Смерть не помирає

- А ти досить цікавий, - промовила Світлана, спрямувавши свій погляд на Віталія.

- У нас тут досить непередбачуваний представник чоловічої статі, – продовжила говорити жінка в червоній сукні. Вампірка дуже уважно роздивлятися хлопця.

- Цей хлопчина повернувся з мертвих? - тикаючи вказівним пальцем на Віталіка, запитала Світлана.

Це виглядало досить незрозуміло для жінки. Гуляючи по аудиторії і придумуючи свій майбутній харчовий раціон, а саме кров молодих студентів, Світлана не могла й подумати, що хтось зможе її так здивувати, як хлопець, що повернувся з мертвих.

«Будуть, звичайно, сміливі захисники дівочої честі, але всі помруть від моїх рук або від рук моїх тимчасових товаришів.» - роздумувала вампірка перед входом в аудиторію хірургії.

«Я їх вип’ю всіх до дна!» - ця думка появлялася набагато частіше ніж інші у голові безжалісного вбивці.

Жінка в червоній сукні не могла збагнути дану нестандартну ситуацію з студентом, який мав бути мертвим, але по іронії долі – живий. Світлана очікувала багато суперечок з перевертнем під час місії, а також знущання з боку відьмака і елементаліста, але це були буденні дурнички для вампірки під час роботи. Тим паче, головний приз на таких завданнях Суду – людська кров, багатенько свіжої крові.

«Він повернувся з мертвих!» - думка, що ніяк не могла зникнути з голови Світлани. Сексуальна жінка в червоній сукні не відводила свого погляду з юнака.

- З таким цікавим юнаком буде гріхом не покуштувати твої губи, - промовила вампірка, «свердлячи» його своїм поглядом.

- Ти ж не відмовишся від мого поцілунку? – єхидно запропонувала хлопцеві «поцілунок» Світлана.

«Голод і допитливість!» - саме ці емоції рухали вампіркою.

«Я хочу випити всю його кров! Всю до останньої каплі!» - думала Світлана, дивлячись на юнака.

- В мене алергія на мерзенних вампірів, – зі своїм присутнім спокоєм, відповів Віталій.

- Не полюбляю я вампірів. Вони якісь не культурні і завжди голодні, – почав виправдовуватися студент.

Світлана в цей час була шокована від почутого. У неї поступово, з кожним почутим словом від Віталія, появлялася ненависть і злоба до хлопця.

«Щоб мені спокійно слухати дурниці цього виродка? Ні-ні, такого не буде!» - накручувала себе Світлана, слухаючи підколи хлопця.

- У мене пропозиція для вампіра і вона досить цікава, – почав пропонувати свою ідею Віталік, не відводячи погляду з вампіра.

- І вона досить цікава, - повторив основну свою тезу Віталій. Студент спостерігав за вампіром досить уважно.

«Вампіри досить швидкі. Мені не варто розслаблятися. Мої сили ще не відновилися.» - роздумував Віталій, дивлячись на сексуальну Світлану.

«Вона красива! Хоч і вампірка, але вона дуже сексуальна.» - спіймав себе на думці юнак.

«Але, я її вб’ю.» - наступна думка хлопця мала більш сумний момент у роздумах Віталія Віщенка.

«Її рухи, поведінка, міміка обличчя має виключно сексуальний вигляд і маскує максимальне бажання вампіра вбивати людей заради крові.» - продовжив свої роздуми Віталій Віщенко перед своїми наступними дотепними словами.

- Нехай поцілує вампір вампірку, а там і весілля не за горами, – подав ідею Віталій для розміркування Світлані, а сам з усмішкою на обличчі уявляв весільну церемонію вампірів.

- Хтозна скільки буде гукати громада «Гірко!» молодятам – кровососам? – поставив більше риторичне питання студент.

Хлопець був веселим від своїх божевільних ідей та пропозицій. Віталій Віщенко усміхнено надавав ідеї для Світлани, які по-справжньому могли змусити її перестати контролювати свої емоції і вчинки.

«Більше, ще більше знущань! Потрібно для неї!» - роздумував хлопець під час прямого знущання над вампіркою.

- А це цікавий життєвий розклад твого майбутнього. Хоча імовірно цього прекрасного свята не буде. – закінчив говорити Віталій, витираючи очі від сліз під час свого реготу над вампіром.

Вампіри по своїй природі, не можуть бути батьками. Тобто, якщо чоловік і жінка вампіри – нащадків у них не буде, хоч трапляються випадки – різні конфузи «матінки-природи». А також вампір не може «пити» іншого вампіра – це спочатку не можливо, а тим паче, навіть намагання це зробити буде свідчити про відсутність гідності з обох сторін. Навіть слова про такі речі – зведуть нанівець всю терпимість кровососа. В більшості випадках, вампір – це мертва людина, яка перед смертю випила кров іншого вампіра. Але це в більшості випадках…

Зуби у Світлани уже були напоготові для укусу жертви, а її нігті виросли миттєвим чином і затверділи, немов метал. Очі почервоніли від гніву. Стійка була особлива, як при стрибку: тулуб опустився вниз, а ноги стояли розтягнуті по бокам, пригнувши їх для стрибка. Руки знаходилися в стані негайного розтрощення тіла супротивника.

Вампір, більш сильну істоту, спочатку вбиває (вириває серце або розриває черевну порожнину гострими нігтями рук), а потім «харчується». Нігті вампіра функціонально спрямовані на фіксацію жертви, а саме для захвату голови рукою, що надає зручність в поїданні крові, але нігті вампір також використовує для знищення супротивника. Фінальною атакою вампіра рахується укусом зубами в сонну артерію і проявлення біологічного насосу – поглинання крові.

Слова Віталія до вампіра були жорстокі. Хоч хлопець саме цього і добивався. Раптова ненависть до нього створила умови до повної втрати контролю з боку Світлани.

«Треба зробити все можливе, щоб увага всіх «гостей», надприродних істот, переключилася лише на мене. Так простіше захистити всіх присутніх від небезпеки з боку цих істот.» - в своїх думках, розмірковував свій план Віталій Віщенко.

- Що сталося кажане? – роблячи вигляд здивованості, запитав юнак.

- Тобі не приємні мої слова? – продовжив спокійним тоном, питати Віталій.

- Вибач, мабуть, мої висловлювання ранили твоє серце. Ой, я забув. У тебе ж серця не має, – досить єхидно промовляв Віщенко, роблячи вигляд «вибачення» перед вампіром.

- Слухай, я сьогодні стільки зайвого наговорю, що мені обов’язково треба посповідатися, – із сумним виглядом обличчя, сказав Віталій.

- Як думаєш? Мені варто розказувати священикові, що я називав тебе повією? – насипав питання Віщенко. Хлопець відчайдушно дразнив вампіра своїми дурненькими питаннями.

- Ой, я ж цього не говорив, - дещо призадумуючись, промовив хлопець.

- Ти вампірська повія! – голосно з інтонацією оратора, вигукнув Віталій.

- Чи зараз так не говорять про повій? – раптово запитав Віщенко, спостерігаючи за Світланою.

- Я просто не хочу образити дівчат, які заробляють собі на життя, продаючи своє тіло для сексуальних утіх, - продовжив говорити хлопець, не відволікаючи свого погляду з сексуальної дівчини у червоній сукні.

- У повій є теж права і совість, на відміну від тебе, - сказав Віталій, ходячи на одному місці.

Віталій Віщенко спостерігав за «бойову» стійку Світлани і очікував нападу від вампірки в будь – який момент, але злити її навіть не хотів завершувати.

- Чи це можна опустити у розмові? – запитав Віщенко у сексуальної жінки.

- Я просто хочу розкаятися у своїх гріхах перед Богом, – продовжив хлопець говорити до Світлани.

Насмішки і дурні запитання хлопця, які взагалі не мали ніякого відношення до теперішньої ситуації, припинилися. Віталій намагався вивести із себе вампіра і це було йому необхідно.

«Вампіри досить швидкі і спритні. Якщо ця істота буде атакувати на студентів - мені буде важче з нею справитися.» - в своїх роздумах, Віщенко намагався створювати найоптимальніший вихід із тяжкої ситуації.

Стрибок.

Вампір з надлюдською спритністю і швидкістю досягнув цілі. Уже відстань між нічним мисливцем і його здобиччю була декілька сантиметрів. Вампір замітив при стрибку протягнуту долоню руки Віталія до неї, але не став на це жодним чином реагувати.

«Щоб мене в дурному світлі та й при псові! Насміхався цей хлопчик - виродок. НЕ ПРОБАЧУ!» - думками Світлана була сповнена ненавистю до хлопця.

«Я вб’ю тебе! Вип’ю всю твою кров до останньої каплі!» - гукали одноманітні думки в голові вампірки.

«Руку до мене протягаєш? Хочеш, щоб я зупинилася? Ні! Я тебе знищу!» - в думках Світлана проаналізувала рух правої руки хлопця, спрямованої їй на зустріч.

Вампір впав.

Спокійним рухом правої руки Віталій вбиває вампіра. Голова Світлани в мить зникає без жодних натяків на розкішне руде волосся і блакитні заворожуючі очі дівчини.

Без шуму і без заклинань, а тим паче, без зайвих зусиль – вампірку було вбито. Тіло Світлани перетворилося на білий, більш похожий на сніг, попіл.

Такого результату перепалки між хлопцем і Світланою не очікував ніхто з «гостей». Всі надприродні істоти, які йшли вбивати безпорадних студентів навіть не уявляли, що хтось із них помре на такій легкій, на перший погляд, їхній місії.

Віталій позіхаючи, оминав залишки Світлани на підлозі.

«Перший - вбитий, а тепер перейдемо до інших, але мені не треба забувати про необхідність отримати інформацію про замисли і причини надприродних істот щодо моїх одногрупників.» - в думках роздумував свої подальші дії Віталій Віщенко.

Розваги Світлани на цьому закінчилися…