Історія Li або як я вбила свого боса

Ранок вихідного навіть хмари холод не зіпсує нашого дня, Ян  готовить прекрасний сніданок, запашна кава на столі, — Сьогодні будемо в дома — промовляю до Яна.

— Дор сонце, мені потрібно на зустріч з клієнткою деякі документи відати це максимум  годинку займе, швидко повернусь і увесь день тільки наш.

— Добре, пообіцяй мені,  година і ти повернешся ми будемо пити какао дивитись фільми та на один день забудемо усе що нас турбує. 

— Обіцяю кохана, ніжно мене обнімає я у відповідь йому посміхаюсь і цілую так що моя шкіра покрилась сиротами. — Дор люба, мені потрібно іти, я скоро, я візьму твою машину так буде швидше мою робочу забрав колега.

— Що моє то твоє, вертайся швиденько я буду чекати, завжди буду чекати.

Стук у двері :

— Сонце, забудько ти моє, не вже ти не взяв з собою ключі,

— Максим! Що ти тут…– на порозі мого дому стоять два поліціянти.

— Дарія Шевченко я старший лейтенант …

— Ні, – я відчуваю як мої руки пітніють мені так стає холодно неначе я замерзаю .

— Дор сталось..

— Ні мовчи це не правда, - я відчуваю як мене не тримають ноги і я падаю долілиць.

— Дор ти мусиш мене почути мені так шкода прийми моє співчуття.

— Це не правда Макс, чуєш, Ян зараз з клієнткою скоро повернеться он бачиш я буду готувати нам обід.

Аварія сталась об 10 :47 зупинився час для Яна і тепер для мене. 

В його очах моє  життя стоїть на місці, але для мене на жаль ще триває, таке нестерпно важке.

Ні, я хочу відчути його подих на своєму тілі в цей холодний осінній день. Я буду чекати на тебе, цей біль не минає ті, що кажуть, що час лікує  це брехуни він  ніщо не лікує, ти звикаєш до болю і якось живеш крізь сльози лише у снах я зустрічаю Яна ми  гуляємо весняним вечорами, хоча навкруги назавжди уже залишиться тільки холодна зима.

Через декілька днів Максим надав  мені документи що підтверджують загибель Яна.  

Заупокійне богослужіння у пам’ять Пилипенка Яна Ігорьовича парафіяльна церква святої Марії місто Яр 23 вересня 12:30 після похорону просимо на поминки у ресторан“ For you “квітів не треба, але фонд« Оберіг» прийме усі ваші пожертви. Наше серце порожнє, але ми благословенні любов’ю до тебе. 

Цей день був похмурий ніби небо плакало разом з родиною Яна було багато квітів і прекрасних слів та сира земля яка посипалась з моєї руки на холодну дошку. Я стою на порозі твого нового дому не можу зайти до тебе і повернутись до свого дому не хочу там все пахне тобою, але дім уже не такий, лишаються мені тільки море гірких сліз і вітер який обгортає моє обличчя.

Експертиза зроблена поліцією дійшла висновку - це був нещасний випадок тріснув  гальмівний шланг рідина вилилась з авто, Ян швидко загинув так казав Віктор не знаю чи це правда можливо він хотів таким чином втішити мене те що він не відчув болю. Не може бути пошкоджений шланг я його сама міняла він був новий кажу Максимові, а він твердить одне те саме, що Ян їхав дорогою 67 заїхав на заправку і до автомайстерні у Петровича, щоб підкачати колеса  і через десять хвилин сталась аварія Ян від автомайстерні проїхав декілька кілометрів  та обірвався шланг не пощастило, якби він зміг зупинити авто,  

— Ми переглянули відео з дороги та автомайстерні це така фатальна доля змирись ніхто не зашкодив йому це нещасний випадок і тут не має твоєї вини  не карай себе.– мовить Макс.

Минає тиждень за тижнем я не бачу майбутнього мій будинок став фортецею спогадів які я не полишаю хтось приходить щось говорить це вже не має значення інколи  кур'єр їжу приносить вже не допомагає ні алкоголь, ні антидепресанти, мати Яна навідує мене щотижня  якби не вона я померла з голоду разом з котом.

— Доню, я маю поїхати до своєї сестри ти повинна зібратись докупи, годуй  кота,  мені б не простив Ян якщо щось з тобою станеться благаю заради пам'яті мого сина живи чуєш, живи.

— Момо, я не вірю, що це був нещасний випадок не могла зламатись ця клята машина.

— Дор, дитино, ти бачила поліційний  протокол з ДТП, відпусти його він не хотів би бачити тебе такою. 

— Дор відчини двері, – грюкає у двері Максим, а потім сильний удар, та двері відчинились разом з замком. 

Як виявилось це вже минуло п’ять днів як мати Яна поїхала доглядати свою сестру коли вона не могла дозвонитись до мене вона подзвонила моєму сусідові. Макс врятував мого кота, кіт був виснажений вже котрий день не їв.

— Давай збирайся швидко ми ветлікарню ідемо він ще трішки та загине, хутко, невже ти хочеш щоб він помер, Ян би тобі не простив він дбав про нього.

Як з'ясувалось ми вчасно і хороший лікар врятував кота через три дні я забрала його до дому , — Я буду дбати про тебе котику , – я одягаю йому нашильник, але нашильник валиться мені з рук -дзинь- я підіймаю та бачу як з кулона у вигляді котячої лапки випадає щось квадратне ніби якась міні флешка я хутко ховаю в кишеню, а нашильник натягаю на кота.

Якщо не можна подолати біль, то треба його заглушити, швидкість це те що мені допомагає, я сідаю  на мотоцикл Yamaha MT-09 Tracer  та їду так швидко як тільки зможу, вітер та шум коліс такий що я не чую свої думки. 120- 150 і нарешті витискаю з нього максимум 200 км за годину на такій швидкості ти не помічаєш, що діється навколо тебе ти бачиш тільки свою смугу дороги, настає такий момент що моє тіло відчуває тремтіння рук і ніг і здається, що душа вже вирвалась з тіла і біль зникає це триває декілька секунд і все минає і ти знов повертаєшся до сьогодення, але  ці секунди стають безцінні.