Lumen theatralis
Він стоїть в центрі — згорблено-рівний; теплий прожектор згори ховає його блідість, ховає його від сонця.
Вони, в темряві, їх багато: тіні чи люди. Говорять до нього, лишаються завжди на відстані витягнутих рук. Підмигують, усміхаються, посміхаються, кричать, шепочуть.
Не потрапляють за коло. Лише одна точка — кінчиками пальців, на мить.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
03.10.2026 23:14
До частини "Lumen theatralis"Так, я тут бачу розлад множинної особистості
⋯
04.10.2026 20:40
До частини "Lumen theatralis"Дякую. Цікаве прочитання!
⋯