Постраждалий маг

Мораль цієї історії – не треба собі надумувати що саме подумала інша людина. Навіть якщо страшно, шалено страшно запитати напряму, бо є припущення, що тебе відкинуть – треба запитати, а не розтягувати неоднозначну ситуацію надовго. Так, може бути боляче, страшенно боляче, але цей біль рано чи пізно пройде. І він буде значно менший за той, що виросте, під час тих роздумів, накручувань та неоднозначності, яка буде тільки розтягувати страждання на дні та тижні.

Навіть, якби Рапан відкинув Лам’є, через свій страх – чарівник переживав біль, але точно не настільки сильний, щоб впасти у корас. Його магічна сила перестала би рости, закоханність перестала би збільшуватися. Лам’є б сумував і дуже сильно, однак його стан був би зовсім не такий жахливий, який був у творі.

Цей твір надихався деякими китайськими новелами та дуньхуа і це помітно. Знайдіть усі запозичення та отримайте шоколадку 🤭 (жартую). Але тут є оммажі на Небожителів, Систему, Засновника темного шляху. Так, вони невеликі, але вони є (один Hua Cheng момент чого вартує). І дякуйте тій людині, яка підсадила мене у грудні на всю цю китайщину, бо без неї не було б Лам’є і магічних шкіл.

Окрім того, можете подякувати тій людині, яка написала мені у тг щодо настільних ігор і завдяки якій я зіграла одну партію у ДнД, для якої і створювався Рапан. Рапан – це рейнджер із двома мечами, купою зброї, деякими знаннями та предисторією із шрамом на все обличчя. Я грала тим самим персонажем, який був описаний у цьому творі (хіба що там він був не геєм, бо цього не потребував сюжет). Такий самий ласий до грошей, відчайдушний, сміливий і «справжня людина +-25-ти років», що бурчить на ціни, на погоду та на чоботи, які вже пора оновити. Лам’є створювався, як антипод всьому тому, що із себе представляє Рапан.

Написана ця історія була за два місяця і спочатку вона планувалася просто як невеликий твір на конкурс еротичних оповідань. Як усі ми бачимо, я не вписалась ані у поняття «невеликий твір», ані у дедлайни, які я собі ставила ще на початку березня (почала я писати у середині січня). Та навіть фінал тут був перероблений.

Перша версія фіналу була доволі жорстка – коли Рапан повернувся до Лам’є у школу, вони порозумілися і він пішов, на воїна наклали закляття примушення, від чого він довго бився головою о камінь, допоки не розбив собі череп, але навіть тоді його тіло продовжувало все це робити. Лам’є чув усі ці звуки, але не міг вийти зі своєї печери. Вночі, коли всі вже лягли спати, юнак втік зі свого місця утримання та знайшов коханого, зняв з нього закляття і почав швидко заживлювати усі рани, вибачаючись та приговорюючи, що не знав, що із тим коїться. Проте, навіть із зажившими ранами, Рапан дихати не почав.

Від розуміння того, що любий помер, Лам’є втратив душевну рівновагу та контроль над собою. Він зруйнував власну школу, вбив усіх вчителів. Учні, які встигли вибігти та заховатися у лісі, пішли шукати притулку у Злітаючої ластівки, розказуючи їм про те, що ж сталося із їх навчальним закладом. Лам’є, тим часом, заховав тіло Рапана, наклав три бар’єри, аби його ніхто не знайшов, начаклував їжі, пиття, та пішов шукати способу повернути коханого до життя.

15 років юнак перебував у стані божевілля, руйнуючи усе на своєму шляху і шукаючи рецепт зцілення Рапана, перш ніж щось подіяло і воїн прийшов до тями, сам на сам, у якійсь печері, невідомо де.

Цей фінал був дуже явним розділенням твору на дві частини, де у першій Рапан бавився із Сирком, розуміючи, що за ним стоїть любий Лам’є, а у другій – тікав від незнайомого йому «блакитного лиха», забувши про те, як він опинився у тому сховку і що на нього накладали закляття примушення.

Залишки цього самого заклинання можна знайти у останній еротичній сцені між Рапаном і Лам’є. Нехай, це закляття і не дуже етичне, проте вчителі його застосовують на уроках, аби діти не бешкетували і не заважали процессу навчання. Сам Лам’є теж володіє цим заклинанням і не дуже вередує застосовувати його на коханому, коли хоче від нього щось отримати, але сказати соромиться.

Увесь цей фінал було вирізано та перероблено з багатьох причин, але основна – я хотіла пошвидше завершити цю історію та повернутися до мого іншого проєту, від якого я відволіклася на цього самого мага.

Під час написання цієї історії та пропрацювання світу, у мене виникло ще декілька ідей стосовно цих магів та їх стосунків між собою. Однією з цих ідей були Елар та Тракос, яких ви могли бачити у екстрі. Ідей для таких невеличних історій є немало. Як із участю вже знайомих персонажів, так і з створенням нових.

Вже створена збірка оповідань про різних магів та їх стосунки між собою, що називається "Маги та їх стосунки". Оновлюются вони по мірі написання

Щодо саме цієї історії, про Рапана та Лам’є, я наразі шукаю друкарню, або видавництво, щоб створити фізичне видання. А поки самої книжки нема, можу запропонувати мерч – акрилові брелоки та стікери, якими можна буде прикрасити своє життя на згадку про цих персонажів та саму історію.

Свіжі новини щодо друку, мерчу та додаткові деталі про світ, ви можете знайти у тг-групі (Постраждалий маг), у моєму тг-каналі, або у інстаргамі. Всі посилання у коментарях.

Тг канал авторки (де є свіжі новини про написання творів):

Немченко_письменниця - https://t.me/nemchenko_writter