йдіть за мною, Ноа нещодавно зробила перестановку, тож я проведу.

Говард пішов за жінкою, залишивши цукерки в коридорі, і, пройшовши вітальню, опинився на кухні. Ноа і справді зробила перестановку, кухня виглядала зовсім іншою.

— Вау, мамо, хороші меблі, — здивувався чоловік. — Де купувала?

— Знайомий порадив, сам нещодавно переїхав, — жінка поставила на стіл тарілку з ароматною стравою і сіла. — Як твої справи? Ти такий зайнятий, хоч їси нормально? А то я тебе знаю.

— Їм, мамо, — відмахнувся чоловік.

— Вода — це не їжа, — Говард вже хотів відповісти, але Ноа додала: — чай теж.

— Ну, можливо, за такою логікою я їм трохи менше, — усміхнувся Генкс. — Все добре, мамо, не хвилюйся. Я дбаю про себе. Дивись, я в хорошій формі.

Чоловік випрямився і трохи відсунувся від столу, показуючи себе. Еліза без будь-якого інтересу подивилася на нього, а Ноа похитала головою.

— Бачу-бачу. Їж давай, — жінка посунула тарілку ближче до сина.

— Ти на дієті? — раптом спитала Еліза.

Говард підняв очі, одразу втративши інтерес до розмови.

— Чому такі питання?

— Виглядаєш так, ніби ти на сушці. І зараз їси без ентузіазму. Заговорюєш зуби Ноа. Це може призвести до розладів харчо...

— Хто ти така взагалі? Нейрохірург чи дієтолог? Може психотерапевт? — грубо відповів чоловік.

Еліза зробила глибокий вдих, зберігаючи самовладання.

— Я пережила РХП¹. Вічні дієти, спорт, рахувала калорії, а потім довга реабілітація. Я не хочу тобі подібної долі.

— Я не просив лікувати мене. І взагалі, навіщо мені твої драматичні історії? — Генкс вбивав поглядом Танем.

— Тепер ти знатимеш про мене щось окрім чуток, — Еліза вже перестала стримувати роздратування. — З перших вуст завжди краще дізнаватися про людину чи аліяма.

Від погляду аліяма чоловік враз відчув себе в слабкій позиції. Її сині очі морською штормовою хвилею накрили його, затягуючи на самісіньке дно. Але здаватися Говард не збирався.

— То може розкажеш, з ким ти трахалась останні пару років? Якщо їх менше сотні, не можу довго слухати нудні розповіді.

Танем нахилила голову і примружила очі, посміхаючись.

— Тобі тільки список? Може ще час від початку до кінця, адреси і номери телефонів?

— Так, досить, — обурилась Ноа і піднялася. — У чому ваша проблема? Я розумію, що Еліза з команди Кемпбелла, але, Говарде, вона, насамперед, моя дівчина. І, як я бачу, це не єдина проблема, — жінка подивилася на аліяма. — Ти теж не краща. Ти можеш змусити будь-кого замовкнути одним лиш поглядом, але зараз ти продовжуєш цю суперечку. Вирішіть свої проблеми, потім покличете. Бо вам обом є що приховувати від мене.

Генкс і Танем не встигли навіть щось сказати, як Ноа пішла в кімнату, залишивши їх наодинці. Обидва перестали приховувати свою ворожість, і немов два хижаки, сиділи один навпроти одного. Говард був могутнім царем, левом, — сильним, великим, розумним. Він читав суперницю, він був сильнішим. Еліза ж, немов кобра підступна і від того небезпечна. Кожен її погляд, кожен рух, немов отрута проникали в розум, обдурюючи супротивника. Але вони мали дійти компромісу. Заради Ноа.

— Чому моя мати? У ній нічого особливого. Не для такої, як ти. Я не вірю в кохання, — Говард нахилився до жінки, уважніше розглядаючи її.

— Але яка ж я? — посміхнулася аліям.

— Підступна, хитра, безжалісна...

Еліза закрила очі, уважно слухаючи чоловіка.

— Ну давай, додай це слово, моє улюблене...

Але Говард закінчив речення. Еліза розчаровано відкинулась назад на спинку стільця.

— А так добре починав... Що ж, тоді перейдемо до наступного етапу. Що з цього підкріплено фактами? Якщо відкинути чутки, плітки, статті в жовтій пресі. Що з цього є тим, що ти дійсно знаєш про мене?

Генкс розгубився. Вона була права, з фактів нічого не було, але в цьому й полягала найбільша проблема. Про неї взагалі нічого не було. Окрім...

— Ти працювала в команді Кемпбелла.

— О, точно, це ж повністю описує мене, як особистість, — роздратовано сказала жінка.

— Ти мати Селени Стелл, — додав Генкс. — Біологічна мати дівчини, яка 13 років росла з батьком. І зараз вона розслідує справу Кемпбелла, де ти — не останній фігурант.

Це вже був справжній удар по Танем. Донька — дуже делікатна тема для неї.

— На що ти натякаєш? — аліям до болю стисла пальцями своє передпліччя, очікуючи відповіді.

Говард помітив це, він почав вигравати. Він піднявся і підійшов до жінки, нахилився до неї, спершись рукою на спинку стільця. Чоловік не відривав очей від аліяма, аби не пропустити нічого, жодної дрібниці. Він тут Шерлок Голмс, а вона навіть на доктора Ватсона не тягне.

— Ти щось задумала, і всі навколо — твої пішаки, навіть власна донька. Мені начхати хто ти така, і який твій план, Елізо. Якщо постраждає моя мати, я особисто знищу тебе, не залишу й попелу. І мені буде глибоко начхати на те, наскільки законним методом. Розійдись з нею сьогодні. Зараз.

— Ні, — коротка відповідь, але Генкс побачив сумніви в її очах.

— Ти кинула свої дитину на призволяще, ти створила кіборгів, які вбили твого власного чоловіка. Ти була тією, хто збрехав Мей Гансен, і вона померла від інфаркту. Ти — катастрофа цього світу.

Швидкий рух. Ляпас. Говард впав на підлогу, не втримавши рівновагу від неочікуваності. Жінка піднялася зі стільця і підійшла до нього, дивлячись зверху вниз.

— А тепер ти послухаєш мене, дурний хлопчисько, — вона зробила крок навколо чоловіка. — Я підписала контракт з Кемпбеллом, через що ледве могла спілкуватися з кимось в межах А-1, що вже казати про Ельєнару, — ще крок. — Я виконувала свою роботу, і ніхто з команди Кемпбелла не знав, чим займається насправді, і що відбувається поза межами А-1. — ще один крок. — Якби не контракт, я б не брехала Мей. Але я не могла розірвати контракт, я мала врятувати Альву!

Еліза зупинилася за спиною Генкса. Він залишався сидіти на підлозі, уважно прислухаючись. Дихання аліяма збилося, почулися тихі схлипування. Вона опустилась на підлогу позаду Говарда.

— Я мала захистити їх... Бо я любила їх...

Чоловік повернувся до аліяма, чуючи, як затихає її голос. Вона вмить схопила його за комір.

— Що ти, в біса, можеш знати про мене, га?! — крикнула жінка Генксу в обличчя. — Ти знаєш, чому я розлучилась і залишила Селену з батьком?! Ти знаєш, що я дізналася про смерть Седріка Стелла лише через 4 роки через той клятий контракт?! Чи може ти знаєш, що я кохала Мей Гансен?!

Еліза відштовхнула чоловіка, не приховуючи сліз. Він не міг нічого сказати, лиш спостерігати за тим, як вона плаче, як біль, шо вона ховала протягом багатьох років, розриває її серце. Через кілька хвилин мовчання Танем підняла очі на Говарда. Вона знов заговорила, але її голос був тихим, знесиленим:

— А чи знаєш ти, що я була тим анонімом з інституту Кемпбелла? Що це я писала тобі листи і благала розкрити його злочини? Я ненавиджу тебе, Говарде Генкс, за те, що ти нічого не зробив протягом цих п'яти чортових років. І я ненавиджу себе за те, що сподівалася на тебе, — Еліза піднялася. — Бо ніякий ти не Шерлок, а звичайний ідіот. Тож не пхай мені свої ідіотські звинувачення, і не заважай мені кохати. На цей раз у мене є шанс просто бути звичайним аліямом. Просто кохати і бути коханою.

Танем розвернулася і підійшла до дверей, за якими стояла Ноа. Аліям знала, що жінка чула крики, але вона залишилася за дверима, за що Еліза була їй дуже вдячна. Танем торкнулася дверей і повільно відчинила їх, дозволяючи Ноа вийти. Вона дала зрозуміти Говарду, що їхня розмова закінчена.

Ноа подивилася на кохану і тихо спитала:

— Ти в порядку?

Аліям кивнула.

— Тільки дуже втомилася.

— Можеш лягти спати, — жінка торкнулася руки Танем, і та міцно стисла її долоню.

— Так і зроблю, дякую, — Танем нахилилася і поцілувала Ноа. — Добраніч, кохана.

— Добраніч.

Еліза закрила за собою двері, і Ноа підійшла до сина. Генкс вже стояв, трохи розгублений. Він не знав, що казати матері. І йому було до біса соромно.

— Пробач за цю сцену.

Ноа підійшла і міцно обійняла чоловіка, майже загубившись в його обіймах. Вона хотіла, щоб він знав, що ні в чому не винен. Ніхто не винен: ані він, ані Еліза.

Ноа розірвала обійми і поправила кучері сина, які спадали на обличчя.

— Я люблю вас обох, Говарде. По-різному, але дуже сильно. Я знаю, що не помилилась, коли закохалася в Елізу. І я знаю, що не помилилась, коли вела тебе за руку з дитячого будинку.

Генкс кивнув, погоджуючись з матір'ю. Вони сіли назад за стіл, продовжуючи говорити про різні речі: побут, роботу, захоплення. Говард заспокоївся, заспокоїв свої думки, і просто насолоджувався часом з Ноа. За розмовою пройшло кілька годин, і чоловіку вже був час йти. Проте він згадав, що мав забрати у матері речі, які залишив минулого разу.

— Вони у спальні. Я склала на комоді, зовсім забула. Забери там тихо, я поки знайду тобі сумку.

Говард кивнув і тихо зайшов до кімнати. Еліза спала, повернута спиною до комоду, на якій лежали його речі. Забираючи їх, він кинув погляд на жінку, і помітив у неї за вухом якийсь яскравий візерунок. Цікавість взяла вгору, він поклав речі назад на комод і підійшов до ліжка. Нахилився, обережно прибрав волосся і побачив візерунок — Мітку, яку явно намагалися сховати під косметикою. Але візерунок був занадто яскравим, та й косметика вже стерлась.

Ця Мітка була йому дуже добре знайома. Візерунок, який він приречений бачити кожного дня вже протягом кількох років. Мітка Елізи була ідентична його власній. Він швидко забрав свої речі й вийшов зі спальні. Побачене не вкладалось в голові.

Генкс розпрощався з Ноа і пішов на парковку. Сівши в машину, він подивився в дзеркало і почав стирати з шиї тональний крем, де дуже швидко проступив візерунок. У відчаї чоловік застогнав і опустив голову на кермо. Останні сумніви були розвіяні: Говард Генкс і Еліза Танем призначені одне одному.

______________________

¹РХП — Розлади харчової поведінки. Це нездоровий психічний стан людини. Він може проявлятися у відмові від їжі або, навпаки, частому переїданні.