K-alien

Еліза прийшла додому рано вранці. Вона не стала будити Ноа, тому залишила їй записку з обіцянкою приїхати вдень, аби поговорити про події минулої ночі. Її знайомство із Генксом явно не задалось. Вона хвилювалася, що це може вплинути на її стосунки із Ноа, чого вона дуже не хотіла.

Біля дверей її зустріла кішка. Жінка й зовсім забула про неї. Вона нахилилася чешучи тварину за вушком:

— Доброго ранку, міс Адлер.

З кімнати вийшла Селена заспано потираючи очі.

— Доброго ранку, мамо, — не дочекавшись відповіді, дівчина пішла на кухню.

Жінка зняла верхній одяг і пішла за дочкою. Ірен не відставала від аліямів.

— Доброго ранку, — Еліза увімкнула кавоварку. — Зробити тобі?

— Так, дякую, — Селена поставила їжу в мікрохвильову піч і сіла за стіл читаючи щось в телефоні.

— Як пройшла зустріч з Кеєм? — Танем насипала корм в миску кішки.

— Нормально, — Стелл не була зацікавлена в розмові.

Еліза запідозрила, що щось не так. Вона сіла навпроти дочки.

— Ти не хочеш ділитися зі мною деталями. Ти не довіряєш мені?

— Не довіряю, — відрізала дівчина. — Я не можу довіряти аліяму, яка приховує надто багато всього.

— Ти не довіряєш мені в усьому чи тільки в цій справі? — погляд жінки став ще більш наполегливим.

— Я просто не можу довіряти, пробач, — Селена знову подивилася в телефон.

Танем поставила каву на стіл. Собі взяла другу чашку і пішла у спальню. Вона увімкнула свій ноутбук і сіла на ліжко. Аліям провела в Інтернеті деякий час, поки пила каву, допоки не роздався дзвінок. Ірен зреагувала на звук і застрибнула на ліжко, з цікавістю розглядаючи гаджет. Танем перемогла у боротьбі з кішкою, і відповіла на дзвінок. З того боку роздався чоловічий голос.

— Лізо, аmore mio¹, чи не заїдеш сьогодні до мене?

— Валеріо, любий. Що сталося? — аліям відклала ноутбук.

— У мене нова колекція. Ти зобов'язана це приміряти!

— У мене немає часу. Давай іншим разом.

— No-no-no, щоб ти була за годину у мене в ательє!

— Валеріо, але...

— Час пішов, amore mio, — чоловік кинув слухавку.

Еліза здивувалась такому нахабству. Якби це був не її друг, то він вже давно б вислухав усе, що вона думає. Але це Валеріо, Танем не може йому відмовити.

Жінка подивилася на засмучену кішку, у якої відібрали телефон. Аліям взяла з підлоги м'ячик і кинула до Ірен. Кішка схопила іграшку лапами і почала кататись ліжком переслідуючи м'яч. Еліза усміхнулася, провела рукою між вух тварини.

— Ще побачимось, міс Адлер.

Швидко перевдягнувшись, Танем вийшла в коридор, взуваючись.

— Селено, люба, я поїду до друга. Буду ввечері.

— До якого друга? — дівчина вийшла з кухні.

— Валеріо Маріні. Я потім ще до своєї дівчини заїду ненадовго, — Еліза подивилася на дочку.

— Дівчина? Ти в стосунках? — здивувалася Стелл.

— Якось не було часу сказати. Так, я в стосунках. Обов'язково вас познайомлю, — усміхнулася жінка. — Я побіжу, бувай. Будь обережна на зустрічі з Кеєм.

— Так-так, — Селена закотила очі й зачинила двері.

Через затори Еліза ледве не спізнилась на зустріч, але, здавалося, що Валеріо вже й забув, що просив її приїхати. Танем довелося ще з чверть години чекати, поки чоловік закінчить з оформленням манекенів.

Коли, нарешті, великий Валеріо Маріні звернув увагу на жінку, вона вже хотіла йти. За старою традицією, чоловік поцілував аліяма у щоку, вітаючись.

— Виглядаєш... — Валеріо роздивився подругу. — Могла б і краще.

— О, справді? — Танем закотила очі. — Забула, коли питала твою думку про свій сьогоднішній вигляд.

— Пробач-пробач, amore mio, — Маріні пройшов між стелажами і покликав жінку за собою.

Еліза пішла за чоловіком, паралельно розглядаючи ательє. Тут було незвично людно, а найбільше уваги привернуло двоє чоловіків, яких вона впізнала: це були люди Кемпбелла. Що вони тут роблять?

Валеріо зупинився за касою, вигнавши бідну касирку. Еліза зупинилася навпроти чоловіка, з іншого боку каси. Обидва нахилились одне до одного, і Маріні провів поглядом до одного з чоловіків у приміщенні.

— Диви, які сіднички гарні.

Танем навіть не глянула на чоловіка.

— Бачу.

— Та що ти бачиш? — обурився Маріні.

— Чоловік років 40, у діловому костюмі кольору глибокої ночі. Коротке волосся, родимка на шиї. Об'єм стегон приблизно 105 сантиметрів.

Валеріо з підозрою примружив очі.

— Ну добре, повірю.

— Це все, заради чого ти змусив мене припхатись сюди?

— Не тільки. Як я і казав, у мене нова колекція, ти просто мусиш це приміряти!

Валеріо ледве не насилу загнав жінку до примірочної, і за хвилину притягнув цілий стенд з одягом. Навіть любов Танем до гарного одягу була в шоці.

— Я на це увесь день витрачу, Валеріо!

— Нічого не знаю, це все сьогодні має побувати на тобі!

Валеріо Маріні був справжнім майстром своєї справи. Його одяг був витонченим і елегантним, місцями яскравим, але завжди відповідав заданому стилю. І найбільшою, найвиразнішою особливістю його нарядів було те, що вони завжди личили аліямам. Валеріо спрямовував свої дизайни на нетипових фігурах. На це його надихнула його найкраща подруга — Еліза Танем. Жінкою вона була дуже специфічною, і не тільки зовнішньо. Напевно, саме через це вони й зійшлися.

Приміряти усі запропоновані наряди Елізі не вдалося. До них підійшов Кемпбелл. Маріні здивовано подивився на чоловіка, потім перевів погляд на Танем, яка була дуже незадоволена цим візитом. Вона подивилася на Габріеля: тепер ставало зрозуміло призначення його людей в ательє. Невже вистежував її, аби навідатися? Але чому тоді його люди опинилися в ательє раніше за неї. Це було дивно.

— Ліз, чи можемо ми поговорити? — Кемпбелл був схвильований.

— Говори, — Танем продовжила розглядати своє відображення в дзеркалі.

— Наодинці.

Еліза зітхнула і зайшла назад до примірочної. За кілька хвилин вона повернулася, перевдягнена у свій одяг. Жінка подивилася на Кемпбелла. Вона щиро сподівалася, що він вже пішов. Але ні, він стояв на тому ж місці, так само стікаючи потом і мнучи пальці.

— Валеріо, знайдеться місце для розмови без зайвих вух?

— Можете піти до мого робочого кабінету, надійне місце.

Еліза знала, куди йти, тому чоловіки просто слідували за нею. Валеріо відчинив кабінет електронним ключем і пропустив всередину Кемпбелла й Танем.

Еліза сіла в крісло і з цікавістю подивилася на Габріеля. Він підійшов до неї, але не насмілився дивитися в очі. На чолі Кемпбелла виступив рясний піт. Жінці стало ще цікавіше: чого ж він хоче від неї?

— Ну, кажи, Кемпбелле, — Танем відкинулась на спинку шкіряного крісла, не відриваючи погляду від чоловіка. — Навіщо ти прийшов?

Габріель наважився підняти очі на неї. Розслаблена поза, Еліза розкинула руки на підлокітниках відкриваючи декольте під піджаком. Її погляд беззаперечно домінував, жахав. Легка посмішка на вустах доводила те, що жінка знала більше, ніж каже.

Але йому була потрібна її допомога. Нарешті, наважившись, він впав на коліна, прямо у ноги жінки. Погляд Танем став ще більш зацікавленим.

— Будь ласка, допоможи мені... Чип Кея повертає йому особистість Альви Гансена, він знищить мене. Я дам тобі що завгодно, тільки поверни мені моє найбільше досягнення. Я знаю, що ти допомагаєш йому. Благаю, Елізо!

Втрачати Кемпбеллу було нічого. Це хвилинне приниження могло врятувати усе його життя. Він був готовий до цього, але ж наскільки він жалюгідний зараз! Та Елізі подобалося домінувати — він знав це. Якщо він витерпіть, якщо переступить через це - він врятується.

Танем нахилила голову набік підтримуючи її рукою. Як же це було захопливо! Кемпбелл, що повзає в її ногах, благає про милість, про порятунок. Мрія, не інакше. Але цього було недостатньо.

— Чого б це я допомагала тобі? — посмішка на її обличчі стала виразнішою, загрозливішою.

— Ми ж були разом... Якщо ти хоч трохи кохала мене... Я зроблю, що завгодно, тільки врятуй мене!

— Жодної миті, Кемпбелле... — вільною рукою аліям провела пальцями по його вилиці, підняла його підборіддя змушуючи дивитися на неї. — Жодної миті у своєму житті я не кохала тебе. Ніколи.

Еліза голосно розсміялась, але посмішка на її обличчі повільно сповзла. Танем різко піднялася. Втративши рівновагу, Кемпбелл впав назад. Намагаючись піднятися, він стикнувся з ногою жінки. Шпилька боляче впилася у груди, і він ліг на спину.

Погляд очей Елізи був сповнений презирства, огиди і ненависті. Кожна риса його обличчя викликала у неї гнів.

— Падай ще нижче. Повзай у моїх ногах хоч цілу вічність. Я ніколи не стану твоїм рятівним кругом.

Кемпбелл нажахано дивився на аліяма, не маючи навіть можливості поворухнутись. Підбори ніби забирали у нього можливість дихати, її погляд ніби повільно відбирав його життя. Як же сильно він помилявся... Еліза Танем не його рятівниця — вона його кат. Чи зайшла б та аліям так далеко без неї? Чи міг би К-001 повернути свої спогади без її допомоги? Усе встало на свої місця. Ця жінка — ворог, з яким він насправді боровся. Але програв. Це була абсолютна поразка. Тепер він, повністю зруйнований, під її ногами. Він її п'єдестал, на якому вона святкуватиме свій тріумф.

Еліза посміхнулася, зрозумівши, що Кемпбелл про все здогадався. Вона прибрала ногу, дозволяючи чоловіку зробити довгоочікуваний вдих. Він закашлявся і перевернувся обличчям до підлоги, тяжко дихаючи.

— 18 годин, Кемпбелле. Будь хорошим хлопчиком і мирно чекай. Можливо, тоді я буду більш прихильною до тебе.

Кинувши останній погляд на Габріеля, Танем вийшла з кімнати. За дверима на неї чекав Валеріо. Як хороший друг, він не ставив зайвих питань. Просто провів її до виходу та попросив заходити частіше, як він то завжди робив.

Йдучи, жінка подивилася на відвідувачів, серед яких значно збільшилась кількість людей Кемпбелла. Та несподівано вона побачила між стелажами Говарда Генкса. Він перебирав одяг, але його погляд був прикутий до Танем. Чоловік, як завжди, з підозрою дивився на неї. Еліза усміхнулася йому, й поспіхом покинула ательє.

Вона зайшла до туалету в торгівельному центрі. Дістала з кишені одноразовий скальпель, а з сумки — маленький герметичний пакет, в якому було два інфочипи. Вона взяла одноразові спиртові серветки, і протерла передпліччя, потім відкрила скальпель і обережно зробила надріз. Шкіра піддалася цим махінаціям, відкриваючи невелику "кишеньку". Обробивши спиртовою серветкою пакетик з чипами, Танем обережно вклала його під шкіру. Неприємні відчуття змусили її скривитись, але вона наполегливо продовжила вставляти чипи, допоки вони повністю не зникли в її руці. Далі Танем притисла рану, обробила черговою серветкою, і заклеїла спеціальною загоювальною плівкою, яку також взяла з собою. Усе зайве вона викинула у сміттєве відро й вийшла з вбиральні.

Варто Елізі було опинитися на вулиці, як з двох боків до неї підішли два кремезних чоловіка. Вона дістала з кишені ще закривавлений скальпель, і стала відбиватися. Одного з них аліяму вдалося поранити і штовхнути на підлогу. На мить жінка подивилась на скляні двері торгівельного центру. В кінці коридору вона побачила Генкса, який біг до виходу. Було зрозуміло: він хоче допомогти.

Але раптом він зупинився, побачивши, як Еліза хитає головою. Вона не хоче, аби він допомагав їй. Але чому? Невже вона запланувала це? Що, в біса, приховує ця жінка?

До чоловіків приєдналося ще двоє. За силуетами Говард не розрізнив їхню стать, але це було не так важливо. Побачивши, як вони вдарили жінку по голові, аби та перестала пручатися, Генкс точно не міг залишитися осторонь. Він стрімголов побіг до виходу, але не встиг. Викрадачі заштовхали жінку до машини і поїхали, залишаючи Говарда спостерігати за цим крізь скло дверей.

Дідько, вони викрали аліяма прямо у нього з-під носа. І вона дозволила їм це зробити. Чого вона хоче досягти? Смерті? Це точно ні, Говард цього не дозволить. Він має дізнатися, ким насправді є Еліза Танем, він має розкрити кожну її таємницю, дивлячись їй прямо в очі. Він спостерігатиме за тим, як руйнується образ, який аліям так старанно вибудовувала. Він стане свідком її падіння. Але для цього вона потрібна йому жива. У чому сенс щось доводити трупу? Жодних веселощів.

І Говард був розлючений. Він був упевнений: Танем викрав Кемпбелл. Прямо на його очах. І це було його найбільшою помилкою. Такого нахабства Генкс не збирався пробачати. Еліза Танем — його здобич.

_______________

¹amore mio (з італійської) — любов моя.