Четверо схиблених у вирі світів

Міла, згорнувшись клубком та закутавшись у плащ, притулилась до холодної кам’яної стіни. Дівчинку трусило – і від холоду, і від жаху.

Чутки про банду чорнокнижників, що з невідомою метою викрадали дітей, ширились столицею вже давно. Хтось вважав їх байкою та вигадками обивателів, що звикли боятись власної тіні. Інші – вказували на те, що племінниця міністра зовнішніх справ чомусь досі виглядає як у вісімнадцять, тоді як їй вже давно виповнилось сорок. Та й самому панові міністру вже давно прогули в пеклі ставлять (і це не лише про його вік), а він ще навіть цілком собі нівроку.

Міла була з тих, хто не вірив. Може, так і жила б далі в блаженній зневірі… Смикнув же її демон, вертаючись додому, зрізати шлях і піти провулками! Думала повернутись швидше – боялась, що батьки сваритимуть… Все, що вона пам’ятала – це чиясь рука, що притисла до її рота ганчірку з гидким приторним запахом – а далі вона отямилась вже тут.

Всього у підземеллі їх було шестеро – дітей від семи до дванадцяти років. Усі збились в купу, опустивши очі додолу… і мовчали.

Розмовляти між собою було суворо заборонено – тих, хто не слухався, викрадачі боляче били шоковим закляттям. Одного хлопчика, що спробував втекти – забрали, і більше його ніхто не бачив.

Міла відчайдушно намагалась запевнити себе, що все буде добре… Та на це не було жодної надії. Навряд чи варта знайде це місце – якби могли, знайшли б уже давно. Та й не буде ніхто особливо шукати зниклу доньку булочника або інших, таких, як вона – дітей з бідних родин…

* * *

Рондо Кістлявий кілька разів кліпнув, сьорбнув з фляги зілля-стимулятор, намагаючись відігнати сон. Недбалим поглядом окинув “товар”, що злякано тулився докупи у загратованому кам’яному мішку, потім – своїх поплічників, що, всівшись у коло, азартно різались у карти.

Бісові замовники запізнювались. Він вже мав би збагрити їм цих соплежуїв, передати одноразову інструкцію для проведення ритуалу, отримати гроші – і тоді все нарешті скінчиться.

Все-таки свого часу йому, будучи ще малолітнім голодранцем, неабияк пощастило заблукати у лісі, та не згинути – а натрапити на того звихнутого стариганя, що взяв його до себе учнем. Чорну магію у Блюміелі давним-давно заборонили, а всі знання про неї – старанно вичистили… Та, як виявилось, не всі.

Згодом, правда, з’ясувалось, що старий пердяй збирався врешті принести горе-учня в жертву, аби продовжити своє нікчемне життя. Та життя на вулиці навчило Рондо бути завжди насторожі. Він кокнув старого пенька, а всі його надбання привласнив собі – на той час його знань вже було достатньо, аби прочитати написані забороненою древньою мовою манускрипти і з часом розібратися в них.

Звісно, він не збирався повторювати шлях старого дурня та займатися дослідами десь у глушині. О ні! Він застосував ці знання з користю і мав з того неабиякий прибуток.

Краса і молодість – товар, за який деякі не обтяжені совістю та іншими дурницями шляхетні пани та панянки готові відвалити чималеньку суму. Та не лише відвалити, а ще й мовчати в ганчірочку – бо ні краса, ні молодість не вічні, і рано чи пізно платити доведеться знову.

До чуток про “банду чорнокнижників” в деякій мірі доклав руку він сам. Правди не знав ніхто – насправді єдиним справжнім чорнокнижником тут був він, Рондо!

Решта – звичайна підворотна шпана з передмість. І по завершенню останньої справи на них чекав ритуальний ніж: Кістлявий дурнем не був і свідків за спиною лишати не збирався.

А сам він збирався вирушити на південь і почати нове життя під вигаданим іменем. Грошей мало вистачити і на безбідне існування, і на послуги найкращих цілителів – щоб відновити зогнилі зуби та привести в порядок обличчя.

– Тихіше, дурбецали! – прикрикнув він на підлеглих, що аж занадто розшумілися. – Ніж дур’ю маятись, краще перевірте, чи все готово…

– Та майже все, – промовив мелодійний жіночий голос з дальнього кутка.

Рондо схопився на ноги. Дівчат в його ватазі абсолютно точно не було.

З темряви в освітлене канделябрами коло виступили дві фігури, одягнені в плащі з каптурами. Під одним з плащів явно вгадувались обриси жіночого тіла.

Бандити кинули карти й похапались за зброю.

– Ви хто, в біса, такі? – процідив Рондо, сплітаючи закляття. – І що тут забули?

– Та, вважай, вже нічого, – чоловічим голосом відповіла одна з фігур, недбало змахнувши рукою. – Смерть вам.

Усі рефлекси Кістлявого завили про небезпеку. Він спробував прикликати всю свою магію, аби захиститись… Та тут і зараз чари цього світу були безсилі.

Повітряне Лезо відтяло харцизякам голови. Тіла попадали на підлогу.

– В-ви хто? – злякано пробелькотів тоненький дівочий голосок з-за грат. – Ви нас врятуєте?

– Спокійно, маленька, – відповіла жінка у плащі. – Вам більше ніц не загрожує. Спіть… – вона зробила ледь помітний пас лівою долонею, і діти, сонно позіхаючи, полягали на підлогу.

Лен та Лорі скинули каптури. Потім – позбулись ілюзій: вирушаючи сюди, вони заздалегідь замаскувались під місцевих.

– Зробив, що треба? – тихо запитала ельфійка.

– Так, – відповів Ленмаріель, ховаючи артефакти-пастки у просторову кишеню. – Душі в мене. Відчинимо клітку? Щоб діти змогли вибратись, коли прокинуться.

– Не думаю, що вони виберуться звідси самі, – похитала головою темна. – В мене є краща ідея. Я піду й приверну увагу міської варти… Зустрінемось там, де виходили з порталу.

– Ти ж, здається, не хотіла зайвий раз світитися? – здивувався ельф.

– Не хотіла, та передумала, – сухо відповіла Лоріанхейн. – Знаєш, світлячку… Ти мене вибач, але це був перший і останній раз. Одна справа – використовувати душі ворогів, з якими тобі все одно доводиться битись… І зовсім інша – навмисне когось шукати.

* * *

На ранок столицю королівства сколихнула новина: вночі хтось перебив усю банду Рондо Кістлявого, за яким вже більше року безрезультатно ганялись і вартові, і таємна служба. У сховку бандитів було знайдено чимало цікавого – у тому числі переписку чорнокнижника з його клієнтами, що їм він надавав послуги з проведення заборонених ритуалів омолодження. Містом прокотилась хвиля арештів.

Хто саме повбивав злочинців – королівським слідчим встановити не вдалось. Пошук магічних слідів також не дав результатів.