Mare et montes
Сизіф був задовго до мене. Смерти я не прагну уникнути... Море я не люблю. Ніколи не любив відпочивати там, але ідея неприборкуваної води та темних величних густонаселених світів — стримано-красива.
Копаю шахти у морях та океанах. Для стовпа світла, до дна та глибше. Хтось стверджує, що це корисна праця, інші — мовчать. Я не знаю. Щось роблю, сперечаюсь чи з Світом, чи з водою, чи з собою. А, може, просто з іншими.
Мовчки тепер я дивлюсь на свою працю. В руках нема інструментів. Стою на піску, сонце сліпить. А чи потрібно воно, там, на глибині рибам, водоростям — всьому живому..? Риторичне питання для моєї праці.
Не потрібне.
Рушу в гори, які я так люблю. Для себе.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!