Четверо схиблених у вирі світів

– Світлячку… ти впевнений, що хочеш відправитись саме сюди?

Лен сидів за столом, вивчаючи лист із списком світових координат. Лорі, схилившись до його плеча, уважно розглядала підкреслений варіант.

– Там же ніц немає. Один лише сніг…

– Того разу, – ельф відсунув удік листок, – ми там пробули зовсім недовго – але я щось відчув. У таких світах зазвичай немає життя – але все одно можна знайти щось цікаве.

– Так, але… – ельфійка зябко смикнула плечима. – Тоді ми там мало не замерзли. І взагалі – це мені нагадує про… – її голос на мить здригнувся, і вона не закінчила фразу.

Та Лен і без слів зрозумів, що малось на увазі – світ криги, звідки усі вони колись ледь вирвались, а особисто він – мало не втратив свою фізичну оболонку.

– Кохана, – проникливо мовив він, – це ж зовсім інше. Там… просто зима. І якийсь час ми там цілком зможемо перебувати.

Помовчавши секунду, додав:

– Та якщо не хочеш – не підемо туди.

– Я тебе не відмовлятиму, – зітхнула Лорі. – Знаю ж, що тобі це потім спокою не даватиме… дослідник ти мій невтомний. Але треба підготуватись!

– Ми підготуємось, – запевнив її ельф. – Я зробив кілька артефактів-грілок – їх потрібно тримати під верхнім одягом, ближче до тіла. Ну а теплий одяг та взуття… – він бешкетно примружився. – То вже по твоїй частині!

– Ну от, маєш, – удавано образилась темна. – Чому, як шити щось – то одразу жінка?

– Навіть не знаю… – так само вдавано замислився Лен. – Можливо, тому, що з нас усіх лише ти це вмієш?

* * *

– А у що це ви таке вдягнені? – підозріло зіщулившись, запитала Марія.

Підготовка до мандрівки у вимір, умовно названий “світом вічної зими”, зайняла в Лорі близько двох тижнів. Головна проблема полягала в тому, що у джунглях майже не водилося звірів із достатньо густим хутром. Тож довелось спочатку шукати істот із достатньо товстою шкірою, потім – вполювати їх… Це виявилось задачею із зірочкою – тварини виявилися стійкими до магії, а їхні очі були надійно захищені роговицею, тому стандартна схема “засліпила-підсвітила-прицілилась-кинула” з ними не працювала.

Ну і вже потім з цієї шкіри ельфійка зробила дві накидки з підкладкою, зробленою з модифікованого варіанту алхімічної піни, що міг зберігати тепло. І взуття – за таким самим принципом.

– Сонечко, це зветься “теплий одяг”, – весело підморгнула темна. – Хіба у вас в Неополісі ніколи не було холодів?

– Ну… так, щоб аж прямо холодно , – замислилась мала,– не було.

– Що ж, тоді тим краще, що ти з нами не йдеш, – всміхнулась Лорі. – Будь чемною дівчинкою, ми скоро повернемось!

– Ага, – якось без ентузіазму відповіла Марія.

– А я-то вже гадав, – саркастично промовив Горін, – що вухаті нарешті вирішили переселитись кудись на північ! Подалі від нас.

– Друже! – з сяючою посмішкою вигукнув Ленмаріель. – Це ж чудова ідея – щоб хтось із нас жив на півночі, окремо від інших. Але чому б цим “кимось” не бути тобі?

* * *

Портал, як і минулого разу, вивів їх на засніжену рівнину. Довкола де-не-де з-під снігу стирчали крижані шпичаки торосів.

– Трясця, – видихнула Лоріанхейн, кутаючись в накидку. – Мені в цьому одязі і з тим твоїм артефактом ніби й не холодно, але як гляну на це все – аж пробирає.

– Це лише самонавіювання, Вогнику, – заспокійливо промовив Ленмаріель. – Нам туди, – він вказав на особливо велике скупчення торосів на обрії. – Збурення в магічному полі відчуваються саме там.

* * *

Купа торосів виявилась не просто купою – у ній знайшовся прохід, що вів донизу. Лен запалив світляк – вони обоє бачили в темряві, але світло так химерно відбивалось та переломлювалось у крижаних стінах, що він не втримався.

Спустившись тунелем, ельфи опинились у великій крижаній печері – у формі неправильного кола і з відносно рівною, встеленою снігом підлогою. Зі стелі звисали бурульки-сталактити, відблиски світляка танцювали на стінах, а посередині…

Повітря тремтіло й коливалось, абсолютно неприроднім чином переломлюючи промені світла. У центрі цієї аномалії пульсував безформений згусток енергії – він був яскраво-блакитним, а у магічному спектрі сяяв так, що на нього несила було дивитися.

Простір навколо вібрував від вируючої у цьому шматочку світла сили.

– Це ж… – ледь чутно промовила Лоріанхейн.

– Саме так, Вогнику, – так само тихо відповів Лен. – Це дике джерело магії. У моєму світі їх вже кількасот років не знаходили. А це ще й з конкретним забарвленням – відчувається спектр Води й Повітря.

– Що ж, – задумливо промовила ельфійка. – Це… Дуже цікава знахідка. Тільки от що нам з нею робити?

– Ще не знаю, – трохи розгублено відповів Ленмаріель – Але, як мінімум, потрібно його вивчити, – пальці ельфа почали швидко сплітати діагностичне закляття.

Але джерело, вочевидь, не вельми бажало, щоб його вивчали якісь там зайди з іншого світу. Сніг на підлозі раптом зметнувся, зібравшись у кілька вихорів – всередині кожного пульсував блакитний вогонь. Як у джерелі, але набагато менший.

– Елементалі! – підібралась Лорі. – Майже як тоді…

– Тільки це не крижані, – зауважив Лен, – а снігові. Втілення одразу двох стихій… Неймовірна знайхідка!

– Менше витріщайся на них і більше дій, – один з вихорів метнувся до ельфів, і Лорі кинула в нього Стрілою Темряви. Та елементаль її… просто поглинув.

– Бий вогнем! – вигукнув ельф, огортаючи їх обох щитом. – Вони бояться протилежної стихії.

Темна кинула вогняну кулю – і елем розтанув. Але на його місці зі снігу одразу зібрався інший. І ще один, і ще…

– Я ж казала, – зціпивши зуби й кидаючи фаєрболи з обох рук, промовила Лорі, – що потикатись до цього світу – погана ідея. Але хто б мене хоч колись слухав, так, КОХАНИЙ?

– Все під контролем, люба, – спокійно відповів Ленмаріель. – Пробиваємось до виходу. Як вийдемо назовні – одразу створюй портал.

– А може, прямо звідси? Щось мені компанія цих сніговичків все менше… – ельфійка на секунду відволіклась, щоб знищити елементаля, який підбирався до них зі спини, – подобається.

– Одна темна дівчинка вельми неуважно слухала, коли я розповідав про деякі нюанси просторову магії, – посміхнувся Лен, проте посмішка одразу зникла з його обличчя – кілька елемів по черзі вдарили у щит, він просів, і закляття довелось посилювати. – Поблизу цієї штуки ефір просто сходить з розуму. Портал звідси не відкриється.