Глава 7. Під прицілом
Вже цілу годину Павло спостерігав за будинком Вікторії. Сонце давно сіло, а нічна прохолода давала про себе знати.
Він стояв на пагорбі, з якого добре було видно подвір’я, будинок та постійно дивився у бінокль.
Нарешті до будинку під’їхала машина, з якої вийшли двоє молодих людей. Павло одразу напружився, розглядаючи їх уважніше.
Це був високий молодий чоловік та дівчина з вогняно-рудим волоссям. Павло важко зітхнув — ні, його не ця дівчина цікавила.
Він насупився, але продовжив чекати. Час йшов дуже повільно: він постійно поглядав на годинник, але Вікторія так й не з’являлась.
І ось уже вкотре вхідні двері відчинились та з будинку знову вибігла дівчина з рудим волоссям. Вона весело сміялась та тікала від хлопця, який швидко наздогнав її. Раптом він розвернув її обличчям до себе, обійняв та пристрасно поцілував.
За останні тридцять хвилин вони проробили це вже вдруге. Павло насупився. Від цих двох було стільки галасу, що він дивувався, як сусіди ще не кричать з вікон, щоб ті поводились тихіше.
Павло підняв очі до неба. Зараз була повня, а з цими двома нічого не відбувалось. Місячне сяйво не перетворювало їх на вовків — значить, вони не перевертні. Та й не вампірами вони також не були, бо він не відчував від них смороду мерців. Значить, вони не його клієнти.
У цю мить дівчина зняла з хлопця футболку та кинула її на траву. Павло насупився.
“Вони що, збираються займатись цим просто на подвір’ї? — думав чоловік”.
Ні. Павло видихнув з полегшенням. Хлопець, за яким він спостерігав, підхопив дівчину на руки та вже вкотре поніс її назад у будинок.
Пара весело сміялась, і було лише питання часу, коли вони знову вибіжать на подвір’я, ганяючись один за одним. Не дивно, що Вікторія так й не з’являлась — скоріш за все, вона тут не мешкає.
Чоловік знову поринув у роздуми. Він перевіряв документи: у цьому будинку прописані рідні брат із сестрою. Але, скоріш за все, ця рудоволоса красуня — або дівчина, або наречена господаря будинку. А його сестра, хоч й прописана тут, найімовірніше проживає за іншою адресою.
Це й не дивно. Ця парочка вже за півгодини вивела його з терпіння. Напевно, у них період солодощів і квітів у самому розпалі. Жити з ними під одним дахом було б нестерпно — тут кожен би не витримав.
Павло важко зітхнув та повернувся до своєї машини. Що ж, якщо план спостереження за будинком провалився, доведеться шпіонити за Вікторією біля університету — поки ще не пізно.
Хто знає, можливо, поки він тут витрачав час, дівчину вже вкусили та вона почала перетворюватись на вампіра. Тому, коли він побачить Вікторію, яка смокче кров людини у нічному глухому закутку, йому доведеться без вагань вбити цю гарненьку дівчинку.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!