Четверо схиблених у вирі світів

Робота над новими, покращеними датчиками затягнулась на кілька днів – до всіх організмів треба було приживити нові накопичувачі й добряче попрацювати над аурою та внутрішніми органами. Попервах не все вдавалось, і частина живих артефактів в процесі просто й невигадливо врізала дуба.

Зате вдалось реалізувати всі запропоновані ідеї. Поверх аури організма лягало плетіння, що маскувало її в енергетичному спектрі, і ще одне – яке ховало датчик в тінях. Лорі, просидівши два дні в лабораторії, розробила еліксир, який не давав місцевим хижакам внюхати здобич – ним згодом могли користуватися й самі дослідники під час виходів назовні.

Ленмаріель, керуючись підказками Марії, десь з двадцятої спроби зміг створити орган, що видавав ультразвук. Правда, його приживлення до химерологічних організмів було справою нелегкою, тому таке вдосконалення отримала лише невелика частина датчиків: вирішили ставити по одному на квадрат.

Опісля Лорі розставила нові датчики, позбиравши старі (ті, до яких ще не дістались хижаки) – і мережа, нарешті, запрацювала.

Заодно зробили ще дещо. Якось Лен, дивлячись у вікно, заявив:

– Ми вже не в Дикому Світі, і вічно ховатися в хаті немає сенсу. У тій точці, в яку я планував прибути спершу, мала бути галявина й простір навколо будинку… Але ми можем розчистити місце й тут. До того ж, бачити крізь вікно самі дерева – воно-то гарно, але дуже швидко набридає.

– Кошмар! – вдавано жахнувся Горін. – Світлий ельф, який руйнує природу. Де ще таке побачиш?

– Я люблю природу, – запевнив його Ленмаріель. – Люблю, аж доки наші з нею інтереси не перетинаються. Ну що, великий рунний майстре, готовий помахати сокирою?

Дворф спершу традиційно послав його в пішу еротичну прогулянку, але загалом ідею підтримав.

Звісно, все виявилось не так просто. За фразою химеролога “ми можем розчистити місце й тут” ховалась необхідність викорчувати як мінімум кілька вікових дерев, вирубати нівроку густий підлісок, а перед цим – очистити простір від ліан. Задача складна – але, при наявності відповідних засобів та дещиці бажання, аж ніяк не неможлива.

Уся четвірка з ентузіазмом взялась до роботи. Лорі – астральним лезом та телекінезом, Лен – повітряними захватами, Горін – викуваними спеціально під цю справу сокирою та лопатою і, звісно ж, потужними дворфськими матюками.

Ще одна лопата – трохи менша – була урочисто вручена Марії. Проте дівчинка швидко втомлювалась, і в якості копача користі від неї було мало. Зате кущі рубала скімітаром так, що тільки дай дорогу.

Кілька разів закликали земляних духів, за допомогою вже готової схеми у ритуальному покої – бо викорчувати сторічні деревиська просто руками було трохи більше ніж неможливо. Потім усі більш-менш рівні частини стовбурів порізали на колоди й порталом перетягали на склад – в майбутньому Горін обіцяв придумати, де їх застосувати.

Так, він вмів працювати і з деревом. Справжній рунний майстер – майстер на всі руки.

В кінцевому підсумку вийшла широка галявина майже правильної сферичної форми, в центрі якої стояв на своїх кам’яних сваях будинок. Аби мешканці джунглів не вирішили завітати на вогник, Лен увімкнув захисний щит оселі, розширивши його до самого узлісся й зменшивши подачу енергії. В такій конфігурації закляття не могло стримати якоїсь серйозної атаки, але й просто внаглу пройти крізь нього було неможливо.

Усі четверо сиділи на траві, озираючись довкола – втомлені, але задоволені. Різнокольорові пташки пурхали поміж дерев, у джунглях хтось кричав, сичав, свистів та ревів – життя вирувало.

– А гарно тут, – тихо промовила Марія, напівлежачи на землі й спершись на лікті. – Звісно, це не наш грот з його озерцем…

– Я теж сумую за нашою старою домівкою, мала, – Лорі лагідно потріпала її по волоссю. – Але тут нам буде не гірше.

– А щодо озера, – додав Лен, – чому б нам тут його не зробити?

Решта з цікавістю поглянули на нього.

– Все просто, – почав пояснювати ельф. – Робимо яму потрібної форми – це для нас, як ви розумієте, не проблема. Потім піщане дно, щоб не замулювалось… Для цього закликається нижчий земляний елем та натрушує піску, скільки треба. Далі відводимо воду з того струмочка, що тече на півдні… Ну або просто викликаємо водяного елементаля. І готово!

Він примружив одне око й бешкетно всміхнувся.

– Взагалі, я думав доробити в будинку ще одну кімнату й влаштувати там басейн… Але ідея з озером здається мені привабливішою.

– Мені вона теж більше подобається, – погодилась Лорі. – А басейн… може й зробимо колись.

– Сибарити вухаті, – пробурчав дворф. – Ні щоб чимось корисним зайнятись…

– Горіне, не будь таким букою! – докірливо промовила Марія. – Чому ми не можемо влаштувати собі комфортні умови для життя, коли вже маємо для цього можливість?

Вона мрійливо закотила очі.

– Ех, було б тут ще де на байку їздити – це б узагалі був рай! А так – самі джунглі навколо…

– Якщо тут є джунглі, – зауважив Ленмаріель, – то мають десь бути й савани. Треба просто трішки більше дослідити цей світ… Зараз навіть з усього Східного Континенту ми знаємо лише маленький клаптик. Тож усе ще попереду!