ГЛАВА 20 САНАТОРІЙ

- Прикольно тут! - Кіра очікувала побачити в гірському містечку монументальний санаторій з кількома корпусами, що не сильно відрізнявся від типових лікувальних закладів радянських часів. Але перед нею стояв комплекс в стилі відомого «Карпати» - колишньої резиденції графів Шенборнів. Тільки «Перлина Карпат» був дещо менший. Навколо романтичних будівель з дахами, вкритими червоною металевою черепицею, радував око сад з акуратними доріжками, клумбами з пишними червоними, рожевими й білими трояндами та щедро наставленими лавками для відпочинку. Контингент на тих лавках зібрався переважно пенсійного віку, що Кіру відверто радувало, бо виключало шалені молодіжні дискотеки до одурі, п’яні варнякання чоловіків-відпочивальників без дружин та нахабні залицяння ловеласів, які так і рвуться аби з ким закрутити бурхливий санаторний роман. Всі думки Кіри зараз були зайняті маленькою Надею, і відволікатися ні на що вона ніяк не бажала. Чесно кажучи, її напружувала навіть постійна присутність поруч Данилова. Особливо після поцілунку не здатна Кіра була спокійно дивитися на нього, хоч той і вдавав, що нічого не сталося або те, що сталося – закономірна дрібниця. І все ж чоловік не нахабнів, усю увагу зосередив на дівчинці, якісно виконуючи обов’язки не лише приватного лікаря, а й няньки. Вони з Надею відчували один одного, від чого німота дитини не становила перешкоду для їхнього розуміння один одного. Можливо, якби Надя не виявила такої відвертої симпатії до Данилова, Кіра б не замислювалася так часто над питанням, а що буде потім, коли термін перебування Данилова закінчиться і він повернеться у свою лікарню робити дітей жінкам, які втратили надію мати маленьких янголиків.

- Всередині санаторію теж непогано, - витягаючи з автівки таксі валізи, запевнив Данилов.

- Не здивуюсь, якщо тут 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів та 4 башти, - оглядаючи будівлю санаторію, розмірковувала вголос Кіра. Надя традиційно тулила до себе закудланого Кузю, трохи боячись нового місця, в яке її привезли.

- Не знаю, не рахував. Я тут лише вдруге. А що за магічні цифри? – Данило був заінтригований. Розплатившись, він відпустив таксиста.

- Шенборнський замок має стільки. В ньому господар втілив своєрідну астрономічну символіку: вікна – кількість днів на рік, кімнати – кількість тижнів на рік, входи – місяці, а башти – пори року. Карпатський санаторій. Ми співпрацювали з ними деякий час.

- Співпрацювали? В минулому часі? А що не так пішло? – поцікавився Данило насторожено.

- Малий попит на дороге санаторне лікування. Контингент на такий відпочинок переважно пенсіонери, - на знак підтвердження Кіра кивнула в бік алейки – на лавочках дійсно поодиноко чи невеличкими компаніями сиділи здебільшого літні люди. – Не багато у нас в країні заможних людей літнього віку. Тому в ходу санаторії бюджетного плану.

- Ти відпочивала в «Карпатах»? – Данило міг уявити Кіру виключно на березі бірюзової коси Середземного моря, на круїзному лайнері чи то серед величних пірамід Єгипту. Обов’язково десь в екзотичному місці Кіра б виглядала органічно.

- Там я не відпочивала, а лікувалася, - Кіра запнулася, не стала продовжувати, уточнювати, що місяць безрезультатно провела у відділенні патології вагітності жінок. – Лікувально-оздоровчий комплекс «Карпати» вважається найкращим курортом в Закарпатському регіоні. Медики там чудові, до того ж вода, ванни, гори. І фольклор. Наслухалася багацько історій та легенд.

- Розкажеш?

- Давай заселимося, пообідаємо і на одній з цих лавок я тобі розкажу стільки легенд, що аж занудить, - пообіцяла Кіра.

Внутрішній інтер’єр санаторію «Перлина Карпат» дійсно був незвичним. Не традиційно санаторським. Скоріше все було схожим на центральний вхід до ботанічного саду. Кіра зразу ж на ресепшені відчула себе у шкурці ведучої шоу «Ревізор» - Ольги Фреймут, якій конче необхідно усе огледіти та видати вердикт у необразливій формі, вкрай делікатно, хоча не впустити жодного недоліку. На щастя, Кірі поки що усе в інтер’єрному оформленні подобалося.

- Ваші путівки і документи, будь ласка, - солодко, аж приторно, запросила дівиця-менеджер Лєна (гламурний бейджик Кіра зацінила), професійно скануючи своїми очицями Данилова, валізи й маленьку Надю з песиком, на око приміряючи шикарного чоловіка до себе. Кіра вловила недобрий погляд Лєни на Кузю і приготувалася відбивати атаку «З песиком не можна!», експромтом склала навіть цілий стенд-ап, але він не знадобився.

Варто було дівиці розкрити паспорт Кіри й прочитати вголос прізвище, ім’я та по батькові: «Ви – Кіра Павлівна Лазарєва?», як зчинився невеличкий гармидер. Лєна комусь дзвонила, віддавала накази й весь час шукала якогось Рому. Роми поблизу не було, тому дівиця не на жарт нервувалася. А потім вона відкрила путівку Данилова і вже від одного прізвища ледве не знепритомніла. З’явився Рома ( це був головний менеджер), але він її вже не влаштовував. Лєна видзвонювала директора:

- Ігнат Семенович, до вас тут гості, - мовила Лєна у слухавку внутрішнього телефону й додала, - Брат!

- Брат? – здивовано повторила Кіра, питально продірявивши поглядом Данилова. – З кожним днем стає все цікавіше.

- Взагалі-то кузен. Я попереджав – братів валом. З одного боку – супер! З іншого – на подарунки до днів народження можна без штанів лишитися, - звів усе на гумор Данилов.

Й п’яти хвилин не минуло, як прийшов Ігнат Данилов власною персоною. Він по-свійськи потиснув руку Данилі й розплився масною посмішкою перед Кірою.

- Радий вітати таку чарівну гостю. Діма попередив, усе влаштую, як треба. Буду радий, якщо співпрацюватимемо. Рома, віднесеш речі гостей в двісті десятий! – віддав розпорядження прудкому молодику. Той швидко підхопив валізи й потіг їх в бік ліфта.

- Батя ще не набрид? Де він, до речі? – спитав Данило у Гната.

- На рибалці із Серьогою. Буквально зранку сказав, що йому тут гольфу не вистачає. Чекаю на критику сьогодні. Як не іподром, так злітно-посадковий майданчик для гелікоптера вимагатиме. Є пропозиція заселити вас в люкс.

- Навіщо ж люкс? Звичайним номером цілком можемо обійтися. Наді тільки ліжечко зручне якби, - Кіра не хотіла зайвої розкоші. Їй було незручно, оскільки не впевнена була, що другий підхід до реалізації санаторного відпочинку у її фірмах буде більш вдалим, ніж перший. А обіцяти те, що не зможеш виконати, не звикла.

- Давайте так, щоб бачити повну картину нашого сервісу, перший тиждень ви поживете в люксі, а там, якщо захочете, то переведемо в двомісний. Просто люкс реально простоює. Зараз тиша перед вереснем. От тоді стара гвардія рвоне з радікулітами та артритами, - майстерно брехав Гнат, віддано дивлячись прямо в очі Кірі.

- У Вас тут, я бачу, переважно літні люди? - уточнила Кіра. – Тобто рай для пенсіонерів? І який відсоток завантаження? – ділова хватка дала про себе знати.

- Шістдесят відсотків. В цей період ще нормально, - тут вже Гнат не брехав, бо розумів, що за декілька днів спостереження Кіра й сама в цьому переконається. - Огляд лікаря сьогодні організовувати чи вже завтра? – поцікавився Ігнат, милуючись не стільки вродливою гостею, скільки дитиною з глибокими очима.

- Сьогодні. Я не хочу втрачати час. Я маю на увазі, що для Наді кожна хвилина важлива. Мені огляд не потрібен, - категорично заявила Кіра.

- Потрібен! – наполягав Ігнат.

- Я так погано виглядаю? – зробила висновок Кіра. – Чи Вам дали установку мене примусово лікувати?

- Без припису лікаря процедури не призначаються. А так ви зможете на власному досвіді переконатися у якості процедур, - майстерно завуалював Ігнат телефонне прохання Дмитра обов’язково полікувати Кіру під будь -яким приводом. Те, що Кіра подякувала і не погодилася чи то заперечила Ігнат відніс на бік своєї перемоги.

- Не втратив ти, братело, таланту переконувати. Аж я повірив. Тільки не залікуй, а то ти в цьому майстер, - поплескав Ігната по плечу Данило, коли відправив Кіру з Надею ліфтом на другий поверх, де знаходився номер люкс, а сам навмисне затримався, щоб дати дівчатам час на оглядини приміщення.

- Виконую наказ Дімки. Ти пробував йому опиратися? Отож! А ще гризе черв’як сумніву: це твоя баба чи Дімчина? – прямо спитав Ігнат.

- А то вже кого вона вибере. Тільки ти не лізь, а? Правда, шикарний екземпляр жіночого населення планети? Я знайшов! – похвалився Данило.

- Бізнес-леді – не моє. Я вам хлопці не конкурент тут зовсім. Просто люблю конкретику. А вас хрін розбери. Ти дзвониш і вимагаєш, щоб в одному з нею номері по любасу, Дімка – щоб якомога далі. А мені як? Між молотом і ковадлом, їй-Богу!

- Ти все зробив правильно. Дімичу скажеш, що не було номерів. Зліт оріфлеймщиків раптом приключився, - радив Данило.

- Ой, а типу Дімич не в курсі, як усе насправді. Май на увазі, якщо вона вимагатиме для тебе окремий – миттю переселю, тому я підсобив, але все в твоїх руках. Хоча у тебе завжди все в штанях, а не в руках. Іди, охмуряй, баба класна! І ще один нюанс, - згадав Ігнат. – тут вже тиждень Карелін відпочиває. Щовечора феєрверки. Усіх баб молодше п’ятидесяти пере******. На всіх пре, як БТР. Бабла неміряно, мозок замаринувався віскі, але орган прекрасно працює. Тож пильнуй свою королеву. Я попередив.

- Дякую, що попередив. Ти його п’явками не пробував угомонити? – Данило не сприйняв серйозно слова Ігната.

- Він сам, як п’явка.

- А санкції? Ніяк? В шию чи економічно вигідний клієнт?

- Та більше збитків після його фестивалів. Але ж з батьком якшаються. Зв’язаний я по рукам і ногам. Розумієш? Доганяй своїх дівчат. На першу годину обід. Їдальня знаєш де. Сьогодні без дієт, але потім, що лікар пропише, - попередив Гнат.

- Розберемося, - вже заходячи в ліфт, посміхнувся про себе Данило. – Я з твоїми лікарями домовлюсь, не переживай.

Гнат махнув рукою, мовляв, і не сумнівався ні на хвилину.

Номер люкс був величезним: дві спальні, зала і ще одна кімната з розкладаним диваном, невеличка гардеробна, туалет і простора ванна з вікном. Великий телевізор в залі обіцяв приємний вечірній досуг.

- Тобто моя спальня ця? – спитав Данило й по-хазяйськи затіг свою валізу до просторої кімнати поруч з тією, де розкладала свої речі Кіра.

- В цій вид з вікна кращий. Я думала, нас заселили в люкс, щоб зекономити два номери, - міркувала вголос жінка.- Але при заповненні санаторію на шістдесят відсотків, така легенда не працює. Те, що директор твій брат, пояснює багато що, - Кіра вийшла зі своєї спальні в невеличкий коридорчик спільного простору й наштовхнулася на Данила. Ледве не впала, але він вчасно притримав, обхопивши за талію. – Зізнайся, це ти провернув? Знаєш, люкс – занадто.

- В самий раз. У Ігната свої пріоритети. Але погодься, я буду ближче до Наді, - натиснув аргументом, але подумав про те, що так у нього є можливість бути ближче до Кіри. Ігнат був замолоду страшенним бабієм, тому Данила розумів краще, ніж Дмитра, як результат – приймав його авантюри, як свої. Данилов уважно дивився на Кіру, намагаючись прочитати в очах, про що вона в цей момент реально думає. А вона, немов шістнадцятирічне дівча, мріяла, що поцілує. Як тоді, вперше. Кіра не могла заперечити неймовірного магнетизму, через який вона дуріла від нього, а гормони бурлили, не слухаючи голосу розуму, який кричав: «Він просто бабій!». Чоловік знаходився надто близько, тому її серцебиття пришвидшилося. Така реакція власного організму Кіру збентежила. Поки Данило приводив безліч аргументів, чому проживати в номері люкс вигідно, в принципі, говорив про серйозні речі, Кіра думала чорт зна про що. Вона випала з розмови і просто пялилася на нього. Жінка розуміла, що до ворожки не ходи, за декілька днів цей харизматичний красень затягне її в своє ліжко без зайвих зусиль. Дивно, але її ця перспектива вже не дратувала, скоріше – інтригувала.

Обидва прийшли до тями, коли відчули, як їх за руки смикає Надя. В обох глибоких кишенях яскравого комбінезончика у дівчинки стирчали різнокольорові олівці, а в руках вона тримала альбом, в якому намалювала білочку на гілці дерева.

- Тут є білки? – спитала Кіра Данила, сковзнувши поглядом по малюнку. Останнім часом Надя малювала те, що її вражало, дивувало, бентежило.

- І чимало. Відпочивальники їх зробили майже ручними. Якось бачив, як білка майже з рук брала горіха. Я думаю, малій така пригода сподобається. Треба у Ігната горіхів виклянчити. Хочеш погодувати білочку? – спитав Данило і Надя просіяла від передчуття дивної події.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.