Umbra
Він ходив по моєму дому — мовчки, з'явився, ніхто його не кликав. Мовчанням вимагав, мовчанням катував; з тіла мого — напував своє — аби напувати нічний саван. Говорив до нього — привид мовчав, обличчя безвиразне.
Я пішов до наймудріших єпископів-богословів, найрозумніших філософів, найтемніших окультистів.
Виконав перший припис. Він промовчав.
Через сорок днів — другий.
Зник!
Він зник!
Так...
До сьогодні.
Його привид прийшов: ледь усміхнений, з втомленими очима, ніби повернувся після подорожі; новий, незнаний.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.