VIII. Дорога додому.
Не встиг я вийти за межі військового містечка, як знову відчув нелюдську увагу на собі. Я неквапливо зійшов з дороги до найближчих кущів. Накинув Вуаль Темряви та потай змінив своє місце розташування. Після цього став сканувати все магічним поглядом.
За мною знову вели спостереження дві ворони-химери. Одна кружляла на заході від мене, друга сиділа на гілці високої тополі, що росла на перехресті. Цікаво виходить, невже мої таємничі вороги, знали де на мене чекати? Два постріли МСТ, і пернаті спостерігачі назавжди полетіли до пташиного вирію.
Магічна ворона (посилання на ілюстрацію)
В цей час я раптово помітив ще один об'єкт. Він наближався на великій швидкості, низько летячи над лісом, що ріс на захід від мене. Звичайним зором його не можна було побачити через високі дерева. Він був набагато більшим за ворон. Значно більшим. Це був грифон із двома вершниками. Один керував химерою, а другий тримав напоготові магічну зброю з кристалом, наповненим вогненною енергією. У магічному діапазоні це було добре помітно.
Бойовий грифон (посилання на ілюстрацію)
Грифон виринув з-за дерев і опинився у зоні моїй прямій видимості. Але вершник не стріляв, мабуть, він втратив свою ціль і не знав куди направити вогняне закляття. Зате знав я, і моя Міні Стріла Темряви успішно вразила ворожого звіра. Крилата химера вильнула в право і стало різко втрачати висоту, вдарилася об землю, відскочила та остаточно приземлилася у велику скирту соломи, яка відразу спалахнула від енергії кристала, що розрядився.
Навіть якщо хтось із магів зміг би пережити удар об землю, то напевно він згорить у цьому багатті. Згорить разом із кістками, дійшов я висновку, дивлячись на бурхливе магічне полум'я. Я ще деякий час спостерігав за соломою, що горіла, а потім спокійно пішов собі додому.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!