Hypogaeum
Підвали. Муровані каменем сивим під моїм домом. Вогкі, в мосі. Свічки вигоріли десятиліття тому.
Сонця не бачу. Гостей я не приймаю — я не чую дзвінка. За роки аскези — я втратив зір, але в темряві чую добре. Запахи розрізняю точно.
Підвали… Підвали… Вулочки-лабіринти нескінченні. Хто зайде випадково — сам не вийде. Я виведу.
... ніколи не стрічав мінотаврів, привидів, скелетів, мабуть, це тому, що дзеркал нема.
Без догляду будинок втратив вигляд, грубий вітер порозбивав вікна — їх заколотили. Грубі дітлахи витопали квіти…
У мене є дім; а самого дому — нема.
Полірую словами цеглу. Кривезним гвіздком виводжу кожне сумлінно. Ніхто не завадить і не зарадить моїй праці. Моїй щоденній рутині.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!