VI. Майбутнє.
Був пізній вечір, коли я повертався додому. Пустельні вулиці освітлювалися магічними ліхтарями. Я міркував про вічність. Багато людей хочуть продовжити своє життя у своїх дітях та нащадках. Здається зараз я розумію їхні почуття.
Плавно мої думки перетекли на астрологів. Дуже цікава професія, а головне, за належного цинізму, можна взагалі не морочитися з віщуванням майбутнього. Яка різниця, що там буде через тридцять або сорок років. У крайньому разі можна змінити своє місце проживання та розпочати кар'єру астролога заново.
А якщо подумати, то правдиві передбачення нікому й задарма не потрібні. Доказом цього є доля троянської принцеси Кассандри. Все, про що вона пророкувала, справдилося. Але ж кому це було цікаво?
У цей час тільки поодинокі перехожі зустрічалися на нічних вулицях. Майже нікого не було. Тому я чітко виділив на собі розсіяну, але водночас чіпку увагу, яка помітно відрізнялася від людської. Це почуття було мені знайоме, і я вже знав, що треба шукати.
Зайшовши за ріг, я застосував на собі закляття Вуалі Темряви та безшумним стрибком сховався в тіні високого дерева на протилежному боці провулка. Активував Магічний Зір і став уважно оглядати околиці.
Незабаром я зміг вирахувати свого таємничого спостерігача. Навіть двох. На дах протилежної будівлі, поруч із димарем, сіла велика чорна ворона і почала безпристрасно оглядати вулицю. Вночі, звичайній людині було б взагалі нереально її побачити, навіть якби вона знала, що шукати. Другий птах літав високо в небі, нарізуючи кола над нашим провулком, поступово збільшуючи радіус пошуків.
Магічним Зором я добре бачив, що це були не звичайні ворони, а химери змінені чаклунством. Після недовгих роздумів я визначив їхню долю. Два безшумні постріли Міні Стрілою Темряви, та на землю впали дві неживі тушки. Моя МСТ однаково смертельна для всього живого, будь-то могутній дракон, з його величезними опорами до усякої магії, чи магічна ворона-химера.
Далі я йшов, постійно прислухаючись до своїх відчуттів, і час від часу оглядав усе Магічним Зором. Тому, підходячи до будинку, я відразу помітив небезпечну пастку на своєму ганку. Декілька амулетів, наповнених темною енергією, були з'єднані в загальну схему закляттям у вигляді п'ятикутної зірки. Все це було добре замасковано від звичайного людського погляду.
У всіх магів є гарні магічні опори до рідної стихії. Чим сильніший маг, тим вони вищі. Але той, хто робив цю пастку, не був повним ідіотом. Енергії в амулетах вистачило б навіть на темного мага найвищого рангу. Звичайно, я зі своїми непомірними резистами міг би ризикнути і тупо залізти туди. Але я теж не повний ідіот. Крім того, коли спрацює пастка, можуть постраждати сторонні люди.
Переконавшись, що за мною, як і раніше, немає спостереження, я розширив свою ауру і сформував над ганком вихор зі своєї темної мани. Потім активував амулети, і чужа енергія щільним потоком, як по трубі, високо злетіла в нічне небо. Там вона повністю розсіється та перестане бути небезпечною для міських жителів.
Трохи згодом, приймаючи ванну, я задумався про своє майбутнє. Скільки ще замахів я зможу пережити? Я загострив свої почуття до краю і спробував зазирнути у майбутнє. Воно було туманним та невизначеним.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!