кп-3
І травень вибухнув у мені як уперше.
Я прокидаюсь у бетонних сотах блоку 815. Сусіди винесли колонки на балкон і звідти гурт Cream поширює на вулицю Sunshine of Your Love:
It`s getting near dawn
When lights close their tired eyes
I`ll soon be with you my love
Give you my dawn surprise
I`ll be with you darling soon
I`ll be with you when the stars start falling
I`ll been waiting so long
To be where I`m going
In the sunshine of your love
Вулиця приймає це признання.
Сусіди мої – відчайдушні естети нашого синтетичного покоління. Вони слухають музику шістдесятих, тамують нудьгу у постіронічних розмовах на кухні, курять огидний синій West. Я виділяю у компанії двох: А та В.
Сусід А – центр всесвітнього смутку.
Сусід А – це гіперболізоване відображення моїх особистих трагедій, невгамовний у своїх гіпохондричних вишукуваннях драматичний герой.
Сусід В – навпроти, локалізований у межах пропахлої нікотином кухні осередок цинізму і нігилізму. Він, відкидаючий все омріяне і високе, для мене недосяжний взірець.
Sunshine of Your Love закінчується і починається Hey Joe Джиммі Гендрікса. Я палю прямісінько у стелю і думаю: «Слід провести лінію від точки А до точки В. Слід провести лінію від точки А до точки В. Лінія ця не така довга, якою здається.»
Музичну естафету перехоплюють The Doors і я думаю: «Ці бетонні соти – мій чистий аркуш, цей травень, що застиг у моменті вибуху, – мій загострений олівець»
Грає Creedence Clearwater Revival. Думаю: «Я прокинувся, бляха, там, де маю бути»
Блок 815 – це два поверхи, п’ять кімнат, один душ, кухня, два туалети і чарівний балкон, що затягує, як кроляча нора, у країну чудес.
War Pigs від Black Sabbath.
Я піднімаюсь з ліжка і йду назустріч білому кролику.
Колонки на балкон завжди виносить сусід А і цей ретельно підібраний плейлист теж належить йому. Він запускає його у Dizer зі свого Sony Experia. Любить, неборака, до нестями дві речі на «S», друга – це Subaru Impreza. Трохи згодом підходить до нього сусід В з запаленою цигаркою, виносячи неодмінно з собою чай, заварений у скляній півлітровій банці, так як чашки у сусіда В немає.
І тут на сліпуче світло з’являюсь я, в кольорових плямистих шортах, розстебнутій джинсовці на голе тіло, блискуче лисий і з жовтувато-мертвим беником в зубах – доморощений Punk`s Not Dead. За відсутністю вільних стільців опираюсь спиною на стіну, покриту дрібною, вигорівшою на Сонці, зеленою плиткою.
Тема вранішнього зібрання: «Як прийняти те, що ти нездара. Філософські принципи подолання в собі жаги до вдосконалення».
Сусід А:
– Я нездара!
Я йому:
– …(виражаю солідарність).
Сусід В:
– Як сказав пан Ескобар: «Шо то хуйня, шо ета хуйня, і еті обє хуйні такіє…»
Я:
– Погоджуюсь!
Сусід В:
– Вчора телефон розбив у душі…
Ніхто:
– …(не питає що він робив з телефоном у душі).
Сусід А:
– …захисне скло треба міняти, а грошей нема.
Сусід В:
– Ось я вчився у бурсі на тракториста і Петрович мені казав: «Оце у трактора дно, а оце днище».
Сусід А:
– Біосміття.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!