Ржах-2026

Бар не мав вивіски й не потребував її. Всі знали, що це місце краще обходити стороною. Вулиця біля нього завжди була волога, а повітря біля дверей пахло так, наче хтось з перегаром видихав тобі в обличчя. Усередині світло було хворим наче відступало від кутів, залишаючи плями темряви, які не зникали, навіть коли дивишся прямо. Бармен тут ніколи не кліпав, а його тінь іноді рухалася окремо від тіла. Підлога була липкою наче щось живе просочувалося знизу. Стрілки годинника тремтіли або йшли назад, а люди зникали зі стільців, залишаючи їх теплими.

Лише одна вивіска свідчила про те, що це місце небезпечне.

"НЕ ГРИЗТИ ПЕРСОНАЛ. Інакше тут будеш працювати ТИ!"

Так. Владислав Дракуленко сидів у відомому серед нечесті барі «Чорна діра Міланки» і дивився на свій червоний, густий зі слідами аглютинації коктейль. Кров уже давно не давала кайфу. Нічого не давало кайфу.

“Ех, а були колись часи. Триста сорок сім років. Кажуть, життя тільки починається у цьому віці, але не для мене. Останнє століття моє життя нагадує несправний ксерокс у державній установі: щось гуде, шурхотить, папером смердить, а на виході навіть білої плями немає. Лише глибока екзистенційна криза.

Колись я був легендою. Владислав Дракуленко. Жінки (і кілька чоловіків, але не будемо зараз про це) падали переді мною, як сливки в … Так я умів. Любив. Кінчав так, як ніхто інший.

Але все зіпсувала та хтива відьма Одарка”.

— Сучка крашена, — вирвалось в нього і він відразу запив свою теплу «O-позитивну з AB-негативною».

Одарка була паршивою коханкою, але, як виявилося, справжньою професіоналкою з чорним поясом по містичній вендетті. Це мала бути справа п'яти хвилин. Влад лише хотів задовольнити свої платонічні потреби, однак вона хотіла секс марафону. Після свого закінчення він повернувся до неї спиною натякаючи що це все. А вона… вона просто наклала прокляття, щоб він зрозумів як це коли немає закінчення.

Тоді Влад думав, що це минеться за місяць чи два як вже було після хламідіозу, однак… однак проти проклятття навіть медицина безсила. Відтоді Влад знав про підступність всесвіту більше, ніж квантові фізики. Кров не втихомирювала спрагу, вічність тяглася, як жуйка на спекотному асфальті, а будь-яка спроба розслабитися закінчувалася напівфінальним свистком у найвідповідальніший момент.

Відтоді Влад став ходячим розчаруванням серед жінок. Секс перетворився на тортури, а оргазм на відлуння міфу.

І тут у бар зайшла вона. Жінка. Ні, ЖИНКА! Вона виглядала так, ніби її щойно зшили з обкладинок журналу Playboy та інструкції до БДСМ-студії. Чорний латексний плащ, погляд хижачки, і хода, від якої в радіусі п'яти все завмерало. Вона сіла поруч, замовила текілу без лимона і голосно зітхнула.

— Клієнти пішли якісь пісні, — сказала вона скоріше стіні, ніж Владу. — Приходять, ниють про кризу середнього віку, просять «просто поговорити» або поплескати їх по спині. А мені душу подавай.

Влад повільно повернув до неї голову.

— Душу, кажеш? — хрипко перепитав він, відчуваючи, як у грудях ледь заметно ворушилося старе, забуте серце, яке не билося з часів Грушевського. — А як щодо отакого бонусу... у вигляді століття нереалізованого потенціалу, помноженого на хронічний містичний невроз?

— Вампір?

Владислав кивнув.

— Катя. Ескорт-сукуб, — протягнула йому руку у знак знайомства.

— Влад, Дракуленко. Імпотент.

— Ха, а я то думаю чого ти пахнеш наче збанкрутілий цвинтар, — сказала вона змірюючи його поглядом та облизнувши пухкі губи. — Але мені подобається. Я, між іншим, з ліцензією. У мене хобі екстремальне висмоктування душ. Буквально. Харчуюсь оргазмами. Вже давно не зустрічала справжнього вампіра. У вас багато енергії. У мене вдома якраз є пляшка крафтового абсенту і нульова толерантність до прелюдій.

— Хочеш мене? — здивувався Влад.

— Можливо. Але спочатку посмокчу трохи. Душу. Підходить?

— Чи мені підходить?! Ходімо швидше!

Через п'ятнадцять хвилин вони вже падали на поріг її квартири на околиці міста, зриваючи одяг із такою люттю, ніби від цього залежав результат виборів.

Катя притиснула його до стіни в коридорі, закинувши ногу йому на стегно. Влад підхопив її на руки, вдячний за те, що хоч десь закон гравітації та м’язової пам’яті працював без збоїв. Вони летіли до спальні, збиваючи вази, торшеру і залишаючи за собою шлейф розірваного одягу та містичної напруги.

— Ближче до ліжка, ти, нещасний кровосіся! — продихала вона йому в шию, кусаючи його за холодну шкіру.

Влад притиснув її до стіни, впився іклами в шию, щоб відчути смак. Катя застогнала почала смоктати. Його душу, енергію, і разом з тим старі комплекси.

— Бляха… — виплюнула вона. — Та ти… ти ж проклятий!

— Ага, то що кінець? — промовив розчаровано Владислав.

— Кінець буде коли я скажу!

Вона штовхнула його на ліжко і сіла зверху. Спідниця вже була десь на підлозі. Влад увійшов у неї одним різким рухом і майже одразу відчув знайоме пекло. Тіло хотіло. Дуже хотіло. Але прокляття вже стискало його зсередини, як злий бухгалтер.

Катя рухалася. Жорстко. Брудно. Вона стогнала йому на вухо всяку гидоту, намагаючись висмоктати з нього не тільки сперму, а й саму сутність. І раптом її обличчя спотворилося.

— Ох, ні… — простогнала вона. — Я щойно отримала… твою травму з девятнадцятого століття. І комплекс «я недостатньо чоловік». І ще щось про відьму… Боже, як тобі живеться з цим лайном?

Влад різко перевернув її на спину. Ліжко скрипнуло. Він впився іклами в її стегно і раптом щось хруснуло. Ніжка ліжка.

— Ти щойно… зламав мені ліжко? — Катя підвела голову.

— Вибач.

Вони продовжили. Катя вже їбала його несамовито та намагалася висмоктати прокляття. Влад стогнав, кусав, ламав. У якийсь момент її рука ковзнула йому між ніг і стиснула так, що … щось прорвалося.

Влад заревів, як істота, яку сто років тримали за яйця. Оргазм вдарив так сильно, що він на мить осліп. І разом зі спермою з нього вирвалося щось маленьке, зле, рогове і дуже обурене. Маленький дух прокляття вилетів у повітря, крутнувся кілька разів і з виттям влетів у кота Каті, який фільмував їх траханину на кінокамеру. Так, і таке буває.

Кіт відкинув камеру та з несамовитою люттю кинувся на плюшевого ведмедика, що стояв у кутку.

— Бляха, Мурчик, ти що робиш з містером Падінгтоном?!

Влад і Катя лежали на ліжку, вкриті кров’ю, спермою, потом і шерстю, яка летіла з кота та Падінгтона. Вони важко дихали. Потім кіт уже намагався зґвалтувати пилосос і читав порно-молитви мертвим мовами.

Катя дістала сигарету, прикурила і простягнула другу Владу.

— Ну що, — сказала вона тихо. — Вітаю. Ти щойно створив нового сексуального криптозоологічного монстра.

Влад затягнувся.

— Нічого відкриємо OnlyFans для кота.