ГЛАВА 20 САНАТОРІЙ
- Прикольно тут! - Кіра очікувала побачити в гірському містечку монументальний санаторій з кількома корпусами, що не сильно відрізнявся від типових лікувальних закладів радянських часів. Але перед нею стояв комплекс в стилі відомого «Карпати» - колишньої резиденції графів Шенборнів. Тільки «Перлина Карпат» був дещо менший. Навколо романтичних будівель з дахами, вкритими червоною металевою черепицею, радував око сад з акуратними доріжками, клумбами з пишними червоними, рожевими й білими трояндами та щедро наставленими лавками для відпочинку. Контингент на тих лавках зібрався переважно пенсійного віку, що Кіру відверто радувало, бо виключало шалені молодіжні дискотеки до одурі, п’яні варнякання чоловіків-відпочивальників без дружин та нахабні залицяння ловеласів, які так і рвуться аби з ким закрутити бурхливий санаторний роман. Всі думки Кіри зараз були зайняті маленькою Надею, і відволікатися ні на що вона ніяк не бажала. Чесно кажучи, її напружувала навіть постійна присутність поруч Данилова. Особливо після поцілунку не здатна Кіра була спокійно дивитися на нього, хоч той і вдавав, що нічого не сталося або те, що сталося – закономірна дрібниця. І все ж чоловік не нахабнів, усю увагу зосередив на дівчинці, якісно виконуючи обов’язки не лише приватного лікаря, а й няньки. Вони з Надею відчували один одного, від чого німота дитини не становила перешкоду для їхнього розуміння один одного. Можливо, якби Надя не виявила такої відвертої симпатії до Данилова, Кіра б не замислювалася так часто над питанням, а що буде потім, коли термін перебування Данилова закінчиться і він повернеться у свою лікарню робити дітей жінкам, які втратили надію мати маленьких янголиків.
- Всередині санаторію теж непогано, - витягаючи з автівки таксі валізи, запевнив Данилов.
- Не здивуюсь, якщо тут 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів та 4 башти, - оглядаючи будівлю санаторію, розмірковувала вголос Кіра. Надя традиційно тулила до себе закудланого Кузю, трохи боячись нового місця, в яке її привезли.
- Не знаю, не рахував. Я тут лише вдруге. А що за магічні цифри? – Данило був заінтригований. Розплатившись, він відпустив таксиста.
- Шенборнський замок має стільки. В ньому господар втілив своєрідну астрономічну символіку: вікна – кількість днів на рік, кімнати – кількість тижнів на рік, входи – місяці, а башти – пори року. Карпатський санаторій. Ми співпрацювали з ними деякий час.
- Співпрацювали? В минулому часі? А що не так пішло? – поцікавився Данило насторожено.
- Малий попит на дороге санаторне лікування. Контингент на такий відпочинок переважно пенсіонери, - на знак підтвердження Кіра кивнула в бік алейки – на лавочках дійсно поодиноко чи невеличкими компаніями сиділи здебільшого літні люди. – Не багато у нас в країні заможних людей літнього віку. Тому в ходу санаторії бюджетного плану.
- Ти відпочивала в «Карпатах»? – Данило міг уявити Кіру виключно на березі бірюзової коси Середземного моря, на круїзному лайнері чи то серед величних пірамід Єгипту. Обов’язково десь в екзотичному місці Кіра б виглядала органічно.
- Там я не відпочивала, а лікувалася, - Кіра запнулася, не стала продовжувати, уточнювати, що місяць безрезультатно провела у відділенні патології вагітності жінок. – Лікувально-оздоровчий комплекс «Карпати» вважається найкращим курортом в Закарпатському регіоні. Медики там чудові, до того ж вода, ванни, гори. І фольклор. Наслухалася багацько історій та легенд.
- Розкажеш?
- Давай заселимося, пообідаємо і на одній з цих лавок я тобі розкажу стільки легенд, що аж занудить, - пообіцяла Кіра.
Внутрішній інтер’єр санаторію «Перлина Карпат» дійсно був незвичним. Не традиційно санаторським. Скоріше все було схожим на центральний вхід до ботанічного саду. Кіра зразу ж на ресепшені відчула себе у шкурці ведучої шоу «Ревізор» - Ольги Фреймут, якій конче необхідно усе огледіти та видати вердикт у необразливій формі, вкрай делікатно, хоча не впустити жодного недоліку. На щастя, Кірі поки що усе в інтер’єрному оформленні подобалося.
- Ваші путівки і документи, будь ласка, - солодко, аж приторно, запросила дівиця-менеджер Лєна (гламурний бейджик Кіра зацінила), професійно скануючи своїми очицями Данилова, валізи й маленьку Надю з песиком, на око приміряючи шикарного чоловіка до себе. Кіра вловила недобрий погляд Лєни на Кузю і приготувалася відбивати атаку «З песиком не можна!», експромтом склала навіть цілий стенд-ап, але він не знадобився.
Варто було дівиці розкрити паспорт Кіри й прочитати вголос прізвище, ім’я та по батькові: «Ви – Кіра Павлівна Лазарєва?», як зчинився невеличкий гармидер. Лєна комусь дзвонила, віддавала накази й весь час шукала якогось Рому. Роми поблизу не було, тому дівиця не на жарт нервувалася. А потім вона відкрила путівку Данилова і вже від одного прізвища ледве не знепритомніла. З’явився Рома ( це був головний менеджер), але він її вже не влаштовував. Лєна видзвонювала директора:
- Ігнат Семенович, до вас тут гості, - мовила Лєна у слухавку внутрішнього телефону й додала, - Брат!
- Брат? – здивовано повторила Кіра, питально продірявивши поглядом Данилова. – З кожним днем стає все цікавіше.
- Взагалі-то кузен. Я попереджав – братів валом. З одного боку – супер! З іншого – на подарунки до днів народження можна без штанів лишитися, - звів усе на гумор Данилов.
Й п’яти хвилин не минуло, як прийшов Ігнат Данилов власною персоною. Він по-свійськи потиснув руку Данилі й розплився масною посмішкою перед Кірою.
- Радий вітати таку чарівну гостю. Діма попередив, усе влаштую, як треба. Буду радий, якщо співпрацюватимемо. Рома, віднесеш речі гостей в двісті десятий! – віддав розпорядження прудкому молодику. Той швидко підхопив валізи й потіг їх в бік ліфта.
- Батя ще не набрид? Де він, до речі? – спитав Данило у Гната.
- На рибалці із Серьогою. Буквально зранку сказав, що йому тут гольфу не вистачає. Чекаю на критику сьогодні. Як не іподром, так злітно-посадковий майданчик для гелікоптера вимагатиме. Є пропозиція заселити вас в люкс.
- Навіщо ж люкс? Звичайним номером цілком можемо обійтися. Наді тільки ліжечко зручне якби, - Кіра не хотіла зайвої розкоші. Їй було незручно, оскільки не впевнена була, що другий підхід до реалізації санаторного відпочинку у її фірмах буде більш вдалим, ніж перший. А обіцяти те, що не зможеш виконати, не звикла.
- Давайте так, щоб бачити повну картину нашого сервісу, перший тиждень ви поживете в люксі, а там, якщо захочете, то переведемо в двомісний. Просто люкс реально простоює. Зараз тиша перед вереснем. От тоді стара гвардія рвоне з радікулітами та артритами, - майстерно брехав Гнат, віддано дивлячись прямо в очі Кірі.
- У Вас тут, я бачу, переважно літні люди? - уточнила Кіра. – Тобто рай для пенсіонерів? І який відсоток завантаження? – ділова хватка дала про себе знати.
- Шістдесят відсотків. В цей період ще нормально, - тут вже Гнат не брехав, бо розумів, що за декілька днів спостереження Кіра й сама в цьому переконається. - Огляд лікаря сьогодні організовувати чи вже завтра? – поцікавився Ігнат, милуючись не стільки вродливою гостею, скільки дитиною з глибокими очима.
- Сьогодні. Я не хочу втрачати час. Я маю на увазі, що для Наді кожна хвилина важлива. Мені огляд не потрібен, - категорично заявила Кіра.
- Потрібен! – наполягав Ігнат.
- Я так погано виглядаю? – зробила висновок Кіра. – Чи Вам дали установку мене примусово лікувати?
- Без припису лікаря процедури не призначаються. А так ви зможете на власному досвіді переконатися у якості процедур, - майстерно завуалював Ігнат телефонне прохання Дмитра обов’язково полікувати Кіру під будь -яким приводом. Те, що Кіра подякувала і не погодилася чи то заперечила Ігнат відніс на бік своєї перемоги.
- Не втратив ти, братело, таланту переконувати. Аж я повірив. Тільки не залікуй, а то ти в цьому майстер, - поплескав Ігната по плечу Данило, коли відправив Кіру з Надею ліфтом на другий поверх, де знаходився номер люкс, а сам навмисне затримався, щоб дати дівчатам час на оглядини приміщення.
- Виконую наказ Дімки. Ти пробував йому опиратися? Отож! А ще гризе черв’як сумніву: це твоя баба чи Дімчина? – прямо спитав Ігнат.
- А то вже кого вона вибере. Тільки ти не лізь, а? Правда, шикарний екземпляр жіночого населення планети? Я знайшов! – похвалився Данило.
- Бізнес-леді – не моє. Я вам хлопці не конкурент тут зовсім. Просто люблю конкретику. А вас хрін розбери. Ти дзвониш і вимагаєш, щоб в одному з нею номері по любасу, Дімка – щоб якомога далі. А мені як? Між молотом і ковадлом, їй-Богу!
- Ти все зробив правильно. Дімичу скажеш, що не було номерів. Зліт оріфлеймщиків раптом приключився, - радив Данило.
- Ой, а типу Дімич не в курсі, як усе насправді. Май на увазі, якщо вона вимагатиме для тебе окремий – миттю переселю, тому я підсобив, але все в твоїх руках. Хоча у тебе завжди все в штанях, а не в руках. Іди, охмуряй, баба класна! І ще один нюанс, - згадав Ігнат. – тут вже тиждень Карелін відпочиває. Щовечора феєрверки. Усіх баб молодше п’ятидесяти пере******. На всіх пре, як БТР. Бабла неміряно, мозок замаринувався віскі, але орган прекрасно працює. Тож пильнуй свою королеву. Я попередив.
- Дякую, що попередив. Ти його п’явками не пробував угомонити? – Данило не сприйняв серйозно слова Ігната.
- Він сам, як п’явка.
- А санкції? Ніяк? В шию чи економічно вигідний клієнт?
- Та більше збитків після його фестивалів. Але ж з батьком якшаються. Зв’язаний я по рукам і ногам. Розумієш? Доганяй своїх дівчат. На першу годину обід. Їдальня знаєш де. Сьогодні без дієт, але потім, що лікар пропише, - попередив Гнат.
- Розберемося, - вже заходячи в ліфт, посміхнувся про себе Данило. – Я з твоїми лікарями домовлюсь, не переживай.
Гнат махнув рукою, мовляв, і не сумнівався ні на хвилину.
Номер люкс був величезним: дві спальні, зала і ще одна кімната з розкладаним диваном, невеличка гардеробна, туалет і простора ванна з вікном. Великий телевізор в залі обіцяв приємний вечірній досуг.
- Тобто моя спальня ця? – спитав Данило й по-хазяйськи затіг свою валізу до просторої кімнати поруч з тією, де розкладала свої речі Кіра.
- В цій вид з вікна кращий. Я думала, нас заселили в люкс, щоб зекономити два номери, - міркувала вголос жінка.- Але при заповненні санаторію на шістдесят відсотків, така легенда не працює. Те, що директор твій брат, пояснює багато що, - Кіра вийшла зі своєї спальні в невеличкий коридорчик спільного простору й наштовхнулася на Данила. Ледве не впала, але він вчасно притримав, обхопивши за талію. – Зізнайся, це ти провернув? Знаєш, люкс – занадто.
- В самий раз. У Ігната свої пріоритети. Але погодься, я буду ближче до Наді, - натиснув аргументом, але подумав про те, що так у нього є можливість бути ближче до Кіри. Ігнат був замолоду страшенним бабієм, тому Данила розумів краще, ніж Дмитра, як результат – приймав його авантюри, як свої. Данилов уважно дивився на Кіру, намагаючись прочитати в очах, про що вона в цей момент реально думає. А вона, немов шістнадцятирічне дівча, мріяла, що поцілує. Як тоді, вперше. Кіра не могла заперечити неймовірного магнетизму, через який вона дуріла від нього, а гормони бурлили, не слухаючи голосу розуму, який кричав: «Він просто бабій!». Чоловік знаходився надто близько, тому її серцебиття пришвидшилося. Така реакція власного організму Кіру збентежила. Поки Данило приводив безліч аргументів, чому проживати в номері люкс вигідно, в принципі, говорив про серйозні речі, Кіра думала чорт зна про що. Вона випала з розмови і просто пялилася на нього. Жінка розуміла, що до ворожки не ходи, за декілька днів цей харизматичний красень затягне її в своє ліжко без зайвих зусиль. Дивно, але її ця перспектива вже не дратувала, скоріше – інтригувала.
Обидва прийшли до тями, коли відчули, як їх за руки смикає Надя. В обох глибоких кишенях яскравого комбінезончика у дівчинки стирчали різнокольорові олівці, а в руках вона тримала альбом, в якому намалювала білочку на гілці дерева.
- Тут є білки? – спитала Кіра Данила, сковзнувши поглядом по малюнку. Останнім часом Надя малювала те, що її вражало, дивувало, бентежило.
- І чимало. Відпочивальники їх зробили майже ручними. Якось бачив, як білка майже з рук брала горіха. Я думаю, малій така пригода сподобається. Треба у Ігната горіхів виклянчити. Хочеш погодувати білочку? – спитав Данило і Надя просіяла від передчуття дивної події.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!