Смерть не помирає

- Ура, це для мене! – викрикнув чоловік, одягнутий в чорне, підходячи до хлопця.

- Я знав, що мене чекають, але не очікував такого, – весело говорив незнайомець, при ходьбі.

- Це, мабуть, подарок в честь мого повернення, юначе? – запитав він.

Постать була вся в чорному одязі. На обличчі виднілися різні татуювання. Чоло все було покрито написами. На голові по боках виднілися невеличкі роги. Це був демон. Від нього відходила така сильна темна аура, що все поблизу нього – втрачало всю гамму кольорів –все темніло і сіріло.

- Хлопчина, це ти мені подарунок зробив? – запитав він. Помахом руки показав на місце, де щойно помер Ранаїл.

- Не для тебе демоне, я зробив це – гнівно промовив Віталій. Встав з колін і почав роздивлятися того Князя Пекла.

Зовнішність Аверісія була звичайною, але сила, яка відходила від нього була неймовірно велика і темна, як сама пітьма. Ростом демон був вищим за Віталія Віщенка. Він не мав ніякої зброї біля себе. Просто йшов на місце, де був нещодавно попіл ангела. Місце, де помер Воїн Небес, помітне для будь – яких надприродних істот. Так завжди було.

- Ти Аверісій, один з Князів Пекла? – задав питання Віталій.

- Угу, а ти хто будеш? – запитав в свою чергу демон Віщенка.

- А той хто уб’є тебе! – більш грізно відповів хлопець.

- Та невже, – почав реготати Князь Пекла, придивляючись до юнака.

- А ти не за маленький, щоб зі мною тягатися силою, – насміхався демон.

- Я вбив ангела і тебе подолаю, – впевненість, якось в Віталія на секунду зникла. Його внутрішній голос кричав – «Тікай, тікай…»

- Йди краще, втікай до мамки з татком, – не переставав сміятися з хлопця.

- Ти ж не злякався мене, що відправляєш кудись – почав хлопець злити демона.

- Маленький, я тебе покараю за такі слова. Взагалі, молоде покоління, страх втратило перед сильнішими, – усмішка зникла з обличчя демона, промовляючи погрози в адрес Віталія.

- Давай попробуй покарати мене. Все ж в пеклі, ти лише мучеників карав. А вони зв’язані і нікуди не втечуть. Я трохи відрізняюся від них. – сміявся Віталій Вішенко, говорячи ці слова.

В хлопця відразу влетіла темна сфера енергії від демона. Тіло юнака розчинилося в повітрі за лічені секунди. Не було ніякої можливості відвернутися від атаки Князя Пекла. Від хлопця, й сліду не лишилося.

Аверісій підійшов до місця погиблого ангела і символічно плюнув в це місце. Подивившись навкруги, єхидно усміхнувся.

«Тут і створю початок свого царства» - подумав він.

Схопивши демона руками зі спини, Віщенко, який щойно появився заді нього. Швидко використав техніку переміщення в просторі, міцно тримаючи його руками. Від здивування демон нічого не встиг зробити.

Синє море, навколо острівця, било хвилями по піску. Сьогодні буде шторм. Погода не говорила нічого доброго. Золотий пісок острова, дещо почорнів від хвиль, був мокрим і твердим. Пальми на узбережжі острова похилялися від сильного вітру.

Падіння на пісок для Віталія було більш болючіше ніж він очікував. Але з ним був Князь Пекла і це його радувало.

«Спочатку треба його ізолювати від людей.», - це була перша його думка, коли він зустрів Аверісія.

«Він звідси не втече.», - ця думка Віталія Віщенка радувала його найбільше.

Цей острів, був переданий вищими елементалістами водяної стихії, йому особисто. І правило на цьому острові лише одне – знайти його ніхто крім власника не може, а вибратися з нього - може теж лише господар острова. Тому, це ідеальна арена для бою Віталія Віщенка з демоном.

- Ти не такий простий, як я думав, – випльовуючи пісок, промовив демон.

- Не хвилюйся. Ти не один, хто недооцінював мене і поплатився за свою дурість, – вимовив хлопець. У нього не було лівої руки. Темною енергією Аверісій розірвав її, під час «стрибка» на безлюдний острів. Рука відновлювала свої кістки, м’язи, суглоби і шкірний покрив, але це зайняло декілька секунд. При такій ситуації – це було дуже довго.

Наступними кроками Князя Пекла, були спроби вибратися з острова. Йому не вдавалося ні техніки тіні (одна з технік переміщення в просторі), ні техніки темного каменя (теж техніки переміщення, але в основу лежить стихія землі, а не повітря), усвідомивши, що втікати нікуди. Він вирішив весь свій гнів спрямувати на «винуватця» подорожі на безлюдний острів.

- Ну, що побавимося, – демон приступив до серйозних кроків, щодо вбивства юнака, промовивши ці слова.

Спочатку, щось говорив про себе, а потім здійняв праву руку демон високо догори і різко змахнув нею в напрямок Віталія. Крізь темні хмари, через непогоду, до Віщенка летів «сюрприз», у вигляді метеоритного дощу. Сотні, маленьких за розмірами, метеорити швидко наближалися в одну точку - мішень – в хлопця.

Юнак був шокований атакою такого масштабу. Панікувати не став, немає часу на страх і відчай. Праву руку підняв, на зустріч «дощику», зупинити таку сильну атаку можна і він знав, як це зробити. Зосередившись на атаці з неба і пропустив удар мечем від опонента в спину. Меч пройшов наскрізь і залишився в тілі. Авересій швидко відійшов від меча, подалі назад, приговорюючи якісь заклинання.

Віталій Віщенко, в якому стирчав меч, намагався всю увагу приділити метеорам. Коли «камінчики» з небес були на підходящій відстані від хлопця, він використав стихію смерті, для знищення їх всіх одночасно. Так і сталося. В момент використання, особливої техніки, «рука смерті» - поглинання або знищення любої фізичної і магічної атак. Князь Пекла в цей момент використав ще одну техніку. «Створення глиняних големів.», - створення чудовиськ із глини, які повністю знаходяться під контролем їхнього творця. І ця невелика армія, яка складалася близько, сотні двохметрових монстрів, прямувала вбити юнака. Меч з темної енергії, який пробив тіло хлопця по центру грудної клітки поширював пітьму по всьому його організму, на подобі руйнування клітин організму з неймовірною швидкістю. Віталій з тяжкістю випхав його зі свого тіла. Уражені ділянки пітьмою – почали відновлюватися. У Віталія Віщенка не було часу прораховувати наступні ходи, бо до нього бігла армія големів. Призвавши собі меч, помахом правою рукою, Віталій використав стихію полум’я, випускаючи смуги полум’я блакитного відтінку в напрямку новоствореної армії Князя Пекла. Полум’я легко розрізало супротивників, і через декілька хвилин армії не стало. Лише знищивши «глиняних», Авересій підловив момент і напав. Цього разу використав ланцюги, які були створені пітьмою. Схопивши за шию Віталія Віщенка ланцюгами, демон почав з величезною силою кидати хлопця зі сторони в сторону, не даючи прийти опонента до тями і зробити наступний хід. Після декількох кидків, Князь Пекла притягнув хлопця до себе. Взяв за голову правою рукою і підняв над землею. Демон запхав ліву руку в грудну клітку Віталія Віщенка, для того щоб вирвати його серце. Яке розчарування було у Авересія, коли тіло Віталія в найвідповідальніший момент перетворилося у воду. Демон від гніву закрив.

- Тепер моя черга нападати, – спокійним тоном, промовив Віталій Віщенко, прямуючи до нього з другого кінця берега острова.

З води вилетіли гострі, як бритва, стріли з льоду, поробивши в тілі демона безліч маленьких отворів. Потім великий шар полум’я, який летів з неба, влучив по Князю Пекла. Технікою стихії природи, Віталій зв’язав ноги демона. Це були дерев’яні ланцюги на ноги, що унеможливлювали, на декілька секунд, рухливість демона. Використав стихію переміщення, Віталій появився прямо перед ним. В цей ж момент, проткнув його мечем в грудну клітку.

- Не сміши мене! – вигукнув демон, розсміявшись відчувши удар меча.

- Меч ангела мене не вб’є, – Князь Пекла відчув силу добра в зброї, і це його сильно насмішило. Недарма його бояться ангели і готові знищити людей, щоб він ніколи не відродився.

- Ти помилився, – на цей раз, усміхнувся хлопець, промовляючи це.

- Це меч архангела, а це трохи інакша зброя. – промовив Віталій Віщенко, запихаючи меча по саме руків’я в тіло демона.

- Це не можу бути, – в агонії від болі, прохрипів Авересій.

- Хто ти такий? – останні слова, через страшну біль, запитав Князь Пекла.

- Я, Віталій Віщенко, захисник людей, – промовив хлопець.

Це останнє, що почув Авересій. Демон впав на землю і в агонії його почало крутити зі сторони в сторону. Тіло почало зникати, розчиняючись в повітрі у вигляді чорного пуху. Князь Пекла помер.

Впав на пісок Віталій від втоми. Його ліва рука, ще добре не відновилася, чорні плями пітьмі на грудній клітці – майже зникли. Його шия горіла від болю. Ланцюги пітьми зробили жорстокі і болючіші шрами.

«Їх лікувати прийдеться довгенько.», - подумав Віталій, намацуючи шрами. «Але закрити їх вигляд від батьків, щоб не помітили, вдасться легше.», - почав роздумувати хлопець.

Погода була поганою. Небо до сих пір, вкрите темними грозовими хмарами. Очікується шторм. Але настрій Віталію Віщенку погода не змінить. Він радий, що врятував багато людей і вбив Князя Пекла. Єдине з голови не йшло – «смерть ангела від його руки». Сумно і сліз уже немає…