Спекотний вечір п'ятниці

«Роздражнила і звалила — хіба так можна робити?»

За обурення «топило» моє напружене тіло, що бриніло від збудження; мозок заспокоював, запевняючи, що вічність Со́фі там не пробуде. Тоді я їй помщуся. Двадцять хвилин — не такий вже й великий термін в порівнянні з останніми місяцями, які я провела в маренях про доньку шефа. Про її батька, який скорше за все, за зв'язок з Софією, відкрутить мені голову, я намагалася не думати. Хоча малася б...

Згадавши про свій телефон, який я запхала до задньої кишені піжамних штанів, вийняла його і набрала Вільську. Вона майже одразу відповіла на виклик, почавши розмову на підвищених тонах:

— Персику, ти в курсі що твій орендодавець ще той зануда і ханжа? — я не стала їй перечити благорозумно погідно угукнувши. Кухоцький кого завгодно міг заговорити до смерті, якщо його вчасно не зупинити або не зіслатися на зайнятість. — З цього набридливого старюганя міг би вийти першокласний слідак. Бісів упир влаштував мені справжній допит, перед тим як віддати мені ключі. Через це я була змушена простирчати у нього майже цілу годину.

На тлі роздратованого голосу Стервелли було чутно гучну музику і шум дороги.

— Дякую, Елла, що погодилася мені допомогти. Я тепер перед тобою в неоплатному боргу. — повернувшись до своєї кімнати я присіла на ліжко і, взявши в іншу руку айфон Ходоровської, чистка якого майже завершилася, весело запитала: — Доречі про борги. Галька тобі ще не дзвонила?

— Ні. А що малася? — з недовірою пирхнула Вільська, збавивши гучність в колонках.

— Я її загнала в глухий кут, так що чекай на дзвінок від своєї любої Галюні. — притиснувши пальцем флешку до айфона я підвелася на ноги і перейшла до іншої кімнати. — Якщо не сьогодні, то завтра точно тобі зателефонує.

— Ти погано знаєш Нікітюк, якщо й справді гадаєш що її так легко поставити в позу. Вона дуже вперта. Якщо чогось не захоче робити то навіть нагайка не допоможе.

— Агов! Я нічого не хочу знати про ваші з Галькою сексуальні розваги. Благаю, Вільська, зупинись! Пошкодуй мою ніжну психіку! — пожартувала я, всідаючись за стіл і вмикаючи комп'ютер.

— Сама це щено вигадала, чи поряд з тобою сидить Притула і підказує, що казати?

— Ага. А ще Лесь Подерв'янський з Віталькою. — На відміну від Коли я мала чудовий настрій, тому мені хотілося ним поділитися з нею, щоб вона нарешті перестала фиркати і язвити. — Для того щоб молоти язиком всілякі дурниці мати талант не обов'язково.

— Пф-ф... Теж мені Америку відкрила. Твій єдиний талант, вишенько — це створювати мені проблеми. Як довго ти збираєшся простирчати в Полтаві? Якщо що, то я не наймалася тобі в служки! У мене і без того є купа справ!

«Швидше б вже Вільська помирилася зі своєю Галюнею та попуцькалася з нею. Може тоді хоч з цією нестерпною скалкою можна буде нарешті розмовляти нормально — без шпиньок та взаємних образ...»

Я ще пам'ятала Стервеллу іншою, не такою саркастичною та роздратованою. Здавалося, що вона була веселою і безтурботною вічність тому, хоча на справді пройшло лише пів року. Саме тоді Галька запропонувала мені прикидатися її парою. Якби ж я тільки знала до чого все це призведе, ні за що би не погодилася на цей блеф.

— Та хрін його знає. Завтра я буду мати більше інфи, тоді точно тобі скажу. — Від'єднавши флешку від реанімованого телефона я вштрикнула її в гніздо системного блока. Мені одразу викинуло на екран декілька скопійованих папок які я почала перетягувати у кошик. — Ти все ще в дорозі?

— Вже заїхала в місто. Двадцять хвилин і я буду біля твого будинку.

— Дякую тобі ще раз. Поцілуй від мене малого Гівнюка.

— Ага. До завтра. — буркнула у відповідь Вільська і одразу ж від'єдналась.

— Хоч би Галька їй подзвонила сьогодні. — відклавши телефон на стіл я закинула останню папку і очистила кошик. — Ну, от і все.

Заклавши руки за голову і, відкинувшись на м'яку спинку стільця, я розслаблено витягнула ноги під столом. Як тільки я це зробила мої очі накрила якась темна тканина, позбавляючи можливості бачити. Не встигла я злякатися, як почула звабливий голос доньки шефа:

— Не знімай. — затягнувши на потилиці вузол, Ходоровська невагомо провела пальцями по моєму обличчю, зачепивши ніс і вуста. — Поклади руки на стегна і тримай їх там.

— Що ти задумала? — нервово посміхаючись, я слухняно виконала її забаганку.

— Скоро про все дізнаєшся, — поклавши долоні на мої плечі, вона стиснула їх, масажуючи напружені м'язи. — Розслабся, Кіра. — Її пальці здавалися сильними і ніжними водночас. — Ти завершила всі свої справи? — тихий шепіт був вимогливим і грайливим. — Нам більше ніхто не завадить?

— Хай тільки спробують. — відчувши долоні на грудях, які прокралися під мою майку, крізь вирізи з обох боків, я забула як дихати. Мої ероговані соски опинилися між її пальцями, що затиснули їх, і я зі свистом втягнула повітря. — Оо, Боже...

Коли Со́фі схилилася наді мною, я відчула як її вологі прядки волосся впали на мої ключиці. Кілька краплин води, що скотилися в ложбинку між грудей, змусили мене здригнутися і хрипко застогнати. Виявляється контраст палаючої шкіри з прохолодою — дуже збуджує. Чи може вся справа була в грі, яку вона затіяла і в яку я була не проти пограти...

— Тобі подобається? — я мовчки хитнула головою, закусивши до болю губу. Мої пальці вп'ялися в стегна, міцно стискаючи їх. Пульсація між ногами тьмарила мозок. Муркотливий голос Со́фі лунав наче з-під товщі води. — А що ще тобі подобається?

— Чути твій голос. — Аромат яблука і кориці приємно лоскотав ніздрі. — Вдихати твій запах. — М'які вуста легенько торкнулися моєї шиї, де несамовито билася жилка. — Подобаються твої поцілунки. — Лагідне хихотіння Со́фі пестило вуха. Я повернула голову в бік, де малося бути її обличчя. — Поцілуй мене.

— Ти справді цього хочеш? — ментолове дихання обпаляло кутик моїх вуст.

— Так, дуже.

Провівши по своїм спраглим вустам язиком, і знову чуючи звабливий відьомський сміх, який чомусь віддалявся від мене, я завмерла в очікуванні. Та даремно я чекала на диво: ані тобі поцілунків, ані доторків, ані збудженого дихання біля вуха — все зникло.

«Невже Со́фі знову вирішила залишити мене тут одну?» — заволала в голові панічна думка.

— Со́фі? — занепокоєно покликала її я.

— Я тут. — озвалась вона заспокійливим голосом.

Хоровська обійшла стілець, взяла мене за руки, перекинула одну ногу через мої коліна і, зручно вмостившись на моїх стегнах, поклала долоні на свої оголені ніжки. Якби у мене не було носа, тоді б мені довелося діяти на осліп, та на моє щастя пов'язка не достатньо щільно прилягала до обличчя — нижню частину тіла Софії, її кисті та передпліччя, я бачила пречудово. ЙОй, на мені точно було більше одягу ніж на ній.

Мій погляд прикипів до білих, напівпрозорих, трусиків. Її розведені ніжки наводили мене на непристойні думки. Засапане дихання видавало моє збудження. Коли її солодкі вуста торкнулися моїх, я повільно провела долонями вздовж стегон Со́фі, великі пальці не на довго затрималися біля епіцентру бажань і одразу ж перемістилися на її пружні сідниці. Міцно стискаючи їх я підсунула свою любу дівчинку ближче до себе. Тепер її шикарні груди притискалися до моїх, розпалюючи мене ще більше.

Ходоровська обхопила моє палаюче від збудження обличчя своїми прохолодними пальцями, спритно прослизаючи в прочинений рот язиком, залучаючи нас до більш відвертого поцілунку. Її сідниці звабно звивалися під моїми долонями, мов танцювали на стегнах. Я повільно божеволіла від нестримних стогонів Софії, від її наполегливих пестощів. Її ліва долоня накрила одну з моїх грудей, а іншою вона обхопила потилицю, спускаючись п'янкими поцілунками по шиї до впадинки між ключицями.

— На тобі забагато одягу. — Пальці Со́фі підчепили низ моєї майки і потягли її до гори. — Підніми руки, — віддала вона новий наказ, нетерпляче посунувшись назад.

Хапаючи ротом повітря я слухняно виконала ще одну її забаганку, жбурнувшу верхню частину піжами на підлогу. Поки вона розглядала мене, підкрадаючись руками до грудей та малюючи на напруженому животі чудернацькі візерунки, я дотяглася до защібки на її ліфчику і також звільнила її груди від зайвого елементу білизни. Нажаль, через бісову пов'язку, я не могла насолодитися її тілом в повному обсязі. Мені було мало торкатися Со́фі, вивчати долонями кожен її вигин, кожну впадинку, всі гострі і м'які кути — я хотіла її бачити.

— Кицю, можна мені вже зняти пов'язку?

— Ні, — перехопивши мою руку, яка вже майже торкнулася темної смужки на обличчі, донька шефа повернула мою долоню на свої груди. — Ще рано.

— Ох ти ж і вредна, — прикусивши її ключицю я провела по ній язиком, спускаючись нижче.

Коли її сосок опинився в полоні моїх вуст, а друга рука легенько вщипнула її за бік, я почула медово-тягучий стогін. Тепер вже обидві долоні доньки шефа накрили мою потилицю притискаючи ближче до себе. Посміхаючись, я бавилася язиком з рожевою горошинкою Со́фі, втягуючи до рота і злегка кусаючи. Вона з готовністю вигиналася мені на зустріч підставляючи себе під п'янкі неквапливі пестощі. Її важкі перси були трохи більшими за мої, вони ледве вміщалися у моїх долонях. Стискаючи їх, я відчувала як волога назбирується у моїх трусиках, її ставало дедалі більше. Рингтон її телефону відволік мене від приємного заняття.

— Хто би там не був, не відповідай. — прохрипіла я ледве взнаючи свій голос.

— Я мушу відповісти. Це тато.

Почувши про шеф я похолола з середини.

— От лайно! — відсахнувшись від Со́фі, я чітко чула гуркіт власного серця, що заметушилось в грудях наполоханим звірем.

Мозком я розуміла, що він нас не може побачити, не може дізнатися чим ми тут займаємося. Серце ж наказувало негайно припинити всі дії: завмерти і навіть не дихати.

— Не відволікайся. Я швидко, — торкнувшись долонею до моєї щоки, донька шефа погладила вилицю великим пальцем.

— Ти це серйозно?! — обурливо-здивовано прошепотіла я.

— Цілком, — з усмішкою відповіла Со́фі ведучи пальцями вниз по шиї, — Привіт, тато. Так, ми вже заселилися, — обхопивши потилицю, вона наполегливо притиснула мою голову до своїх грудей. — З нами ще конкурують чотири фірми, одна з Полтави, дві з Житомира і звісно ж припхалися шавки Каменської та Грицюка. — Незворушний тон Ходоровської, яка гадала що тримає все під контролем, викликав нестримне бажання похитнути в ній впевненість. Обвівши язиком ореолу я затисла між зубами її сосок і присмокталась до нього. — Ох!.. Не хвилюйся, тато. Так, я впораюся.

Поки моя божевільна дівчинка розповідала Олегу Миколайовичу про свої успіхи в агрофірмі, її тремтячі пальці перебирали волосинки на моїй потилиці спонукаючи мене продовжувати її пестити. Загострене почуття небезпеки у суміші з зашквальним збудженням та невгамовністтю доньки шефа — штовхали мене на необдумані вчинки. Схоже я геть злетіла з котушок, бо відсунула в бік скандально вологі трусики Со́фі, а тоді провела пальцями вздовж її оксамитових пелюсток. Зачепивши клітор я почула як вона знову приглушено охнула. Вхопивши мій зап'ясток і наплівши батькові, що вона перечепилася через поріжок і що передзвонить йому пізніше, моя екстремалка нарешті завершила розмову.

— Ти поводилася дуже погано, — підвівшись на ноги і смикнувши мене за руку, Ходоровська змусила мене також встати.

— Хто б казав, — насмішкувато пирхнула я.

— Доведеться тебе покарати. — Опинившись за моєю спиною, Софія провела долоням по талії і, просунувши пальці під резинку штанів, спустила їх до низу разом з білизною. — Мм, які пружні пампушки, — вкусивши мене за сідницю вона допомогла звільнити мої ноги, а коли знову вперлася грудьми в спину, м'яко підштовхнула долонями у напрямку ліжка. — Обережно, ось так. Ще три кроки.

Наблизившись до нього, я сама себе видала, впевнено розмістившись по центру.

— Так я і знала що ти підглядаєш! — жартівливо обурилася Ходоровська підкрадаючись до мене ближче.

— А чого ти чекала від крутійки? — я навмисно її дражнила зухвало посміхаючись.

— Правильніше буде спитати: чого я хотіла від тебе? — спокусливим голосом промуркотіла Со́фі торкаючись вуха вустами.

— І чого ж ти хотіла? — тендітна долоня лягла поверх мого стегна і стиснула його, вибивши з голови всі думки.

Коли рука поповзла в гору я спостерігала за нею не сміючи дихати. Навіть в самих сміливих мріях я не могла уявити, що донька шефа першою проявить ініціативу і опиниться настільки близько до...

— Встань на коліна, тоді дізнаєшся. — Пульсація між ногами, здавалося, вже таламкала навіть у скронях, викручувала мої м'язи, посилюючись і підносячи до вершини блаженства.

«Якщо я негайно не отримаю оргазм, то точно вибухну...»

Погодившись на ультиматум, я спершу відчула долоні Софії на своїх сідницях, потім на боках і животі. Коли вони опинилися на грудях я почула її оманливо спокійний голос:

— Знаєш, що мене найбільше вибісило в тому відео з клубу, коли тебе нахабно мацала твоя подруга? — Я розгубилася, не знаючи як мені реагувати і чи варто взагалі щось казати. Не розуміла навіщо Со́фі саме зараз вирішила про це поговорити. — Що ти дозволяла їй це з собою робити, — провівши язиком по моїй шиї вона вщипнула мене за соски. Тіло вигнулося дугою відповідаючи на її дії, — Дозволяла їй торкатися себе, — інша долоня опустилася до живота, повільно підбираючись до пульсуючого лона. — Цілувати себе.

— Со́фі... — її зуби прикусили шкіру на плечі вирвавши з мого прочиненого рота хриплий стогін. Розчиняючись у відчуттях, путаючись в думках, я не могла зв'язати до купи і двох слів. — Я...

— Тс-с-с... Не перебивай. Я ще не закінчила. — Владний голос Ходоровської, її вмілі пальці, що кружляли навколо клітора і ковзали по волозі, дарували мені неймовірну насолоду. — Знаєш навіщо я зав'язала тобі очі? — я захитала головою, закусивши до болю губу. — Щоб твої відчуття стали гострішими, — обхопивши моє горло пальцями Софія його стиснула. — Щоб твоя пам'ять реагувала лише на запахи, доторки, на мій голос... Розведи ніжки ширше. — Як тільки я це зробила її пальці різко увійшли в мене, рухаючись надто повільно, навмисно дражнячи, доводячи до шаленства. — Щоб ти викинула з голови всіх своїх жінок. — Мене трясло від бажання кінчити але вона, коли я майже наближалася до межі, постійно сповільнювала всі дії. — Щоб думала лише про мене. Хотіла тільки мене.

— Со́фі... — Міцно заплющивши очі я сама намагалася насадитися на її пальці, жалібно благаючи: — Будь ласка... Дай мені...

— Що, що ти хочеш? — втиснувшись в мене всім тілом і не даючи вільно рухатися, зловісно прошепотіла вона.

— Трясця!.. Дай мені кінчити! — вирвався з мого рота змучений напів рик напів стогін.

— Так, моє сонечко. Кінчи для мене, — довгі пальці різко увірвалися в лоно, рухаючись бережно та швидко водночас. Між ногами хлюпало від змазки, видаючи характерний звук, — Я хочу бачити, як ти кінчиш, — свідомість чіплялася за її голос, він був орієнтиром, що спрямовував і вказував мені шлях до блаженства. — Хочу чути тебе. — пальці Со́фі зігнулися під якимсь кутом, змусивши викрикнути її ім'я і захлинутися в благаннях не зупинятися. — Хочу відчути твій оргазм...

— Я... Я вже близько... Ще трохи... Ах...

Міріади зірок засліпили широко розплющені очі. Впрівше тіло, яке бережно притримували руки Софії, здавалося мені невагомим, ефемерним, чужим. Важко дихаючи я вперлася долонями в ліжко, по трохи приходячи до тями. Ніжні м'які поцілунки вкривали мою гіперчутливу шкіру на спині змушуючи щоразу здригатися. Коли в очах розвиднілося і до кінцівок повернулася рухливість, я зірвала з очей темну пов'язку, диявольські посміхаючись.

«Настав час помститися Со́фі і змусити її пережити те саме, що й я...»

Підім'явши її під себе я вп'ялася в здивовано прочинені вуста палким поцілунком. Просунувши стегно між її ніжок потерлася об гарячу промежину, відчуваючи на шкірі вологу. О, так, моя дівчинка давно готова до отримання своєї порції насолоди. Намацавши її руки, я задерла їх над її головою, намотуючи пов'язку на зап'ястках, і фіксуючи до металевого бильця ліжка. Коли Со́фі зрозуміла що більше не здатна рухатися, ця злючка вкусила мене за губу.

— Ауч. Поводься добре. — Піднявшись на напівзігнутих руках, я заглянула в її очі і задоволено посміхнулася. Вони були настільки темними, що в них майже не залишилося і натяку на блакитний колір. — Тепер я хочу щоб і ти мене послухала, — нахилившись нижче, я ніжно торкнулася вустами її вилиці, перейшла поцілунками до щоки, прикусила підборіддя, — Забудь про Гальку. Між нами ніколи нічого не було і не буде. — Со́фі недовірливо пирхнула, відвернувшись від мене, відкриваючи доступ до тендітної шиї. — В нас з нею була усна домовленість яку я одразу розірвала, як тільки знайшла її в клубі, бо більше не хотіла вдавати з себе її дівчину, не хотіла щоб ти в мені розчарувалася. Але сталося так, як вже сталося. — цілуючи тонкі ключиці, вбираючи вустами солонуватий смак шкіри я дуріла від близькості з Со́фі. — Якби не бісова Саша... Якби не тупі обставини... Якби не моя домовленість з Галькою її прикривати... Оо, курва! Як же все складно! — Зробивши кілька глибоких видихів я всілася на свої п'яти, зручно вмостившись між розведених ніжок своєї любої дівчинки і лагідно пестила їх. — Кицю, поглянь на мене. — Мої долоні торкалися до прекрасного, тому я блаженно посміхалася. Со́фі насторожено спостерігала за мною, вирішуючи чи варто мені вірити. — Я дозволила їй себе лапати, бо за нами в той момент спостерігала Вільська. Я гадала, що Галька по синці пепепихнулася з нею, тому хотіла з моєю допомогою позбутися її. Тільки потім я дізналася від Елли, що у них з Галюнею дуже складні стосунки. Хоча ці двоє закохані одна в одну, вони чомусь роблять усе можливе щоб ще більше все ускладнити. Але менше з тим... Не хочу більше про них говорити. — Схилившись над своєю любою дівчинкою я поцілувала її плаский животик. Косі м'язи, що здригалися під шовковистою шкірою, вабили мій погляд. — Яка ж ти красива. Мені досі не віриться, що ти скоро станеш моєю, — спустившись ще нижче, я торкнулась вустами до внутрішньої сторони стегна. Жадібно втягуючи носом повітря зняла з Со́фі трусики і, кудись їх закинувши, нетерпляче поцілувала гостре колінце, — Ти навіть уявити собі не можеш, як довго і скільки разів я про це мріяла.

— Та невже... — прохрипіла надломаним голосом моя прекрасна відьма. — Може розкажеш мені?

— Обов'язково. Тільки пізніше, — прокладаючи вологу доріжку з поцілунків я нарешті дісталася до самого сокровенного місця. — Зараз я трохи зайнята. — Софія мала неповторний аромат і трохи розпусний вигляд, який позитивно впливав на моє лібідо. Торкнувшись язиком нектару, вбираючи його вустами, я почула стриманий стогін. Її бедра подалися мені на зустріч викликаючи ще одну усмішку. — Ммм, моя дівчинка така ж солодка, як і її поцілунки.

Смак тягучої змазки справді був незабутнім та неперевершеним. Мені хотілося випити її до дна. Жадібно припавши до оксамитових пелюсток, на яких виблискували прозорі крапельки, я увібрала їх в себе. Софія застогнала голосніше, максимально натягнувши пов'язку руками. Повільно провівши язиком вздовж привітно розкритого лона та зачепивши кінчиком пульсуючу перлинку, я відчула як стегна Со́фі враз зійшлися, мало не відтявши мені голови.

— Хей. По-легше, кицюню, — захихотіла я, звільняючи себе з пастки.

Обхопивши її ніжки руками і міцно тримаючи їх, я накрила клітор вустами та почала його неквапливо смоктати. Слухаючи засапане дихання моєї любої дівчинки, її незрозуміле мугиканя, відчуваючи пальцями, якими сталевими стали м'язи на її стегнах, я пришвидшила темп, доводячи Со́фі до стану гріхопадіння. Коли вона була ладна продати дияволу душу аби тільки отримати бажане, я випустила з полону клітор, провела вздовж набряклих пелюсток язиком і дмухнула на них.

— Кіра... Негайно повернися до справи, інакше я тебе придушу, — прошипіла Софія кидаючи в мене вбивчі погляди.

Вона була прекрасна у своїй відьомській подобі — така запальна і бажана, неймовірна гаряча і сексуальна.

— Оо, в хід пішли погрози? — пустивши бровами хвильку усміхнулася я. — І як ти збираєшся це зробити, коли в тебе зв'язані руки. Мм?

Миттєво змінивши тактику, вона скорчила нещасну мармизу і, додавши до владного голосу кілька благальних ноток, нетерпляче промовила:

— Сонечко, просто доведи справу до кінця. Обіцяю, що після отримання оргазму, я виконую будь-яку твою забаганку.

— Ловлю тебе на слові.

Хіба я могла не погодитися на таку чудову пропозицію? Звісно що, ні. Тим паче, що я і без всіляких домовленостей збиралася подарувати їй оргазм після якого моя люба дівчинка забуде про всі образи та погрози. Знову накривши вустами її розкішницю, я отримувала не меншу насолоду за неї. Я сама була ладна кінчити разом з Со́фі. Виконати будь-яку її забаганку, тільки би вона була поруч...