Постраждалий маг

Гаряче цілувалися вони кілька хвилин, поки Лам'є знову не подавився, не впоравшись зі своїми почуттями, язиком і слиною, що зайшла не в те горло. Абсолютно зніяковіло відсторонився, ховаючи очі і закриваючи набряклі губи рукавами, кілька секунд подихав, відчуваючи на своєму попереку заспокійливе погладжування, і вразливо подивився на воїна. Уривчастими рухами опустив долоні, подався до нього і знову сплівся в довгому поцілунку. Однак, його вже перервав сам Рапан.

Болісно заплющивши очі, він узявся за живіт та почав опускатися на землю:

- Слухай... А твоїх сил вже не достатньо, щоб підлікувати мене хоч трохи? – ліг воїн, кисло подивившись на попутника.

- Вибач, я... - розгублено глянув Лам’є на його ледь відкрите тіло й поклав туди обидві долоні.

- Я цілуватиму тебе скільки захочеш... - важко видихнув той. - Але не коли мені заважає цей біль...

- Звісно, вибач... - ніяково кивнув маг і заплющив очі, намагаючись зосередитися на лікуванні.

Деякий час, Лам'є сидів в одній позі й намагався всіма своїми силами допомогти, поки Рапан дивився на його профіль і помічав, що світле волосся знову трохи подовшало. Але скоро маг тяжко зітхнув і подивився на воїна:

- Моїх сил не вистачає... Я можу тільки приглушити твій біль, але не вилікувати його...

- Ну хоча б приглуши... Сидіти мені некомфортно. Якщо хочеш продовжувати цілуватися - давай це робити лежачи.

Юнак ніяково подивився на його пах, згадуючи, як відверто він на ньому сидів і як зухвало його штовхнули ним під зад. Трохи подумав, нібито не наважуючись на такий жест, і сором’язливо переступив знайомого одним коліном. Присів своєю промежиною точно на його пах, крізь одяг відчувши, як у нього впирається щось тверде, сховане за гульфиком. Невпевнено подивився на Рапана, поклав долоні на його оголений живіт і нахилився, знову зливаючись із чоловічими губами в глибокому поцілунку.

Пестощі їхні були ніжними, спокійними, якоюсь мірою бажаними, але однаково приборканими, начебто молоді люди й не бажали нічого більшого, окрім як захоплено цілуватися, обмінюючись жаром усередині один одного. Лам'є сидів на своєму місці, в міру сил намагаючись заглушити своєю магією біль, а Рапан лежав, погладжуючи його брудну від землі спину руками.

У якийсь момент, ноги воїна втомилися лежати в одному положенні, тож він їх зігнув у колінах і уперся ступнями в ґрунт, легенько штовхнувши свого попутника знизу. Біль у тілі на мить зник, а Лам'є стривожено завмер.

- Рапане? - підняв він свій погляд до рятівника, не зрозумівши, що це з ним зараз зробили.

Той насторожено насупився, відчувши, що біль повернувся. Знову штовхнув приятеля стегнами, бажаючи перевірити, чи не це спровокувало швидкоплинну знеболювальну дію.

- Мх, - зніяковіло стиснувся від такого юнак, почервонівши чи не більше, ніж він ще міг. - Що ти робиш...? - вразливо стиснув пальці на його пресі.

- Тобі... - підозріло дивився воїн на його реакцію, відчувши як біль знову пішов. - Подобається це...? - штовхнув ще, бажаючи продовжити знеболювальний ефект, нібито вибиваючи з нього магічну дію.

- Ем... - зам'явся Лам’є, не знаючи, що сказати. - Хм, - чуттєво прикрив очі, відчувши новий поштовх. - Рапане, що ти робиш...? Ах... - трепетно зітхнув від чергового поштовху, міцніше стиснувши пальці.

- Я не знаю чому, - спантеличено дивився на нього Рапан, - але коли я так роблю - ти заглушаєш мій біль без залишку.

- Правда? - невпевнено й млосно відкрив юнак очі до нього. - Тоді, ем... Тоді, продовжуй... Якщо тобі стає легше...

- А тобі? – спустився він долонями на його поперек, стиснувши тендітні боки руками. - Якщо тобі неприємно, то я не буду продовжувати.

- Ем... Ну...

- Скажи, як тобі? - притримав воїн його таз і почав у спокійному темпі штовхати його промежину своїм пахом, витягуючи з юнака тихі та вражені зітхання, з якими той не розумів, що треба робити.

Поцілунок їхній розірвався на певний час, зайнявши обох одними лише поштовхами через одяг, який нехай і пропускав через себе сам сенс цих рухів, проте не давав відчути всієї їхньої глибини й чуттєвості, заглушаючи кількома шарами тканини й товстою шкірою будь-який намір їхніх тіл торкнутися одне одного.

- Мх, мх, мх, - тихенько зітхав Лам'є, лежачи на грудях свого знайомого, закриваючи його під собою розсипом зі світлого волосся та численними складками одягу, що вкривали їхні тіла, наче одна велика ковдра.

Єдиним, що видавало присутність під магом когось ще, були вбрані в зелений обладунок ноги, що стояли на землі, згинаючись у колінах, і ритмічно підіймали обвішані зброєю стегна, з кожним своїм поштовхом спонукаючи розлітатися по околицях ледь чутному подиху юнака, який уже не знав, що йому робити від жару, який переповнював усе його тіло.

Лам'є починав задихатися, втрачаючи будь-яке самовладання над ситуацією і своїм тілом. Він горів, пітнів, видавав тихі звуки своїм ротом і насичувався тим, чого ніколи ще до цього не відчував. Трохи підняв стегна, наважуючись зробити невелику перерву і запитати Рапана про його самопочуття, як знизу його буквально хлопнули, влучивши в те затверділе і вразливе, що в нього було.

- Мх! - несподівано вигнувся юнак, відчувши як цей жест розкидав іскри по всьому тілу.

Ще один поштовх, що прилетів просто туди.

- Кха! - подавився жаром чарівник, видихнувши весь свій стан просто на вухо партнеру.

- Ти такий гарячий... - із задоволенням прикрив той очі, стиснувши його тіло ще сильніше. - Такий... - знову штовхнув.

- Акха! - із зусиллям відштовхнувся Лам’є і сів, щільно прилягаючи своєю промежиною до одягненого в обладунок паху.

Усе його обличчя горіло, очі схвильовано блищали, а губи й груди ніяково прикривалися рукавами, ніби тривожачись за свої безпеку і спокій. Волосся ж, таке світле і сяюче у світлі вогню, водними потоками спускалося по його блакитному одязі на плечі, добираючись своїми кінцями до самих ліктів. Рапан оглядав цю людину збуджено, бажано і по-особливому пристрасно, не бажаючи переривати цей гарячий момент ні чим на світі.

Поклав долоні на його стегна, погладивши пальцями ноги, глибоко видихнув і знову продовжив гойдати його на своїх стегнах, бажаючи насолодитися кожною зміною на цьому збентеженому й зовсім не досвідченому обличчі.

- Мх, мх...! - чуттєво прикрив юнак очі, намагаючись за рукавами приховати своє обличчя. - Мх...! - відхилився на його коліна спиною, не в силах навіть сидіти прямо.

Воїн пройшовся по ньому поглядом із неприхованим задоволенням. У такт хиталися складки його рукавів, пасма волосся і дещо ще, що розташовувалося біля живота. Ця область раз у раз стрибала вгору-вниз, розгойдуючись від будь-якого руху свого власника, створюючи навколо себе складки з вільної тканини, які так пристрасно бажали прикрити її собою.

Рапан з цікавістю провів рукою в напрямку цього органа. Торкнувся тканини зверху, заправляючи її вдалину, і обхопив член долонею.

- Ах! - вразливо подивився на все це Лам'є, не знаючи як йому реагувати і що робити.

Знайомий провів по органу рукою, ніби погладжуючи і заспокоюючи.

- Ах, - усе не заспокоювався маг, відчуваючи у найвразливішому місці дотики іншої людини. - Рапане, що ти...? Ах... - затишно стиснувся він, здригнувшись від його грайливих пальців, що торкнулися самого кінчика.

Воїн підняв до знайомого очі й вольовим рухом сів, спершись ззаду на руки. Будь-які поштовхи припинилися. Юнак схвильовано сидів, сором'язливо прикриваючи свої губи рукавом, і дивився у впевнені чоловічі очі, відчуваючи, як його твердий статевий орган прилягає до міцного пресу через одяг.

- Лам'є, - неголосно і спокійно звернувся до нього рятувальник.

- …а...? - розгублено видихнув той, не маючи сил для того, щоб породити повноцінне "так".

- Я хочу залізти до тебе під одяг руками.

- Під одяг? - вражено округлив він очі.

- Так. Хочу тебе обіймати й гладити, - опустив ноги Рапан, розставивши їх у сторони, і посадив чарівника на землю, притримавши його тіло долонями.

- А ти? - ніяково вказав на нього поглядом маг. - А ти роздягнешся...?

- Тільки якщо твоїх сил вистачить для того, щоб поставити потужний щит. Я не хочу знімати з себе зброю і броню в такій обстановці. Якщо на нас знову хтось нападе - я повинен буду відреагувати миттєво.

- Я...

- Твоє волосся вже почало заходити на поперек... У тебе вистачить сил для того, щоб поставити щит? - заспокійливо погладив воїн його спину.

- Справді?! - приголомшено розкрив маг очі й рот.

- Так, - спокійно кивнув той.

Юнак ніяково опустив погляд, кілька секунд подумав, перевів свої очі на землю і потягнувся до неї долонею. Трохи нахилився, доторкнувшись до знайомих грудей своїм серцем. Зосередився. Не без зусиль, але йому вдалося створити над ними прозорий купол, у два метри діаметром по землі.

- Від чого він зможе захистити? - задумливо оглянув цей щит воїн. - Троль, здається, проб'є його без особливих зусиль, - простягнув до купола руку і провів по його поверхні пальцями, проникаючи крайніми фалангами назовні.

- Стріли його не проб'ють... - ніяково зауважив юнак. - Коли волосся відростатиме - він ставатиме міцнішим... Можливо, нам варто почати діяти рішучіше, щоб воно відростало швидше?

Рапан перевів на нього спантеличений погляд:

- Рішучіше, щоб воно відростало швидше?

Від такого, Лам'є навіть засоромився свого прохання, одразу ж опустивши очі на землю.

- Ти думаєш, що воно відростає через наші пестощі? - ще раз перепитав воїн.

- Але воно росте, коли ти робиш зі мною все це... - зніяковіло прошепотів маг.

- У вас дуже дивні способи відновлення магічних сил, я хочу сказати, - неоднозначно покачав він головою.

- Я сам не знаю, через що це відбувається... Можливо, ми випадково дотрималися умов, завдяки яким я відновлююся...?

- У будь-якому разі, - зітхнув Рапан, - ти поставив бодай якийсь щит, - оглянув їхній немічний захист, - то я можу хоч пояс із мечами відкласти вбік, - міцно обійняв знайомого, ледве підвівся й перекинувся з ним, поклавши тендітного юнака на землю. - Підкидати вас усіх разом, - втомлено вирівнявся, ставши навколішки, - не так вже й легко, - опустив свій погляд до ременя, який почав розстібати.

- А як же твій біль у животі? - піднявся на руках чарівник. - Може, тобі краще лежати, поки я не зможу тебе залікувати?

Рапан іронічно усміхнувся:

- Моя поза знизу якраз була важчою, ніж та, в якій ми будемо зараз, - зняв пояс, обвішаний зброєю, і відклав його вбік, те ж саме зробив із сагайдаком і луком, який чимало вже натиснув на спину. - До того ж, - почав розстібати ремінь на своїх грудях, на якому висів кинджал, - біль уже минув.

- Минув? - здивовано округлив очі юнак.

- Так, - таємниче глянув на нього ратівник. - Щойно я добряче тебе штовхнув знизу - як рукою зняло, - з усмішкою зняв шкіряну смугу з ребер і відклав її до мечів. - Що рішучіше я тебе штовхав - то краще ти мене лікував, - сів рівно, задоволено дивлячись на Лам'є. - Навіть не знаю, з чим це пов'язати… - попрямував до нього.

- А з чим, - відсторонявся той до землі, - це МОЖНА пов'язати...? - ліг, дивлячись точно на Рапана.

- З тим, що я буквально "вибивав" із тебе магію? - пригорнувся до нього своєю нижньою частиною, упершись з боків голови ліктями в землю.

- Ахх...! - чуттєво розкрив рот Лам’є, відчувши, як упевнено й сильно його придавили внизу.

- Тобі подобається? - зацікавлено нахилив Рапан голову у бік, почавши спокійно тертися об нього потаємним, здійснюючи неспішні фрикції.

- А... - блаженно прикрив очі чарівник, взагалі нічого не розуміючи, але й не бажаючи цього припиняти.

Дивлячись на цю промовисту реакцію, Рапан задоволено усміхнувся.

- А пам'ятаєш...? - таємниче нахилився він до мага, затихнувши в голосі. - Я хотів щось зробити...? - припав до його вуха губами. - Почати тебе торкатися під одягом... - трохи опустився і ніжно поцілував його в шию. - Розкриєш мені верхні шари свого вбрання...?

- М... - коротко і ледве чутно відгукнувся Лам'є, не знаючи, як йому почати рухатися в цьому стані.

- Ну ж бо... - заманливо шепотів на вухо молодий чоловік. - Я зняв свою зброю... Зніми й ти хоча б верхній свій халат... - спустився долонею на його невиразну талію.

- М, - знову подав голос юнак, - м, - ніби закликав до себе.

- Ти хочеш щось сказати...? - відірвався Рапан від шиї і піднявся до його обличчя, бажаючи почути кожне зі слів, призначених тільки для нього. - Що...? - спокійно взяв його підборіддя і повільно відтягнув нижню губу пальцем, злегка відкриваючи цей розпалений рот для себе.

- Ах... - чуттєво видихнув на нього юнак, піднімаючи повіки.

Увесь його стан був просякнутий бажанням: очі блищали у світлі багаття, губи набрякали від бурхливої крові, а щоки згорали в рум'янці. Не знаючи куди себе в цьому стані подіти, Лам'є кинувся вгору і зчепився з чоловічими губами в пристрасному поцілунку.

- Мм! - з подивом упав на нього Рапан, повернувши обох на землю.

"Який гарячий," - жадібно відгукнувся воїн і заповз другою рукою йому на потилицю, стиснувши м'яке волосся в кулаці.

- Ах...! - найніжніше простогнав чарівник.

"Який слухняний, - почав рішучіше штовхати чоловік стегнами хлопця. - Який теплий..." - сплівся з ним язиком.

Але не довго змогли вони так пристрасно цілуватися. Зовсім скоро, юнак уперся в чоловічі груди долонями і почав немічно відштовхувати його. Рапан без бажання відсторонився. Із глибоким і частим диханням піднявся на руках. Приятель відкрив йому блискучі очі - ще більш млосні, збуджені й жадаючі, вони дивилися на обличчя зі шрамом і продовжували тиснути кистями на його груди.

"Занадто наполегливий?" - стурбовано подумав верхній і піднявся, сів рівно, влаштувавши таз між своїх п'ят. Він очікував, що знайомий знову прикриє свої губи рукавами і сором'язливо стисне коліна, намагаючись оговтатися, після всіх цих почуттів. Однак, Лам'є із зусиллям піднявся слідом, сів і заліз руками під свій верхній халат, почавши розв'язувати пояс, який притримував нижні шари його вбрання. Рапан, глянувши на все це, доклав пальці до своєї куртки, почавши розстібати її ґудзики на грудях.

Ледве всі ґудзики на куртці і підлатнику були розстебнуті, даючи безперешкодно роздивлятися нижню сорочку, воїн переніс свої руки до гульфика, оглядаючи захисний купол над їхніми головами. Розстібнувши всю свою одежу, подивився на юнака, чий тканинний пояс вже лежав поруч, а два верхні халати були розкриті, відкриваючи абсолютно зніяковіле тіло, прикрите тільки вільними білими штанами і довгою сорочкою. Звернув погляд до блискучих очей.

Груди Лам'є здіймалися від частого й глибокого дихання, погляд чуттєво прямував до Рапана, а сповнені жару губи в прочиненому стані очікували, коли ж їх торкнуться. Воїн рушив до свого приятеля.

- Ми не будемо роздягатися? - вразливо прошепотів чарівник, проникнувши долонею йому під ватник.

- Зміцни щит і я роздягнуся, - поклав воїн руку на його талію, прикриту тонкою сорочкою.

- Обіцяєш...? - зі знемогою подався він до нього, пригальмувавши біля губ.

- Даю найсильніше своє слово... - пристрасно стиснув його плоть Рапан.

Маг жадано прикрив очі. Опустив другу долоню на землю і зосередився. Кілька секунд він нічого не говорив і взагалі не рухався, але ось, його брови чуттєво вигнулися, ніби роблячи те, чого він так хотів, і повіки млосно піднялися. Рапан окинув поглядом їхній захист. Він справді став від того жесту міцнішим.

- Цей щит... - бажано почав Лам'є. - Витримає два удари від троля...

- Два... - задумливо прошепотів той, покосившись на друга. - За цей час я точно встигну схопити свої мечі...

- Я кину на тебе твій особистий щит, якщо на нас нападуть...

- А в тебе вистачить для цього сил...?

- Якої довжини моє волосся...?

Воїн ковзнув поглядом по всьому його тілу, слідуючи по тонких золотих нитках, що лежали на ньому, наче коштовності, і зупинився, дійшовши практично до землі:

- Вони значно підросли... - повернувся він до розчуленого обличчя.

- Сильно...?

Рапан мовчки поклав долоню на його поперек і ледь вигнув його до себе, промовисто дивлячись в очі.

- Цей щит стане ще міцнішим... - чуттєво прошепотів маг. - Це не той максимум, яким я володів...

- Ти був ще сильнішим...? - спокійно наблизився приятель.

- Так... - заворожено дивився він на нього.

- Отже, я можу зняти броню, довірившись твоєму захисту...?

Юнак схвильовано закивав. Приятель відсторонився. Знову сів між своїх п'ят, узявся за шкіряну куртку і зняв її, відклав в інший від зброї бік. Так само розправився з ватником і красномовно подивився на Лам'є:

- Хочеш, щоб я зняв штани...?

Той неспокійно кивнув. Воїн відповз трохи вбік, розвернувся, зняв взуття, піднявся і почав стягувати з себе нижню частину броні, відкриваючи знайомому лише невеличку частину тканини, що належала бре, які неминуче натягнулися вперед, через надто явне збудження. Споглядаючи всю цю картину, юнак сором'язливо стиснув коліна, прикривши рукавами свої груди й губи. Не відриваючи погляду, він спостерігав за роздяганням свого нового приятеля, зі збентеженням і дедалі більшим бажанням вловлюючи очима ті швидкоплинні моменти, коли світло вогнища просвічувало спідню білизну Рапана і давало бачити весь його тонус.

Відклавши всю свою броню вбік, воїн знову став на коліна перед новим другом. Узявся за краї сорочки й одним рухом зняв її, відкинувши до решти одягу.

- Аа...! - чуттєво і вражено підняв брови Лам'є, відкриваючи очі ще ширше.

Ноги й руки його немічно притулилися одна до одної, рот шоковано розкрився, а дихання на хвилину завмерло. Він дивився на цей торс з його виразною мускулатурою, понівечений старими шрамами, на сильні руки й міцну шию, на прикриті тканиною стегна, чия область виразно стояла в його напрямку, і втрачав свою голову, не знаючи, що з ним відбувається й чого йому слід очікувати.

Рапан рушив до нього. Лам'є почав відсторонюватися, повертаючись на землю. Воїн ішов слідом. Маг ліг. Верхній уперся з боків його голови руками. Нижній просто не міг дихати, здивовано дивлячись на все це знизу вгору.

- Я - роздягнувся, - спокійно й чітко зауважив Рапан. - А ось ти...? - посунув він свої коліна трохи вище, переносячи центр ваги на стегна, і взяв обидві його руки за зап'ястя. - Чи ти вже передумав продовжувати наші поцілунки...? - розвів його долоні в сторони, поклав на землю і взяв кожну з них у міцні замки. - М?

Юнак дивився на все це вражено, геть не знаючи куди себе подіти і що йому краще зараз зробити. Думки в слова не складалися, тіло не слухалося, а бажання не давали себе зрозуміти.

- М? - невигадливо нахилив воїн голову у бік.

Лам'є подивився в його очі, проковтнувши слину від усіх своїх почуттів, уривчастими рухами повернув обличчя ліворуч і потягнув свою руку до себе, намагаючись витягнути її з рукава. Рапан зрозумів його наміри, тож швидко притиснув розмашистий рукав долонею до землі. Маг неквапливо дістав свою кінцівку, повернувся в інший бік і не без такої самої допомоги звільнив другу руку.

- А сорочку, - зацікавлено відкинув воїн краї його двох халатів у сторони, - знімеш...? - нахилився він до юнака, який підняв свій вразливий погляд. - Або... - заманливо поклав долоні на край його спідньої білизни. - Ти хочеш, щоб я тобі в цьому допоміг...? - таємно проник під його краї й доторкнувся до шовковистої шкіри, що здригнулася від цього вторгнення так само зніяковіло, як і душа Лам'є. - М? - знову перепитав Рапан, не наважуючись продовжувати це роздягання, без явного схвалення свого недосвідченого друга.

Той опустив невпевнений погляд на свій живіт, ненавмисно оглянув усі ці м'язи над собою, побачив натягнуті на його адресу бре, і приголомшено задер свої очі до лісу, розгублено прикривши своє тіло руками. Шия його горіла, груди здіймалися від частого і глибокого дихання, а погляд явно кудись тікав, не даючи зрозуміти, чого ж саме він боїться.

Рапан, побачивши таку красномовну реакцію, спантеличено насупився. Трохи опустив його стиснуті коліна на землю і ліг на нього, впершись передпліччями в ґрунт з боків юної голови. Той відкрив свій рот ще ширше, тільки сильніше й помітніше випускаючи назовні жар.

- Лам'є, - неголосно почав приятель над вухом. - Лам'є, - проник під його потилицю долонею і направив це обличчя до себе.

Їхні очі зустрілися. Однієї миті вистачило Рапану, щоб зрозуміти, що його друг перебуває на самій межі, з якоїсь причини не даючи собі її переступити.

Відсторонився, піднявшись на руках. Опустив погляд на його коліна і легко розсунув їх, не зустрівши жодного опору. Юнак опустив погляд до його дій, побачив, як частина бре, що випирала, повільно наближається до його паху, і приголомшено вдихнув, насичуючись киснем. Рапан почув цей вдих, підняв свій погляд до Лам'є і, дивлячись йому прямо в очі, притулився до нього, упершись членом точно в промежину.

- Ааа...! - зі чутним вдихом витягнувся чарівник, вигинаючи свої груди назустріч небу.

- Стогни, якщо ти цього хочеш... - проник Рапан під його голову долонею, уберігаючи її від болісного тиску об ґрунт, і обняв другою рукою за поперек, міцно притискаючи до себе. - Розслабся... Дай волю своїм рукам, ногам, очам і решті тіла... - почав спокійно тертися об нього стегнами, створюючи якусь видимість фрикцій, що завершувалася лише несильними притисканнями його голівки до промежини.

Лам'є реагував на ці рухи ледве чутним диханням, видаючи його точно в такт кожному новому дотику. Але ось, у якийсь момент, член зісковзнув і проник нижче - точно до сідниць, затесавшись між їхніми м'якими півкулями. Рапан жадано прикрив очі, бажаючи відчути всім тілом цю палючу тісноту, розчиняючись у ній без залишку. Стегна його трохи прискорилися, руки відчутно напружилися, а губи жадано пригорнулися до ключиці, засмоктуючи ніжну шкіру в самозабутньому поцілунку.

- Аа...! - вигнувся під ним Лам'є, йдучи своїм заднім проходом від цієї взаємодії, що розбурхувала тіло.

- Вибач, - з гарячим подихом опустив туди руку воїн і прибрав член. - Не втримався.

- Тобі... - трепетно подивився на нього маг. - Тобі подобається таке...?

- Яке "таке"? - глянув той на юнака.

- Ну... Гладити в тому місці...

- Нестерпно, - видихнув на нього вогнем рятівник. - Але, якщо тобі не приємно - я не буду, - опустив обидві руки на його поперек.

Приятель відвів збентежений погляд убік, ніби кажучи, що він не проти такого.

- Подивися на мене, - чуттєво штовхнув Рапан стегнами, залазячи пенісом до яєчок. - Подивися... - ласкаво провів по його грудях долонею.

- Мені спекотно... - ніяково опустив той очі, відчуваючи, як по тілу розходиться ще більше вогню від таких його дій.

- Спекотно? - зацікавлено нахилився воїн, не припиняючи своїх спокійних поштовхів.

- Т-так... - схвильовано кивнув юнак. - А тобі...? - перевів на нього чуйний погляд. - Тобі - спекотно...?

- Ну, я роздягнувся, тож... Мені спекотно, але не так сильно, як тобі...

Лам'є крадькома подивився на їхні притиснуті одне до одного тіла, бажаючи зрозуміти, де ж знаходиться поділ його сорочки, щоб узятися за нього і почати знімати, як зачепив краєм ока рельєфний торс, і швидко втік поглядом убік. Рапан помітив усе це. Дістав одну руку в нього з-під спини, ласкаво взяв за підборіддя і повернув до себе:

- Подивися на мене...

Той подивився, але тільки на обличчя. Воїн зупинився:

- Чому ти не хочеш дивитися на моє тіло...? Коли я роздягнувся, ти так солодко простогнав, що мені здалося, ніби тобі сподобалося побачене... Я помилився...?

Приятель стривожено похитав головою.

- Тоді... Що тебе бентежить...?

Лам'є опустив на його торс погляд, вражено набрався повітря, нібито щось схвилювало його душу, і відвів очі. Рапан вирівнявся, сівши на землю, між своїх п'ят:

- Ну ж бо... - поклав він долоні на його податливі коліна. - Що тебе так сильно турбує...? Те, що я весь у шрамах...?

- Це викликає співчуття, але... – проковтнув той слину і спробував знову подивитися на нього.

Цей мужній і сильний образ у його ногах, освітлений збоку багаттям, чиє світло так вдало підкреслювало весь його рельєф і маленькі крапельки поту, що виблискували, немов роса або зірки, до такої сили вразили юнака своєю красою, що він одразу ж прикрився руками, починаючи задихатися від збудження до цієї людини. Один вдих, другий, третій. Цей жар було неможливо стерпіти. Його потрібно було терміново з кимось розділити. Підняв погляд до його очей. Відкрив розпалений рот, показав набряклий язик і продемонстрував усю свою готовність до по-справжньому розпусного поцілунку. Рапан миттю ліг на нього, стиснувши все тіло руками.

- Аах...! - бажано застогнав Лам'є, вигинаючись під впливом цього чоловіка, що зімкнувся з його губами за частку секунди, а продовжив свої розпусні фрикції ще за дві. - Ах! Ах! Ах! Ах! Ах! Ах! - бажано видихав він при кожному його новому і впевненому поштовху. - М! - потонув у бездонності його глибокого поцілунку. - Мм...! - вражено вигнув брови.

- Хм, хм, хм, хм, хм, - ритмічно видихав воїн, здійснюючи свої рухи стегнами. - Хм... - проник під його потилицю долонею, ще міцніше притиснувши цю людину до себе в пориві пристрасті.

- Хмх! - знову подавився маг, упершись своїми руками в землю. - Хмх! - вдруге здригнувся.

- Не ковтай слину, поки ми цілуємося, - жарко відсторонився від нього Рапан, даючи мить на перепочинок.

- Кхе, не ковтати? - здивовано подивився на нього Лам’є, піднявшись на передпліччя. - Але тоді вона буде витікати... - витер губи рукавом сорочки.

- У цьому й суть, - наблизився до нього воїн, спустивши долоню на шию, і знову сплівся в любовному пориві.

Цього разу вони цілувалися відчутно довше, роблячи свій поцілунок до такої міри мокрим, що Лам'є починав втрачати самого себе в цьому танці з чужим язиком.

- Аха, аха... - почав відстороняти юнак коханця від себе коханця, не маючи більше сил терпіти цей жар.

- Хочеш перепочити? - залишив його губи Рапан. - Зробити маленьку перерву, щоб прийти до тями?

- М, - ледве чутно відгукнувся той і взявся за поділ своєї сорочки, почавши піднімати її ослабленими рухами.

- Я допоможу, - жваво допоміг воїн оголити його торс.

- Спекотно... - немічно продовжував повторювати Лам'є.

- Ти зовсім запарився... - співчутливо відсторонився той до його ніг і почав знімати білі тканинні чоботи.

- Му-гу... - згідно промичав юнак і опустив погляд до пояса, почавши стягувати штани.

Коли Рапан уже закінчив із його взуттям і підняв очі до приятеля, маючи намір повернутися до їхнього пристрасного дуету, то приємно здивувався, побачивши, що юнак уже спустив штани до середини стегон, даючи споглядати свій твердий та збуджений стан.

- Не проти, якщо я допоможу? - простягнув до нього руки воїн і спритним рухом звільнив від будь-якого одягу. - Не проти, якщо і я повністю роздягнуся?

Приятель схвильовано похитав головою, чекаючи, коли він опиниться поруч. Верхній швидко відсторонився, стягнув свої бре, відклав їх убік і знову ліг на друга, бачачи в його очах стільки бажання і пристрасті, що не хотілося залишати його навіть на секунду. Знову сплелися в глибокому поцілунку.

Лам'є грюкнув поруч долонею по землі і обійняв свого приятеля, притискаючись своїм серцем прямо до його рельєфних грудей. Рапан від цього руху тільки насупився, не зрозумівши, навіщо той його зробив, але досить швидко дійшов висновку, що це його друг у такий спосіб нарешті відкинув усі свої внутрішні заборони і віддався їхній пристрасті так, як він цього хотів. От тільки відчуття того, що його здогадка хибна, прийшло швидше, ніж воїн очікував.

Насторожено відірвавшись від м'яких губ, він уважно оглянув сповнену бажанням людину, намагаючись з'ясувати реальну причину цього жесту, зазирнув до їхніх промежин, визираючи, чи не кінчив його друг, і звернувся до оточення, подивившись по сторонах, підняв погляд на купол. Їхній щит відчутно додав у міцності. І посилений він був до такої міри легко і швидко, що виникали обґрунтовані підозри в тому, що до приятеля повернулася вся його колишня сила. Опустив погляд на розсипані навколо них золотисті нитки, що виглядали знову довшими, ніж минулого разу. Подивився в блискучі від ласки очі й упевнено сказав їм:

- Обхопи мене всім тілом, я приберу з-під тебе твоє волосся, щоб воно не заважало.

Лам'є податливо кивнув. Закинув на воїна руки, ноги і вражено зітхнув від такого розкриття знизу. Рапан уперся в землю руками, підняв себе вище на колінах, відірвав мага від його ж халатів і зібрав однією долонею всю його шевелюру в один хвіст, який підтягнув і кинув убік, розташувавши там усю його довжину. Плавно повернув юнака на землю.

- У тебе виросла твоя магічна сила, - сказав він цим очам.

- Я відчуваю це... - слухняно кивнув юнак. - Я майже повністю відновився...

- Яка чудова новина, чи не так...? - задоволено притиснувся до нього рятівник, натиснувши на чутливі ділянки тіла.

- Мх! - вразливо вигнув усе тіло і брови Лам’є, відчувши як у його отвір знизу щось уперлося.

Рапан, побачивши таку красномовну реакцію, свого органа не прибирав. Навіть навпаки, він відсторонився і легенько знову втупився туди, змушуючи юнака вражено округляти свої очі та рот у нерозумінні, як таке можна робити і чому йому не хочеться цього припиняти. Воїн знову повторив свій розпусний жест.

- Мх...! - здивовано підняв свої ноги Лам'є, уклавши їх на чоловічому попереку вище, ще більше відкриваючись у тому місці для його дій.

Рапан знову штовхнув, не зовсім розуміючи, наскільки його бажання і реальність справді відповідають одне одному. Юнак послав йому свій вразливий погляд, не просячи припинити, але явно бажаючи почути хоч якісь пояснення.

- Лам'є, - неголосно звернувся до нього воїн, - тобі подобається те, що я зараз роблю...? - опустив до їхніх промежин руку, взяв свій пеніс і погладив його кінцем такий чутливий отвір, змусивши його нерішуче здригнутися.

- Щ-що...? - трепетно прошепотів юнак, відчувши як у тому місці стає гарячіше.

- Те, що я зараз роблю... - уважно спостерігав за його реакцією воїн, знову провівши по анусу своїм членом, змусивши його схвильовано здригнутися. - Тобі це подобається...? - трохи натиснув на отвір, бажаючи показати свої наміри, але не збираючись перетворювати їх на життя, без попереднього схвалення.

- Подобається...? - нерішуче перепитав той і проковтнув слину, відчуваючи справжню спеку, що поглинула його шию та щоки.

- Так... - повільно нахилився до нього Рапан. - Те, що я роблю... - легенько штовхнув його стегнами і змусив зі звуком вдихнути, не дозволяючи собі зайти всередину.

- Те, - схвильовано облизав Лам’є губи, дивлячись просто в очі, - що ти робиш...?

- Так... - із пожадливістю повторив він свій рух, насолоджуючись кожною зміною на цьому молодому і гарному обличчі.

- Аха... - томно на нього видихнув чарівник, не знаючи, які можна підібрати слова для опису своїх почуттів.

- Те, що я роблю зараз... - відняв Рапан голівку від заповітного отвору і спокійно погладив нею шкіру навколо, ніби заспокоюючи, але водночас збуджуючи.

Лам'є безсило прикрив очі від таких дій. Він знову горів. З рота виривалося справжнє полум'я, внизу кипіла пристрастю кров, а все його тіло перетворилося на розм'якле від тепла тісто, яке прилипало до одного тільки Рапана, що так добре знав, як його довести до такого божевілля.

- Угу... - тихесенько кивнув юнак, прошепотівши на вухо рятівникові.

- Дозволиш мені увійти...? - бажано припав воїн до скроні.

Той повторив свій рух головою.

Лам'є навіть не зрозумів, що сталося і про що конкретно його запитали, як він відчув унизу розпираючий біль у тому самому місці, яке щойно пестили.

- Що ти робиш...? - тривожно, але водночас ще більш збуджено подивився він в очі Рапана.

- Тобі потрібно розслабитися... - заспокійливо поклав той долоню на його щоку.

- Розслабитися...? - невпевнено насупився маг, відчуваючи виразний біль.

- Довірся мені... - погладив його шкіру великим пальцем. - Хіба я сьогодні вмовляв тебе на те, що принесло тобі страждання...?

- Ні... - опустив юнак збентежений погляд.

- Я зараз не рухатимуся, але тобі потрібно розслабитися, щоб отримати задоволення... - заспокійливо провів долонею по щоці і зібрався було ще щось зробити, як Лам'є підняв на нього впевнені й навіть ображені очі.

- Хочу поцілунок... - видав він цій людині, бажаючи отримати компенсацію за такий біль.

- Глибокий...? - бажано попрямував воїн до його губ.

- Найглибший... - видихнув на нього вогнем чарівник.

Їхні язики сплелися, почавши м'ятися один під одним так само бажано, як і раніше, як і в недавній їх раз, коли молоді люди відволіклися на роздягання. Але тепер, їхні спітнілі й гарячі тіла прилягали одне до одного без найменшої перепони, обмінюючись обопільним теплом так тісно і пристрасно, як тільки це було можливо. Юнак танув, знову забуваючись у цих почуттях, поруч із Рапаном. Тут було так гаряче, неприборкано і пристрасно, що він знову не знав, куди себе подіти, як поводитися, що про все це думати і яким словом назвати цей приємний процес.

Але ось, те, що приносило ласку і жар, те, що обдарувало його нещодавно болем, проникло ще глибше. Лам'є приголомшено розкрив очі й рот, впившись кінцівками в знайому спину. Воно чогось торкнулося. Чогось... Повільно віддалилося і так само неквапливо знову пройшло до самого кінця, вже вдруге влучивши в щось, через що вся душа цього мага витяглася в струну. Ці відчуття пробирали його до самих кісток. Обпалювали, били тремтінням і викликали ще більше тонусу, як внизу, так і в усьому тілі.

Воїн знову повільно віддалився, ледь не виходячи зі знайомого повністю, і знову глибоко увійшов. І знову юнака погладили зсередини по цій самій ділянці, що викликала в нього таке розмаїття почуттів, до яких він не міг підібрати жодних відомих йому слів. Знову неквапливо назад і вперед... Маг заплющив очі, пригорнувшись до такого вподобаного плеча, ніби ховаючись поруч із ним від цього бентежного жесту.

- Хм... - зосереджено вийшов із нього Рапан і знову обережно увійшов.

- Ах...! - розчулено й ніжно видихнув Лам'є.

- Хм... - вийшов. - Хм... - уважно зайшов.

- А...! - відкинув свою голову юнак.

- Чщ... - заспокійливо притримав той його потилицю.

Юнак розгублено й наївно подивився в ці впевнені очі, відчуваючи, як же сильно зараз палають його щоки і з яким же жаданням здіймаються його груди. Воїн уперся передпліччями в землю з боків його голови, і продовжив здійснювати спокійні й неспішні фрикції в тілі свого розпаленого й недосвідченого партнера.

- Ах... - вразливо прикрив той очі, намагаючись подужати ту гаму почуттів, яку він зараз переживав під дією однієї конкретної людини.

- Розслабся... - тихо примовляв йому голос згори, усе ще відчуваючи, що він напружений.

- Я... Я... - розгублено намагався порозумітися той.

- Тихіше... - заспокійливо нахилився до нього Рапан, поклав долоню на щоку і з любов'ю припав губами до шиї, змушуючи остаточно розтанути під своєю дією.

Кілька хвилин продовжували вони свої неспішні пестощі, перш ніж Рапан нарешті відчув, що починає рухатися вільніше, про що повідомив свого партнера трохи збільшеною швидкістю фрикцій.

- Мх, ах, - ніяково розплющив свої очі Лам'є і підняв обличчя воїна до себе, обійнявши його долонями за щоки.

- Я трохи прискорюся... - неголосно сказав він цим блискучим у тремтінні очам.

- Мхм, - ледве чутно відгукнувся він і кивнув, вмираючи від жару.

Він зараз дивився на Рапана у своїх руках і зовсім не розумів, чому така симпатична людина виявилася так жахливо понівеченою шрамом, який лежав на ній так грубо і вульгарно, що на це неможливо було дивитися. Провів по ньому пальцем з одного кінця в інший. Воїн на це гірко усміхнувся:

- Рана стара, не турбуйся, - подався він до юнака і знову опанував губами, сплітаючись у новому глибокому й довгому поцілунку.

Маг тільки охопив його торс руками, пропускаючи через це тіло кілька непомітних для його володаря імпульсів.

Коли вони вирішили відсторонитися, щоб перевести дух від усіх цих почуттів, що переповнювали душу, Лам'є зустрівся з поглядом абсолютно симпатичної для нього людини, на чиєму обличчі не було навіть натяку на якийсь шрам або маленьку ранку від гоління.

- Ах...! - з ніжною посмішкою вразився він справжній красі Рапана, відчуваючи, як спокійно й ніжно він продовжує рухатися всередині.

Цей рятувальник не був витонченим, володів твердістю і силою, проте він був таким славним без цього шраму, що псував буквально все.

- Хах, чого так дивишся? - світло здивувався воїн, так несподівано побачивши перед собою посмішку.

- З розуму... Зводиш... - гаряче зітхаючи від збудження, потягнувся до нього Лам’є і знов сплівся у пристрасному поцілунку.

Досить небагато минуло часу, перш ніж Рапан прискорив свої стегна ще, і ще, і ще, і ще.

Обидва були вже на межі своєї пристрасті, бажаючи якомога швидше отримати таку блаженну розрядку. Обидва горіли, не знаючи куди подіти свою пристрасть, що вирувала в серці. Обидва голосно дихали в такт фрикцій, Лам'є несамовито стогнав, а Рапан з нестерпним задоволенням його слухав.

Але ось, уже рухаючи своїми стегнами так швидко, що на горизонті виднівся осяжний фініш, воїн відштовхнувся своїми руками від друга і сів, міцно взявши його за таз. Від настільки розпусної і божевільної картини, коли фрикції не зупинялися, а член, що лежав на білому животі, раз у раз підстрибував, уже знемагаючи від власного збудження, Лам'є приголомшено розкрив свої очі та рот, не розуміючи, чому йому слід дивуватися більше - тому, що з ним робили і в який спосіб, красі коханця, що з такою владою і силою продовжував приносити йому потаємне задоволення, якого осяювало одне лише багаття, що вдало підкреслювало його форми, чи тому, як голосно зараз грали струни його власної душі? Абсолютна розгубленість від усіх цих почуттів зовсім не налаштовувала на те, щоб розслабитися і нарешті отримати те найголовніше задоволення, що полегшувало увесь організм.

Воїн, побачивши, що його приятеля щось вразило до такої глибини душі, що йому знову потрібно взяти перерву, аби осмислити все, прийняв рішення не зупинятися. Все ж, вони займалися плотськими втіхами не дві хвилини і сильне, відверто довге збудження його друга, розкриється навіть без його особливої на те згоди.

Обхопив його член пальцями, почавши в такт своїм рухам дрочити. Лам'є від такого ще глибше вдихнув, прикриваючи свої губи і серце долонями:

- Що ти робиш...?!

- Довірся мені! І розслабся! Я зроблю тобі дуже добре!

Той покірно прикрив повіки, все одно соромлячись того, що його в цьому місці зараз торкається інша людина. І зовсім скоро заплющив очі, почавши вигинатися під Рапаном усім своїм тілом, відчуваючи, яким же сильним тонусом насичується його затверділий орган та й увесь він сам.

Оргазм не змусив себе чекати. Уже за кілька секунд старань з боку воїна, пролунав враженої сили крик, разом з яким здригнулася сама земля, а на живіт, що тріпотів від збудження, розплескалося біле сім'я. Рапан з жахом завмер, відчуваючи, як приємно тремтить його приятель у всіх своїх місцях, задихаючись від пристрасті, і як же відчутно його пробрало до кісток, від цього підземного поштовху. Не міг цей раптовий землетрус, під час чуттєвої розрядки, бути настільки точним збігом.

- Це ТИ так землю труханув...?! - ошелешено подивився воїн на мага.

- Так, вибач... - з частим диханням протер той своє обличчя руками, оговтуючись від всього, що з ним робили. - Не втримався... Не турбуйся... Це просто магічний імпульс... - підняв на нього очі. - Буває під час сильних емоцій...

- Та я мало не обісрався...

- Напевно... - ніяково скривився Лам’є. - Треба було попередити тебе, що таке може трапитися...

- Давай поговоримо про це трохи пізніше, - повчально кивнув Рапан і нахилився до нього. - Коли я теж закінчу, - ліг на нього, міцно обійняв і відновив свої швидкі фрикції, намагаючись абстрагуватися від тієї потужної сили, в якій він зараз перебував, і все ж таки завершити давно розпочаті ласки.

Вивергнувши і своє сім'я, Рапан з полегшенням видихнув, дивлячись на свого спокійного і навіть трохи наївного друга зверху вниз.

- Ти такий милий... - з ласкою обійняв його щоки долонями Лам'є, не в силах намилуватися цим зціленим обличчям.

- А ти - страшний... - ґрунтовно кивнув той, усе ще глибоко й часто дихаючи. - Поясни мені, що це за поштовх такий був узагалі?

- Магічний імпульс, - невимушено відповів чарівник, усе ще відчуваючи його всередині себе. - Мій йде в землю, тож можеш не боятися - шкоди він нікому не принесе, - невигадливо поцілував знайомого в губи.

- "Твій"? - насторожено перепитав воїн. - А є такі, що йдуть не в землю?

- Ну, є ті, що йдуть у небо. Зазвичай, їх спрямовують угору і вони схожі своїм звуком на грім. Можеш не хвилюватися, у магічних школах вчать, що потрібно робити з магічними імпульсами. У дітей вони слабкі й особливої шкоди завдати не можуть, а старші знають, як з ними потрібно обходитися.

- Я думав, зараз земля розверзнеться, відкривши прохід до Гари.

- Хах, - потішно посміхнувся Лам’є. - У мене на таке сил не вистачить навіть із десятьма такими імпульсами, - поцілував друга.

- І все одно, якось... Сильний ти, загалом, - обережно вийшов із нього воїн, породивши вразливе зітхання, і приліг поруч, маючи змогу нарешті розслабитися після всього цього фізичного навантаження.

- А ти думав, що я слабкий маг? - позитивно перевернувся на бік юнак, підперши голову рукою.

- Ні, але я не думав, що НАСТІЛЬКИ сильний, - звернув до нього виразний погляд. - Думав, ну, середньої якоїсь сили. Ти ж учень ще.

- Так я вже випускник, - підповз до нього Лам’є.

- Невже, так добре вчився, що таких висот досяг?

- Я не найсильніший у нашому класі, - розслаблено усміхнувся маг.

- Трясця, якщо такої міці - це ще й не найсильніший, то мені страшно уявляти який же там у вас відмінник.

- Навіщо його взагалі обговорювати в такий момент...? – підповз до воїна ще ближче і затримав однозначний погляд на губах. - Рапане, а давай переночуємо голяка? - подивився йому в очі.

- А щит стільки протримається?

Лам'є підняв на нього погляд, хлопнув один раз по землі, посиливши мінімум утричі, і повернувся до приятеля:

- Витримає вогонь дракона протягом півгодини.

Воїн приємно здивувався, проте досить швидко сповнився скепсисом:

- Та невже ти настільки сильний?

- Я вклав у цей щит усі свої сили, - мило посміхнувся юнак, потягнувся до нього пальцем і торкнувся чола, несподівано для Рапана, обдарувавши його тіло почуттям свіжості, після всього того пилу, бруду й поту, що налипли на ньому за весь день.

- Ти й таке вмієш? - здивовано підняв той брови.

- Звичайно. Це одне з найпростіших заклинань.

- Скільки ж таємниць, умінь і знань ти в собі зберігаєш, мій сором'язливий чарівник... - задумливо огледів його воїн і обійняв.

Лам’є лише мило посміхнувся на всі ці слова.

***

Тг група по магу, де є свіжі новини, можна його обговорити, дізнатися новини про друк та придбати мерч (брелоки і стікери) - Постраждалий маг (https://t.me/injured_mag)

Тг канал по моїй творчості загалом - Пишу слеш-драми (https://t.me/nemchenko_writter)