кп-13
Я сидів у кабінеті директора філіалу «Макдональдз Юкрейн Лтд» і розказував йому смішну історію.
– Ось дивіться, це було чотирнадцяте лютого, а я терпіти не можу цей день, бо я ж
– Інцел.
– Саме так! І я дивлюсь на всі ці парочки, що заходять, на цих дівчат з букетами квітів, на цю безкінечну чергу копійчаних романтиків і думаю: «боже, ну ким, бляха, треба бути, щоб святкувати День усіх закоханих у фаст-фуді?!»
– І далі?
– Далі до моєї каси підходить Олександра…
– Яка Олександра?
– Наша співробітниця, білява така, вчиться в університеті імені архітекора Бекетова. Вона підходить і замовляє собі кока-колу з яблучнокоричним сиропом…
– З яким сиропом?
– З яблучно-коричним.
– А у нас такий є?
– Є.
– А ти що?
– Я пробиваю колу і намагаюся знайти у касовому апараті пункт меню, в якому можна пробити сироп, але сироп окремо не пробивається, він пробивається лише з кавою. Судячи з усього, розробникам програмного забезпечення і в голову не прийшло, що хтось колись може замовити сироп окремо або додати його ще кудись окрім кави.
– І ти підходиш з цією проблемою до менеджера?
– Ні, я кладу на це хуй, підходжу на DVS і набираю кока-колу, потім додаю до неї сироп і віддаю Олександрі.
– Вона заплатила за сироп?
– Ні.
– Тобто ти вкрав цей сироп?
– Не вкрав, а пожертвував його бідній студентці архітектурного напряму! Вона вам ще новий Мак через п’ять років збудує.
– Точно збудує?
– Дала слово.
Я відпрацював ще тиждень і написав заяву про звільнення за власним бажанням. Коли йшов додому того вечора, то помирав від сміху. Подумати тільки: нещодавно працівник складу ящик котлет на підлогу розсипав (кілька тисяч гривень у смітник викинули) і відбувся лише пояснювальною, а я сироп за п’ять гривень на касі не пробив і мене за це женуть з роботи. Мабуть це все через те, що я не покаявся. Ну і що? Хріна лисого я буду каятися йому, символу консюмеризму і сучасного міщанства. В голові моїй тоді народжувався один вір
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!