IV. Ще одне засідання.
Вечірньою поштою надійшло запрошення на таємне засідання у службі безпеки. Лист був надісланий із королівського секретаріату. Саме засідання було призначене на завтра у другій половині дня. Я ще раз здивовано перечитав запрошення. Ну і що це все означає?
Наступного дня я спав до обіду, потім вилежувався у ванні та думав про Алісію. Власне нічого такого, я розмірковував про наші стосунки. Вона була зайнята по саму маківку роботою у службі безпеки. Пропадала на кілька днів, а потім зненацька з'являлася. Ураган пристрасті і знову затишшя.
Про свої справи вона вважала за краще мовчати, тут я повністю її розумію. Специфіка роботи така. Раптом мене викрадуть вороги, а я, крім своїх секретів, ще й купу чужих знаю. Мене цікавило інше, а наскільки такі стосунки нормальні? Ні, мене все влаштовувало, навіть її тимчасова відсутність. Просто було цікаво.
З КПП мене одразу відвели до знайомого кабінету, в якому ми вже проводили таємні засідання. Відразу після мене прийшли Єлизавета та генерал Сабатон. Начальниця безпеки здивовано подивилась у мій бік.
- Олександре, а ви що тут робите? Хіба ви не пішли з посади таємного радника? - запитала вона.
Це питання поставило мене в трохи незручне становище. Справді, що я тут роблю? Поки я думав, що їй відповісти, виникла невелика пауза. У цей час до кабінету увійшли король Конон та архімагістр Флавіус фон Брейн.
- Це я попросив Олександра прийти, - сказав Конон. - Він уже не таємний радник, але, гадаю, його знання можуть бути нам корисні.
Ми всі зручно розташувалися за величезним столом. Першим поставив запитання генерал Сабатон, мабуть, він був у такому ж невіданні, як і я.
- То навіщо ми тут зібралися?
- Вас усіх зібрав я, - відповів король Конон.
Він зробив невелику паузу, а потім продовжив:
- Переглядаючи дані королівського секретаріату, я з'ясував дуже неприємну річ. У нашій столиці Стоунграді сильно збільшилася кількість людей, які зникли безвісти.
Король зробив ще одну паузу і пояснив:
- Зникають здебільшого молоді хлопці та дівчата, а також люди середнього віку. Хто що знає і може сказати з цього приводу?
Усі замовкли, обмірковуючи почуте. Природно, завжди є зниклі люди, наприклад, під час бандитських розборок тощо. Але Конон стверджує, що кількість зниклих сильно збільшилася порівняно зі звичайною кількістю.
- Мені відомо про цей факт, - сказала Єлизавета, - зараз ми опрацьовуємо декілька версій, найімовірніша, це існування підпільної організації, яка займається торгівлею рабами. Але поки що у нас немає жодних доказів.
Конон обвів усіх присутніх поглядом.
- Є ще якісь припущення? - спитав він.
- А як щодо маніяка-перевертня, який вбивав сутенерів? - запитав генерал Сабатон, - може, ми не уявляємо усього масштабу трагедії, що відбулась?
- Це виключено, - відповіла Єлизавета, - деякі зникнення сталися вже після його смерті.
- То може це якась нежить полює на людей? - висловив своє припущення архімагістр Флавіус фон Брейн.
- Так ми ж її всю переловили, - зауважив генерал.
Усі подивилися на мене.
- Можливо, але тоді це має бути якась дуже розумна нежить, яка ховається від людей і нападає таємно. - відповів я.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!