Покликані: Спадщина Обраного. Книга 5

Дівчата попрямували в інший бік. Павло тримався на відстані, але вперто й тихо йшов за ними.

Коли вони зупинились, ховаючись у тіні, він не зводив із них погляду. Дівчата щось тихо обговорювали. І раптом Росана зробила крок назад, розправила руки — і вже за мить над Вікторією з’явився чорний кажан.

Павло радісно посміхався. Якщо раніше він ще не міг зрозуміти, що саме відбувається, то тепер жодних сумнівів не залишалось — вони були вампірами.

Росана піднялась високо над будинками й швидко полетіла за місто в сторону лісу.

Вікторія залишилася сама. Павло міцніше стиснув кілок. Зараз був найвлучніший момент, щоб встромити срібло в її серце.

Але в цю хвилину Вікторія радісно промовила:

— Ти ще довго будеш за мною слідкувати?

Чоловік завмер від шоку. Ця стерва його помітила. Зараз головне — не схибити та не дати цій сучці втекти.

Але яким було його здивування, коли він зрозумів, що дівчина зверталась не до нього.

З протилежного кута до неї вийшов молодий чоловік, який радісно їй посміхався.

— Не хотів втручатися у вашу розмову, — тихо промовив Святослав. — Росана була така розчулена після зустрічі з правнучкою.

— Та трішки дала волю сльозам, — посміхалась дівчина. — Але це були сльози щастя.

Павло сильно насупився при появі іншого вампіра. Зазвичай він відстежував цих тварюк поодинці, а тепер, коли вони були вдвох, йому доведеться значно складніше справлятися самому. Він продовжував стояти в тіні, не відводячи погляду від них.

Святослав повільно підійшов до дівчини та ніжно провів рукою по її обличчю. У цю мить червоні очі Вікторії загорілись — здавалося, в неї щось вселилось. Вона міцно схопила хлопця за куртку та штовхнула до стіни.

Хлопець підкорювався їй, на його обличчі сяяла задоволена посмішка. Він не зводив із неї погляду та дозволяв робити з собою все, що вона забажає.

Павло не міг відвести від них погляду. Не часто йому доводилось бачити, як вампіри так задоволено й щасливо влаштовують свої ігри в глухих закутках. Зазвичай він звик спостерігати, як їх тіла перетворюються на попіл.

У цю хвилину Вікторія кинулась на Святослава та пристрасно почала його цілувати. Вони закрили очі від близькості, не відриваючись один від одного. Павло бачив, як руки Святослава опустилися з її талії та міцно стиснули її сідниці, від чого дівчина почала сміятись, відриваючись від поцілунку.

Але за мить вони помінялись місцями. Тепер хлопець прижав її до стіни. Він швидко розстібнув її куртку. Він цілував її шию та ключиці, шепотів щось на вухо. А вона все сильніше притискалась до нього та міцніше обіймала за плечі.

Павло пожирав їх поглядом. Він бачив, як Вікторії добре в його обіймах, як вона відповідає на поцілунки, як обіймає його. На мить йому навіть здалось, що замість цього вампіра саме він цілує її.

Павло опустив погляд. Що з ним відбувається? Він почав сам себе сварити. Напевно, випив замало протиотрути, яка допомагала залишатись непомітним для вампірів, щоб вони не відчували запаху його тіла та дозволяла стежити за ними непомітно та не піддаватись гіпнозу цих тварюк.

Але зараз Вікторія його не помічала. Вона не могла навіювати йому гіпнозу, бо була повністю зайнята іншим мерцем.

Тоді що це щойно було? Павло знову підняв на них погляд. Вони продовжували пристрасно цілуватись. Куртка та кофтинка на ній уже були розстібнуті, відкриваючи її напівоголене тіло. Він уже бачив її майже оголеною під час огляду у себе в лікарні й міг зізнатись, що тіло цієї красуні було бездоганним.

І цей вампір, який хотів довести її до оргазму, мав відмінний смак. Він обрав собі дуже гарненьку дівчину. Тепер Павло зрозумів, що приховувала Вікторія під тим степлером, який прикривав її плече. Цей вампір обрав її для себе — і це вже було зрозуміло навіть дитині.

Але що Павло відчуває зараз? Ревність? Він хоче бути на місці цього вампіра й сам тримати її в обіймах. Та що це з ним? Він повинен убивати вампірів, а не мріяти про пристрасть з ними. Що з цією дівчиною не так? Вона зовсім інша… якась особлива.

Тепер Павло зрозумів свого молодшого брата. Ця чертовка може скрутити голову будь-кому.

Коли Павло побачив, як руки Святослава почали розстібати її джинси, він ледь стримав себе, щоб не зробити крок уперед.

Та раптом Вікторія відштовхнула хлопця від себе. Очі Святослава одразу загорілися червоним блиском.

— Ти що думаєш, що я буду робити це тут, на брудній вулиці? — суворо промовила дівчина.

— А що тебе стримує? — посміхався Святослав. — Ти ж наче любиш незвичні місця.

— Це вже дуже незвичне місце для мене, — спокійно промовила вона.

У цей час Павло бачив, як її очі стали природно карими, що додавало їй простої чарівності. Вона почала швидко застібати на собі кофтинку.

А як тільки Святослав знову зробив крок до неї, вона гучно засміялась. Раптом її руки перетворилися на крила, і над Святославом вже кружляв чорний кажан, який стрімко злетів у повітряний простір.

Вже за мить від міста відлетіли два чорні кажани, один із яких швидко намагався наздогнати першого.

Павло сумно дивився їм услід. Він був дуже незадоволений собою: сьогодні перед його носом було три вампіри, і жодного з них він не вбив.

Ну нічого, тепер він знав, що ту другу красуню звати Росана, і знав, де її можна зустріти цієї суботи.