Gravia somnia
Ми орендували житло, щоправда, половину величезної квартири. Простір, двері зі склом, килими — сучасно-радянська еклектика.
Техніка вся нова. Стіни, меблі — ні.
Мені було так цікаво, хто наші сусіди: я зазирав у шпарини, намагався щось побачити за телевізором, у міжкімнатному вікні — темно.
Я вийшов на карачках тихо у загальний коридор.
Наді мною навис чоловік півстолітнього віку — його права нижня частина щелепи була понівечена і швами, і онкологією.
Він заявив, що моє втручання заважає його хворій дружині й хворому йому.
Я не зупинився.
В його кімнаті ниділа самотня дружина — серед розгардіяжу і мотлоху. Вона була втомленою, блідою, але не хворою.
Знав, що їй потрібно: квіти — кляцнув пальцями — пластик, не вийшло; парфуми — кляцнув пальцями — якась дешева підробка...
Не виходить. Магія не сталася. Не вдалося.
Мене вигнали. Повертаюсь у кімнату, ти підводиш чоло, щось пакуєш у чорну сумку, очі-в-очі: «Я на війну».
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!