ГЛАВА 19 ЗБОРИ ТА ПОДОРОЖ

- СВ не було, - про це з винуватим виглядом повідомив менеджер Коля, коли після обіду привіз квитки на ціле купе. - Кіра Павлівна, зате це новий потяг, купейні мало чим відрізняються від св. Купе в середині вагона, а не біля туалету. Кондиціонер, доставлять з комфортом, - розтікався патокою вмілої реклами Микола – встиг набити руку на фірмі. Данило підозріло вивчав вродливого юнака, схожого на манекенника. А особливо Данилі не подобалося, з яким бажанням хлопець дивиться на свою начальницю.

- Коля, я не клієнт, мені оцю всю єресь не треба штовхати, - зупинила Кіра. – Нема СВ, то нема. Дякую й за купе, завдання виконав – молодець! - забрала квитки й пішла далі роздавати вказівки, нагадавши Миколі, що у нього на цей день справ возик і ще дві тачечки. - Чесно кажучи, боялася, що й купейні розібрали. В цей період літа в напрямку на Івано-Франківськ зазвичай лише автобусами нормально можна дістатись, - за звичкою перевіряючи дані у квитках, проговорила вголос жінка.

- А що це за хлопчик був? – спитав Данило, закриваючи двері за Миколою.

- Менеджер по роботі з клієнтами. Вже п'ять років у мене в фірмі, здатен втюхати будь-який непотріб. Талант від Бога, - пояснила Кіра.

- Особливо жінкам, напевно, втюхує, - здогадався Данила.

- Я статистику не вела, але здібний хлопчик. Далеко піде. Думаю ще років п'ять зможу втримати, а там і сам захоче фірму відкрити, - Кіра перемістилася у свою спальню й почала збирати речі.

За годину приїхав Руслан. Цей звітувався про заселення родини Зозуленко в заміський будинок коротко, швидко і змістовно, передав Кірі купу паперів у теці й зник.

- А це хто був?- спантеличено спитав Данило. Не дуже його радувало засилля вродливих молодих чоловіків довкола Кіри.

- Менеджер з кадрових питань. Як людина – рідкісний засранець, а як працівник – цінний, людей, немов рентген бачить, розуміє вміння і потенціал. – Зайвих слів не вимовляє апріорі. Тільки по ділу.

- То-то я дивлюсь, мене сканував і горизонтально, і вертикально.

- Ти теж очима його доволі поколупав. Не дивись на мене так, він просто працівник. Так само як і Коля. У мене було багато коханців, не стану приховувати, але стосунків з чоловіками, які у мене працюють, не заводжу принципово, - звітувала Кіра.

- А я що? Я не питав, - Данило одночасно і радів, що зустрів таку жінку, як Кіра, й хвилювався, що зможе зацікавити. Покладався на козир – прихильність Наді, яка в цей час тулилася до Данилова і спостерігала за інтенсивним рухом у квартирі.

- Питав. Не словами. Жінці мого віку не обов'язково щось говорити чи не говорити. Я відчуваю, читаю по очах, здогадуюсь. Одним словом, молоденькій дурепці легше вермишельки на її ніжні вушка навішати.

Данило аж смикнувся, коли за пів години після Руслана у дверях з'явився величезний здоровань.

- А це менеджер по чому? – огледівши гору якісних м'язів, ретельно накачаних на тренажерах спорткомплексу «Олімпійський», перелякано спитав Данило.

- Це? Менеджер мого дитинства. Паша, мій брат, - представила Кіра.

- А це що за хрін у тебе по хаті шнирить у треніках? – підозріло спитав брат. Ніколи слів не добирав, і тепер особливо не старався.

- Це лікар для Надюші, - гладячи по голівці дівчинку, делікатно відповіла Кіра. – А в чому він має ходити в хаті? В смокінгу? Згадай, сам у чому ходиш.

- Це ти так мужика від мене конспіруєш? Лікар? Якийсь він хирлявий, - Паша це так сказав, немов работорговець на базарі перед купівлею живої робочої сили. Данило спробував огризнутися:

- Я – лікар, між іншим, а не вантажник!

- Да я за Кірку шию кому хоч зверну. Хоч лікарю, хоч вантажнику, - кинув на всяк випадок погрозу в бік Данила. Той посміхнувся:

- Кіру ніхто ображати не збирається. Тільки любити!

- Ти там того, з любилкою теж обережно.

- Ото я розумію, чому ти чоловіків великих і сильних обираєш. Щоб знайомство з Пашою витримали. Чоловіка твого як перетравлював?

- Не бійся, він добрий і милий. Як ведмедик. З Мішею вони рибалили разом, по гриби ходили, в тренажерні зали. Все було чудово. Було, - нота печалі вчулася в її словах, адже згадала ті щасливі часи.

За годину валізи були зібрані. Паша завіз Кіру з Надею, Данилом і валізами на вокзал і навіть затягнув усі валізи до вагона, вказаного у квитках.

- На песика є намордник? Щеплений? Без потреби не скавучить? – діловито спитав провідник Артем. Кіра вже хапалася за голову, але Паша спокійно мовив, що пес – четвертий пасажир у купе, достав з широких штанів гаманець, відрахував певну суму й остаточно закрив питання. А потім ще встиг надавати провіднику купу «цінних» вказівок і вийти за п'ять хвилин до відправлення потягу з впевненістю, що все, що міг – зробив.

- Я так розумію, дівчатка на нижніх поличках, а моє місце угорі, - вирішив озвучити Данило, бо тиша надто затяглася.

Кіра перебувала у передчутті другої безсонної ночі, тому сама думка, що доведеться їхати у замкненому просторі з Данилом її вгонила у шок і тіло зрадницьки дрібно трясло.

- На верхній поличці буду спати я! – їй здалося, що це можливість збільшити відстань між їхніми тілами.

- Чого це? – Данилу хвилювало питання безпеки.

- Бо подобається. Якщо я говорю я, значить так і буде! – увімкнувся режим «директорки».

Поїли й Кіра пішла до вбиральні. Повернулася – Надя заплакана, Данило перевернув усе купе догори дриґом. Максимальна заклопотаність на межі з панікою.

- Що сталося? Наді зле? – озвучила фобію.

- Кузя кудись подівся. Ніде немає! Я все обшукав. Як крізь землю провалився, собака!

- Двері були зачинені, з того часу, як я вийшла? – Кіра уявила, що це штатна кризова ситуація на фірмі. Розбирання у стилі «експрес Шерлок Холмс» не вперше.

- Та-а-ак! – впевнено підтвердив Данило.- В тому-то й прикол, що все було зачинене.

- То шукаємо у купе, десь заникався, харцизник. Він дрібний, міг куди завгодно запертися, - і почала перебирати речі, підіймати полички. В процесі перевертання речей уздріла невеличкий отвір у стінці з сусіднім купе. Ідея осяйнула – а раптом собачка там!?

Безпардонно стала ломитися у сусіднє купе – ніхто не відгукувався і не відчиняв. Пішла до провідника: так і так, собачка – собачка - собачкааааааааа!!!

Провідник згадав Пашу і його щедрий внесок на всі позаштатні ситуації, які можуть статися з «он тією жінкою, бо якщо що, то буде погано усім, потяг дожену, наваляю», відчинив двері купе своїм ключем – нікого. Огледіли простір по вертикалі, діагоналі та периметру – ніяких прикмет живого цуцика не помітили.

- А там з іншого боку теж є купе і туди теж дірочка була, - згадала Кіра. Постукали – теж ніхто не відкриває. Знову ключик провідника був залучений. Очам постала картина олією: на столику лежала гарно підсмажена курочка, поруч – сиділа собачка, трошки більше засмаженої курочки, радісно обгризала ту курку і плямкала, наганяючи у кого шок, у кого скажений апетит, а у декого відразу. Напроти столика сидів пасажир, власник курочки. Дядько перебував у глибокому ступорі.

- Можна, я заберу свого песика? – несміло спитала у нього Кіра.

Дядько якось нервово смикнувся, вийшов із заціпеніння, повернувся і, подивившись на Кіру очима повними жаху, спитав трагічно пошепки:

- А це що, песик?

Кіра швидко розповіла, що це улюблена собачка Надюші, запропонувала віддати Кузі доїдати ту курку, а самим сходити у вагон-ресторан і смачно повечеряти. Данило розповів про особливість такої породи собак. Вони мисливські, тому у будь-який незначний отвір можуть пролізти.

- То Кузя на запах курочки вашої поперся,- припустив Данило. Пасажир-сусід Федір Леонідович теж розказав, як сидів, дегустував гарне вино, куркою заїдав, а тут із стіни ТАКЕ вилізає, пре танком на стіл, починає гризти м'ясо, урчати, гарчати, мовляв, такий трофей, а конкурентів зашугати не завадило б.

- То ви мене розумієте, як злякався. Давно не їздив потягами, а тут таке...Нещодавно про чупакабру передачу дивився.

В процесі поїдання ресторанних страв і милого спілкування Федір Леонідович помітив, що красиве дитятко Надя зовсім не говорить. Делікатно спитав – йому пояснили, що психологічна травма у дитини. І ось тут з'ясувалося, що Федір Леонідович часто їздить до своєї матері в невеличке село Микуличин, що неподалік від Яремча, а вона у нього на всяк випадок – знахарка. Обмінялися телефонами й пішли облаштовуватися до сну у свої купе.

Дірки довелося позатикати тряпчаними кляпами, щоб Кузя не ходив у гості до сусідів, адже не відомо чим ще смачним хтось захоче поласувати. Даремно Кіра думала, що не зможе заснути. Колихання вагону вкупі з недосипом минулої ночі – і вона вже спала без задніх ніг. А от Данило ніяк не міг заснути, бо боявся, що Кіра звалиться з верхньої полиці. Довелося у провідника випросити ремені безпеки. І для Кіри, і для Наді, хоч дитина й спала на нижньому місці. В ногах дівчинки клубочком скрутився ситий Кузя.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Мавка (Ганна Заворотна)
24.03.2023 18:24
До частини "ГЛАВА 19 ЗБОРИ ТА ПОДОРОЖ"
Спойлер!
Тобто за наявності подруги психолога Ярослави вони підуть із Надійчиним переляком до знахарки?? Нічого проти хороших знахарок не маю, але такої логіки не розумію
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ксенія Демиденко
    24.03.2023 18:50
    До частини "ГЛАВА 19 ЗБОРИ ТА ПОДОРОЖ"
    Доброго дня! Повітре, саме так більшість і робить) Ви захопилися читанням твору, який не дописаний. І я не знаю, коли до нього руки дійдуть. Як 24 лютого бахнуло, муза зникла. Хотіла видалити до кращих часів, не встигла.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    24.03.2023 18:55
    Спойлер!
    Я сподівалася, що він, як і інші, дописаний російською та не перекладений до кінця Може, читацький інтерес розбудить Вашу музу?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Ксенія Демиденко
    24.03.2023 19:02
    До частини "ГЛАВА 19 ЗБОРИ ТА ПОДОРОЖ"
    Це той випадок, коли твір з самого початку писався українською. У мене такі є. Можливо, музу й розбудимо. До речі, непогано б, бо не люблю недописаних.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше