Timor
Із витонченою тростиною, у нічно-маревному плащі, який при кожному поросусі гримить тривожне цілим оркестром, — він — Вічний звукар, стоїть і визвучує. Очі від тої музики скляніють, а думки — стають муками.
Законами природи нехтує: далі від нього — музика гучніша, жорстокіша. Його постать зростає і нависає.
Близькість — його катує: музика згасає, стає тихою... тікає... аби відійти подалі і заграти знову; пізніше, інакше.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.