Ржах-2026

Ніч у сестрицтві Ордену Мелані Гриффит не здавалась нудною. Самі отці — теж не налагодили комунікацію — борись із цим спамом олдскульних горорів!Вони побожно і моторошно чекали Свята Всіх Святих та шабашу і не могли дозволити цьому статись тим паче не підтримували таку поведінку у своїх новоприбулих лавах. Орден славився своїми сестрами, та їх найліпшими чеснотами. Але життя завжди підкідує сюрпризи.

Виявилося, що дівчата таємно від панотців були фанатками хоррор-жанру і з нетерпінням чекали на Хелловін. Касети зі старими фільмами на кшталт «Острова динозаврів», «Жахливих сестер» та «Дівчат із безкінечності» крутили до дір.

Отець Джефрі Комбс наказав сестрі Мішель триматися та негайно перехреститися 20 разів поспіль за свистком наглядача. Сестра Мішель була не одна — до них приєдналися Лінея Квіглі та сестра Брінке Стівенс. Брінке була найпобожнішою, певно, від того, що так часто молилася в каплиці, аж звідти лунали стогони щастя. Мм, цікаво, може, вона їла морозиво?

Тим не менш, парафіяльна зала була місцем концентрованої побожності, особливо коли серед старших сестер з'являлася Клаудія Марія (ну, ти ж знаєш, що то за відсилка!). Молодики з сусіднього братства були повними невдахами і дівчат бачили хіба на залиплих сторінках парафіяльної Біблії.

Але цієї ночі вони вирішили загуляти, взявши найцінніші заборонені речі, що в них були, і камеру. Підійшовши до вікна сестринського будинку та келій молодших сестер, вони побачили оцю «порно-сценку», на яку чекала заслужена кара та тілесне покарання — як роблять усі ті самі сестрицтва, щоб показати, що вони не якісь там дурні бета-задротки, а справжні праведні алфа-самиці й пуританські зірочки. Дівчата якраз нагнулися підставити соковиті дупки для акту божого злиття та як нагороду за улюблені горори студії Full Moon та інших.

Сестра Клаудія Марія якраз сказала отцю Комбсу, що треба приступити до покарання, і тут він змінився наче в тому фільмі з темним сайпапом і торговельними автоматами. Він раптом нагадував отого чувака у фірмовому скафандрі, який кричав: «Ну вас нафіг, змиваємося!», але з шаленим акцентом. За хвилину в кімнаті пролунав звук ріжка, кавалерійський підйом та брязкіт хльостких батогів. Пара секунд — і він стояв в аскетичній чернечій робі з капюшоном, озброєний для кари довгою плетикою, а на плечі мав про запас бензопилку та факел!

Сестра Клаудія Марія так зашарілась, наче для неї не було довгих років колишньої кінокар'єри, а хлопці тим часом за вікном прилаштувались знімати на касету напівголих монахинь, готових до покарання. От тільки сестра Клаудія чомусь вирішила жорстко підійти до справи — замість звичайного батога для дуп, як в інших орденах, вона дістала звичайну ракетку для настільного тенісу! Чад і Саймон в цей самий час маніакально записували все на касету, Біллі підглядав по сторонам і намагався не спалитись, а отець Джефрі Комбс подумав: «Ну тобі й веселощі, Господи! Де ж ті класні інквізиторські наші найліпші роки, коли ми запалювали тут усіх прохожих?».

Парубки якраз пили найкрутіші заборонені речі, що їм у підвалі лабораторії метамфетамін наварила мама — звичайнісінький свіжий вишневий компот. Вони ж уявляли себе супертусовщиками, як їх саме викрили. Зазіхання на святиню кикнуло Комбса — це по-поп-поп, його почало сіпати, він застиг і його рухи кружляли навколо соковитих округлостей дам, які досі не отримали команди «відбій». Популярність вашої затії малоймовірна, або здамо копам, або разом із цими неповнолітніми йдемо відновлювати святу славу, викрадаючи закладений нашими завгоспом кубок Святої Анни. Потир для причастя, який чомусь через форму вибрали за нагороду в боулінг-клубі, тож разом туди йдемо.

Клаудія Марія вигукнула: — Оце спецоперація рівня В’єтнаму! А у вас, отче, є досвід? Чи як. — Я був у В’єтнамі в 2016 році, тухес грів на пляжі, Муай тай вивчав під коктейлі, дівчат із Тайланду, і в них імена Олег та Віктор були. От диваки малограмотні. Тільки ті в'єтнамці з тайцями не дійдуть, щоб улестити закордонних туристів, ті ніяк імен чоловічих з жіночими не можуть розрізнити. І вони вирушили купою в боулінг-клуб «Рама» з вивіскою, що тухло страйком водіїв сміттєвозів та копченої риби в неоновому бруді.

Звісно, наш пан отче не міг дозволити собі скомпрометувати “Пресвітеріанську Церкву Старої Аркади Слів Новомосковських Попів”. Тож, напруживши тільки малолітніх із Клаудією, вони пішли в підвал. Не просто так, а тому що звідти йшов хід до операторської охорони клубу. Треба ж було подивитися на моніторах, чи немає кого на камерах, і пробити обстановку з пульта!

Клаудія Марія питає: — А де ви взагалі взяли ключі, отче?

— У папи?

— У якого ще папи? — дивується він.

— Ну, звісно ж, нашого Папи Римського, а не якогось там отця мафіозного клана Бертолуччі, як у наших сусідів по пиріжковому бізнесу та шиншилячих хутрах із кішок та пацюків.

Маючи ці ключі, вони пролізли прямісінько до кімнати відеоспостереження. Особливо красти там було нічого, крім куль. А єдиний чолов’яга-прибиральник якраз підробляв десь у масовці — то статистом-бомжем, в «Назад в майбутнє» та у фільмі про «Табір черлідерок».

— Недарма я вганяла візки в «Сільпо» та «Ашанах», — кинула Лінея Квіглі, зламавши шпилькою старий навісний замок на дверях операторської.

Мішель та Брінке заглянули туди в оторопінні: — Вона ж ще й наші харчі крала в пост, хоча знає! Оце монашка пішла! — Поламати замок — це ще нічого, я ж у святу церкву, як в поліцейську академію взагалі пішла, щоб не сісти за крадіжку тачок, та злам касових апаратів, — відповів уже один із парубків.

Усе окей забули. Витерли крейду від стінок на сукнях, та пішли в середину де блукала таємниця та нічна невідомість. Наші ж двоє дослідників «Камерної історії» сіли перед пультом і почали втикати у відеонагляд, спостерігаючи за залою боулінгу. Невдовзі вони помітили на екранах той самий кубок. Можна було вмикати каруселі та вирушати в саму залу, не привертаючи зайвої уваги.

Чад і Саймон радо зоставили на невдаху Біллі весь цей апаратний трофей. Брінке Стівенс радо складала йому компанію, поки четвірка пішла в залу грати в боулінг, а хлопці намагались залататись до 22-річних черниць.

У голові у групи було тільки одне питання: «А якого ж лисого… Кошового цей потир на 20 літрів має вигляд не святої чаші, а кубка хокейного трофею?».

Це так засмутило і пані Клаудію! Як старша та досвідчена сестра, вона задала питання пан отцю Комбсу. А він у відповідь: — Що вам хочеться? Настоятель просто колишній запеклий картяр мав борг, то вирішив зварити пива в парафії! Зібрав такий сякий перегінний куб та ще й гнав текілу з поминальних квітів — вони все одно нікому вже не потрібні, а люди випити і вдячні. А 20 літрів — ідеально зручно для замішування браги на одну партію перегонки якраз.

Вся суть церкви раптом зневітіла. Кімната відеооператорів та відеоспостереження повільно переходила в дим у залі. Наш парубок теж хотів пограти, чи просто йому прийшло, що він посів нав'язливу, гіпнотичну чіп-атаку, щоб хтось його змінив.

Компанія розважилась. Чад — почав залицятися до Мішель Бауер. — Ось так люба треба в лікті руку тримати і з силою. Обійнявши за талію приговорював він, Мішель ж була наче зірка, яку не досягти, але мило всміхалась, цілком усвідомлюючи залицяння милого красунчіка. Саймон вирішив приударити за білявкою Лінеєю. — Знаєш, цікаво. — Що саме? — напруживши брови питала Лін.

— Ти вмієш ламати касові апарати, може поглянемо шо тут є. Може є картки знижок, або якісь лотерейні білети, а ще можна переплутати все взуття.

— Так ти любиш запалити аж згадалися мої 14 років і власна панк рок група... Щоправда п’яний сусід не хотів бути ударником, а кіт був поганим бек вокалом. — і усміхнулась ніби потопаючи в очах одне одного.

Так і продовжилось десь сорок хвилин, але Біллі було нудно і йому теж кортіло розважатись. Його обурило що хлопці його кинули.

— Оце друзі називаються, треба розібратися, ми ж сюди не кулі ганяти прийшли, а щомиті можуть нагрянути копи чи охоронці.

На цьому почалась тряска та тусня. Кубок варто берегти, бо у розгардіяжі запеклої суперечки він впав, чаша відкрилася і з нього, з гором під стелею блискавками та темними хмарами на вулиці, з кубку виліз страхолюд у темній і срібному серпанку місяця та диму з зеленим світлом, наче від старого повітря. Від нього віддало страхом та могутністю, і він чогось із відлунням почав геготати: — Вільний! Нарешті я вільний! Дякую, дурні, що ви мене звільнили, мене, володаря пекла — демона вищого гатунку Йоса! Тепер час вас нагородити!

Всі притихли.

Йоса вільний, тепер ви всі відчуєте ту могутність пекла на собі, дрібні побожники. І Він магічним чином зник із залу куль… Залишивши спантеличеною молодь, все це не було спроста, бо моторошне чортеня перемістилося в кімнату відеоспостереження до наших всевидячих старших членів ордену. Опинившись поряд з нашою сестрою Клаудією Марією, яку перетворило в жахливий хеловінський образ маніакальної Мардж Сімпсон з довгим ножем м'ясника в руках.

Священик, в свою чергу намагаючись вигнати демона, почав судорожно та з надривом читати латинську молитву, але слова виходять дивні: «O gomeni et septui pilum ieridum, et capric neapolitago…» — і далі вже зазвучало як рецепт піци «Маргарита».

Сестра Клаудія Марія, вся в образі маніакальної Мардж Сімпсон, з ножем у руках, саркастично кидає: — Так от де ви були під час папських конвенцій!

А демон Йоса, зеленими з кликами та довгими вухами що нагадував мерзенного гобліна, з рогами, починає реготати так, що стіни тремтять: — Ти геть з’їхав на своїх молитвах! Ти загубишся в соусі та піцці, а не виженеш мене!

Панотця Джефрі Комбса перетворено на червонопикого диявола в одязі священика. Моторошний образ колишньої благочестя відчув силу пекельної проповіді та одразу захотів спопелити всіх грішників. Згодом же разом з ним, замутити пекельну тусу з найвідпаднішими можливостями. Та джакузі у котлах під реп спогади Сталіна та Гітлера від якого в якості покарань текла кров з вух, але Йосип Драний завжди хотів збити темп та підспівати «Владімірський Астрал»…

Слуги вирушили на полювання. Перші удари ножами пролунали в тінях, але маніяки — цей червономордий отець Комбс із пиляними рогами та потворна Мардж Сімпсон із м'ясницьким тесаком — не вмирали надовго. Вони отримували пару поранень, падали, а потім їхня плоть із липким хрускотом стягувалася назад, і вони знову повзли слідами переляканої молоді.

— Ти розумієш, що ця баба просто божевільна?! — задихаючись, шепотів хлопець Мішелі, намагаючись відбитися від її звірячих обіймів. — Ми ж просто хотіли... ти чого кусаєшся, блін?!

Мішель Бауер лише дико вищирилася в напівтемряві, стягуючи з себе рештки одягу на межі хтивості та чистого безумства. Її подих обпалював шкіру, але в очах читалося зовсім не кохання, а чорна пекельна спрага. У сусідньому кутку Лінея Квіглі зі своїм ухажером намагалися триматися романтичніше, але повітря навколо вже гуло від напруги. А от задрот Біллі біля стійки з капцями взагалі забув, як дихати: Брінке Стівенс виявилася настільки гострою на язик і темпераментною, що він просто затерп від захвату.

— Слухай, Брінке, якщо ми звідси виберемося, ти... ти підеш зі мною ще раз у кіно? — випалив Біллі, тримаючись за її руку.

— Якщо нас зараз не розшматують отакі рогаті виродки, то обов'язково підемо, задроте, — гаряче кинула вона, пильно дивлячись у темряву залу.

У цей момент з липкого туману виринула потворна Мардж-Клаудія з величезним м'ясницьким тесаком напоготові.

— Ой матінко! — верескнула Лінея.

Не роздумуючи ні секунди, її хлопець вихопив маленький складний ножик і з розмаху вгатив його прямо в горло Мардж. Лінея одразу ж додала удару в спину. Клаудія моторошно заіржала, хлюпнула чорною жижею і нібито розсипалася в їдкому диму на підлозі.

— Ми її зробили! Валимо звідси! — закричав хлопець, тягнучи Лінею до виходу.

Але в кабінці Мішель панував зовсім інший жах. Двері з гуркотом вилетіли, і перед ними виріс отець Комбс із пиляними рогами та пошрамованою червоною мордою.

— Ну що, голубки, влаштуємо сеанс щирої сповіді? — прохрипів він, витягаючи страшні ручища. — Зараз я особисто вирву вам кишки з самих грудей!

— Ану завали єресь, уроду! — несподівано збоку вискочила Лінея зі своїм партнером і вгатила Комбса важкою кеглею по затилку, а потім ще раз ножем у бок.

Священик важко осів на килим, захлинувшись кров'ю.

— Біжимо! Вони мертві! Ми їх зарізали! — перелякано орали підлітки, кидаючись у різні боки темних коридорів «Рами».

Але вони не знали головного закону цієї ночі. Не минуло й кількох хвилин, як роздерта плоть Комбса та Мардж-Клаудії під дією пекельної магії почала із липким, моторошним хрускотом стягуватися назад.

— Та ну нафіг! — задихаючись, шепотів Біллі, припавши спиною до стіни біля стійки з кросівками. — Ви бачили, як цей червономордий черт піднявся після того, як йому кеглею вгатили?!

Брінке Стівенс, тремтячими пальцями витираючи криваві плями, ледь трималася на ногах:

— Та він же падлюка знову зібрався! Я бачила, як у нього ребра на місце стали, наче пластилін. Це не по-людськи, Біллі! Нас тут усіх вишінкують!

У темряві боулінг-клубу гуркотіли важкі кроки. Десь неподалік волочив за собою тесак маніяк у замазаній зеленій сукні.

— Слухай, а де інші? — перелякано запитав Біллі, озираючись на порожні темні доріжки. — Ми ж бачили, як Мішель із тим парнем побігли туди...

— Тихо ти, ідіот! — шикнула Брінке, затискаючи йому рота. — Вони вже нікуди не бігають. Нас лишилося тільки двоє.

Біллі гарячково обмацував підлогу навколо себе і раптом спіткнувся ногою об той самий перекинутий 20-літровий кубок-потир, з якого витекла залита брагою рідина. На липкому дні металевої чаші щось блиснуло в тьмяному світлі.

— Брінке, дивись сюди! Тут якась табличка на дні вибита!

Вона піднесла померхлий екран ближче до металу. Рядки склалися в чітку інструкцію.

— Читаю... — затамувавши подих, прошепотіла вона. — «Хто кубок відчинив, той і закриє...» Готуйся, Біллі!

— Читай швидше, Брінке! Вони вже тут! — хрипів Біллі, затискаючи розірваний бік, звідки крізь порвану сорочку сочилася липка кров.

Брінке Стівенс трусилася, але судомно випалювала очима рядки на металевій табличці: — Їх... їх треба загнати назад, блін! Тримай кубок!

Срібний вихор здичавілого потира із криком затягнув залишки демона всередину. Нарешті розвіявся густий морок, і над похмурим боулінг-клубом блідо зажевріло ранкове світло.

Двоє вцілілих вибрались на свіже повітря. Біллі важко кульгав на підрізану ногу, залишаючи за собою криваві плями на асфальті, а його обличчя покривали свіжі садна та глибокі порізи від ніжних обіймів Мардж-Клаудії. Він обійняв Брінке за плечі, все ще не вірячи, що вони вижили.

Але раптом просто в порожнечі за їхніми спинами пролунав знайомий моторошний шепіт: — Ви й справді думаєте, що на цьому все скінчилося, маленькі засранці?

Біллі різко обернувся і завмер. Брінке загадково, по-демонічному задиристо всміхнулася йому у відповідь, і в цей момент у нього в голові промайнуло липке жахіття: — Господи... невже це кінець, чи ця падлюка нас усе ж переінакшила?